25 червня 2024 року стало історичним днем — Україна офіційно розпочала переговори про вступ до Європейського Союзу. Минув рік — ми ще не в ЄС, і це абсолютно очікувано. Попереду не спринт, а довгий та складний шлях. Тож скільки часу насправді тривають переговори про вступ в ЄС? І чи були у практиці «швидкі» сценарії вступу?
Процедура вступу до ЄС — складна та багаторівнева. Це п’ятиетапний процес, який розтягується на роки.
Спершу країна подає заявку на вступ. Єврокомісія вивчає ситуацію в державі й надає свою оцінку — чи готова вона до наступного кроку. Потім, якщо все добре, країні надають статус кандидата. Далі — найтриваліший етап: переговори про приєднання. Це не просто формальність — треба узгодити та адаптувати своє законодавство до норм ЄС по 35 тематичних розділах — від конкуренції до судочинства. Коли всі глави погоджені й закриті, підписується договір про вступ. Але і це ще не фініш — договір мають ратифікувати всі чинні члени ЄС. Тільки після цього країна офіційно приєднується до Союзу. І отут важливо: ратифікаційний процес триває до двох років, а весь шлях — від заявки до членства — в середньому займає близько дев’яти.
Рисунок 2. Від заявки до вступу: скільки тривав процес вступу до ЄС
Причому найдовший саме етап переговорів, який Україна розпочала рік тому: в середньому понад 5 років. Австрія, Фінляндія та Швеція найшвидше в історії пройшли його — їм знадобилося менше 2 років. А Хорватії на це знадобилося понад 7 років.
Є і ті, хто досі «на шляху переговорів». Наприклад, переговори з Чорногорією йдуть уже тринадцятий рік, із Сербією — одинадцятий, з Албанією — п’ятий. Туреччина відкрила переговори ще у 2005 році, але з 2016-го діалог заморожено. Тобто навіть офіційний старт переговорів — не гарантія приєднання у найближчій перспективі.
Рисунок 3. Тривалість процесу між відкриттям переговорів про вступ до ЄС та офіційним вступом до ЄС
Але чи справді ЄС того вартий? Так. Дослідження, проведене в листопаді 2024 року, показало, що в більшості країн-членів переважає думка, що членство принесло користь. Майже в усіх країнах позитивно оцінюють участь у ЄС понад 70% опитаних. Навіть в Угорщині, яка має складні відносини з Брюсселем, 74% визнають переваги членства. Лише у Франції, Австрії та Болгарії менше 60% опитаних бачать переваги від членства в ЄС.
Рисунок 4. Частка європейців, які вважають, що їхня країна отримала вигоду від членства в ЄС (станом на листопад 2024 року)
У багатьох країнах за межами Євросоюзу чимало людей теж прагнуть стати його частиною. Наприклад, в Албанії майже 100%-підтримка руху до ЄС. В Україні – 77%. У Молдові, яка разом із Україною лише нещодавно почала переговори, підтримка сягає 50%. Але не всіх ЄС так приваблює: у Норвегії всього 35% «за», в Ісландії — 47%, а у Швейцарії — лише 18%. Це країни, які свідомо залишаються осторонь, хоча й тісно співпрацюють із ЄС. Цікавий парадокс показує Британія: хоча вона вийшла з ЄС у 2020 році, сьогодні 44% її громадян хочуть повернення до Євросоюзу (38% не хочуть цього). А в Шотландії таких — 74%.
Рисунок 5. Підтримка вступу до ЄС населенням країн, %
Багато країн водночас є членами і ЄС, і НАТО, проте вступ до НАТО — окрема історія. Членство в Північноатлантичному Альянсі не потребує адаптації законодавства до 35 глав, але також має власний процес: країна подає заявку, проходить ПДЧ (План дій щодо членства), проводить реформи, а потім — ратифікацію угоди у парламентах чинних членів.
Рисунок 6. Членство у ЄС vs. членство у НАТО
У середньому шлях до НАТО після початку ПДЧ триває 4,8 роки. Наприклад, Фінляндія стала членом за менш ніж два роки після подачі заявки у 2022 році. А Північна Македонія долала цей шлях 20 років.
Рисунок 7. Хронологія розширення НАТО
Вступ до НАТО також є складним політичним процесом, що передбачає відповідність стандартам безпеки та оборонної сумісності. Але у випадку ЄС ідеться про ще ширшу інтеграцію: в економічні, правові й інституційні основи спільного ринку. Це різні траєкторії, кожна зі своїми викликами і темпами.
Сьогодні в інформаційному просторі дедалі частіше лунає орієнтир вступу до ЄС — 2030 рік. І хоча така дата важлива для підтримки суспільного інтересу та політичної волі, вона може створити ілюзію чітких термінів. Якщо очікування не справдяться — неминуче настане розчарування. Тому варто зберігати тверезість: процес уже йде, але це не гра в дедлайни, а структурна трансформація країни.
Фото: depositphotos.com
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
