Чому Очікувана Тривалість Життя в Україні Така Низька

Українці сьогодні живуть менше, ніж громадяни країн ОЕСР. У 1960-і роки спостерігалося протилежне. Однією з причин цього явища можуть бути шкідливі звички, насамперед широко розповсюджене вживання алкоголю.

Очікувана тривалість життя – дуже корисний показник, який одним числом передає багато інформації. По суті, він показує, скільки років ймовірно проживе громадянин певної країни. Проте цей показник втілює значно більше. В порівняльних дослідженнях очікувана тривалість життя часто використовується як міра якості життя, розвитку і технічного процесу, оскільки прожити довге і здорове життя є важливою метою людей. Всі досягнення в сфері технологій мають слугувати цій меті. В цьому матеріалі я розглядаю дані, які стосуються очікуваної тривалості життя в Україні, і намагаюсь з’ясувати причини, чому вона така низька.

На малюнку 1 узагальнено дані про очікувану тривалість життя при народженні в Україні за останні 85 років. Історія смертності українців до 1950 року визначалася низкою криз, які пережила країна. Голодомор, Друга світова війна і голод 1947 залишили драматичний слід на чисельності населення України.

Однак, незважаючи на кризові роки, з 1927 до 1964 в Україні відбувається значне зростання тривалості життя: на 24.8 року в чоловіків і на 27.5 року у жінок. Зростання насправді було таким значним, що до середини 1960-х очікувана тривалість життя українців досягла рівня найбільш розвинутих країн. У 1964 тривалість життя чоловіків/жінок в Україні становила 68.1/74.4, тобто була вищою, ніж у Японії (67.6/72.8) і США (66.8/73.7) (World Bank, WDI). На жаль, в 1964 очікувана тривалість життя чоловіків сягнула свого найвищого дотепер рівня – 68.1 року. Зі середини 1960-х ріст тривалості життя жінок також припинився.

На малюнку 2 зображено очікувану тривалість життя в Україні, Польщі та в країнах ОЕСР з високим доходом (за визначенням Світового банку). Відмінності у зміні очікуваної тривалості життя є разючими. На початку періоду тривалість життя в Україні була вищою, ніж у Польщі та перевищувала середні показники для країн ОЕСР з високим доходом. Проте після досягнення свого піку в середині 1960-х тривалість життя в Україні скорочувалася протягом усього періоду аж до 1996 року. Тільки впродовж останніх 17 років вона поліпшилась.

У країнах ОЕСР з високим доходом, навпаки, тривалість життя чоловіків і жінок постійно і майже лінійно збільшувалася. Відмінності між Україною і Польщею були досить незначними до 1992 року. З тих пір рівень смертності в Польщі почав стрімко спадати, наздоганяючи показники країн ОЕСР з високим доходом, тоді як Україну поглинула економічна криза, що супроводжувалася зростаючим рівнем смертності.

Не у всіх вікових групах в Україні рівень смертності збільшився. Смертність немовлят та дітей значно зменшилася. Однак, починаючи з 15-19-річної вікової групи, в 2000 році рівень смертності (кількість смертей на тисячу жителів) був вищим, ніж у 1965. Особливо високий ріст смертності спостерігався у віковій групі чоловіків, що працюють. З 1965 до 2000 року рівень смертності зріс на 137% серед 45-49-річних з усіх причин, однак найбільше зростання спостерігалося через хвороби органів травлення (262%), хвороби серця (229%), а також через травми і отруєння (204%) (Meslé and Vallin, 2003).

Таким чином, зростання рівня смертності трапилось здебільшого через набуті хвороби чи хвороби, яким можна було запобігти. Багато дослідників пов’язують це з надмірним вживанням алкоголю. Згідно з офіційною статистикою 2004 року, тільки 2.5% усіх смертей були пов’язані з вживанням алкоголю (Левчук, 2005). Однак загальновизнано, що офіційні дані не відбивають правдивої ситуації і значна частка вбивств, самовбивств, смертей від цирозу печінки, панкреатитів, хвороб системи кровообігу спричинена алкоголем.

Вірогідних даних про споживання алкоголю також немає: згідно з офіційною статистикою, рівень споживання алкоголю на особу в Україні у 6 разів нижчий, ніж у Європейському Союзі. Особисто мені важко в це повірити. Саме тому я використовую інші дані для оцінювання споживання алкоголю. Серед причин смерті, безпосередньо пов’язаних зі вживанням алкоголю, одним із найбільш достовірних свідчень є випадкове отруєння алкоголем. Навіть якщо офіційні дані щодо вживання алкоголю є неточними, ми можемо простежити періоди зростання і спаду в споживанні алкоголю в Україні, використовуючи ці свідчення. Випадкове отруєння алкоголем прямо не впливає на тривалість життя, з огляду на те, що воно зумовило тільки 0.7% усіх смертей у 2000 році.

На малюнку 3 представлена залежність очікуваної тривалості життя чоловіків при народженні від випадкового отруєння алкоголем. Впадає в око те, що тривалість життя чоловіків перебуває у сильному негативному кореляційному зв’язку зі споживанням алкоголю – з часом збільшення споживання алкоголю супроводжувалося зменшенням тривалості життя. Коефіцієнт кореляції між цими двома змінними дорівнює -95%. Тривалість життя жінок не так тісно корелює з алкогольним отруєнням – коефіцієнт кореляції є досить високим і становить -73%.

Цей графік також ілюструє помітну зміну в середині 1980-х: зростання очікуваної тривалості життя і зменшення випадків випадкового алкогольного отруєння. На це вплинула антиалкогольна кампанія: так званий «сухий закон». Цей факт добре відомий спеціалістам, однак широка громадськість з ним не обізнана. Навіть така коротка (і досить непопулярна) кампанія мала негайний позитивний ефект на очікувану тривалість життя та інші параметри, наприклад, на здатність до відтворення потомства і на падіння рівня злочинності.

З огляду на викладене, я не вважаю, що зловживання алкоголем – єдина причина зниження тривалості життя в Україні, яке, на мою думку, тісно корелює з іншими факторами, які спричинюють ранню смерть, – нездоровим способом життя, курінням, психологічним стресом, ризикованою поведінкою та ін. Щоб поступово збільшувати очікувану тривалість життя, ці численні фактори варто взяти до уваги у їх сукупності.

Така низька тривалість життя у європейській країні в 21 столітті у мирний час (донедавна) бентежить. З цієї причини такі статистичні дані у радянський час широко не обговорювалися. Для незалежної країни, налаштованої на приєднання до ЄС, це питання повинно стати пріоритетним. Наразі відчутні недостатність публічних дискусій та заходів державної політики стосовно цього питання.

Примітки