Передбачувана майбутня політика нового українського парламенту

Базуючись на попередніх результатах виборів, шість політичних партій, а саме Блок Петра Порошенка, Народний Фронт (Яценюк), Самопоміч, Радикальна Партія (Ляшко), Опозиційний Блок та Батьківщина, будуть представлені в парлементі. Як обговорювалося в інших статтях ([1], [2], [3], [4]),]), (офіційні) програми партій (подані до центральної виборчої комісії) дуже розпливчасті, сповнені популізму і нереальних обіцянок.

Однак, якщо зосередитися на суті та проігнорувати гучні слова, партії не приймають конкретних позицій стосовно деяких ключових питань у зовнішній і внутрішній політиці, інституціональних реформ і перерозподілу. Їх позиції разом із поточними результатами опитування про майбутній склад парламенту дозволяють робити припущення стосовно майбутньої політики нового українського парламенту.

Членство в ЄС і НАТО вочевидь підтримує Батьківщина. Блок Порошенка підтримує тільки членство в ЄС, в той час як Опозиційний блок підтримує нейтральний статус України. Самопоміч і Радикальна Партія (Ляшко) зберігають мовчанку. Народний фронт (Яценюк) посилається на “євроатлантичну інтеграцію”, хоча точно не зрозуміло, що саме мається на увазі. Це вражає, враховуючи, що друга революція на Майдані почалася як проєвропейський рух. У будь-якому разі, небажання всіх ключових гравців оголосити про свою прихильність приєднатися до ЄС чи НАТО дає підстави для припущення, що новий парламент не матиме сильного стимулу для приєднання до НАТО чи ЄС, але може бути деякі підстави для появи такого стимулу в майбутньому.

Російська мова, розслідування вбивств на Майдані в Києві та Одесі (і в інших містах), Демілітаризація згадуються в платформі Опозиційного Блоку і більше ніде. Це викликає занепокоєння, оскільки дає підстави припускати, що парламентська більшість може не визнати важливість примирення різних груп української громадськості. Це також наводить на роздуми, що  політика продовжує залишатися регіональною, у зв’язку з чим зниження напруженості не настільки ймовірне, як хотілося б. Зрештою, оскільки більшість з партій не мають чіткої позиції з мовного питання, як і стосовно незалежного та неупередженого розслідування кризових подій, ці питання можуть бути використані в майбутньому силами, зацікавленими в поляризації  та невдоволенні.

Люстрацію підтримують всі, крім Опозиційного Блоку.  Таким чином, парламент наполегливо намагатиметься позбавити влади пов’язаних з колишнім режимом осіб. Залишається побачити, чи стане люстрація механізмом репресій.

Проблеми (населення) Донбасу і Криму виникають у програмах Батьківщини, Опозиційного Блоку, Блоку Порошенка і Народного фронту (Яценюк). Враховуючи, що це українська територія, заселена громадянами України, вражає, що інші партії не вважають важливим звернення до виборців в цих регіонах.

Жодна партія не підтримує торгівлю землею як ринковим товаром. Таким чином, жодна зі сторін не прагне по-справжньому до ідеології вільного ринку і тіньові оборудки з де-факто торгівлею землею триватимуть через неформальні установи. Це може бути дуже економічно руйнівним, тому що важко уявити великі інвестиції в агробізнес без можливості вільної купівлі-продажу землі, а, отже, і без можливості її використання в якості застави. Крім того, тіньові ринки землі можуть забезпечити сприятливу основу для корумпування всіх, хто знаходиться при владі. Так як тиск з метою отримання більших доходів від агробізнесу, ймовірно, зросте, новий парламент може створити сурогат земельних ринків.

Вимоги націоналізувати деякі галузі промисловості або покарати деяких олігархів шляхом конфіскації їхніх активів підтримує Радикальна партія (Ляшко), тому навряд чи це системно. Тим не менше, окремі спроби перерозподілу основних активів від переможених до переможців, в дусі української політики, не виключені.

Державний контроль економіки проти дерегулювання. Багато партій посилаються на дерегулювання в тій чи іншій формі. Таким чином, консенсус з питання дерегулювання в новому парламенті ймовірний, однак йому протистоятимуть привілейовані групи, які отримують користь з вхідних бар’єрів та можливості поборів в умовах регулювання.

Більшість партій пропонують заходи для підтримки вітчизняних виробників, у тому числі вугільних шахт, які коштують державному бюджету щонайменше 1 мільярд доларів на рік. Тому, ми навряд чи побачимо підтримку вільної торгівлі новим парламентом, і може пройти деякий час перш ніж деталі угоди про асоціацію будуть виконані.

Всі партії, крім Народного Фронту, обіцяють знизити податки, щоб стимулювати приватний бізнес і заохочувати дотримання податкового законодавства. Найбільш популярним об’єктом зниження податків є податок на зарплату, що стягується з організації – дуже суттєве джерело урядових доходів. Як таке зниження податків може бути реалізоване в умовах настільки великого бюджетного дефіциту – незрозуміло. Якщо новий парламент справді здійснить скорочення податків, йому доведеться так само урізати державні видатки. Більшість партій мовчать про скорочення соціальних програм, витрат на освіту та охорону здоров’я і, навпаки, обіцяють збільшити видатки (наприклад, на армію). Таким чином, спрощення податкового адміністрування та обмеження податкових лазівок більш ймовірне, ніж сильне скорочення податків.

Децентралізація підтримується майже однозначно, але партії розходяться в деталях про те, хто повинен обирати місцеву виконавчу владу: безпосередньо народ чи обрані на місцевому рівні ради. Якщо буде прийнято курс на децентралізацію, президент і прем’єр-міністр можуть бути зацікавлені у відновленні контролю над місцевою виконавчою владою за допомогою збереженого права вето над місцевими виконавчими органами. Крім того, можливість впливу на місцеві виконавчі органи витікає з бюджетного контролю. Простою і прозорою формулою поділу бюджету між національним і місцевими бюджетами більш складно маніпулювати, тому це було б корисним для просування децентралізації де факто, а не тільки на папері.

Прозорість прав власності та переслідування державних службовців, якщо вони не можуть обґрунтувати свої активи, відкриті партійні списки, судова реформа і реформа фінансування партій мають підтримку серед більшості партій і це, мабуть, ті сфери, в яких активісти громадянського суспільства, міжнародні організації та донори  можуть захотіти сконцентрувати свій тиск на парламент і уряд. Так само жодна партія не згадує про урізання надмірних державних витрат. Це природньо, оскільки жодна партія не хоче підіймати непопулярні питання в своїх програмах у передвиборчий період навіть якщо ці заходи неминучі.

Про позбавлення недоторканості членів парламенту забули, на це посилаються тільки  Самопоміч і Батьківщина. Хоча інтерес засобів масової інформації до цього питання відновився після виборів, навряд чи позбавлення недоторканості відбудеться без істотного тиску громадськості. Батьківщина також наполягає на присяжних у судах та прийнятті закону про порядок імпічменту Президента. Блок Порошенка пропонує перевибори місцевих рад, що “втратили довіру людей”. Ці заходи можуть бути  корисними, поки вони продовжуватимуть стимулювати здорову політичну конкуренцію. Однак, залежно від результатів виборів, Блок Порошенка може переглянути рішення прискорити місцеві вибори.

Народний Фронт і Опозиційний Блок визнають важливість енергетичної незалежності. Це питання може стати основою для порозуміння між цими партіями, хоча цілком ймовірно, що думки сторін щодо шляхів досягнення енергетичної незалежності досить різні. Питання енергетичної незалежності основоположне для суверенітету України і парламент повинен буде зосередитися на ньому. Можливою є реформа Нафтогазу, законодавче заохочення підзвітності, диверсифікація джерел енергії та впровадження енергозберігаючих технологій.

Багато партій згадують військову реформу і реформу міліції. Тому можна очікувати і певні дії в цьому напрямку.

Батьківщина – єдина партія, яка згадує  про конфлікт інтересів чиновників, які володіють бізнесом. Мовчання інших партій інтригує, особливо враховуючи обіцянки від Президента України продати свої активи після того, як він вступить на пост.

Тільки Блок Порошенка та Самопоміч зазначають намір реформувати державні служби, але ніхто не говорить про специфіку реформування і скорочення бюрократичних структур. Ця відсутність уваги до «механізму» держави може мати неприємні наслідки на стадії, коли добре сформульоване законодавство буде здійснюватись неефективними / корумпованими / некомпетентними чиновниками.

Загалом, схоже на те, що новий парламент прихильно поставиться до питань судової реформи, реформування політичних партій, підвищення прозорості прав власності, продовження люстрації, деякого антикорупційного законодавства, децентралізації влади, дерегулювання і реформи енергетики. Несподівано, якщо опустити популістську мову, виявляється, що більшість партій які можуть увійти до  парламенту, погоджуються про необхідність інституційних реформ. У разі впровадження, ці реформи можуть повести Україну більш демократичним і менш корумпованим шляхом. Тим не менше, реформам протистоятимуть привілейовані групи всередині і поза державою, тому народ України, як і раніше, опиниться у складній ситуації. Успіх реформ залежатиме від тиску, прикладеного всередині країни політичними активістами і ззовні країни західними політиками і супровідними організаціями.

Зовнішня політика і надалі буде вельми складною, так як програми не виражають однозначної підтримки напряму руху країни. Аналогічно, судячи з партійних платформ, регіональне примирення малоймовірне, тому іноземні держави та реакційні елементи в Україні у разі необхідності, як і раніше, матимуть багато можливостей породжувати неспокій. Це суворо обмежить здатність країни проводити загрозливі для привілейованих груп реформи.

Тим не менше, слово перестороги буде доречним. Тоді як заявлена ідеологія більшості партій досить ліберальна і ринково-орієнтована, багато з них виступають за захист або просування конкретних галузей (так звані, точки росту). Це суперечить духу підходу вільних ринків і вказує на пострадянську підготовку в сфері економіки. Найбільш яскравим прикладом є те, що через понад 20 років після розпаду Радянського Союзу, Україна все ще не готова говорити про впровадження вільного ринку землі.