Propaganda Diary 2022-2023: VoxCheck презентує базу російської пропаганди в європейських ЗМІ

Propaganda Diary 2022-2023: VoxCheck презентує базу російської пропаганди в європейських ЗМІ

26 Квітня 2023
FacebookTwitterTelegram
601

Минулого року VoxCheck презентував першу базу російських дезінформаційних наративів у двох європейських медіа — італійських та німецьких. Напередодні повномасштабного російського вторгнення в Україну саме ці країни були головними цілями кремлівської пропаганди в Європі.

Цього року VoxCheck оновив цю базу, тепер вона доступна на новому ресурсі: russiandisinfo.voxukraine.org, а до переліку країн додалися 4 нові: Польща, Чехія, Словаччина та Угорщина. Здебільшого виявлені дезінформаційні наративи про Україну, які поширюють ці медіа, співзвучні з головними наративами російських дезінформаційних кампаній. 

Як ми проводили моніторинг

У рамках моніторингу нам вдалося виокремити 325 фейків та 27 дезінформаційних наративів. Кількість кейсів дезінформації постійно оновлюватиметься, оскільки VoxCheck продовжує моніторинг вибраних ресурсів. Усі дезінформаційні повідомлення, згруповані у наративи, відображатимуться на вебсайті бази даних Propaganda diary.

Ми також створили білі та чорні списки інформаційних ресурсів кожної з шести країн. Відтак, ми змогли визначити ключові якісні ресурси у відповідних країнах та відрізнити достовірні джерела від сумнівних. 

База даних складається із майже 5000 відверто фейкових або маніпулятивних повідомлень — тобто кейсів дезінформації. Щоб їх класифікувати, ми об’єднали усі кейси за спільною темою в фейки. Із фейків ми за ключовим спільним меседжем сформували наративи. Тобто різні кейси дезінформації є прикладами одного фейку. А різні фейки — прикладами одного дезінформаційного наративу.

У яких країнах та в які періоди ми виявили найбільше кейсів дезінформації?

Згідно з результатами нашого дослідження, найбільше — чверть з усіх фейків — поширили у польських медіа. Ми зафіксували 1384 випадків дезінформації у Польщі. На другому місці за кількістю фейків — Угорщина (869 випадків), на третьому — Чехія (787 випадків). У Німеччині та Словаччині ми знайшли 709 та 592 кейсів дезінформації відповідно. Найменше пропагандистських меседжів ми знайшли в італійських ЗМІ — на цю країну припало 10% усіх виявлених неправдивих тверджень.

Російська пропаганда безперервно з’являлася в європейських ЗМІ, постійно доповнюючись новими кейсами. Водночас, за нашими спостереженнями, пік російських фейків припав на грудень та січень. Так, у січні ми зафіксували рекордну кількість фейків — 148. 

Найпопулярніші наративи

Найбільше фейків росія поширювала в європейських медіа у рамках таких наративів:

  • дії України та Заходу змусили росію розпочати війну — 633 випадки поширення;
  • нацизм в Україні — 616 випадків поширення;
  • Захід контролює Україну і користується нею для власних цілей — 559 випадків поширення.

Як змінювалася тематика російських фейків у Європі?

Дезінформаційні наративи, які росія поширювала в Європі впродовж повномасштабної війни, залежали в основному від ситуації на фронті, дипломатичній арені та в економіці. Так, на початку російського вторгнення у європейському інфопросторі домінували кремлівські наративи про так звані «нацизм» та «фашизм» в Україні, про те, що країни НАТО становлять зовнішню загрозу для росії, оскільки нарощують військову присутність в Україні, а також що в Україні триває громадянська війна з 2014 року. У такий спосіб рф мала на меті виправдати початок власної збройної агресії проти України. 

Це все підкріплювалося також історичними фейками. До них належать наратив про так звані «братні народи» — українців та росіян, чи про те, що Крим у складі України — це насправді був подарунок Хрущова. Проросійські медіа додавали, що Україна — корумпована держава, у якій придушують російську мову. За допомогою інформаційного тиску, кремль намагався посіяти думку в європейському суспільстві, що Україну підтримувати немає сенсу, адже Україна як держава та українці як нація не мають право на існування. 

Вже за кілька місяців після початку війни у риториці російської пропаганди з’явилися нові наративи. З напливом українських біженців до європейських країн, рф почала кампанію з їх дискредитації за кордоном. Проросійські медіа поширювали фейки, мовляв, Європа втомилася від біженців з України, вони погано поводяться, порушують соціальні норми, вчиняють кримінальні злочини, не хочуть працювати та створюють проблеми для інших мігрантів. 

Однією із знакових подій стала угода про відновлення експорту зерна та іншої сільськогосподарської продукції з трьох портів Чорного моря 22 липня 2022 року. Їх уклали окремо Україна та росія за посередництва Туреччини та ООН. Із того часу у фейках розкручували тему, що ніби Україна порушує умови зернової угоди та прагне створити голод у світі. 

На тлі поразок російської армії в Україні, прокремлівські медіа в Європі обговорювали неминучу поразку України у війні. Це, до прикладу, можна було прослідкувати в контексті битви за Херсон. ЗМІ писали, що Україні не вистачає ні людей, ні зброї для деокупації Херсонської області. Уже після відступу російських військ із Херсона медіа трохи скоригували наратив: втеча рф не вважалася поразкою, і росія все ще у змозі була досягти стратегічних цілей у війні, адже українська держава не могла протриматися більше 2 наступних місяців. 

Як тільки ЄС чи США оголошували про нові пакети санкцій проти росії або про надання фінансової підтримки чи озброєння Україні, дезінформатори стверджували, що нібито підтримка України більше шкодить Заходу, аніж росії. За допомогою фейків пропагандисти намагалися сформувати уявлення того, що європейці незадоволені допомогою Україні. Мовляв, саме через санкції Європу спіткає енергетична криза, ріст інфляції та загальне невдоволення населення владою.

Специфіка фейків у кожній з країн моніторингу

Під час кампанії з дезінформації росія часто використовувала одні й ті ж наративи у різних країнах Європи. Часто фейки дублювалися у ЗМІ різними мовами. Проте були й наративи, які особливо були популярними в межах тієї чи іншої країни. Далі наводимо деякі з них.  

Польща

Типовим фейком, який росія поширювала у польських ЗМІ, було твердження, ніби Польща прагне окупувати західні регіони України. Цей фейк був частиною наративу про те, що союзники України хочуть її розділити між собою. Польські медіа писали, нібито підтримка та допомога, яку надають поляки, — це лише прикриття для втілення «хитрого плану». Таким чином рф прагнула викликати в українців ворожнечу та недовіру до поляків. 

Польща стала тією європейською країною, яка прихистила найбільшу кількість українських біженців — понад 1,5 млн. Відповідно, у польських медіа пропагандисти прагнули створити образ українських біженців як небезпечних, агресивно налаштованих людей, що сповідують ідеологію нацизму. Так, росія хотіла розсварити поляків та українців.

Словаччина

У Словаччині росія часто прагнула дискредитувати українську владу та військових ЗСУ. Кампанія з дезінформації була спрямована на те, що викликати у словаків сумніви у виправданості фінансової, військової допомоги та підтримки Україні.

Також у фокусі пропагандистів була теза про «український фашизм». Щоб посилити легітимність цього наративу, прокремлівські медіа апелювали до історії, часто посилаючись на представників українського радикального націоналізму та їхні дії (як реальні, так і вигадані) із 1930-х до 1950-х років. У фейках згадували, що нібито українці співпрацювали з німецькими нацистами під час Другої світової війни та вбивали мирних жителів, зокрема у післявоєнній Чехословаччині. Дезінформатори намагалися виявити стереотипні образи українців, які присутні в колективній пам’яті певної частини населення Словаччини. Все це мало на меті зменшити суспільну підтримку та солідарність словаків із українцями.

Угорщина

В угорських ЗМІ багато зустрічалося фейків про начебто численні мітинги європейців проти надання підтримки Україні. Поширюючи неправдиві новини про шкоду від санкцій проти росії, медіа намагалися показати, що Захід та Україна самі відповідальні за кризу. Також в Угорщині цей меседж трансформували до того, що люди нібито виступають проти «втручання США» у війну, яке її пролонгує. 

Крім цього, пропагандисти активно просували наратив про те, що Україна перебуває під повним контролем Заходу. Мовляв, політика партнерів полягає не в допомозі Україні, а в «принесенні її в жертву», щоб послабити російську державу.

Чехія

Як і в інших країнах, у Чехії прокремлівські ЗМІ дискредитували та висміювали українську владу. Цілями інформаційних атак проти стали Володимир Зеленський та Головнокомандувач ЗСУ Залужний. Їх намагалися виставити у світі маріонеток Заходу, нацистами, які кидають непідготовлених військових як «м’ясо» на лінію фронту. 

У січні 2023 року увага пропагандистів зосереджувалася на президентських виборах в Чехії. Напередодні виборів цільові аудиторії отримували розсилку електронних листів. Їх надсилали переважно чеським пенсіонерам. У них погрожували «війною» у разі обрання Петра Павела президентом. У розсилці стверджували, що він пошле чеську армію або навіть «чеських мирних жителів» воювати в Україну.

Італія

Типовим наративом для італійських ЗМІ була теза про нібито «західний контроль над Україною». В Італії яскраво простежується теза про те, що росія воює саме з країнами НАТО, США чи загалом умовним колективним Заходом, а не Україною. Пропагандисти часто використовували термін «проксі-війна» під проводом США чи НАТО. При чому, за словами медіа, єдиний можливий результат для українців у цьому конфлікті — це програш. 

Також поширеними були фейки в Італії і про те, що нібито Україна — це «держава-терорист», яка б’є по «мирним містам», вбиває цивільних у росії та застосовує хімічну зброю.

Німеччина

У німецькому інфопросторі часто з’являлися фейки щодо озброєння, яке надають Україні країни Заходу. ЗМІ писали, що  українці використовують західну зброю не за призначенням або що зброя не здатна переломити хід війни. Мета цього наративу —  сформувати враження про Україну як ненадійного партнера, який не може забезпечити використання наданої допомоги за призначенням. А тому начебто не варто виділяти зброю чи іншу допомогу Україні.

Традиційними для німецьких медіа був наратив про «воєнні злочини ЗСУ». Багато з’являлося повідомлень про те, що начебто це українські військові обстрілюють та знищують об’єкти цивільної інфраструктури. Найчастіше такі повідомлення стосувалися окупованих росією територій, особливо — Донецької та Луганської областей.

Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний