Хто купує російську нафту?

На експорт іде близько 70% російського видобутку. Російську нафту купують майже 50 країн світу. Найбільшим покупцем російської нафти є країни ОЕСР (~70%) та Китай (~20%). Частка росії в сумарному нафтовому імпорті країн ОЕСР відносно невелика – близько чверті. Однак, ситуація різниться за країнами. Наприклад, у 2021 році Литва та Фінляндія імпортували з росії до 80% нафти, а Польща – до 60%. 

Ціна нафти почала рости ще минулого року через відновлення світової економіки, й вона сильно виросла через війну (рис. 1). Але водночас збільшився розрив між ціною російської та іншої нафти – через санкції та відмову деяких урядів та компаній купувати криваву російську нафту.

На графіку видно, що довгий час різниця цін між двома сортами нафти була на рівні 1-3 дол. за барель (за винятком локдауну), тоді як за останній час вона перевищила 25 дол. Це підтверджує наші міркування про те. що навіть якщо певні країни (зокрема, Китай та Індія) продовжать купувати російську нафту, росія все одно отримуватиме менше нафтодоларів, якщо від купівлі її нафти відмовиться Європа. Втім, поки що купувати російську нафту відмовилися лише США, Британія, Канада та Австралія, які купували її у відносно невеликих обсягах. Польща та Німеччина пообіцяли зробити це до кінця року. Деякі компанії відмовилися купувати російську нафту, не чекаючи рішення урядів – під впливом суспільного осуду. У таблиці 1 нижче перелік тих, хто відмовився, й тих, хто продовжує підтримувати терористичну державу.

Втім, лише відмови від купівлі російської нафти недостатньо (тим більше, що ми розуміємо, що завжди будуть країни та компанії, які знайдуть офіційні та неофіційні способи робити це). Мають бути й імпортні санкції – заборона ввезення до росії товарів, які принаймні теоретично можна використати для виробництва зброї та військової техніки. 

Неодноразово пропонована різними аналітиками програма “нафта/газ в обмін на продовольство”, на нашу думку – необхідне рішення, яке у короткостроковій перспективі могло б вирішити одразу дві проблеми – залежність Європи від російських енергоносіїв та контроль за тим, що саме закуповує росія за свої нафтодолари.