Хто і як зможе заробити на інвестфондах після ухвалення нового закону?

Чинне регулювання інвестфондів та його вади

Сьогодні ринок інвестицій регулюють закон «Про інститути спільного інвестування» від 5 липня 2012 року та указ Президента «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» від 19 лютого 1994 року. Незважаючи на велику кількість змін з часу ухвалення, ці документи не відповідають європейським стандартам, що створює бар’єри для майбутньої євроінтеграції. Тому законодавство потрібно повністю оновити.

Відповідно до даних Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу (далі УАІБ), станом на 2024 рік в Україні працювали 1840 інститутів спільного інвестування, які в разі ухвалення законопроєкту будуть реорганізовані в інвестиційні фонди. Порівняно з 431 фондом у Польщі це виглядає масштабно. Проте за обсягом активів в управлінні українські фонди поступаються польським усемеро: 680 млрд грн проти 406 млрд злотих (4,65 трлн грн), що становить 11% та 50% ВВП відповідних країн.

Порівняння відкритих інвестфондів набагато більш контрастне: в Україні їх лише 16 із сумарними активами 240 млн грн, тоді як у Польщі 111 із активами 195,5 млрд злотих або 2238 млрд грн за курсом на липень 2025 року. 

Розвивався польський ринок інвестфондів також значно швидше від українського (рис. 1).

Чому мала кількість відкритих інвестиційних фондів в Україні — це проблема? Як зазначає МВФ, понад 90% інвестфондів в Україні мають менше 5 власників. Їхня закритість створює простір для зловживань (зокрема підвищує ймовірність того, що інвестори втратять кошти), ухилення від сплати податків, відмивання коштів. 

Прикладом цього є скандал із компанією «Фрідом фінанс». Ця брокерська компанія потрапила під санкцій РНБО черех російське громадянство власника, а активи 12,7 тис. інвесторів вартістю 3,5 млрд грн, залишаються заарештованими протягом трьох років. Цього не сталося б, якби Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР) здійснювала необхідний нагляд над цією компанією.

Крім того, зрозуміло, що практична відсутність відкритих інвестфондів в Україні з одного боку позбавляє населення зручного інвестиційного інструменту, а з іншого — обмежує можливості підприємств залучати кошти, окрім як за рахунок банківських кредитів. Отже, запровадження європейського регулювання UCITS-фондів не лише поліпшить доступ до інструменту заощаджень або накопичення коштів, а й зробить інвестування безпечним, оскільки інвестфонди (як і кожна компанія, що розпоряджається чужими грошима), повинні будуть виконувати низку вимог щодо прозорої звітності та достатнього капіталу.

Як трансформуватиметься система інститутів спільного інвестування?

Реформування ІСІ проводитиметься дуже поступово. Після набрання чинності законом нові інституції будуть створюватися за новими правилами, а існуючі ІСІ до 2042 року повинні будуть реорганізуватися в інвестиційні фонди за новими правилами або припинити свою діяльність. Процедуру реорганізації розробить Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР), і вона ж наглядатиме за її виконанням. При цьому відкриті та закриті інститути спільного інвестування перетворяться відповідно на публічні (тобто відкриті для всіх) та альтернативні (відкриті для обмеженого кола інвесторів). 

Альтернативні фонди можуть бути спеціалізованими, наприклад, венчурні, що інвестуватимуть у більш ризикові та інноваційні проекти. Їхнє регулювання відповідатиме Директиві 2011/61/ЄС (AIFMD). Публічні фонди працюватимуть із широким колом інвесторів, проте зможуть лише інвестувати в цінні папери, які перебувають у вільному обігу, або розміщувати кошти на депозитах. Для публічних фондів будуть жорсткіші правила, зокрема диверсифікація інвестицій, тобто обмеження максимального обсягу вкладень в один інструмент. Їхнє регулювання відповідповідатиме директиві UCITS (2009/65/ЄС).

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку збереже свої поточні повноваження: ліцензування, нагляд, реєстрація інвестиційних фондів і сертифікатів, затвердження інших документів пов’язаних із фондами, а також застосування санкцій до тих, хто порушує регулювання (санкції включають штрафи, призупинення ліцензій та виключення з єдиного державного реєстру інститутів спільного інвестування (ЄДРІСІ), який функціонує з 2001 року). Крім того, НКЦПФР отримає нові повноваження:

1. встановлювати правила попереднього маркетингу фондів, тобто інформування потенційних інвесторів про плановане відкриття фонду;
2. встановлювати правила звітування фондів та компаній з управління активами (КУА). Публікувати потрібно буде фінансову звітність, інформацію про зміну структури активів фонду або зміни в керівних органах і стратегії КУА;
3. погоджувати створення «дворівневих» фондів, тобто структур, у яких один інвестфонд є головним (майстер-фонд), а інший (донорський) — залежним. Донорський фонд інвестуватиме щонайменше 85% коштів у майстер-фонд. При цьому створення більш ніж дворівневих фондів чи «ланцюгів» із взаємозалежних фондів буде заборонене. 

У чинному законодавстві альтернативні фонди не мають окремого регулювання. Законопроєкт пропонує таке регулювання, зокрема для венчурних фондів, фондів соціального підприємництва, довгострокових інвестицій, нерухомості та інфраструктурних фондів. Такі фонди отримають можливості для інвестування у ширший спектр активів, але більш суворі правила регулювання відносно публічних. Оскільки активи таких фондів є менш ліквідними та викуп відбувається рідше, то вони будуть орієнтовані переважно на кваліфікованих інвесторів, зокрема міжнародні фінансові організації, уряд та Національний банк України, іноземні держави та центральні банки, професійних учасників ринків капіталу, банки та страховиків. Альтернативні фонди матимуть менші можливості з масштабування та виходу на ринки ЄС, оскільки потребуватимуть більших зусиль з адаптації до юридичних обмежень при виході на ринки іншої країни.

Хто отримає вигоду: нові можливості для приватних інвесторів, бізнесу компаній з управління активами

Реформа інвестиційних фондів — це не лише про оновлення законодавчої бази, а й про відкриття нових можливостей для різних учасників фінансового ринку. Новий закон створює рамки, в яких інвестування стає доступним як для звичайних громадян, так і для бізнесу чи професіоналів у сфері фінансів. Але як саме зміниться ситуація на практиці?

Сьогодні, щоб інвестувати в фонд, потрібно мати великий капітал — у багатьох випадках від 100 тисяч до 1 мільйона гривень. При цьому більшість фондів відкриті лише для «кваліфікованих інвесторів». У разі ухвалення законопроєкт відкриє доступ до публічних інвестиційних фондів для всіх. Навіть ті, хто має декілька тисяч гривень, зможуть інвестувати через фонд. Відповідно, у населення виросте запит на фінансову грамотність та розуміння того, як працює економіка. При цьому, щоб захистити «звичайних» інвесторів, НКЦПФР встановлюватиме вимоги прозорості й розсудливого інвестування та наглядатиме за діяльністю інвестфондів. 

Для підприємств інвестиційні фонди стануть додатковим джерелом отримання коштів на розвиток, отже, вони зможуть залучати кошти на більш вигідних умовах.

Компанії з управління активами, які раніше працювали в сірій зоні або на вузький ринок, отримають новий поштовх до розвитку. Адже законопроєкт дозволяє створювати інвестиційні продукти для широкої аудиторії, запроваджує майстер-фонди, врегульовує вимоги до звітності та прозорості керівних компаній. Це відкриває простір для розвитку ринку управління активами, приходу нових гравців, зростання конкуренції — а отже, і покращення сервісу для інвесторів. 

Звісно, навіть за суворого регулювання інвестиційні фонди не будуть повністю безризиковими. Інвестор має розуміти бізнес-модель фонду (тобто на чому фонд заробляє), в які активи фонд вкладає кошти та за яких умов ці активи принесуть прибутки чи збитки. 

Коли і за яких умов інвестфонди справді запрацюють: виклики та рекомендації

В разі ухвалення законопроєкт про інвестиційні фонди відкриє перспективу до пожвавлення інвестиційного ринку в Україні, що буде необхідно під час відбудови. Адже він запроваджує європейські стандарти регулювання фондів, зокрема щодо структури активів, корпоративного управління та захисту інвесторів. 

Проте закон запрацює як задумано лише якщо будуть виконані інші умови. Зрозуміло, що найважливішим викликом є війна та пов’язані з нею безпекові ризики. Другий виклик — корупція. У 2024 році Україна була на 105 місці зі 180 країн за Індексом сприйняття корупції. І хоча це краще, ніж, наприклад, 10 років тому, Україна все ще позаду більшості європейських країн. Послідовні зусилля влади з подолання корупції підвищать рівень довіри до України та її привабливість для інвесторів. Тут на перший план виходить судова реформа та реформування правоохоронних органів, адже якісну боротьбу з корупцією не можна уявити без верховенства права. І загалом без ефективної правової системи важко очікувати на ефективну діяльність державних органів, сталий економічний розвиток чи інвестиційну привабливість країни. 

Інший ризик — нездатність НКЦПФР ефективно виконувати свої функції та реагувати на порушення закону ефективно та своєчасно, для чого потрібно мати достатньо кваліфікованих кадрів та незалежність від політичного тиску. Тому для якісної імплементації закону потрібно підвищити забезпечення НКЦПФР інтелектуальними та фінансовими ресурсами.

На додачу, рівень фінансової грамотності України залишає бажати кращого. Так, у дослідженні рівня фінансової грамотності 2021 року ми набрали 12,3 бала із 21 можливих, на рівні Болгарії та Хорватії. Для порівняння, на першому місці Франція (14,9 бала), за нею Норвегія та Канада (по 14,6 бала), а також Південна Корея і Гонконг (по 14,4 бала). Хоч кількісно в України невеликий відрив від лідерів, вона перебуває у нижній частині рейтингу.

Втім, понад 80% українців у тому ж дослідженні вказали, що бажають дізнатися більше про те, як краще розпоряджатися фінансами. Це свідчить про високий запит на фінансову освіту серед населення. Національна стратегія розвитку фінансової грамотності до 2030 року, розроблена НБУ, має покращити ситуацію. Проте значний запит на фінансову грамотність потребуватиме залучення й недержавних гравців.

Чи потрібно додатково стимулювати інвесторів вкладати кошти в українські інвестиційні фонди? Наприклад, чи доцільно застосувати в Україні модель Сингапуру, де як інвестори, так й інвестиційні фонди звільненні від оподаткування? На нашу думку, в цьому немає потреби. Важливіше забезпечити прозоре регулювання інвестфондів та чесну конкуренцію на цьому ринку. Зрозумілі та сталі правила, які виконуються, — головна передумова залучення інвесторів.