Подкаст «Відбудова» з Денисом Башликом: уряд, аграрії, війна. Як фермери долають воєнні виклики?

Про вплив війни на аграрний сектор 

У 2021 році Україна зібрала рекордний врожай — майже 100 млн тонн зерна. Цього року, за прогнозами, зберемо 72-74 млн тонн, і це при тому, що 19% орних земель у нас окуповано. Відповідно до звіту Світового банку, прямий вплив війни на український агросектор становить 10,3 млрд доларів, і майже 60% цих втрат — знищена сільськогосподарська техніка (розмова відбувалася у серпні — ред.). Тим не менш, сьогодні Україна виробляє агропродукції втричі більше, ніж споживає всередині (тому надзвичайно важливо підтримувати й розширювати експортні коридори — прим. ред.).

Про експорт

У 2022 році, коли Чорне море було повністю заблоковане, експорт справді був проблематичним. На сьогодні ми завдяки Збройним силам України маємо можливість продавати нашу продукцію майже в тому режимі, який був до повномасштабного вторгнення. 

За останні 11 місяців ми експортували 42 млн тонн агропродукції (станом на серпень 2024 — ред.). Щомісячні показники інколи перевищують довоєнні часи. Сьогодні морем вивозиться 85% експорту зерна.

По експорту значно б’ють витрати на логістику. Минулого року, коли світові ціни на зернові були не дуже сприятливими, доводилось продавати продукцію навіть у мінус, просто щоб вона не лежала. Все через те, що перевезення авто- і залізничним транспортом «з’їдало» велику частку доходу: при ціні збіжжя приблизно 120 євро за тонну вартість доставки сягала 80-90 євро, і це лише шлях до порту. Але завдяки Збройним силам сьогодні ці витрати зменшились, і з’явилася можливість відновлювати експорт.

Про наслідки відкриття ринку землі

Попри те, що ринок землі почав працювати лише в липні 2021 року, і за півроку після цього почалася велика війна, яка знижує попит на землю, ринок розвивається. У 2024 році ринок відкрився для юросіб, як і було заплановано, а іноземці наразі не мають до нього доступу. 

У  2021 році на ринку було здійснено 20 000 угод, у 2022 – 24 000 угод, у 2023 – 45 000 угод! Ще й ціна виросла на 35% порівняно з 2022 роком, оскільки, як не дивно, попит на ринку перевищує пропозицію. 

До речі, більшість угод оформлюється саме в прифронтових територіях. Для мене це маркер того, що люди вірять у перемогу. Це дійсно ризикований актив, але підприємці продовжують інвестувати, купувати землю та виробляти агропродукцію саме в цих регіонах.

Українці продають нерухомість або землю в найбільш критичний момент. Ми розуміємо, що в прифронтових територіях люди продають землю тому, що у них нічого не залишилось. А тепер уявіть, якби у нас був сьогодні мораторій – я не уявляю, як деякі села виживали б. Більшість людей, які купують землю, продовжують на ній працювати, вони її обробляють і наймають для цього жителів села, в якому вони її купили. Так село має можливість функціонувати навіть в умовах війни.

Про замінування земель

За офіційною статистикою, на підконтрольній території потенційно замінованими залишаються 2,2 млн га землі. Це та територія, яку ми можемо обстежити на наявність вибухонебезпечних предметів. На окупованій території заміновано ще приблизно 2,9 млн гектарів.

Чому «потенційному замінованими»? За світовою практикою, результати попереднього обстеження та фактичного замінування дуже різні. Зі 100% обстежених земель до 10-12% виявляються дійсно замінованими. Решта 88-90% після проходження певних процедур можна повертати у використання та засівати.

Розмінування буває бойовим, гуманітарним та «стихійним». Бойовим розмінуванням займаються військові ближче до лінії фронту. Гуманітарним розмінуванням займаються  професійні оператори з розмінування (сьогодні їх в Україні 42). Більшість із них працюють із міжнародними проєктами та здійснюють розмінування за кошти донорів. Інші є комерційними, з якими співпрацює і держава, наприклад, у рамках програми компенсації вартості витрат на гуманітарне розмінування, яку ініціювали Мінекономіки та Мінагрополітики. Гуманітарне розмінування відбувається на відстані не менше 20 кілометрів від лінії фронту та кордону з Росією, тому що його технічно неможливо здійснити під обстрілами.

Інколи фермери самостійно розміновують поля, не чекаючи сторонньої допомоги. Вони використовують саморобні машини: навішують на трактори певний захист і запускають у поле, щоб перевірити наявність вибухонебезпечних предметів. Однак, це не завжди правильно з точки зору техніки безпеки. 

Фактично кордон із Росією – це фортифікаційна зона. Ми розуміємо складну ситуацію, в якій знаходяться фермери прикордоння, тому програми підтримки переважно спрямовані на субсидування фермерських господарств для розвитку виробництва там, де фермери героїчно продовжують робити свою роботу.

Про тваринництво та підтримку прифронтових фермерів

Ми розуміємо, що підтримка потрібна всім фермерам. Але найскладнішою залишається ситуація на деокупованих та прифронтових територіях. Тому фермери тут зазвичай отримують удвічі більше субсидій порівняно з підтримкою, яку можуть отримати фермери у безпечніших регіонах. Більший обсяг підтримки зумовлений також і тим, що багато перевізників відмовляються їхати забирати товар не лише поблизу лінії фронту, а й поруч із кордоном з РФ.

Також у нас є програма підтримки для малих тваринницьких господарств, які мають до 100 корів. Уже другий рік поспіль держава надає 7000-8000 гривень на корову, які власник корів може витратити на свій розсуд (наприклад, купити корми, побудувати ангар чи переїхати).

Про мобілізацію, ринок праці та жінок в аграрці

Хоча держава намагається допомогти вирішити кризу кадрів, у тому числі за допомогою програм перекваліфікації, аграрний сектор в умовах війни не чекає її допомоги, а адаптується сам. Дуже багато компаній різного розміру самі знайшли кошти, запустили програми перекваліфікації і для жінок, і для молодих спеціалістів. Якщо раніше було дуже складно побачити жінку за кермом комбайна, то сьогодні це норма. Жінок-комбайнерок можна побачити в усіх регіонах.

Зі свого боку, Мінагрополітики відстоює бронювання певної кількості працівників аграрного сектору, адже ми розуміємо, що економіка також має працювати. Неможливо на 100% забронювати всіх, але ми допомагаємо залишити критичну кількість працівників, яку на сьогодні дозволяє закон. До речі, саме Міністерство аграрної політики було, напевно, першим, хто запустив електронний кабінет бронювання військовозобов’язаних. 

Про блокування кордонів та вступ до ЄС

Рішення в ЄС завжди ухвалюються шляхом консенсусу. Ми розуміємо, що ситуація з блокуванням кордонів у сусідніх країнах мала виключно політичний і, відверто кажучи, передвиборчий контекст. Економіки в цьому на 99% не було, адже ми провозили цю продукцію транзитом, і вона майже не залишалася в Європі.

Наскільки це може стати проблемою в майбутньому – залежить від того, на яких умовах ми домовимося про вступ до Європейського Союзу. Хоча завжди є певні правила гармонізації законодавства, але у нас і в партнерів є розуміння, що Україна – нетипова країна для європейського аграрного сектору, у нас інша модель.

Можна згадати, що німецькі фермери протестували проти вступу Польщі до ЄС, мовляв «зараз наш ринок буде завалений польською продукцією». Однак Польща є членом ЄС, і я впевнений, що і для нас консенсус буде знайдений.

Про гармонізацію регулювання аграрки з ЄС

Аграрний сектор – це великий обсяг роботи: 40% всього законодавства, яке потрібно гармонізувати з нормами ЄС (а це близько 27 тисяч НПА), припадає саме на аграрку. 

За певними напрямками – фітосанітарні, ветеринарні правила – у нас великий прогрес, але розвиток сільських територій відстає.

У деяких моментах ми навіть випередили Європу, як-от створення Державного аграрного реєстру. У Європі це просто інформаційний ресурс, де фермери можуть вказати інформацію про себе (площа й розташування земель, вирощувані культури тощо). У нас Реєстр став інструментом спілкування аграрія з державою, тобто з його допомогою фермери можуть отримувати державні послуги. Між собою ми називаємо його «агродія».

Втім, нас іще очікує дуже багато інституційних кроків: створення виплатної агенції, яка має займатися виключно субсидіюванням агросфери, наближення збору статистики до європейських стандартів, запровадження постійного супутникового моніторингу земель. 

Задач багато, і ми над ними працюємо подекуди навіть оперативніше, ніж це робилось у певних країнах Європи перед їхнім вступом до ЄС. Тому що в нинішніх умовах у нас просто немає іншого виходу.

Про зміни клімату і майбутнє аграрного сектору

Зміна клімату є одним із факторів зміни підходів у галузі. Наприклад, це вимагає вирощувати та створювати нові сорти та насіння, що будуть стійкими до кліматичних змін. 

Також постає питання капіталовкладень. Південні регіони все частіше переживають посухи, отже, потрібно інвестувати у встановлення меліоративних систем. У центральній Україні збільшуються середні температури, тому потрібно добирати інші добрива та насіння. Тобто сектор точно буде трансформуватись. При цьому іноді його витрати зростатимуть, але інколи й знижуватимуться. 

У будь-якому разі зміна клімату — це дуже договстровкове питання. Відповідно, як сильно і як швидко трансформується сектор — це не питання трьох чи навіть п’яти років. Наступного року суттєвих змін не буде, але поступово нові підходи будуть упроваджені.  

Про перспективи вирощування конопель

З ухваленням закону 7457 всі роблять акцент виключно на вирощуванні медичного канабісу, тому що він раніше був повністю заборонений. Але результатом законодавчого нововведення стала й дерегуляція вирощування промислових конопель.

Раніше, аби працювати в цій галузі, потрібно було отримувати ліцензію та бути під постійним наглядом правоохоронних органів. Сьогодні це виключно декларативний принцип: фермер має задекларувати, скільки конопель він вирощує, де вони розташовані, якого вони сорту тощо. До нього може прийти перевірка, але вже немає потреби проходити бюрократичну процедуру, що займала півроку-рік.

Сьогодні промислові коноплі використовуються скрізь: це і добрива, і легка промисловість, і БАДи. Ця рослина стійка до зміни клімату й складних погодних умов, тому її рентабельність дуже висока.

Ціна за тонну отриманої сировини (волокна промислового канабісу) сягає 100 000 грн, а тонна насіннєвого матеріалу коштує 70-100 тисяч грн, тож виробництво досить вигідне. Крім того, це безвідходне виробництво: коріння використовується для добрив, а цвіт для іншої продукції – наприклад, шампунів чи олії.

Вирощування ж медичного канабісу – дуже складний технологічний процес. Він відбувається в закритих ґрунтах, за допомогою гідропоніки (від давньогорецьких слів «вода» та «робота», це спосіб вирощування рослин без ґрунту на поживних розчинах – ред.) та інших трудомістких технологій. Тому, певно, це більше стосується фармацевтики, ніж агросектору.

В будь-якому разі і промисловий, і медичний канабіс – нові для країни галузі, що стрімко розвиваютсья. У 2022 році ми мали 1000 га офіційно засіяних площ промислового канабісу, у 2023 році – 3000 га, а прогноз на 24-25 роки – 8-10 тис. га. Сьогодні навіть великі агрохолдинги пробують засівати промислові коноплі, що не може не радувати.

Про бавовну

У нас унікальна ситуація, тому що Україна має великий потенціал для вирощування бавовни. Південні регіони, в яких сьогодні не так багато вологи, є ідеальним плацдармом для цієї культури. Тут держава дуже швидко відреагувала, прийнявши окремий закон, що дає можливість вирощувати бавовну з мінімальними капіталовкладеннями та оподаткуванням.

Цього року вже є посіви промислового бавовнику. Чому раніше ніхто не приділяв цьому увагу? Не було такого попиту, котрий, на жаль, сьогодні величезний.

Я думаю, що промислові коноплі та бавовник – це хороший вибір для тих, хто хоче заробити більше і не проти попрацювати в дещо незвичному форматі.