Індекс реформ 123. Середньострокове планування будівництва доріг та правила конкурсів для держслужбовців

«Тепер є можливості для запровадження середньострокового планування у сфері експлуатації доріг. 

Інфраструктурні проекти виходять часто за межі одного року. Зокрема, у сфері експлуатації доріг. Проте у нас не було можливості укладати середньострокові договори з підрядними організаціями. В розрахунку на ці терміни, підрядні організації, які вигравали тендери, не могли планувати свою діяльність більш ніж на рік. Відповідно, вони мали обмежені можливості для купівлі або лізингу нової техніки.

Тепер ми можемо укладати трирічні контракти. Завдяки цьому вже можна підвищувати критерії до підрядних організацій, які будуть закуповувати нову гарну техніку, щоб обслуговувати наші дороги. 

Закони вирішують ще низку проблем. Зокрема, раніше ОДА не могли використовувати кошти субвенції на проектні роботи. Але без проекту не можна побудувати дорогу. Тепер ця проблема вирішена та кошти можна спрямовувати для проектних робіт.

Наступним кроком такі ж зміни потрібно зробити для контрактів на будівництво».

«Попередня система планування дорожніх робіт, яка використовувалась досить тривалий час, показала свою неефективність та призвела до так званого «спонтанного прийняття рішення та вирішення проблем», внаслідок чого постійно з’являлись об’єкти незавершеного будівництва, що вимагало додаткового фінансування проектів будівництва та, як правило, призводило до зростання кінцевої вартості реалізації проекту.

Закон забезпечить виконання середньострокових зобов’язань за договорами на нове будівництво, реконструкцію, ремонти та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення та дозволить вийти новим гравцям на ринок, що створить конкуренцію серед учасників такого ринку та, відповідно, суттєво підвищить якість робіт у дорожній галузі та дозволить виконувати такі роботи згідно з визначеними графіками та етапами їх проведення».

«Це подальше спрощення зайвої бюрократії в конкурсах. Також вимоги щодо розв’язання ситуаційного завдання стають менш жорсткими. Непридатність існуючого підходу до оцінювання ситуаційного завдання показали конкурси кандидатів на посади керівників Держкіно та Держслужби етнополітики. Тому прохідний бал був зменшений до 0 балів (з 0,5 балів) при максимумі у 2 бала».

«Я прийшла на державну службу 2 роки тому, коли розпочалася чергова спроба її масштабного оновлення. Як і інші держслужбовці цієї хвилі, ми наважилися на цей крок із кількох причин:

1) прозорий та складний конкурсний відбір, що унеможливлював призначення «своїх» людей

Виграти чесний складний конкурс – це довести, що ти гідний займати це місце за своїми професійними компетенціями, не маєш жодної політичної упередженості, протекторату тощо. Це – критично важливо для державного службовця, що має служити інтересам громадян України, а не політиків. 

Як це відбувається тепер?

Конкурсний відбір спростили максимально до рівня, який може пройти будь-який державний службовець зі стажем, та й в принципі будь-хто. Це робить можливим «переведення» державних службовців із сумнівною репутацією, або тих, що не впоралися зі своїми задачами, на інші високі посади між державними органами. А також максимально спрощує призначення «своїх» людей.

Тобто замість «перезавантаження», «очищення» та притоку «свіжої крові» ми будемо спостерігати за красивими рокіровками посадовців, що роками працюють у державному апараті.

2) запит на людей з іншими компетенціями 

У процесі відбору конкурсна комісія оцінювала ті критерії, про які раніше ніхто не замислювався, обираючи державних службовців: лідерство, аналітичні здібності, вміння ризикувати, стресостійкість, управління змінами, комунікабельність і т.д.

Відбір посадовців за такими критеріями давав нам сигнал, що у держави є запит на розумних, проактивних, сміливих та професійних людей, від яких чекатимуть максимальну включеність, нестандартні рішення, ініціативність, вміння вибудовувати діалоги тощо.

Як це відбуватиметься тепер?

У листопаді були прийняті чергові спрощення до конкурсної процедури. Відтепер для різних посад не потрібно здавати тести на вербальну логіку, спеціалізоване законодавство, ситуаційні завдання. Саме завдяки цим етапам у директоратах МОЗ з’явилося 80% нових людей, котрі ніколи раніше не були на державній службі. Саме завдяки цим етапам відбору вигравали люди з новими для держслужби компетенціями. 

Зараз єдиний сигнал від держави – нам потрібен хоча б хто-небудь, бажано нам знайомий. Ми не знаємо, хто саме (бо разом зі скасованими конкурсними етапами вже не перевіряються і багато компетенцій), ви просто прийдіть, хороша людина, і ми вас беремо. 

Чи можу я як громадянин бути впевнена, що обираються не друзі і родичі, а фахові керівники, коли конкурс може виграти людина, що набрала 0 балів на етапах конкурсу? 

Здається, чесно було б просто скасувати конкурси і спокійно призначати людей на посади, якщо зараз на це є політична воля».

«Основна мета створення Єдиної системи опрацювання звернень – це доступні, якісні державні послуги і консультації у віддалених каналах.

Сьогодні понад 2 мільйони громадян мають важливі питання до Держави і більш ніж 72 канали, куди можна звернутися, що негативно впливає на якість наданих відповідей і швидкість вирішення питань, адже не завжди звернення одразу потрапляє саме у профільний орган.

Коли у вас безліч номерів телефону, сайтів, адрес, ймовірність звернутися “не туди” збільшується. Іноді папери можуть “ходити” кабінетами протягом 30 днів, перш ніж потраплять до профільного органу, що подовжує термін надання відповіді заявнику і при цьому він може отримати формальну відповідь, яка не вирішує суті питання.

Прийняття Постанови – це можливість: 1) централізувати в єдиному вікні всі звернення громадян (телефонні, листи, електронні звернення, звернення, подані в органах влади, будуть надходити в єдиний портал для всіх громадян, співробітників контактного центру та органів виконавчої влади); 2) відійти від “мандрівки” паперів кабінетами, що значно пришвидшить надання відповіді і знизить витрати держави, шляхом впровадження єдиної системи електронного документообороту; 3) підвищити якість надання послуг/відповідей завдяки створенню єдиного, зрозумілого і контрольованого стандарту роботи по опрацюванню всіх звернень до Держави; 4) аналізувати задоволеність заявників вирішенням їхніх питань і будувати роботу системи на основі цього аналізу».

«Постанова має як “плюс” так і можливий “мінус”. Робота зі зверненнями забирає багато часу чиновників для надання відповідей, а не відповісти – це порушення закону. Тому є потреба в автоматизації написання відповідей. По суті може йтися про створення ботів, які автоматично компілюватимуть відповіді на найбільш типові питання. 

До того ж автоматизація надасть можливість швидше аналізувати, що турбує заявників, та проводити необхідні зміни засновані на фактах. 

Негативна сторона такого процесу може бути в тому, що державні органи не будуть грунтовно підходити до розгляду важливих питань».

«Закон встановив нову, збільшену міру покарання за фальсифікацію та обіг фальсифікованих ліків, що наразі є актуальною проблемою не тільки в Україні, а й в усьому світі. 

Всесвітня організація охорони здоров’я звернула увагу на цю проблему ще у 80-х роках минулого століття. За оцінками ВООЗ, у країнах, що розвиваються, кожна десята упаковка лікарського засобу є фальсифікатом. Боротьба з фальсифікованими ліками – це складна боротьба з одним із найбільш вигідних видів бізнесу, який несе загрозу не лише здоров’ю, а й життю пацієнтів. 

Завдяки прийняттю закону забезпечуватиметься більш високий рівень юридичної відповідальності за порушення встановлених норм чинного законодавства щодо обігу лікарських засобів. Також за рахунок очікуваного зменшення в обігу фальсифікату очікується розвиток вітчизняної фармацевтичної галузі, адже потреба в лікарських засобах не зменшується. Проте наші громадян потребують і повинні отримувати тільки  якісні, безпечні та ефективні лікарські засоби».