Майже мільйон українських біженців залишаються в Польщі після понад 800 днів повномасштабної російської агресії. У цій статті ми досліджуємо щастя, довіру та суб’єктивну оцінку здоров’я українських біженців у Польщі та українців, які залишилися в Україні. Ми виявили, що біженці є менш благополучними як загалом (оцінка щастя), так і в економічному плані порівняно з людьми, які залишилися в Україні. Крім того, попередній досвід насильства знижує рівень щастя, загальну довіру та здоров’я українців в обох країнах.
Що ми знаємо про українських біженців у Польщі?
Повномасштабна російська агресія спричинила найбільше переміщення населення в Європі після Другої світової війни, змусивши багатьох українців стати біженцями або внутрішньо переміщеними особами. Два роки по тому Польща все ще надає прихисток 960 тисячам українських біженців, що є другим за величиною показником у ЄС після Німеччини. Однак досі мало відомо про соціально-економічні характеристики біженців порівняно з тими, хто залишився в Україні (на жаль, ми маємо надто мало даних щодо ВПО, тож не можемо проаналізувати їх як окрему групу) або про фактори, які спонукали українців залишити свою країну під час повномасштабної агресії.
У нашому новому дослідженні (Fidrmuc, Obrizan and Stanek, 2024) ми заповнюємо цю прогалину, аналізуючи відмінності трьох соціально-економічних показників українців у Польщі та Україні і зокрема їхню реакцію на насильство. Нас цікавить, які фактори визначають те, чи вважає людина себе щасливою, чи довіряє іншим та чи має високу самооцінку здоров’я. Для вивчення цих питань ми використали дані з двох джерел. По-перше, ми опитали понад 400 українських біженців у районі Кракова (Польща), які заповнили онлайн-анкету в листопаді/грудні 2023 року. По-друге, ми включили п’ять запитань до хвилі національно-репрезентативного опитування Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) у грудні 2023 року. Для кожного запитання ми конвертували оригінальне запитання за п’ятибальною шкалою у бінарний показник, де 1 означає респондентів, які вибрали варіанти «так» або «швидше так», а 0 – тих, хто зазначив інші варіанти. Крім того, ми аналізуємо, чим українці в польській підвибірці відрізняються від респондентів у національно-репрезентативній вибірці українців, які залишилися на батьківщині.
Як не дивно, попередня література виявила неоднозначний (і не завжди негативний) вплив насильства на соціально-економічні результати. Наприклад, Kijewski (2020) показав, що досвід війни (отримання поранення респондентом або наявність батьків, дідусів чи бабусь, поранених або вбитих під час Другої світової війни) знижує задоволеність життям приблизно на 0,1 (на шкалі від 0 до 10) навіть через шістдесят років. Натомість Djankov et al. (2016), використовуючи аналогічну специфікацію та той самий набір даних, не виявили істотного впливу такого ж досвіду війни. Віктимізація в останніх громадянських війнах супроводжується зниженням загальної довіри (Grosjean 2014). Roy and Ray (2018) стверджують, що збройні конфлікти тісно пов’язані з руйнівним впливом на здоров’я населення. З іншого боку, Obrizan and Iavorskyi (2023) не виявили статистично значущого впливу на здоров’я населення в постраждалих від війни регіонах Донбасу в 2015-2016 рр. для більшості класів захворювань порівняно з довоєнними даними 2012-2013 рр.
Чим біженці відрізняються від тих, хто залишився в Україні?
Ми об’єднали обидва (польське та українське) опитування й отримали набір даних із 2314 спостережень (1980 в українській та 334 у польській вибірці, після видалення неповних спостережень). Порівняння медіан показує, що українська та польська вибірки різняться за багатьма характеристиками. Зокрема, респондентами польської підвибірки частіше є жінки (90,7% проти 56,0%) та молодші люди (середній вік 38,1 проти 53,1 року). Це міські жителі (49,4% проти 29,3% приїхали з міст із населенням понад 500 тис. осіб), які частіше відвідували ЄС до 24.02.2022 як туристи (72,2% проти 32,4%), мають вищу освіту (82,3% проти 43,2%), та частіше є професіоналами з вищою освітою (40,4% проти 19,3%) або безробітними (23,4% проти 2,9%).
Водночас українці польської вибірки мали меншу ймовірність закінчити технічне училище (3,3% проти 34,5%); рідше були пенсіонерами (0,3% проти 37,2%); рідше повідомляли про травми чи смерть близьких знайомих (12,6% проти 22,4%) та рідше зазнавали незначних незручностей після повномасштабної російської агресії (58,4% проти 69,1%; у цьому питанні респонденти могли вибрати 0 або кілька видів насильства, з яким вони зіткнулися). Медіани інших характеристик для цих двох вибірок не відрізняються. Отримані відмінності є очікуваними, враховуючи, що більшість чоловіків віком до 60 років не можуть залишити Україну в умовах воєнного стану, що робить молодих жінок із дітьми основною групою біженців.
Найважливіше те, що українці в Польщі частіше повідомляють про своє добре або дуже добре здоров’я (51,2% проти 31,2%), але не відрізняються за двома іншими соціально-економічними показниками: обидві вибірки демонструють подібний рівень щастя (62,6% в українській та 64,4% у польській вибірках зазначили, що є щасливими або швидше щасливими) та довіру (28,6% в українській та 29,0% у польській вибірках повідомили, що довіряють або радше довіряють іншим). Виявлені відмінності підтверджують попередні висновки про те, що респонденти у польській підвибірці суттєво відрізняються і стали біженцями від російської агресії внаслідок сильного самовідбору (див., наприклад, Kohlenberger et al., 2023).
Як насильство впливає на соціально-економічні результати?
Наш основний фокус у цій статті – це вплив насильства на соціально-економічні результати. Ми показали вибрані коефіцієнти регресійних моделей на рисунку 1.
Як не дивно, найтрагічніші події – травми чи смерть близьких знайомих – не пов’язані зі зниженням соціально-економічних результатів у статистичному сенсі. Ще більш дивним є гранично значущий (на рівні 10%) та позитивний зв’язок між пораненням близького родича або знайомого та довірою до інших (вищий на 4,3 відсоткових пункти). Можливо, жертви війни, які стикалися із випадками поранень у своєму близькому оточенні та вижили, більше довіряють іншим, оскільки саме підтримка оточуючих (часто незнайомих) допомогла їм вижити.
З іншого боку, будь-яка значна незручність, як-от небезпечна для життя нестача їжі, пов’язана з нижчою на 6,4 в.п. ймовірністю бути щасливим та на 6,0 в.п. нижчою ймовірністю доброго чи дуже доброго здоров’я. Крім того, досвід переживання будь-якого насильства до повномасштабної агресії 2022 року асоціюється з додатковим зниженням на 6,1 в.п. ймовірності бути щасливим, тоді як незначні незручності (наприклад, блекаути) асоціюються з на 4,9 в.п. нижчою імовірністю довіряти іншим.
Рисунок 1. Результати лінійних імовірнісних моделей
Примітки: Розрахунки авторів на основі опитування КМІС Omnibus та опитування KRAUKLAB. Моделі також містять повний перелік характеристик осіб, які не наводяться заради економії місця. До базової категорії належать респонденти, які проживають в містах і селах з населенням менше 20 тис. осіб, займаються фізичною працею, мають середню освіту або нижчий рівень освіти та не мають достатньо грошей навіть на їжу. Горизонтальні лінії на графіку представляють 95% довірчий інтервал.
Серед інших цікавих спостережень (зі статистичною значущістю на рівні 5%) можна відмітити на 7 відсоткових пунктів нижчий рівень щастя українців у польській підвибірці. Це може бути пов’язано з розлукою з сім’єю та друзями, економічними труднощами через проживання в чужій країні, невпевненістю щодо майбутнього свого та України або ж є результатом травматичного досвіду до та під час втечі з України. Попередній досвід роботи в ЄС, з іншого боку, має захисний ефект – підвищує на 8,2 в.п. шанси бути щасливими чи швидше щасливими.
Краща освіта пов’язана з вищою ймовірністю бути щасливим, довіряти іншим та мати добре або дуже добре здоров’я. Зокрема, респонденти з вищою освітою мають на 11,6 в.п. вищу ймовірність бути щасливими, мають на 7,9 в.п. вищу ймовірність довіри до інших та на 7,8 в.п. вищу ймовірність доброго здоров’я.
Вища суб’єктивна оцінка власного економічного становища пов’язана з кращими соціально-економічними результатами порівняно з базовою категорією тих, хто не має грошей навіть на їжу. Наприклад, респонденти, які могли дозволити собі деякі дорогі речі, з вищою імовірністю (на 37,1 в.п.) щасливі, з вищою імовірністю довіряють іншим (на 12,6 в.п.) та мають міцне здоров’я (на 25,3 в.п.), що узгоджується з деякими попередніми дослідженнями (наприклад, Coupé and Obrizan 2024).
Заключні зауваження
Наше дослідження вивчає вплив насильства під час війни на соціально-економічні наслідки для українців, які залишилися вдома або стали біженцями в Польщі. Як не дивно, але ті, хто стикався із пораненнями у своєму близькому оточенні, демонструють дещо вищий рівень довіри, ймовірно, завдяки підтримці, отриманій під час криз. Значні незручності, як-от гостра нестача їжі, значно знижують відчуття щастя та суб’єктивну оцінку здоров’я. Досвід насильства перед повномасштабною агресією 2022 року також зменшує щастя, а незначні незручності на кшталт блекаутів знижують довіру.
Українці в Польщі повідомляють про нижчий рівень щастя, можливо, через розлуку з родиною, економічні труднощі та невизначеність, проте попередній досвід роботи в ЄС забезпечує певний захист у цьому плані.
Вища освіта та кращі економічні умови тісно пов’язані з вищим рівня щастя, довіри та здоров’я, підкреслюючи позитивний вплив економічної стабільності та освіти на соціально-економічний добробут.
Отже, наші результати виявляють суттєві негативні соціально-економічні наслідки російської агресії в Україні, що виходять за межі вбивств, поранень та руйнування інфраструктури.
Перелік літератури
Coupé, T, and M Obrizan. 2024. War and Happiness. University of Canterbury. Department of Economics and Finance. Working Paper No 6/2024.
Djankov, S., Nikolova, E. and Zilinsky, J., 2016. The happiness gap in Eastern Europe. Journal of comparative economics, 44(1), pp.108-124.
Fidrmuc J, Obrizan M and P. Stanek. 2024. Violence and Socio-economic Outcomes of Ukrainian Refugees in Poland. Working paper.
Grosjean, P. 2014. “Conflict and Social and Political Preferences: Evidence from World War II and Civil Conflict in 35 European Countries.” Comparative Economic Studies 56: 424-451.
Kijewski, S. (2020). “Life satisfaction sixty years after World War II: the lasting impact of war
across generations.” Applied Research in Quality of Life 15(5): 1253-1284.
Kohlenberger, J., Buber-Ennser, I., Pędziwiatr, K., Rengs, B., Setz, I., Brzozowski, J., Riederer, B., Tarasiuk, O. and Pronizius, E., 2023. High self-selection of Ukrainian refugees into Europe: Evidence from Kraków and Vienna. Plos one, 18(12), p.e0279783.
Obrizan, M. and Iavorskyi, P., 2023. Health consequences of the war in Eastern Ukraine: comparing 2015-16 to 2012-13. European Journal of Comparative Economics, 20(2), pp.239-263.
Roy, K. and Ray, S., 2018. War and epidemics: A chronicle of infectious diseases. Journal of Marine Medical Society, 20(1), pp.50-54.
Дисклеймер. Автори не працюють, не консультують, не володіють акціями або не отримують фінансування від будь-якої компанії чи організації, яка могла би мати вигоду від цієї статті, та не мають відповідних афіліацій.
Дослідження фінансувалося за кошти Фундації польської науки (Програма FNP – ЗА УКРАЇНУ) та Lille Économie Management (LEM). Ні FNP, ні LEM не брали прямої участі в розробці дослідження, зборі, аналізі чи інтерпретації даних або в написанні звіту.
