Верховна Рада розглядає законопроєкт №5695, який має створити умови для офіційної зайнятості домашніх працівників. Він передбачає, що няні, хатні помічники, водійки, садівники та інші спеціалісти, що допомагають домогосподарствам з рутиною, мають сплачувати податки, а натомість отримають гарантії захисту від сваволі працедавця та підвищення соціального захисту від держави. Законотворці вирішили запропонувати їм більш спрощену систему виведення з тіні своєї праці, ніж існує для фізичних осіб-підприємців. У цій статті розглядаємо, як працюватиме цей закон, якщо його ухвалять.
Домашня праця включає в себе широкий спектр обов’язків — від приготування їжі, прибирання та прання до догляду за літніми людьми чи дітьми. Оскільки така робота відбувається в домогосподарствах, а не на підприємствах чи в установах, вона часто залишається в тіні. За підрахунками Міжнародної організації праці (МОП), понад 80% домашніх працівників у світі працюють неофіційно (при цьому 76% домашніх працівників — жінки).
Середньомісячні зарплати домашніх працівників за даними сервісу пошуку роботи Work.ua становлять: 19 тис. грн у хатніх працівниць(ків); 25 тис. грн у нянь; 15 тис. грн у кухарів.
Однією з ключових причин неофіційної зайнятості в цьому секторі є бажання уникнути сплати податків. Працюючи неофіційно, люди уникають фінансових зобов’язань перед державою й відповідно отримують вищі доходи. Проте така практика створює проблеми й для самих працівників. Адже вони залишаються поза соціальним захистом та правовими гарантіями, наприклад, у випадку хвороби чи травм на робочому місці, ризики експлуатації для них вищі, а стабільність трудових відносин — нижча.
Щоб завести домашніх працівників у правове поле, необхідно створити для них зрозуміли стимули для сплати податків та адаптувати законодавство до особливостей домашньої праці. Створення прозорих правил, що регулюють графік роботи, забезпечення конфіденційності та інші аспекти цієї сфери, може стимулювати офіційне оформлення трудових відносин та сприяти ширшому впровадженню соціального та правового захисту для домашніх працівників.
Такі правила має запровадити Законопроект №5695, ухвалений у першому читанні і рекомендований Комітетом ВР з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів до ухвалення в другому читанні і в цілому.
Законопроєкт пропонує внести зміни до Кодексу законів про працю (КЗП). Він визначає поняття домашньої праці та домашніх працівників, створює правове регулювання їхньої роботи, а також встановлює обов’язкові умови трудового договору з домашніми працівниками. Зокрема, законопроект визначає, що
- домашня праця — це робота з обслуговування домогосподарства, яка виконується за трудовим договором, є регулярною і складає більше 40 годин на місяць;
- домашній працівник — це особа, яка займається домашньою працею в рамках трудових відносин з роботодавцем. Особи молодші 16 років не можуть виконувати цю роботу;
- роботодавцем може бути тільки хтось з членів домогосподарства (сім’ї).
Законопроект передбачає, що з домашніми працівниками у письмовій формі укладається трудовий договір.
Трудовий договір має визначати:
- кількість робочого часу (не може перевищувати 40 годин на тиждень) та час відпочинку домашніх працівників,
- систему обліку робочого часу (працівник та працедавець погоджують, яким чином рахувати відпрацьовані години),
- гарантії під час використання праці домашніх працівників понаднормово (згідно з КЗП надурочні роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік), а також
- гарантії при залученні до чергування (очікування) та супроводження членів домашнього господарства на відпочинку (наприклад, трудовий договір може передбачати періоди очікування, які вважаються годинами роботи, під час яких домашній працівник не може розпоряджатися своїм часом на власний розсуд, оскільки має бути готовим до виконання за дорученням роботодавця передбачених договором трудових обов’язків; договір має передбачати оплату або надання вільного часу за такі періоди очікування).
- можливість виконання роботи у вихідні, святкові та неробочі дні.
У трудовому договорі з домашнім працівником може бути передбачена можливість платного чи безоплатного надання роботодавцем житла цьому працівникові. У разі платного надання житла роботодавець не має права самостійно проводити відрахування із заробітної плати в рахунок плати за користування житлом.
Проєкт запроваджує додаткові підстави для припинення трудового договору з домашнім працівником. Зокрема за дії, що завдали чи могли завдати шкоди життю чи здоров’ю члена сім’ї. З іншого боку, передбачено право домашнього працівника негайно розірвати трудовий договір, якщо хтось з домогосподарства посягає на честь чи гідність домашнього працівника або втручається у його особисте життя.
Роботодавець повинен буде повідомити Державну податкову службу про прийняття на роботу домашнього працівника та його звільнення. Крім того, на запит Держпраці роботодавець (член домогосподарства) зобов’язаний надати інформацію про виконання фізичними особами домашньої праці в його домогосподарстві. Держпраці також може проводити конфіденційні розмови з домашнім працівником, якщо має підозри щодо того, що певне домогосподарство використовує працю домашніх працівників без офіційного оформлення та звітування у податкову.
Ведення трудової книжки домашнього працівника вирішується за домовленістю між ним та роботодавцем.
Для працівника перевагою такого оформлення робочих стосунків у порівнянні з статусом фізичної особи-підприємця є звільнення від сплати податків на доходи або прибуток.
В інших країнах світу домашня праця часто оподатковується. Наприклад, в країнах ЄС платником податків за домашнього працівника є працедавець. Проте в Іспанії, якщо працівник надає послуги сім’ї менше ніж 60 годин в місяць, платником податків є він сам. У більшості країн Європи передбачені різного роду пільги (податкові кредити, зниження податку на прибуток) для роботодавців, аби вони зареєстрували домашніх працівників.
Також домашні працівники можуть не сплачувати ЄСВ, однак тоді вони не підпадатимуть під страхування від нещасного випадку і їхні доходи від такої роботи не рахуватимуться при розрахунку пенсії. Якщо ж домашній працівник хоче отримувати більші гарантії від держави або більшу пенсію у майбутньому, він може сплачувати ЄСВ у будь-якому розмірі, але не менше, ніж мінімальний внесок (22% мінімальної зарплати)
З 1 січня 2024 року розмір мінімальної заробітної плати буде становити 7100 грн, тож мінімальний розмір ЄСВ складе 1562 грн (7100*22%). З квітня мінімальна зарплата становитиме 8000 грн, а мінімальний розмір ЄСВ — 1760 грн на місяць (8000*22%).
Висновки
Законопроєкт 5695 спрямований на виведення із тіні домашніх працівників та їхніх доходів.
Ухвалення законопроєкту підвищить захист прав домашніх працівників, велику частину яких становлять жінки. Він дозволить їм за бажанням брати участь у системі соціального страхування (заробляти страховий стаж та отримувати виплати в разі нещасних випадків за умови сплати ЄСВ) та укладати трудовий договір, у якому заздалегідь прописаний час та обсяг роботи, інші взаємні права та обов’язки.
Зареєстровані у парламенті законопроекти про сімейне декларування та спеціальний режим оподаткування для деяких надавачів послуг (перукарі, прибирання, догляд за хворими і т.п.) також спрямовані на детінізацію доходів громадян.
На нашу думку, додатково потрібно врегулювати ситуацію, коли особа виконує домашню роботу менше 40 годин на місяць, або коли вона виконує домашню роботу для декількох домогосподарств (наприклад, декілька сімей можуть найняти прибиральника/цю, який/а прибиратиме коридор на поверсі — в такому разі для спрощення можна було б обрати одну сім’ю, яка є працедавцем).
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
