Громадські організації під час війни: пошук себе у нових реаліях

ГО «Philanthropy in Ukraine» провела якісне дослідження «Потреби та виклики українських НУО в умовах війни», в якому дізналася думку представників українських громадських організацій різних масштабів про актуальні питання та виклики в їхній роботі. На основі цього дослідження ми можемо описати загальні тенденції розвитку неурядового сектору. 

Дослідження проводилося методом експертних інтерв’ю. Воно базується на досвіді 20 організацій: по 10 із громадського та благодійного сектору. Половина наших експерток та експертів представляли команди національного рівня, решта — регіонального. 

Кадрова криза в громадських організаціях

Наші респонденти повідомили про значну кадрову кризу. Вона виникла з одного боку через зростання попиту завдяки стрімкому розвитку організацій та відповідно зростанню потреби в кадрах. З іншого боку, багато працівників (чи потенційних працівників) виїхали за кордон. До того ж, рівень заробітної плати в секторі відносно низький. 

Значною проблемою, яка виникла з 2022 року, є «переманювання» працівників ГО міжнародними організаціями, багато з яких збільшили свою присутність в Україні під час війни. Справді, українські НУО зазвичай не можуть запропонувати зарплату та умови праці на рівні міжнародних організацій. 

Така ситуація не дивна, але й не безвихідна: важливо заохочувати потенційних працівників не тільки фінансово, але й ціннісно. Адже цінності — це значний фактор під час вибору майбутнього місця роботи. 

Водночас деякі респонденти згадували, що розвиток неприбуткового сектору призвів до неочікуваної проблеми —- великої кількості не ідейних працівників у неприбутковому секторі.

Як можна посприяти покращенню ситуації?

• Перш за все, важливо думати про вже наявну команду: чи релевантне навантаження, чи мають працівники час на відпочинок, чи мають гідну заробітну плату. Адже піклування про команду — це один із важливих кроків для подолання кадрової кризи.
• Важливо не забувати про адміністративні витрати та закладати кошти на оплату праці та послуг запрошених фахівців у грантові заявки та бюджети. 
• Планувати активності заздалегідь і враховувати можливе розширення штату, зокрема тимчасове. 
• Розвивати працівників усередині команди, надавати їм додаткове навчання та підвищення експертизи.
• Приділяти увагу працівникам, які прийшли з бізнесу, щоб пояснити їм мету та місію роботи організації. У свою чергу такі працівники можуть допомогти налагодити більш ефективні процеси, базуючись на своєму досвіді.

Фінансування: чи отримують організації достатньо коштів?

Деякі організації зазначають зменшення віддачі від фандрейзингу порівняно з початком повномасштабного вторгнення. Збирати кошти стає важче, конкуренція досить висока.

Але водночас НУО відзначають збільшення донорського фінансування та грантової підтримки їхньої діяльності.  

Що робити в теперішній ситуації?

• Приділяти фандрейзингу та пошуку фінансування більше уваги, адже це принципово важливе питання для подальшого розвитку організації. 
• За можливості залучати довготривале фінансування, щоб мати змогу виконувати багаторічні проєкти. 
• Працювати над організаційним розвитком та спроможністю організації, адже це важливо не тільки для сталої роботи, але й для донорів під час ухвалення рішень. 

Злагоджена робота: внутрішні процеси та організаційний розвиток

За останні два з половиною роки організації пройшли турбулентний шлях від постійного «гасіння пожеж» до структурованої роботи з довгостроковим стратегічним планом. 

Налагодження системної роботи також важливе для більш ефективної взаємодії всередині команди. 

Водночас перед командами організацій постає низка викликів: залучення експертів, освіта для команди чи збільшення обсягів роботи. Але це невіддільна частина розвитку та масштабування. 

Що важливо памʼятати?

• Розвиток та зростання супроводжуються постійними викликами та змінами. 
• Робота над довгостроковим плануванням не помітна одразу, це інвестиція у майбутній розвиток. 
• Довгострокове планування допомагає забезпечити сталу діяльність і додає впевненості в майбутньому. 

Взаємодія з донорами під час повномасштабного вторгнення

Загалом українські НУО відзначають позитивну динаміку (зокрема зростання обсягів фінансування) у співпраці з міжнародними партнерами та донорами, але проблеми ще є. Наприклад, брак уваги до українського контексту та стану розвитку неприбуткового сектору в нашій країні. 

Деякі організації відзначали нереалістичні очікування як один із викликів ефективного партнерства. 

Головні поради для взаємодії з донорами:

• Підтримувати щирий діалог із донорами та партнерами, відкрито говорити про свої потреби та запити.
• Будувати рівноправну дискусію про релевантність та ефективність потенційних проєктів, враховувати думку локальних організацій під час проєктного та стратегічного планування.
• Закладати та обговорювати адміністративні та операційні витрати в рамках грантової підтримки. 

Загальні висновки та поради

Локалізація (тобто врахування контексту конкретної країни чи регіону) — важлива тенденція в неприбутковому секторі, яку треба підтримувати. Це двосторонній процес, де донори та міжнародні партнери мають бути готові слухати, враховувати думку локальних організацій і давати їм більше свободи. У свою чергу українським організаціям важливо розвивати свою спроможність, вміти формулювати й адвокатувати свою думку.

Стратегічне довгострокове планування — запорука подальшої спокійної роботи. Це нелегкий процес, коли важливо зупинитися і зайнятися стратегією і планами, але водночас це додає впевненості та глобального бачення розвитку організації.

Не менш важливою, ніж комунікація з донорами, є робота всередині організації над підвищенням нематеріальної мотивації членів команди.