Огляд проросійських наративів у ЗМІ Німеччини та Італії про «дискримінацію» російськомовного населення України
Beta

Огляд проросійських наративів у ЗМІ Німеччини та Італії про «дискримінацію» російськомовного населення України

Photo: ua.depositphotos.com / microgen
6 Квітня 2022
FacebookTwitterTelegram
179

Російська пропаганда активно просуває в Німеччині та Італії наратив, про те що нібито “Росіян дискримінують в Україні”. У рамках цього наративу поширюють такі фейки: пишуть, що в Україні утискають російську мову, та й загалом в країні поширена дискримінація росіян та російськомовного населення, а європейський вибір України автоматично означає антиросійські настрої. Звісно ж, не оминули увагою і “неонацизм в Україні”, який нібито процвітає разом з антиросійськими настроями. Пояснюємо, що відбувається насправді і чому всі вищезгадані наративи — брехня.

Фейк: В Україні утискають російську мову

Російські та проросійські медіа, як-от Russia Today (Німеччина) чи Heise (Німеччина), стверджують, що закон про мову спрямовують виключно проти російськомовного населення, а використання російської мови в публічному просторі повністю заборонили. У медіа зазначають, нібито мовний закон передбачає штрафи, якщо мовою спілкування в ресторанах, розважальних закладах чи, наприклад, торгових центрах, буде не українська.

“Мовні закони відверто спрямовані проти носіїв російської мови та використання російської” (“Die Sprachgesetze richten sich explizit gegen russische Muttersprachler und die Verwendung des Russischen.”)— RT.DE

“Розширено дію мовних законів, які роблять українську єдиною законною мовою. З січня українська мова є обов’язковою у громадських місцях, тобто під час покупок, у ресторанах і барах, у закладах відпочинку та в усіх інших закладах сфери обслуговування. Порушення каратимуться штрафами. Ці вимоги самі по собі є дискримінаційними. Але вони стають ще більш дискримінаційними, оскільки закон діє по всій країні, в тому числі і на сході, де переважно розмовляють російською. (Die Anwendung der Sprachgesetze, die das Ukrainische in den Stand der einzig zulässigen Sprache heben, wurde ausgeweitet. Seit Januar ist im öffentlichen Raum, das heißt beim Einkaufen, in Restaurants und Bars, in Freizeitanlagen und allen weiteren privatwirtschaftlichen Einrichtungen mit Kundenverkehr die Verwendung der ukrainischen Sprache verpflichtend vorgeschrieben. Verstöße dagegen werden mit Geldbußen geahndet. Das ist schon für sich diskriminierend. Es wird aber noch ein Stückchen diskriminierender, denn das Gesetz gilt landesweit, also auch im Osten, in dem überwiegend Russisch gesprochen wird. )” — RT.DE

“Як це поєднується з рівними правами для всіх українців, якщо відповідно до закону про мову, запровадженого 16 січня 2021 року, у сфері обслуговування можна говорити лише українською, хоча на значній частині території України – також у Києві – переважає російська?” (“Wie ist es mit den gleichen Rechten für alle Ukrainer vereinbar, wenn man nach dem am 16. Januar 2021 eingeführten Sprachengesetz im Dienstleistungssektor nur noch Ukrainisch sprechen darf, obwohl Russisch in großen Teilen der Ukraine – auch in Kiew – dominiert?”) — Heise

Як насправді?

Закон про мову передбачає, що українська має стати основною в публічному спілкуванні. Найбільше критики та фейків викликала норма «мовного закону» про обслуговування українською мовою. Утім, російські та проросійські медіа ігнорують, що закон надає можливість обслуговування клієнтів іншими мовами на їхнє прохання. Наприклад, якщо і клієнту, і продавцю, офіціанту, перукарю чи будь-якому іншому представнику сфери послуг зручно спілкуватись не українською, а російською чи іншою мовою — закон дозволяє це робити.

Крім того, закон регулює лише публічну сферу, положення закону не регулюють використання мови у побуті. Тож тотальна заборона російської — це лише вигадка пропагандистів.

Штрафи за порушення закону, про які пишуть у медіа, — це остання і найтяжча санкція. Її запроваджують лише після кількох етапів попереджень. Для накладення штрафу потрібні: (1) перша зафіксована скарга; (2) друга зафіксована скарга протягом року; (3) рішення офісу мовного омбудсмена про штраф, яке власник бізнесу може оскаржити в суді.

Більше фейків про “мовний закон” ми спростовували у матеріалі “Більше фейків, ніж правди: що говорять про закон про мову”.

Фейк: Росіян дискримінують в Україні

Проросійські та російські ресурси в Німеччині та Італії звинувачують Україну в позбавленні базових прав росіян та російськомовного населення на території України. У таких публікаціях посилаються на закон про корінні народи. Мовляв, він дискримінує росіян, а міжнародні організації ігнорують порушення прав росіян в Україні.

“Триває переслідування російської мови, а найбільш фанатичні українські політики пропонують позбавити російськомовних громадян основних прав.” (“La persecuzione della lingua russa continua e i politici ucraini più fanatizzati propongono di privare i cittadini di lingua russa dei diritti elementari.”.) — Controinformazione

“Наразі не було реакції з боку ОБСЄ та інших організацій на дискримінаційний законопроект щодо корінних народів України, оскільки Європа не хоче ображати Київ.” (“Es habe bislang keine Reaktion seitens der OSZE und anderer Organisationen auf den diskriminierenden Gesetzentwurf über die indigenen Völker der Ukraine gegeben, da Europa Kiew lieber nicht beleidigen wolle.”)— SNA.DE

Як насправді?

Закон про корінні народи, як і закон про мову, чи не найбільш дискредитований на проросійських ресурсах. При цьому його коментують суто в російському наративі. 

Згідно з визначення у законі корінний народ — це “автохтонна етнічна спільнота, яка сформувалася на території України, є носієм самобутньої мови і культури, має традиційні, соціальні, культурні або представницькі органи, самоусвідомлює себе корінним народом України, становить етнічну меншість у складі її населення і не має власного державного утворення за межами України”. Серед корінних народів згадуються ті народи, які сформувались на території Криму, — кримські татари, караїми, кримчаки. 

Росіяни не можуть бути корінним народом України: вони мають власне державне утворення за межами нашої країни. Утім, це не означає, що їх позбавлять базових прав в державі. 

Фейк: Проєвропейський вибір України означає антиросійський вибір

Російська пропаганда прирівнює проєвропейський вибір України до антиросійського. Пропагандисти Russia Today порівнюють рух України до Європейського Союзу з антиросійським, націоналістичним та войовничим вибором.

“Якщо проєвропейський означає антиросійський, націоналістичний і войовничий, то український народ очевидно проголосував за Європу і за мир.” (Wenn pro-europäisch das Gleiche wie anti-russisch, nationalistisch und kriegslüsternd bedeutet, dann hat die ukrainische Bevölkerung klar für Europa und den Frieden gestimmt.”— RT.DE

Як насправді?

Україна закріпила своє бажання стати частиною європейською спільноти в Конституції і розвивається у цьому напрямку. Однак, це не означає, що Україна автоматично притримується антиросійської чи націоналістичної політики. Росія ще в 2014 році розпочала війну на Донбасі та анексувала український Крим, тож причини антиросійських настроїв та неможливість співпраці на державному рівні цілком зрозумілі та виправдані. Україна не обирала і не проводить войовничу та ворожу політику щодо Росії, ми захищаємо свої інтереси та суверенітет.

Фейк: В Україні процвітає антиросійський неонацизм

Проросійські медіа в Німеччині та Італії стверджують, що в Україні активно процвітає антиросійський неонацизм. Пишуть, що “державний переворот” в Києві у 2013 році організували неонацисти, які пропагують антиросійські настрої.

“Hidden behind this parallel story are the Baltic countries, Poland and Ukraine, who pour out hatred on Russia. Today, the Baltic countries and Ukraine remember the Nazi collaborators as national heroes and glorify their cowardly deeds.” — SNA.IT

“Why did Maidan take place in 2013 and 2014 and not earlier? the political scientist asks. “Pro-American and pro-Nazi fringe groups in Ukraine have tried to stage demonstrative anti-Russian riots before,” Kamkin said. “Because over the 30 years of Ukraine’s independence, it was possible to form a generation that, so to speak, has no historical ties with the former united country and actually grew up as Maidan orphans. The coup d’état in Kyiv was carried out by these “nationalists without a nation”. A younger generation has grown up, who have been brainwashed almost out of their cribs by the newly minted operators of the so-called Ukrainian culture.” — SNA.DE

Як насправді?

У 2013 році українські студенти вийшли на протести через відмову президента Януковича підписати Асоціацію з ЄС. Поступово протести переросли в Революцію Гідності, після якої Україна розпочала процес реформ та орієнтується на приєднання до європейської спільноти. Антиросійські настрої серед населення спричинені війною, яку Росія розпочала проти України в 2014 році та анексією Криму. Націоналістичні політичні сили в Україні є, як і в багатьох інших країнах. Однак, українське суспільство не підтримує націоналістичні політичні сили чи неонацизм.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний