Конкурентоспроможність ЄС: екзистенційні проблеми Європи та як Україна може допомогти?

Звіт Маріо Драґі зосереджує увагу на трьох основних компонентах, що є екзистенційно важливими для конкурентоспроможності ЄС: продуктивність та інновації, декарбонізація та конкурентоздатність підприємств, а також безпека й зменшення залежності від зовнішніх ресурсів. За темпами розвитку економіка ЄС значно поступається США, а за рівнем ВВП Китай стрімко наздоганяє ЄС. Так, у 2010 році ВВП ЄС і США був майже рівним, близько 15 трильйонів доларів. У 2023 році ВВП США становив 27 трильйонів доларів порівняно з 19,4 трлн дол. у ЄС, а Китай із 18 трлн дол. ВВП наступає Євросоюзу на п’яти. Для ЄС настав момент істини. Дії Євросоюзу сьогодні визначать вектор його розвитку, майбутню геополітичну роль та інституційну стабільність.

Продуктивність праці та інновації

Однією з причин повільних темпів зростання економіки ЄС є відносно низька продуктивність праці. Наприклад, у 2022 році ВВП за відпрацьовану годину за паритетом купівельної спроможності у США становив 91,5 долара, а в ЄС 77 доларів. Якщо Європа збереже тенденцію зростання продуктивності праці на теперішньому рівні — 0,7% на рік, то цього буде достатньо лише щоб підтримувати рівень ВВП незмінним до 2050 року. У США продуктивність праці зростає на 1,2% на рік, і відповідно швидшими темпами росте ВВП. 

Причина відносно низької продуктивності праці у Європі — це те, що вона «проспала» технологічну революцію. Коли США та Китай вкладалися в інноваційні технології, ЄС продовжував розвивати вже усталені автомобільну та фармацевтичну галузі, які були більш зрозумілими та прогнозованими. Якщо у США в топ-3 за витратами на дослідження та розробки (R&D) входять компанії з цифрового сектору, то в ЄС перша трійка — це досі автомобільні гіганти. Крім того, Європа витрачає на R&D значно менше за США. Наприклад, у 2021 ЄС витратив на R&D 331 мільярд євро (2.27% свого ВВП), тоді як США витратили 806 мільярдів доларів (3,5% свого ВВП).

У зв’язку з надмірним регулюванням, бюрократією та відсутністю перспектив для масштабування багато європейських стартапів емігрують до Сполучених Штатів, де кращі можливості для їхнього розвитку. Також є проблема з кваліфікованими кадрами: 60% компаній ЄС повідомляють, що брак навичок — це основна перешкода для інвестицій, і така сама частка компаній відчувають труднощі з найманням IT-спеціалістів.

Все вищезазначене призвело до того, що ЄС відстає у сферах, які будуть визначати майбутнє: хмарні сховища, ШІ, потужні процесори, напівпровідники тощо. Наприклад, лише 4 із 50 провідних світових технологічних компаній – європейські. Маріо Драґі закликає збільшити фінансування досліджень і розробок та сприяти розвитку технологічного сектору, адже технологічна відсталість може призвести до того, що Європа буде змушена купувати технології й технологічні послуги деінде. Це особливо небезпечно, коли йдеться про стратегічно важливі сектори, як-от військові технології, кібербезпека чи засоби комунікації. Ба більше, технологічне відставання поступово призведе до втрати провідних позицій і в інших галузях.

Декарбонізація та зниження конкурентоздатності підприємств

Серйозною проблемою є вартість електроенергії для промисловості, ціни на яку в Європі удвічі-втричі вищі, ніж у США та Китаї. Наприклад, значна частина генерації – це газові ТЕС, а ціна на газ у Європі в 4-5 разів вище, ніж у США, та в 1,5 раза вища за ціну в Китаї (дані станом на 2023 рік). Це призводить до росту витрат на виробництво та знижує конкурентоспроможність промислових галузей, що особливо залежні від електроенергії. 

Висока ціна на електроенергію перешкоджає розвитку бізнесу, залученню інвестицій і розвитку технологічного сектору. Зростання і вдосконалення технологічного сектору потребує значних витрат електроенергії. Наприклад, до 2030 року прогнозується збільшення споживання електроенергії дата-центрами ЄС до 28% від загального споживання, тоді як сьогодні це лише 2,7%.

ЄС займає передові позиції у розвитку «зелених» технологій, однак Китай, який вкладає в них значні фінансові ресурси та контролює важливі рідкоземельні метали, може з легкістю захопити світовий ринок, наприклад, електромобілів. Ба більше, європейський бізнес уже потерпає від конкуренції з дешевими китайськими товарами, виробники яких не лише не платять «зелені» податки, а й отримують значні субсидії від держави. Така ситуація не дозволяє і надалі сліпо дотримуватися принципів вільної торгівлі, тому восени 2024 року Європа запровадила мита на китайські електромобілі. До того ж, Європа не має єдиної індустріальної стратегії, тоді як США має «Inflation Reduction Act», що передбачає субсидії виробникам, а Китай надає значні субсидії промисловості та «зеленому» сектору.

Цілі ЄС із декарбонізації накладають значний фінансовий тягар на бізнес — набагато вищий, ніж у ЄС чи Китаї. Оскільки вони є обов’язковими до виконання, компанії мають здійснювати значні інвестиції у «зелений» перехід.

У звіті Маріо Драґі пропонує, по-перше, виступати єдиним блоком у питанні закупівлі газу, адже ЄС є найбільшим імпортером зрідженого газу, і тому може використовувати свою ринкову вагу для отримання більш вигідних цін від постачальників. Крім того, ЄС має будувати більше потужностей з генерації (в тому числі «зеленої») та розподілу електроенергії. І, нарешті, розробити єдину індустріальну стратегію, щоб підвищити конкурентоспроможність європейської промисловості. 

Безпека ЄС і залежність від зовнішніх ресурсів

ЄС залежить від імпорту критичної сировини та передових технологій. Енергетичний шантаж Росії продемонстрував небезпечність такої залежності. Близько 40% від всього імпорту ресурсів припадає на невелику кількість постачальників, яких важко замінити, а половина з цих 40% походить із країн, що не є стратегічними союзниками ЄС (зокрема, у 2022 році вони голосували проти резолюції ООН із засудженням Росії). Авторитарні країни в разі необхідності з легкістю можуть вдатися до політичного та економічного шантажу, паралізувавши ланцюги постачання. Особливо болючого удару може завдати Китай, який контролює переробку значної частини (від 35% до 70%) критично важливих ресурсів (нікель, мідь, літій, кобальт та ін.), необхідних для «зеленого» переходу та виробництва цифрових технологій.

Європа роками недофінансовувала свій ВПК та не вкладалася в інновації військового спрямування, розраховуючи на військову присутність та «ядерну парасольку» США. Однак безпекова ситуація змінилася: США поступово переносять свою увагу на Тихоокеанський регіон, Дональд Трамп погрожує виходом із НАТО, а Росія може розв’язати нову війну на континенті (фактично, вона вже веде гібридну війну проти європейських країн). Неготовність європейських армій до ведення бойових дій, поганий стан техніки та обладнання, зменшення складських запасів, а також неможливість швидко масштабувати виробництво ставить під питання здатність впоратися з потенційними загрозами. 

Маріо Драґі пропонує розробити зовнішньоекономічну політику, яка передбачала б спільну позицію блоку щодо закупівлі критичних матеріалів. Для досягнення стратегічної автономії він рекомендує інвестувати в треті країни, розробляти власні поклади рідкісноземельних матеріалів та вдосконалювати спільні стратегічні плани видобутку критичних ресурсів разом із партнерами. Потрібно також значно збільшити фінансування військової промисловості та концентруватися на технологічних інноваціях, щоб європейська армія була ефективною на полі бою та готовою впоратися з потенційними небезпеками.

Як Україна може допомогти Європі стати більш автономною та конкурентоздатною?

Енергетика

До повномасштабної війни в Україні дуже швидко розвивалася «зелена» енергетика — переважно сонячна та вітрова. Крім того, у нас є значні потужності атомних електростанцій, які частина експертів також вважають «чистим» джерелом енергії. У 2020 році ЄС розглядав Україну як ключового партнера для реалізації своєї стратегії розвитку «зеленого» водню, згідно з якою до 2050 року «зелений» водень може забезпечити до чверті світових енергетичних потреб.

Сьогодні, оскільки Росія зруйнувала або захопила близько 30 ГВт потужностей генерації, Україна є чистим імпортером енергії. Проте Україна має значні запаси природного газу й розвинену інфраструктуру його зберігання та доставки. Тому, якщо ЄС допоможе нам перемогти Росію, ми можемо стати надійним постачальником цього ресурсу й таким чином знизити енергетичну залежність Європи від недружніх країн. З 2014 року Україна зробила багато кроків до Європейського енергетичного ринку як у законодавчому, так і в технічному вимірі, і було б нерозсудливим марнотратством не реалізувати цю можливість.

Інновації та ІТ-сектор 

Україна має розвинену ІТ-галузь з інноваційними компаніями та великою кількістю висококваліфікованих ІТ-фахівців, яка вміє залучати інвестиції та продукувати необхідний результат. З 2018 по 2023 рік кількість ІТ-спеціалістів в Україні виросла на 78,4% до 346 тисяч. За рівнем технологічних навичок українці займають 3 місце в Європі після Швейцарії та Іспанії. Тому не дивно, що на липень 2024 року Україна має шість стартапів-єдинорогів. Крім того, багато країн вивчають та впроваджують у себе досвід надання публічних послуг через застосунок «Дія». Наприклад, Естонія, яка розвиває електронні державні сервіси з початку нульових, представила аналог української «Дії» — «mRiik».

Сьогодні ЄС імпортує близько 80% цифрових послуг та стикається з істотним дефіцитом висококваліфікованих кадрів. Враховуючи нинішню геополітичну ситуацію (зокрема недружні дії Китаю у цифровій сфері та безконтрольність «техноолігархів» у США) та керуючись філософією friendshoring, з точки зору національної безпеки країн ЄС набагато вигідніше замовляти відповідні послуги в Україні й долучати українських фахівців до європейських ІТ-проєктів. 

Єдинороги – компанії-стартапи, які досягли капіталізації в $1 мільярд і більше

Спільною проблемою України та ЄС є низька продуктивність праці. Інша проблема — дефіцит робочої сили, який в Україні значно посилився через війну. Щоб вирішити ці проблеми, як український, так і європейський бізнес може спробувати поекспериментувати з новітніми автоматизованими системами та ШІ. 

Відносно дешева електроенергія, достатні генераційні потужності, які можуть бути відбудовані після війни, та розвинутий IT-сектор відкриють перспективи для побудови та підтримання в Україні таких масштабних проєктів, як новітні хмарні сховища, дата-центри та суперкомп’ютери, які працюватимуть на Україну та країни ЄС. 

Ресурсна база та безпекове питання 

Forbes оцінив вартість корисних копалин України у $14,8 трлн; 70% від всієї вартості припадає на Луганську, Донецьку та Дніпропетровську області. Європейська підтримка повного відновлення територіальної цілісності України — це не лише моральний обов’язок, але й стратегічно значуща ціль. Наша держава володіє значними покладами стратегічних ресурсів: літій, кобальт, скандій, графіт, тантал, ніобій тощо. Багато з них важливі для «зеленого» переходу й розвитку технологічного сектору. Росія та Китай уже захопили значну частку світових запасів рідкісноземельних металів, зокрема в Африці. Дозволити їм захопити ще й українські запаси було б великою помилкою з точки зору безпеки європейських країн. 

Приєднання України до ЄС — це значне геополітичне посилення регіону також із точки зору продовольства: орні землі ЄС збільшилися б на третину, перетворивши його на потужного стратегічного гравця на продовольчому ринку. Наприклад, частка в світовому експорті пшениці виросла б приблизно до 30%. Це дозволить ефективніше боротися з глобальним зростанням цін, голодом та маніпуляціями на ринку. Звісно, серйозною перешкодою для цього може стати небажання європейських фермерів бачити українські продукти на своєму ринку. Тому ЄС важливо реформувати свою аграрну сферу перед вступом України (це буде вигідно і для самого Євросоюзу, який витрачає на субсидії аграріям до чверті свого бюджету).

Українська армія є найбільшою та найдосвіченішою армією в Європі. Реальний бойовий досвід та практичні навички, отримані під час війни з Росією, роблять Україну невід’ємною частиною майбутнього європейської безпеки. Український ВПК стрімко розвивається та збільшує номенклатуру своєї продукції. Найперспективнішою сферою є українське виробництво дронів — зброї майбутнього. Різноплановість дронів та їхня багатофункціональність разом з інвестиціями партнерів, наприклад, за «данською моделлю» відкриває нові горизонти перед українською галуззю. Планується розвиток й іншого виробництва, наприклад, новітніх бронемашини Lynx та Fuchs за допомогою таких гігантів як Rheinmettal AG та KNDS, які зайшли на український ринок, що свідчить про його перспективність.

Невизначеність у безпековій сфері негативно впливає на інвестиційний клімат. Стабільна політично-безпекова ситуація сприятиме збільшенню інвестицій, адже бізнес та громадяни не прагнуть вкладати свої кошти, коли існує ризик їх втрати. І Україна і ЄС зацікавлені у закладені міцного безпекового фундаменту, щоб уникнути повторення війни на європейському континенті у майбутньому.

Висновок

ЄС постав перед екзистенційними питаннями, з якими йому або вдасться впоратися, що сприятиме економічному зростанню та розвитку інституційних спроможностей, або ж проблеми призведуть до втрати економічних, технологічних та геополітичних перспектив. Звіт Маріо Драгі висвітлив проблеми, тепер потрібно знайти і втілити їхні рішення. Україна може допомогти ЄС у низці критично важливих галузей, однак для цього ЄС має допомогти Україні зберегти свій суверенітет і відновитися після війни. І Україна, і ЄС лише виграють від співпраці, що зумовлена стратегічними інтересами та ґрунтується на спільних цінностях.