Пресконференція Зеленського. Наскільки чесним був президент із журналістами?

Пресконференція Зеленського тривала 3 години замість запланованих 2,5 годин. За цей час ми виокремили 17 фактологічних цитат. Для порівняння під час марафону на Kyiv Food Market у жовтні 2019 року ми змогли зафіксувати 14 фактологічних висловлювань протягом 14 годин виступу президента. Отож фактів у словах Зеленського стало більше.

Як влучно підмітив Борис Давиденко, головний редактор LIGA.net, «Зеленський 2.0.» краще тримається на публіці та впевненіше відповідає на запитання журналістів. Однак риторика Зеленського змінилась — і не в кращий бік. Основні акценти тригодинної конференції: приписування собі заслуг уряду, парламенту і «попередників», перекладання відповідальності та маніпуляції, коли йдеться про реальні проблеми. Крім того, Зеленський кілька разів говорив про сильну президентську вертикаль, тиск на уряд і навіть вплив на рішення НБУ (попри твердження, що він розуміє важливість незалежності Нацбанку).

Загалом із 17 цитат президента 11,8% (2 цитати) були неправдивими, 35,3% (6 цитат) — маніпуляціями, 11,8% (2 цитати) — перебільшеннями. Правдивими були 3 цитати, або 17,6% виділених висловлювань. Не обійшлось і без уже майже традиційних для президента «якби» та інших фраз, яким неможливо присвоїти вердикт. Так, «без вердикту» залишились 3 цитати, тобто 17,6% з виділених висловлювань. Була і одна технічна помилка, яка склала 5,9% серед зафіксованих фактологічних заяв президента.

Далі — детальний аналіз виступу Зеленського до другої річниці його президентства. 

Президент і економіка

Цей блок найбільший, адже з виступу президента ми виділили 8 фактологічних цитат щодо економіки. Про мінімальну зарплату, митницю і податкову, економічне зростання, ставки за кредитами і програму «5-7-9», пенсії, підтримку бізнесу та заробітки у Польщі. Лише 2 з 8 цитат про економіку  — коректні. Так, президент правий у тому, що наша економіка впала за минулий рік менше порівняно з багатьма іншими європейськими країнами. Не помилився президент і щодо доплат до пенсій для людей віком понад 80 років. Утім, він забув згадати, що доплати не вирішують системно проблему низьких пенсій та підвищують дефіцит Пенсійного фонду. Для системного вирішення проблеми потрібне продовження пенсійної реформи, а також інших реформ – перш за все судової – які уможливлять довгострокові заощадження та запуск накопичувального рівня пенсійної системи. 

Інший важливий момент полягає у тому, що мінімальні зарплати, пенсії та й взагалі економічні питання не входять до компетенції президента. Звісно, у президента є «монобільшість», яка формує уряд. Тому фактично президент може впливати на уряд. Але ні тиск на уряд, ані ручне управління рішеннями НБУ не є нормальною практикою в демократичній державі. Саме за це Зеленського часто критикують політичні опоненти — мовляв, він і його команда монополізували владу. Жартома навіть називають Україну «офісно-президентською республікою». А це вже пряма загроза незалежним інституціям та балансу влади. 

Президент навів правильні дані про зростання мінімальної зарплати. Проте визначення розміру мінімальної зарплати – це прерогатива уряду та парламенту, які ухвалюють державний бюджет. Чи знижує підвищення мінімалки бідність? Для окремих людей так, проте водночас це підвищує видатки державного бюджету та бізнесу, а також може прискорити інфляцію (яка перш за все б’є по бідних людях). Окрім того,  підвищення мінімальної зарплати може скоротити зайнятість саме тих людей, які отримують близьку до мінімальної зарплату. 

Також не можна сказати, що зниження бідності президент починає “з нуля” – адже з 2015 по 2019 рік рівень бідності в Україні знижувався, а в 2020 році виріс через кризу. Значні підвищення мінімальної зарплати були й за попередньої влади – наприклад, уряд Гройсмана подвоїв “мінімалку” з 2017 року, що додало близько 2 п.п. до інфляції.

По ризики зростання мінімальної зарплати ми розповідали у цьому відео

Крім того, слід враховувати інфляцію при порівнянні зарплат. Наприклад, зарплата  6000 грн буде мати різну купівельну спроможність в 2020 та 2021 роках. Якщо порівнювати січневі мінімальні зарплати 2020 та 2021 року в номінальному вираженні, то зарплата виросла на 27%. Якщо враховувати інфляцію за рік (індекси споживчих цін на товари та послуги), то зарплата зросла на 20%.

Одноразова матеріальна допомога під час локдауну в розмірі 8 тисяч грн вперше була запропонована президентом у листопаді 2020 року та запроваджена Верховною Радою у грудні 2020 року. Станом на початок січня 2021 року (під час січневого локдауну) близько 500 тисяч людей отримали 8 тисяч грн в рамках програми допомоги. Під час квітневого локдауну заявки на отримання допомоги подали понад 300 тисяч українців. Станом на 20 травня 2021 року профінансовано 1,4 млрд грн цих виплат, тобто це виплати для 175 тисяч людей. Таким чином, з грудня 2020 року допомогу отримали приблизно 675 тисяч людей, що на 16% менше, ніж сказав президент

Дійсно, станом на 11 травня 2021 року за програмою «5-7-9» видали 15406 кредитів на загальну суму на 39,5 млрд грн. Проте кредити за програмою «5-7-9» — це субсидовані державою кредити, а не ринкові (у 2020 році на цю програму витрачено 2 млрд грн з державного бюджету, і стільки ж заплановано на 2021 рік). Ринкові кредити для бізнесу в національній валюті коштують зараз близько 8% (короткострокові) та 15% (довгострокові).

Реальні ефективні іпотечні ставки знаходяться в діапазоні 14-18%. Наприклад, у ПриватБанку базова ставка за іпотекою — 12% на перший рік кредитування. Далі, в залежності від умови придбання нерухомості (первинний, вторинний ринок чи нерухомість банку), ставка розраховується за індексом ставок за депозитами фізичних осіб + 4%. Є і додаткові платежі: 0,5% від тіла кредиту за особисте страхування, 0,5% від вартості нерухомості за страхування іпотеки та комісія банку. На здешевлення вартості іпотечних кредитів у держбюджеті-2021 закладено 34 млн грн. Тому “іпотеку під 7%” також фінансують платники податків.

Процентні ставки за кредитами та депозитами залежать від інфляції та ризику країни. Незалежність НБУ потрібна саме для того, щоб тримати інфляцію під контролем, а отже – сприяти зниженню ставок. Тому фактичне зізнання президента у тиску на НБУ – тривожний сигнал.

Середня заробітна плата українців у Польщі в 2020 році становила 4502 злотих на місяць (без вирахування податків). Однак для більш коректного порівняння заробітних плат потрібно враховувати паритет купівельної спроможності (ПКС). Через різницю цін гроші мають різну купівельну спроможність у різних країнах. Тому на однакову суму можна придбати різну кількість товарів і послуг у Польщі та Україні. 

Згідно з даними МВФ, у 2020 році курс злотого — 1,79 злотих/$ ПКС, курс гривні — 7,52 грн/$ ПКС. Тому середня заробітна плата українців у Польщі становила $2515 за ПКС. В Україні середня заробітна плата в 2020 році — 14 178 грн, це $1885 за ПКС.

Якщо ж порівнювати з середньою заробітною платою в різних містах України, то в Києві — це 21 812 грн, тобто $2900 за ПКС. Середня заробітна плата у Львові — 12 138 грн, це $1614 за ПКС, у Дніпрі — 11 385 грн, це $1513 за ПКС, у Харкові — 9968 грн, це $1325 за ПКС.

Тобто зарплата українців-заробітчан у Польщі все ще вища, ніж в Україні, окрім Києва. До того ж, середня зарплата у Києві враховує й зарплату висококваліфікованих фахівців. В той час як заробітчани у Польщі, скоріше за все, в середньому обіймають посади нижчого рівня, ніж працівники у Києві. Тому таке порівняння некоректне.  

У Закарпатській області є лікарні. В області дійсно досить слабко розвинена промисловість, яка не є основною галуззю її економіки. Попри це, на Закарпатті спостерігається певне збільшення виробництва промислової продукції. Окрім того, в Закарпатській області є свої гірськолижні курорти. Завдяки програмі «Великого будівництва» в Ужгороді було реконструйовано будівлю вокзалу «Турист», на території якого звели реабілітаційний центр.

Президент правий щодо факту зростання надходжень. У І кварталі 2021 року податкові надходження виросли на 11,59% (з урахуванням інфляції) у порівнянні з аналогічним періодом 2020 року. Митні надходження від зовнішньої торгівлі у І кварталі 2021 року виросли у порівнянні з аналогічним періодом 2020 на 11,2% (з урахуванням інфляції).

Проте Зеленський маніпулює, коли каже, що зростання надходжень — результат ефективного управління і боротьби нових керівників із «тінню».  

Причин зростання митних та податкових надходжень декілька. По-перше, зросли ціни на основні товари українського експорту – зерно, метали. Отже, виросли прибутки відповідних галузей. Сильний внутрішній попит, оскільки під час пандемії рух людей обмежений, підвищує надходження від ПДВ. Також зростають світові ціни на енергоносії, тому в бюджет надходить більше податків від імпорту нафтопродуктів та газу.

Збитки «Нафтогазу» виникли через борг регіональних газозбутових підприємств та підприємств ТЕЦ, а також через зниження цін на газ протягом 2020 року. Тому це також не провина менеджменту.

Утім, не так важливо, хто працює на посаді очільника Нафтогазу, податкової чи митниці. Важливіше, чи дотримані прозорі процедури призначення очільників цих органів та чи проводяться у них реформи, які підвищать прозорість та знизять можливості для корупції. Саме на цьому й наголошували іноземні партнери. 

Президент має на увазі додаткові виплати для пенсіонерів 75-80 років та старше 80 років. Пенсіонери віком 80+ (1,48 млн людей) почали отримувати надбавки з квітня 2020 року. По-перше, тепер їхня мінімальна пенсія не може становити менше 2600 грн. По-друге, вони отримують щомісячну доплату в розмірі до 500 грн, якщо їхня пенсія не перевищує 9205 грн. Пенсіонери віком 75-80 років почнуть отримувати доплати до 400 грн з 1 жовтня 2021 року.

Однак підвищення розміру пенсій — це лише одна зі складових пенсійної реформи. Реформа української пенсійної системи передбачає щорічний перерахунок пенсій, збільшення розміру мінімальної пенсії, запровадження другого рівня пенсійного забезпечення — накопичувальної системи (відкладання частини доходу на індивідуальний рахунок). До того ж, тиск на уряд з боку президента навряд чи можна назвати позитивним явищем. 

Падіння ВВП України за 2020 рік – одне з найменших у Європі. Наша економіка знизилася на 4%, а, наприклад, ВВП Франції і Греції впали на 8%, Італії — майже на 9%, Португалії — на 7,5%, Німеччини — на 5%, а Іспанії — майже на 11%.

Світовий  ВВП за 2020 рік знизився на 3,6%. За оцінками МВФ, у 66 країнах падіння ВВП було нижчим, ніж в Україні, а в 27 країнах спостерігалося зростання – наприклад, у Китаї (+2,3%), Єгипті (+3,6%) чи Туреччині (+1,8%).

Президент і війна – з Росією і з COVID-19

З минулого року президент та «Слуги народу» постійно повторюють про успіхи режиму тиші на Донбасі. Про це ми згадували у статті до другої річниці президентства Зеленського. На пресконференції Зеленський знову вирішив нагадати про здобутки режиму тиші — і зманіпулював. 

З початку так званого режиму тиші на Донбасі пострілів стало менше, та про стабільність говорити ще рано. Від початку перемир’я СММ ОБСЄ зафіксувала 28 771 порушень режиму тиші. Згідно з даними Української делегації в ТКГ кількість грубих порушень після запровадження режиму тиші зменшилась майже в 10 разів, кількість смертей — у 7 разів. 

На перший погляд виглядає, ніби президент каже, що за останню добу не було смертей від COVID-19. Це підхопили деякі ЗМІ та сторінки у Facebook, звинувативши президента у брехні. 

Однак, з огляду на контекст, зрозуміло, що президент казав про летальні випадки в зоні ООС, а не про смерті від COVID-19. Адже далі президент згадує про доповідь Руслана Хомчака, начальника Генерального штабу, головнокомандувача Збройних сил України. За минулу добу в зоні ООС не було жодного загиблого.

19 травня в Україні зареєстрували 5 165 нових випадків COVID-19, а 16 748 осіб одужали. Були і летальні випадки — за останню добу їх 203.

Президент і вакцини проти COVID-19

У темі вакцинації проти COVID-19 Володимир Зеленський також кілька разів помилився. Наприклад, наполягав, що 45-47 млн доз вакцин вистачить на всіх українців, що більше вакцин закупити було неможливо, а рахувати відсоток вакцинованих некоректно — мовляв, ми на досить непоганому місці у Європі за кількістю введених доз. У провалах вакцинації президент бачить лише вину ексміністра Максима Степанова і вважає, що покарали його достатньо. 

Згадав президент і про те, як на підсанкційних каналах Віктора Медведчука «рекламували» «Спутнік V» та критикували AstraZeneca/Covishield: «І до речі, на каналах пана Медведчука всі говорили про «Супутник V», всі викидували в медіа образи щодо індійської вакцини AstraZeneca/Covishield, AstraZeneca припинила просто постачання вакцин по всьому світу, і в Україні також.»

Від себе додамо: на щастя, ці канали вже закриті, доступ до них навіть на YouTube обмежений. На жаль, проросійські політики продовжують говорити про успіхи російського «Спутніка» на інших платформах та телеканалах, а Covishield час від часу критикують опоненти влади. 

Згідно з Національним планом вакцинації, Україна отримає 47 млн доз вакцин до кінця 2021 року — це і завдяки COVAXу, і через прямі контракти з виробниками. Цих доз вистачить на вакцинацію 23 млн населення. За оцінками Державної служби статистики, населення України сьогодні становить 41,4 млн людей. Дітей до 17 років, яких наразі не вакцинують, — 7,5 млн. Тобто кількість дорослого населення (старше 18 років) — приблизно 33,9 млн людей. Якщо закуповувати дводозні вакцини (а не, наприклад, однодозну вакцину Johnson&Johnson), для вакцинації всього дорослого населення знадобиться 67,8 млн доз вакцини.

Про контракт на 20 млн доз вакцин Pfizer до кінця 2021 року повідомляв лише Офіс Президента.

Та чи справді це максимальна кількість вакцин, яку можна було знайти? Якби Україна розпочала підписання контрактів раніше, то й темпи вакцинації могли б бути вищими. Наприклад, ДП «Медзакупівлі», яке займається централізованими закупівлями медпрепаратів в Україні, могло ще в січні підписати два контракти на постачання вакцин, але через втручання МОЗу цього не сталось.

Індія експортувала лише Covishield. Міністерство закордонних справ Індії повідомляло про постачання вакцини в Бутан, Бахрейн, Оман, Єгипет, Алжир, Кувейт, ОАЕ, Південну Африку, Бангладеш, М’янму, Маврикій, Марокко, Непал, Шрі-Ланку та на Мальдіви та Сейшели. Так, Канада отримала першу поставку в розмірі 500 тисяч доз, як і Україна, Південна Африка — першу поставку на 1 млн доз і другу на 500 тисяч. А от в Єгипет перша партія була лише 50 тисяч, а Кувейт отримав 150 тисяч доз. 

Вакцинація забезпечує колективний імунітет, який допомагає подолати захворювання. Отже важливий саме відсоток щеплених серед населення. Звісно, щоб повністю подолати епідемію, потрібно вакцинувати більшу частину населення світу. Проте країни, які вакцинували велику частину населення, скасовують обмеження на активність всередині країни, але залишають обмеження на переміщення через кордон, щоб знизити імовірність привнесення вірусу ззовні.

Країни Євросоюзу чи НАТО не мали преференцій у постачанні вакцин. Вакцини розподіляли за допомогою міжнародних механізмів відповідно до кількості населення. Проте деякі країни (як-от Ізраїль) домовилися з виробниками та отримали вакцини раніше за інших. Тому для того, щоб вакцинувати населення швидшими темпами, потрібно було раніше підписувати контракти з виробниками вакцин та краще організовувати саму кампанію вакцинації.

Якщо порівнювати абсолютну кількість вакцинованих, то Україна справді не на останньому місці в Європі. Наприклад, в Україні ввели вже понад 1 млн доз, тоді як в Естонії — 603 тисячі, в Чорногорії — 148 тисяч, в Албанії — 688 тисяч,  а у Словенії — 893 тисячі доз. Однак за кількістю вакцинованих у відсотках до населення Україна залишається на останньому місці серед країн Європи.

Зеленський має на увазі, що через загострення ситуації з COVID-19 в Індії ця країна припинила експорт вакцин. 

Це справді так. Наприкінці березня Індія призупинила експорт вакцин. Очікувалося, що це обмеження буде діяти до кінця квітня. Однак, згідно з останніми даними Reuters, експорт вакцин, ймовірно, не відновлять аж до жовтня.

Призупинення експорту пов’язано з внутрішньою ситуацією в Індії. З середини квітня в країні розпочалася друга хвиля пандемії й кількість хворих значно зросла (див. графік). Тож Індія призупинила експорт вакцин, щоб прищепити власне населення та знизити захворюваність.

Замість висновку. То хто ж винен і чия заслуга?

Риторика Зеленського помітно змінилась: тепер він приписує собі більше заслуг, а відповідальність частіше перекладає на інших. Наприклад, прибуток «Нафтогазу» у 2019 році Зеленський вважає своєю заслугою, адже він активно брав участь у домовленостях з Путіним, Меркель та Макроном. Хоча Вітренка і Коболєва він також згадав:

У справі про вбивство Павла Шеремета Зеленський використав один зі своїх улюблених прийомів — «якби». Якби тоді він був президентом, журналіста не вбили б, і зараз не було б справи Юлії Кузьменка, Андрія Антоненка та Яни Дугарь. У дуже схожому стилі президент відповідав на деякі питання у програмі Axios на HBO, яке ми аналізували раніше. Втім, і тут президент знайшов чим похвалитися — за часів його президентства жоден журналіст не загинув. Чи варто цим пишатися — залишаємо на розсуд читачів.

Остання заява, яка привернула нашу увагу, — про тих, хто оточує президента і кого він привів у владу. Нібито є персони, за яких йому соромно, але це були «невеличкі промахи». Кадрові провали Зеленського ми аналізували двічі: у статтях до першої та другої річниць президента. 

До речі, відповіді на питання про заступника голови ОПУ Олега Татарова Зеленський уникнув — мовляв, це питання до голови Офісу Андрія Єрмака. Справа в тому, що Олег Татаров був заступником начальника Головного слідчого управління МВС саме під час подій Революції Гідності. І саме він опікувався затриманнями учасників протесту, а також висував їм ультиматуми. Хоча раніше Зеленський висловлював свою думку щодо нього в інтерв’ю ВВС. Тоді він казав, що «ця конкретна людина нікого не розганяла», а інформацію, що ним невдоволені родини загиблих на Майдані, нібито розповсюджують ЗМІ, пов’язані з Петром Порошенком. 

Тож для Зеленського, вочевидь, настав кінець епохи невпевненості перед журналістами. Нині президент вміло забирає собі заслуги інших гілок влади і замовчує чи забалакує незручні для себе питання.