Прокремлівський неомарксистський економіст і пропагандист Михаїл Хазін мав поінформувати Раду Безпеки ООН про економічні наслідки блокування росією поставок українського зерна. Натомість у своєму зверненні до аудиторії в ООН він наголосив, що дефіцит виробництва пшениці в росії є більшою загрозою та що санкції Заходу проти росії можуть скоротити до небезпечного рівня світову експортну торгівлю пшеницею. Хоча подібні заяви цілком очікувані, виникає питання, чому РБ ООН залишається майданчиком для російської пропаганди?
Незвичайна подія сталася на засіданні Радбезу ООН 21 липня 2023 року. Російський економіст-неомарксист Михаїл Хазін звернувся до однієї із західних інституцій, яку він критикував і засуджував протягом останніх двох десятиліть (ще в 2003 році він написав книгу про кінець «доларової імперії» та «Pax Americana»).
Його шестихвилинний брифінг у режимі відеоконференції був несподівано включений до дебатів у Раді Безпеки ООН щодо виходу росії із «зернової угоди», організованої за сприяння України, Туреччини та ООН рік тому. У руслі російської пропаганди, Хазін заперечував будь-які суттєві наслідки вилучення українського зерна з міжнародного ринку, стверджуючи, що більшу загрозу становлять санкції, які перешкоджають експорту російської пшениці. До цих санкцій входить відключення Россільгоспбанку від міжнародної платіжної системи SWIFT, заборона на постачання західної сільгосптехніки та запчастин, а також призупинення роботи аміакопроводу «Тольятті-Одеса» (вимога перезапустити аміакопровід на тлі російських ракетних атак на Одесу виглядає особливо дивно).
Зауважимо, що експорт російського зерна (включно із вкраденим українським) та добрив не підпадав під санкції, а в спеціальному меморандумі між росією та ООН, підписаному в рамках зернової угоди, зазначалося, що ООН сприятиме поставкам цих товарів. Це не завадило росії вдатися до «шантажу голодом» та попереджень про брак продовольства. Власне, під час свого «об’єктивного брифінгу» Хазін повторив погрозу росії заморити голодом мільйони людей у найбідніших країнах, якщо санкції не буде знято (це є непрямим свідченням того, що санкції працюють і їх потрібно посилювати). «Економіст» зазначив, що минулого року росія суттєво збільшила експорт пшениці – з 35 млн до 58 млн тонн – і що на цю країну припадає більше третини світового експорту зерна. Це означає, що росія може, якщо забажає, вибірково припинити всі поставки зерна до так званих «недружніх» країн, які є союзниками Заходу. Натомість фаворитизм може бути виявлений до «дружніх» країн, як у нещодавній обіцянці безкоштовного зерна шести африканським країнам.
Економіст Михайло Хазін, який проводив брифінг, – це відомий, але суперечливий пропагандист у російських провладних ЗМІ. Він не має жодного офіційного статусу, окрім як керівника невеликої приватної групи з макроекономічних досліджень, яка готує щотижневі економічні огляди для своїх передплатників та періодично публікує книги. Однак його основна «робота», здається, полягає в щоденному виробництві досить довгих подкастів для «простих росіян», які пропагують офіційний політичний порядок денний, але з радикальних неомарксистських позицій, що приваблює тих, хто ностальгує за радянською епохою. Його подкасти (кожен із яких набирає від 200 000 до 400 000 переглядів лише на YouTube) зосереджені на критиці економіки та політики Заходу. Вони просувають ідею про те, що капіталістичний західний світ економічно приречений і на зміну йому прийде новий глобальний політичний та економічний порядок, у якому росія відіграватиме ключову роль. Примітно, що російською економікою керують звичайні ліберальні економісти на кшталт голови ЦБР Ельвіри Набіулліної та міністра фінансів Антона Силуанова, які є постійними об’єктами критики з боку Хазіна.
У своєму подкасті від 24 липня 2023 року, невдовзі після брифінгу в ООН, Хазін змалював апокаліптичні наслідки припинення «зернової угоди»: спровокований Заходом голод у Східній Європі, крах західних економік та повний вихід США з Європи й навіть Близького Сходу. Оскільки основні країни «Старої Європи» згодом могли би зібрати лише 300-тисячну армію для захисту від росії, Європейському Союзу, покинутому США, довелося б відступити відвести війська до оборонної лінії «від Балтики до Альп», приблизно до його східного кордону часів Холодної війни. Це означало б, на його думку, перетворення Східної Європи на беззаконну «нічийну» землю, де діяли б приватні армії та терористи і де могли би бути розміщені російські та навіть китайські військові бази. Якими б дикими не були ці фантазії, вони відображають прагнення росії та Китаю до нового світового порядку, і тому до них слід ставитися серйозно.
Поява Хазіна на дебатах Радбезу ООН є ще одним свідченням того, що в росії економічні міркування є другорядними порівняно з її політичним порядком денним. Росія готова пожертвувати не лише міжнародною торгівлею, а й власною економікою заради своїх політичних амбіцій «панування над світом» або «повернення до величі часів Холодної війни». Тож, не лише розвинені країни, а й Глобальний Південь, який насамперед постраждає від деглобалізації, мають захищати чинний світовий порядок, заснований на правилах. Сьогодні це можливо лише за умови рішучої військової поразки росії. Щоб прискорити цю поразку, компанії та уряди мають піти з російського ринку та припинити допомагати росії виробляти зброю й фінансувати її виробництво.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
