Індекс реформ 57. Потужний сплеск антиреформ обвалив Індекс реформ майже до нуля

“До цього моменту взаємодія з громадянським суспільством мала величезне значення для прогресу, досягнутого Україною в боротьбі з корупцією. Слід уникати будь-яких заходів, які можуть перешкодити громадянському суспільству відігравати його важливу роль. У зв’язку з цим ми розглядаємо нещодавно прийняті зміни до закону про е-декларації, які вимагають від активістів неурядових організацій та підрядників подавати е-декларації, як крок назад, і ми очікуємо, що його буде терміново переглянуто”.

«В цьому законі є лише одна добра ідея. Солдати, сержанти та курсанти звільнені від обов`язку подавати декларації. Звісно, якщо вони при цьому не є депутатами, прокурорами чи чиновниками. Саме про це ми домовлялися з представником Президента в Парламенті, коли узгоджували текст закону перед голосуванням.

Але внесені при голосуванні депутатами з “Народного Фронту” та “Блоку Петра Порошенка” правки з вимогою подавати е-декларації активістам антикорупційних громадських організацій, усім їхнім партнерам та постачальникам, а також членам усіх без виключення громадських рад є помилкою. В країні далі панує клептократія з її улюбленим правилом “друзям – все, ворогам – закон”. Антикорупційне законодавство – це ж не лише прозорість. За його порушення нами передбачена кримінальна відповідальність. З нинішньою Агенцію із запобігання корупції та судами е-декларації громадянського суспільства легко будуть використані для тиску та репресій проти нього.

Я за подання е-декларацій усіма громадянами. Але після того, коли буде покараний останній посадовець, який збреше в своїй декларації чи не зможе пояснити походження описаного в ній майна».

«У країні із такими корупційними ризиками, як Україна, вимога до розкриття інформації про винагороду членів наглядової ради є цілком резонною. Ми від початку реформи корпоративного управління у 2014 р. наполягали на розкритті винагороди, виплачуваної кожному членові наглядової ради, а також на прийнятті окремої антикорупційної політики у Нафтогазі та на інших важливих держпідприємствах.

Окрім того, акціонери (держава) повинні мати уявлення про те, що винагорода незалежного члена наглядової ради не є вирішальною у його доходах, оскільки інакше він втратить фінансову незалежність. Це означає, що акціонери повинні мати уявлення про загальні доходи члена наглядової ради. Але це не означає, що ці суми необхідно розкривати публічно – для цього достатньо перевірки через внутрішні системи контролю підприємства.

Більше того, вимога розкривати всі статки члена наглядової ради не є справедливою. На відміну від чиновника чи керівника компанії, якій мають дохід від єдиного місця роботи, член наглядової ради витрачає на виконання цієї функції лише меншу частину свого робочого часу, а отже вимога про е-декларування не є співрозмірною цій частині часу.

Отже, з цієї точки зору, справедливим був би «полегшений» варіант розкриття інформації про доходи членів наглядових рад».

“Відбуваються маніпуляції щодо непідзвітності ГО, які насправді подають податкові декларації державі та фінансові звіти донорам-грантодавцям і публікують звіти про свою діяльність. На активістів антикорупційних організацій і їх підрядників у грантових проектах тепер дискримінаційно розповсюджується відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей в е-деклараціях, несвоєчасне подання е-декларацій та неповідомлення про суттєві зміни в майновому стані або відкриття валютного рахунку в закордонному банку. І це незважаючи на те, що громадянський сектор не наділений владними повноваженнями та не живе за рахунок бюджетних коштів, не кажучи вже про необґрунтованість використання форми декларації, розробленої для посадовців, та порушення низки статей Конституції.

Також законодавець не дотримувався принципу юридичної визначеності, оскільки правки допускають дуже широкі тлумачення термінів, визначення яких законодавчо не закріплено. Підприємці по всій країні вже переглядають можливість надання послуг громадському сектору.

Все це надає потужні можливості для тиску на тих активістів, хто бореться з корупцією влади, блокування їх діяльності, та демонструє відсутність щирих намірів керівництва держави просувати справжні антикорупційні реформи та будувати партнерські конструктивні відносини з громадськістю. Необхідно повністю скасувати всі останні правки, які стосуються дискримінації громадянського суспільства та його контрагентів”.

“Під дію Закону підпадають члени наглядових рад держпідприємств та держбанків — вони повинні будуть звітувати про власні статки, доходи, зміну майнового стану. Такі вимоги можуть відбити бажання у потенційних іноземних кандидатів із потрібним нам досвідом та компетенцією брати участь у конкурсах на ці посади.

І справа не в небажанні публічності, а в складності процесу звітування (а іноді – банальній його неможливості) та, що найголовніше, ризику політичного впливу. Відповідальність за неправильно заповнену звітність може використовуватись як важіль тиску для прийняття потрібних рішень незалежними членами наглядових рад. Оскільки саме вони, а не представники уряду як акціонера після здійснення реформи корпоративного управління будуть приймати ключові рішення на державних підприємствах.

Майже одразу після прийняття Закону уряд вирішив збільшити кількість членів наглядової ради НАК «Нафтогаз» з п’яти до семи (один додатковий незалежний член та один — від держави). Конкурс на нового незалежного члена буде лакмусовим папірцем, який покаже, чи вплине нове законодавство на бажання кандидатів брати участь у конкурсі, чи не намагатиметься уряд підібрати на цю позицію лояльну людину.

Один із останніх прикладів незалежності чинних членів наглядової ради компанії – голосування незалежних членів за відставку голови «Укрстрансгазу» через виявлення аудитором ряду порушень у компанії. В інтересах українців як кінцевих власників держкомпаній, щоб наглядові ради держпідприємств створювалися та залишалися незалежними від політиків.”

“Зміни до порядку залучення резидентами зовнішнього фінансування, які вніс НБУ, суттєво спрощують процедури реєстрації та внесення змін до кредитних договорів у випадку зміни кредитора з резидента на нерезидента. Зокрема право ініціювати реєстрацію та внесення змін відтепер мають не лише резиденти-позичальники, а й нерезиденти-кредитори та уповноважені банки.

Крім того, здійснення реєстрації договорів відбуватиметься у «заявницькому» режимі – шляхом автоматичного занесення до електронного реєстру. Також регулятор пом’якшив власні вимоги до резидентів-позичальників: скасовано вимогу обов’язкового подання довідки НБУ про обсяг фактично одержаного кредиту і стан погашення заборгованості за ним; спрощено перелік підстав для анулювання реєстрації договорів.

Зазначені зміни суттєво спрощують порядок залучення резидентами зовнішнього фінансування та сприяють розширенню можливостей обігу прав кредиторів. Це підвищить зацікавленість зовнішніх кредиторів в участі у кредитних проектах в Україні”.