Культурний аспект боротьби з корупцією

Зазвичай, економісти зосереджуються на економічних аспектах боротьби з корупцією, на кшалт лібералізації ринку, спрощенні регулювання, люстрації або підвищенні заробітної плати для державних службовців. Тим не менш, культура та культурні цінності можуть також мати важливе значення.

У своєму дослідженні Р. Фісман та Е. Мігель (2007) дійшли до висновку, що в деяких випадках культурні цінності можуть відігравати визначальну роль, недопускаючи неправомірної поведінки. Для цього, вони проаналізували випадки порушення правил паркування автівок дипломатами у Нью-Йорку. Оскільки, іноземним дипломатам надається дипломатичний імунітет, їх не можна примусити сплатити рахунки за порушення правил дорожнього руху, в такому випадку тільки моральні принципи не дозволяють їм паркуватися у несанкціонованих місцях. Дослідники виявили негативний зв’язок між Індексом сприйняття корупції (ІСК) і неоплаченими рахунками за порушення правил паркування. Наприклад, дипломати Судану в середньому здійснюють понад 100 неоплачених порушень правил паркування, а Судан займає друге місце з кінця у світовому рейтингу ІСК з показником 1,6 (індекс є оцінкою від 0 – найвищий рівень корупції до 100 – відсутність корупції). Данія, Нова Зеландія та Сінгапур входять до числа країн-лідерів рейтингу ІСК і отримують в середньому не більше 3,6 неоплачених рахунків за порушення, демонструючи високу культуру дипломатів цих країн.

Інший красномовний приклад застосування «культурного підходу» в боротьбі з корупцією було продемонстровано в м. Богота, столиці Колумбії. У 1993 році Богота була кримінальною столицею з найбільшим показником скоєння вбивств у світі, з високим рівнем хабарництва та корупції. Сьогодні, Богота є одним з найбільш законослухняних міст Латинської Америки. Кардинальні зміни почалися з моменту, коли мером міста у 1995 році став Антанас Моккус. Моккус досягнув значного успіху у зменшенні рівня корупції шляхом побудови «громадянської культури», змішуючи психологію з традиційними економічними стимулами. Наприклад, відповіддю Моккуса на хабарництво серед дорожньої поліції було замінити 3200 поліцейських на мімів, які були студентами театральної школи. Щоб змінити моральні принципи та поведінку мешканців Боготи, вуличні міми висміювали людей, які порушували правила дорожнього руху – пішоходів та водіїв-порушників. У результаті, відсоток законослухняних водіїв збільшився з 26% до 75% протягом лише двох місяців.

В Україні корупційна культура є спадщиною радянської системи, в якій хабарі використовувались для прискорення довгострокових адміністративних процесів або для отримання кращої продукції чи послуг. Враховуючи історичні особливості проблеми, змінити поведінку людей буде вкрай важко. Замість того, щоб концентруватися виключно на економічному стимулюванні та санкціях, було б доцільно наслідувати приклад мера А. Моккуса, який взяв до уваги також культурний аспект корупції. Згідно міркувань А. Моккуса, рецепт успіху, який є також актуальним для України, полягає не лише в окремо взятих економічних чи культурних стимулах, а в поєднанні цих двох стимулів для боротьби з корупцією.

Тому, я хотіла б запропонувати деякі немонетарні методи боротьби з корупцією в Україні, які досить легко імплементувати та які не потребують особливих витрат, особливо в порівнянні з економічними механізмами.

1. Наслідуючи приклад Боготи, чому б не найняти мімів для виступів в Українському парламенті, які б висміювали відсутніх політиків, або тих, що займаються «кнопкодавством»?
2. Чому б не популяризувати дитячі казки/телевізійні програми, які стимулюватимуть етичну поведінку? Для прикладу, порівняйте поведінку Маші в мультсеріалі «Маша і Ведмідь» з поведінкою, наприклад, свинки Пеппи з англійського мультсеріалу «Свинка Пеппа». Ви побачите, що свинка Пеппа, зазвичай, поводить себе добре і має хороші манери, в той час як Маша завжди пустує. Іншим яскравим прикладом неправильних рольових моделей є комедійний серіал «Фізрук», який є сьогодні одним з найпопулярніших серіалів серед підлітків і молоді. Головний герой серіалу – це людина з кримінальним минулим в радянські часи і на початку дев’яностих років, погана поведінка якого зображується як позитивна риса. На жаль, сучасне телебачення суттєво популяризує фільми, що сприяють розвитку аморальної поведінки і показують, що досягнення успіху залежить від наявності фізичної сили та жорстокості. Таким чином, залишки радянського минулого продовжують негативно впливати на погляди та поведінку людей, на їх спосіб ведення бізнесу та здійснення державного управління, що призводить до високого рівня корупції.

Відповідно, українські культурні діячі також відіграють важливу роль у боротьбі з корупцією – замість того, щоб підтверджувати стереотипи, вони можуть створювати цікаві дитячі казки, оповідання та якісні телевізійні шоу, які будуть популярними і водночас виховуватимуть високі моральні принципи.

Примітки