Медична допомога в Україні у час війни

Хоча рівень неформальних платежів залишається значним, він усе-таки менший за 30,8%, зафіксованих у 2016 році, не кажучи вже про 43,8% у 2010 році. Спричинене війною насильство ще більше загострило проблеми державної медицини, тож 15,7% опитаних зіткнулися з труднощами у доступі до медичних послуг через пошкодження закладів охорони здоров’я або недоступність медпрацівників.

Війна та охорона здоров’я

Після початку повномасштабної агресії у 2022 році Україна зіткнулася зі значними викликами в багатьох сферах життя, зокрема в системі охорони здоров’я. Катастрофічні наслідки збройних конфліктів для сектору медицини стали предметом багатьох академічних досліджень. Війни часто поглиблюють наявну нерівність, руйнують інфраструктуру та випробовують стійкість громадських установ охорони здоров’я. Спираючись на сучасні наукові джерела, ми наводимо аналіз цієї динаміки, а Україна слугує сумно-показовим прикладом. 

Війни суттєво підривають функціонування систем охорони здоров’я, загострюючи їхні вразливості й породжуючи складні виклики щодо надання послуг, наявності медичного персоналу та догляду за пацієнтами. Пошкодження медзакладів та переміщення кадрів часто призводять до того, що система охорони здоров’я працює лише на невелику частку своєї потужності. Наприклад, під час конфлікту в регіоні Тиграй (Ефіопія) функціонували менш ніж третина лікарень, що ілюструє подібні труднощі, з якими стикається Україна, у якій пошкоджена інфраструктура й системна корупція ускладнюють рівний доступ до медичних послуг (Gesesew et al., 2021; Mueller et al., 2024).

Медпрацівники відіграють ключову роль у зонах бойових дій, вони надають невідкладну допомогу й водночас зазнають значного психологічного навантаження. Їхня роль є також суттєвою в адвокації щодо системного відновлення, тоді як міжнародна співпраця є критичною для забезпечення їхньої безпеки та ефективності (Kumar & Kamath, 2024). Ці виклики стають ще гострішими, коли збройні конфлікти збігаються в часі з іншими кризами, як-от пандемія коронавірусної хвороби, яка суттєво збільшила навантаження на медичну систему в Тиграї та призвела до різкого зниження кількості відвідувань пацієнтів та доступу до медичної допомоги (Abraha et al., 2023). 

Ще більше ускладнюють доступ до медичної допомоги під час збройних конфліктів економічна нерівність і корупція. Поширеність неформальних платежів та нерівності можуть поглиблювати існуючі бар’єри та непропорційно впливати на вразливі групи населення. Крім того, ментальне здоров’я після закінчення бойових дій, зокрема посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), суттєво збільшує довгострокові витрати на охорону здоров’я, що підкреслює необхідність інтеграції послуг із психічного здоров’я до стратегії відновлення (Sabes-Figuera et al., 2012).

Скоординовані зусилля у проведенні медичної евакуації виявилися життєво важливими для пом’якшення наслідків впливу війни на систему охорони здоров’я. Наслідком таких заходів в Україні стало успішне транспортування критично хворих пацієнтів, зокрема тих, хто отримав важкі травми або перебував у загрозливому для життя стані, що демонструє ефективність міжнародної співпраці у подоланні медичних криз (Mueller et al., 2024). Крім того, важливим залишається зцілення психологічних ран війни, оскільки невирішені проблеми психічного здоров’я ускладнюють суспільне відновлення та довгострокову стійкість (Sabes-Figuera et al., 2012).

Виклики, з якими стикаються системи охорони здоров’я у зонах бойових дій, підкреслюють необхідність розробки потужних міжнародних стратегій, стійкої місцевої інфраструктури та комплексних планів відновлення. Український досвід відображає ширший глобальний тренд, коли війна підриває основи рівності та доступності медичної допомоги, вимагаючи узгоджених зусиль з реформування та відбудови цих систем (Gesesew et al., 2021; Mueller et al., 2024; Kumar & Kamath, 2024). 

Державна медицина та насильство під час війни

Для кращого розуміння ситуації з наданням державних медичних послуг у цій статті ми додали декілька запитань до грудневого Омнібус-опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) 2024 року, яке надає детальний портрет соціально-економічних та демографічних характеристик 2 000 респондентів в Україні, зокрема їхнього досвіду користування послугами державної системи охорони здоров’я та викликів, спричинених війною. Задля компенсації відхилень від офіційних статистичних даних (за даними Держстату станом на 1 січня 2021 року) було застосовано ваги, що дозволило отримати комплексний погляд на загальнонаціональні тенденції.

Доступ до медичних послуг та системні виклики залишаються актуальними проблемами, що підтверджує Таблиця 1. Протягом останнього року за медичною допомогою до державної системи охорони здоров’я зверталися 48,3% домогосподарств. Однак корупція продовжує перешкоджати рівноправному доступу: 16,9% цих домогосподарств здійснювали неофіційні платежі або ж пропонували подарунки під час отримання державних медичних послуг. Хоча рівень таких неформальних платежів залишається значним, він все-таки є значно нижчим за 30,8% у 2016 році та 43,8% у 2010 році, про які повідомлялося в нашій попередній статті «Вокс Україна», що ґрунтувалася на даних опитувань «Life in Transition» II та III. Водночас 15,7% респондентів стикалися з труднощами доступу до медичних послуг через пошкодження закладів або брак медичного персоналу.

Війна суттєво вплинула на повсякденне життя в Україні. З 24 лютого 2022 року 20,3% опитаних зазнали пошкоджень майна, а 20,0% пережили поранення чи втрату родичів або близьких. Крім того, 12,1% зіткнулися з серйозними труднощами, зокрема життєво небезпечною нестачею основних ресурсів (як-от їжа та медична допомога), тоді як 30,2% зазнали менш критичних незручностей на кшталт відключень електроенергії чи відсутності необхідних товарів. 12,6% стали внутрішньо переміщеними особами. 3,1% респондентів зазнали насильства ще до початку повномасштабної агресії через російську окупацію Криму та Донбасу. 

Економічні обставини респондентів яскраво відображають похмуру картину, пов’язану з викликами воєнного часу: 34,0% повідомили, що мають достатньо коштів лише на харчування, тоді як 35,9% можуть дозволити собі купувати їжу та одяг. Менша група (15,0%) спроможна купувати деякі дорогі речі, і лише 2,5% відчувають, що можуть дозволити собі будь-які витрати за бажанням. Решта учасників опитування, які не мають достатньо грошей навіть на їжу, складають базову категорію і становлять 12,6%. 

Ці результати підкреслюють тяжкий соціально-економічний та психологічний тягар війни, що посилюється через стійку системну корупцію та брак належної інфраструктури на додаток до загроз, породжуваних бойовими діями. 

Фактори, що впливають на користування послугами державної медицини під час повномасштабної війни

Лінійні ймовірнісні моделі, що представлені в Таблиці A1 у Додатку, оцінюють вплив насильства та інших чинників на користування послугами державної системи охорони здоров’я, неформальні платежі в громадських медичних закладах і труднощі з доступом до медичних послуг через війну. Базовою категорією є домогосподарства, які не користувалися послугами державної медицини, але могли звертатися до приватних лікарів, аптек, традиційних цілителів або ж не використовували жодну із цих опцій. Лінійні ймовірнісні моделі оцінюються методом найменших квадратів із використанням ваг опитування, стійких стандартних помилок та кластеризації на рівні регіону (області). 

Дещо несподіваним є те, що не всі види насильства чинять відчутний вплив на ймовірність звернення до державної медицини, можливо, через масштабні наслідки варварської російської агресії. Зокрема, особи, які зазнали пошкодження майна після 24 лютого 2022 року, на 17,8% частіше стикаються з труднощами у доступі до послуг державної медицини (p<0.01). Цей результат є вочевидь очікуваним, оскільки в окремих регіонах пошкодження житлових помешкань, а також медичних закладів були більш значними. 

Пережиті після 24 лютого 2022 року незначні труднощі асоціюються з вищою ймовірністю звернення до громадських медзакладів на 5,8% (p<0.05), здійснення неформального платежу або пропонування дарунка під час користування державними медичними послугами – на 6,6% (p<0.05), та виникнення труднощів із доступом до послуг державної медицини через бойові дії – на 9,8% (p<0.01). Попередній досвід насильства (до 24 лютого 2022 року) асоціюється зі зниженням ймовірності здійснення неофіційного платежу або пропонування подарунка на 11,3%. 

Респонденти, які стали внутрішньо переміщеними особами (ВПО) після ескалації бойових дій у лютому 2022 року, на 7,7% рідше повідомляють про труднощі з доступом до державної медицини через брак персоналу або зруйновану інфраструктуру (p<0.01), що імовірно відображає ефект переміщення з уражених війною регіонів до менш постраждалих територій.

Ймовірність користування державними медичними послугами також залежить від соціально-економічних та демографічних факторів. Зокрема особи з вищою освітою значно частіше звертаються до закладів державної медицини: на 13,4% (p<0.01). Аналогічно мешканці обласних центрів мають вищу ймовірність користування державними послугами охорони здоров’я на 10,8%, що, ймовірно, пояснюється кращою доступністю громадського транспорту (p<0.05). 

Корупція в медицині залишається нагальною проблемою. Військовослужбовці на 18,1% рідше повідомляють про випадки хабарництва (p<0.05); особи з професійно-технічною освітою також є менш схильними до здійснення неформальних платежів – на 12,7% (p<0.05) порівняно з базовою категорією респондентів, що закінчили школу. Натомість підприємці на 21,6% частіше повідомляють про сплату хабарів або пропонування подарунків у системі охорони здоров’я (p<0.10) порівняно з базовою категорією некваліфікованих працівників, що підкреслює наявність нерівноправного доступу до медичних послуг. Крім того, ВПО на 7,8% рідше повідомляють про неформальні платежі (p<0.10), що може свідчити або про відсутність у них зайвих коштів, або ж про можливе краще ставлення до них з боку медпрацівників, які можуть бути обізнаними щодо ВПО статусу пацієнта. 

Економічні умови також впливають на динаміку користування медичними послугами. Особи, які мають достатньо коштів на їжу та одяг, на 8,0% частіше звертаються до закладів державної медицини (p<0.10) та на 5,1% рідше повідомляють про труднощі з доступом до медичних послуг через повномасштабну війну (p<0.10). Водночас невелика група респондентів, які можуть дозволити собі деякі дорогі покупки, на 6,4% рідше стикається з труднощами у доступі до медичних послуг (p<0.10). Ці результати підкреслюють взаємозалежність соціально-економічного статусу та доступу до медицини. 

Загалом аналіз свідчить про те, що війна ще більше загострила системні проблеми в українській медичній сфері. Пошкодження майна та спричинені війною труднощі мають чіткий вплив на доступність медичних послуг, тоді як розбіжності в соціально-економічному становищі та корупція продовжують визначати рівень користування послугами державної медицини та нерівноправний доступ. Отримані результати вказують на необхідність здійснення цільових заходів для подолання цих нагальних проблем та забезпечення більш рівноправного доступу до послуг системи охорони здоров’я в умовах збройного конфлікту, що триває. 

Висновки

Попри тривалу війну, майже половина українських домогосподарств (48,3%) протягом останнього року мала можливість звертатися до державних медичних закладів, що свідчить про стійкість громадської системи охорони здоров’я. Крім того, рівень неформальних платежів у державній медицині суттєво знизився—з 43,8% у 2010 році до 16,9% у 2024 році, що вказує на поступове зменшення рівня корупції навіть незважаючи на війну. Водночас воєнний контекст створює значні проблеми з доступом до медичних послуг, оскільки 15,7% респондентів повідомили про труднощі, спричинені пошкодженням закладів або відсутністю медичного персоналу. 

Подвійний тягар війни та структурних вад підкреслює необхідність проведення цілеспрямованих реформ у системі охорони здоров’я. Для подолання цих викликів потрібні значні зусилля з відновлення інфраструктури, викорінення корупції та забезпечення рівноправного доступу до основних медичних послуг для всіх українців. Незважаючи на складнощі воєнного часу, стійкість української системи охорони здоров’я залишається очевидною. Водночас шлях до відновлення та реформ вимагатиме узгоджених зусиль як внутрішніх, так і міжнародних гравців. Одним із найбільш пріоритетних завдань залишається подальший моніторинг змін у забезпеченні доступу до державних медичних послуг та обсязі неформальних платежів. 

Уряду та його міжнародним партнерам слід приділяти першочергову увагу антикорупційним ініціативам, спрямованим на посилення контролю, прозорості та підзвітності в державній системі охорони здоров’я. Інвестиції у відбудову та модернізацію медичної інфраструктури, особливо в постраждалих від війни регіонах, мають супроводжуватися заходами із залучення медичних працівників задля забезпечення сталого рівня надання послуг. Посилення ролі місцевих громад, підвищення обізнаності населення про права пацієнтів, а також покращення механізмів повідомлення про корупційні правопорушення може ще більше знизити ризики хабарництва й сприяти забезпеченню справедливого доступу до медичних послуг для всіх українців у країні, що зазнає брутальної російської агресії.

Список літератури

1. Kumar YS, Kamath JS. Healthcare Workers on the Frontlines of War: Essential Roles and Responsibilities. Am J Med Open. 2024;11:100064.
2. Mueller A, Salek M, Oszer A, et al. Retrospective comparative analysis of two medical evacuation systems for Ukrainian patients affected by war. Eur J Cancer. 2024;210:114271.
3. Gesesew H, Berhane K, Siraj ES, et al. The impact of war on the health system of the Tigray region in Ethiopia: an assessment. BMJ Glob Health. 2021;6(11):e007328.
4. Sabes-Figuera R, McCrone P, Bogic M, et al. Long-term impact of war on healthcare costs: an eight-country study. PLoS One. 2012;7(1):e29603.
5. Abraha HE, Tequare MH, Teka H, et al. Impact of a double catastrophe, war and COVID-19, on health service utilization of a tertiary care hospital in Tigray. Confl Health. 2023;17(1):37.
6. Ventevogel P, Jordans M, et al. Post-conflict mental health services: A systematic review. Int J Ment Health Syst. 2015.

Додаток