17 березня президент Петро Порошенко підписав Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо добровільного приєднання територіальних громад”. Він стимулює формування спроможних територіальних громад та уточнює деякі положення законодавства щодо їх належного фінансування.
Змінами, зокрема, визначаються параметри, після досягнення яких новостворена територіальна громада може вважатись Кабінетом міністрів спроможною.
Така громада повинна бути створена навколо населеного пункту, визначеного перспективним планом формування територій громад як адміністративного центру ОТГ. Ще один критерій – кількість населення ОТГ повинна становити не менше половини кількості населення територіальних громад, які мали увійти до такої громади відповідно до перспективного плану Автономної Республіки Крим або області.
Важливо також і те, що кожна територіальна громада може відтепер приєднуватися до створеної раніше ОТГ за спрощеною процедурою.
У разі прийняття такого рішення, у територіальній громаді, що приєднується, проводяться додаткові вибори депутатів сільських, селищних рад.
Таким чином, у раді новоствореної громади будуть представники від усіх її територій. Раніше у законодавстві такого положення не було.
Тому, наприклад, коли низка громад Миколаївської області вирішила у 2016 році приєднатися до створеної раніше Куцурубської ОТГ, виникла потреба у проведенні нових виборів місцевої ради та сільського голови в межах всієї ОТГ в її нових межах. Такі вибори відбулися у грудні минулого року.
Втім, говорити про те, що ухвалений закон є ідеальним, не доводиться. У ньому є кілька прогалин. Наприклад, є запитання щодо порядку припинення повноважень сільської, селищної ради, сільського, селищного голови територіальної громади, що приєдналася до ОТГ.
Як бачимо, у разі приєднання певної територіальної громади до міської ОТГ рада приєднаної територіальної громади втрачає свої повноваження раніше (з моменту прийняття рішення про приєднання до міської ОТГ), ніж при приєднанні територіальної громади до сільської, селищної ОТГ – з моменту офіційного оголошення відповідною територіальною виборчою комісією на сесії сільської, селищної ради ОТГ рішення про підсумки додаткових виборів.
Хто в такому разі представляє інтереси територіальної громади, що приєднується до міської ОТГ, у період між прийняттям рішення про приєднання і офіційним оголошенням територіальною виборчою комісією підсумків додаткових виборів до ради ОТГ? На жаль, відповіді на це питання у законі немає.
Законодавство України сьогодні закріплює та стимулює процес виключно добровільного об’єднання територіальних громад. Тому яка-небудь діяльність, яка протирічить принципу добровільності такого об’єднання, може розглядатися як пряме порушення законодавства.
Втім, прогнозувати, як довго триватиме цей процес у його добровільному форматі складно. Не виключаю, що на певному етапі, коли кількість громад, які добровільно об’єдналися, досягне певної межі, і на державному рівні буде ухвалено рішення про відмову від принципів добровільності у процесах об’єднання. Але на разі це тільки один із можливих сценаріїв розвитку подій.
Інший ймовірний сценарій розвитку – продовження дотримання державою лінії щодо добровільності цих процесів і надалі, та мотивування громад до об’єднання через створення стимулів.
Як засвідчує практика України та інших країн, найбільш ефективним стимулом для добровільного об’єднання є створення певних фінансових механізмів.
Зокрема, у нашому випадку йдеться про так звану фінансову децентралізацію, наслідком якої вже стало суттєве збільшення розмірів місцевих бюджетів.
Іншим стимулом до добровільного об’єднання та співробітництва територіальних громад, стало створення державного фонду регіонального розвитку (ДФРР). Його кошти мають спрямовуватися саме на виконання інвестиційних програм і проектів регіонального розвитку, у тому числі проектів співробітництва та добровільного об’єднання територіальних громад. Запланований обсяг фінансування ДФРР у 2017 році становитиме 3,5 млрд. грн.
Незважаючи на певні вади прийнятого закону, його ухвалення стимулює громади об’єднуватися. Очевидно, що такою можливістю швидше за все, спробують скористатися більш слабкі громади, які забажають приєднатися до фінансово та економічно потужніших сусідніх ОТГ.
Законодавство, що існувало раніше, не сприяло таким процесам. А досвід Куцурубської ОТГ, яка за перших 14 місяців свого існування двічі була змушена проходити процес виборів задля об’єднання із іншими територіальними громадами, є унікальним для України. Не дивно, що інші громади раніше не бажали розширювати свої межі у такий спосіб.
Тому ухвалення закону слід вважати дуже важливим кроком, що матиме позитивний ефект для подальшого проведення реформи місцевого самоврядування та адміністративно-територіальної реформи в Україні.
