«Росія повинна захищати себе»: огляд проросійських наративів в італійських і німецьких ЗМІ

«Послухайте, Росія ніколи першою ні на кого не нападала. Згадайте історію, нас хотіли зробити жертвою, але, на щастя, ні в кого це не вийшло», — так висловився Дмитро Песков, речник Кремля, 20 лютого, за 4 дні до широкомасштабного російського вторгнення в Україну.

«Росія веде лише оборонні війни, Росія повинна себе захищати», — це насправді давній наратив російської пропаганди. Утім, він не витримує перевірку фактами. Лише за останні 100 років Росія неодноразово  нападала на своїх сусідів: Україну, Польщу, країни Балтії, Грузію, Азербайджан, Фінляндію тощо.

У 21-ому сторіччі цей наратив головним чином стосується відносин Росії з НАТО та Україною. Кремлівські ідеологи постійно звинувачують Захід і Україну в «провокаціях», «підготовці до війни», «нехтуванні російськими інтересами». І, навпаки, будь-яку власну військову активність біля кордонів НАТО та України Росія пояснює винятково мирними та обґрунтованими цілями.

У цій статті ми розглянемо наступні фейки в рамках даного наративу:

• Альянс НАТО пообіцяв Росії не розширюватися на Схід, але згодом порушив свої зобов’язання.
• НАТО постійно здійснює антиросійські провокації та наближається до російських кордонів.
• НАТО нарощує свою присутність в Україні, що створює небезпеку для Росії.
• Росія має захищати жителів «ЛНР/ДНР».
• Росія просто проводила військові навчання біля кордонів України та не збиралася ні на кого нападати.

Фейк. НАТО пообіцяло Росії не розширюватися на Схід

Один із фейків, який лежав в основі російського ультиматуму для НАТО щодо “гарантій безпеки”, — це міф  про те, що в 1980-1990-х роках країни НАТО надали чіткі гарантії для Росії стосовно нерозширення альянсу на схід. І тепер російське керівництво вважає, що Захід порушив ці обіцянки. 

“Гарантії, які різні американські та європейські політики надали Росії у 1980-х і 1990-х роках, включаючи нерозширення НАТО, були жорстоко порушені” (“Le garanzie che diversi politici di USA e Europa negli anni ‘80 e ‘90 hanno dato alla Russia, compreso anche il non allargamento della NATO, sono state brutalmente violate”), — пише італійське видання l`Anti diplomatico.

Як насправді?

У реальності НАТО не мало жодних юридичних зобов’язань перед Росією щодо нерозширення у Східній Європі. Політика “відкритих дверей” НАТО не змінювалася за весь період існування організації.

Іноді Росія стверджує, що про нерозширення НАТО на схід було прив’язане до домовленостей щодо возз’єднання Німеччини у 1990 році. Наприклад, у відомій Мюнхенській промові в 2007 році Путін посилався на слова генерального секретаря НАТО в 1990 році. Той нібито сказав, що НАТО гарантує нерозширення за межами Німеччини. 

Якщо ж звернутися до першоджерела та розглянути ці слова в контексті, виявиться, що посадовець НАТО мав на увазі саме нерозміщення військ НАТО на території Східної Німеччини: “Ми ніколи не застосуємо нашу зброю першими. Ми готові до радикального роззброєння, аж до мінімального рівного, необхідного для гарантій безпеки. Це також стосується об’єднаної Німеччини в НАТО. Той факт, що ми готові не розміщувати сили НАТО поза території Федеральної Республіки, надає Радянському Союзу непохитні безпекові гарантії. Більш того, ми могли би розглянути перехідний період, протягом якого зменшена кількість радянських сил зможе залишитися в НДР. Це вирішить проблему радянського занепокоєння щодо стратегічного балансу між Сходом і Заходом. Радянські політики помиляються, коли говорять, що німецьке членство в НАТО призведе до нестабільності. Навпаки. Європа, включно з Радянським Союзом, зможе отримати стабільність. Це також призведе до появи справжнього партнера на Заході, готового до співпраці”.

Крім того, членство східноєвропейських країн у НАТО взагалі не могло бути на порядку денному, адже Організація Варшавського договору (радянський військо-політичний блок) проіснувала до липня 1991 року, вже після возз’єднання Німеччини.

У Договорі про остаточне врегулювання стосовно Німеччини (1990) немає зобов’язань країн НАТО щодо нерозширення в Східній Європі. Єдине положення, яке можна тлумачити як нерозширення на схід — це пункт про нерозміщення на території Східної Німеччини іноземних військ та ядерної зброї. Михайло Горбачов також підтвердив після розпаду СРСР, що НАТО не зобов’язувалося змінювати свою політику з розширення. 

В Основоположному акті між РФ та НАТО (1997), який встановлював принципи відносин між країнами, теж немає ні слова про нерозширення. Такі зобов’язання відсутні й в подальших документах, які стосувалися відносин РФ-НАТО.

Фейк. НАТО постійно здійснює антиросійські провокації та наближається до російських кордонів

Крім міфу про нерозширення НАТО на схід, проросійські медіа часто стверджують, що НАТО веде агресивну політику експансії та наближення до російських кордонів, тим самим провокуючи конфлікт:

Як насправді?

НАТО — це оборонний альянс, не спрямований на агресію проти інших держав. Стаття 5 договору про НАТО встановлює принцип колективної безпеки: напад на одного з членів організації вважається нападом на всіх членів. Країни Центрально-Східної Європи добровільно обрали шлях євроатлантичної інтеграції, оскільки вважають НАТО дієвим безпековим інструментом

Незважаючи на розширення альянсу, НАТО не оточує Росію. Росія має спільні кордони з 14 країнами, лише 5 з яких — члени НАТО. Тільки 6% сухопутних кордонів Росії — це кордони з країнами НАТО.

НАТО не загрожувало Росії. Навпаки, протягом багатьох років альянс пропонував Росії співпрацю. І в 2000-2010-х роках сторонам вдавалося співпрацювати в боротьбі з наркотрафіком, міжнародним тероризмом, у сфері реагування на надзвичайні ситуації.

Проте Росія підірвала довіру альянсу щонайменше двічі — після агресії проти Грузії в 2008 році та після агресії проти України в 2014 році. Саме після вторгнення в Україну країни НАТО змушені були посилити угруповання військ у Східній Європі. У відповідь на підготовку вторгнення Росії в Україну в січні 2022 року НАТО надіслало ще більше військ на схід. 

Таким чином, НАТО не збирається нападати на Росію, але посилює оборонні можливості у відповідь на агресивні дії РФ. Організація готова відновити діалог із РФ, якщо та почне дотримуватися норм міжнародного права. 

Фейк/Маніпуляція. НАТО нарощує свою присутність в Україні, що створює небезпеку для Росії

Навіть Україна, що не входить до НАТО, викликає серйозні занепокоєння в Росії. На думку проросійських медійників будь-яка співпраця альянсу з Україною загрожує російськими інтересам: “Україна продовжує нарощувати військову присутність своїх найближчих партнерів по НАТО. На думку українських військових, це має посилити безпеку в регіоні. Але для Росії це ще одна ознака повзучого включення України до планів НАТО”. (“Die Ukraine stockt die militärische Präsenz ihrer engsten NATO-Partner weiter auf. Laut dem ukrainischen Militär müsse das die Sicherheit in der Region stärken. Für Russland ist dies jedoch ein weiteres Zeichen für eine schleichende Inklusion der Ukraine in die NATO-Pläne.”).

Ще одне видання писало: “США і НАТО штовхають конфлікт України з Росією, який західні ЗМІ ігнорують. Все більше маневрів і поставок зброї перетворили Україну на базу НАТО” (“Die USA und die Nato treiben den Konflikt der Ukraine mit Russland voran, was die westlichen Medien aber ignorieren. Immer mehr Manöver und Waffenlieferungen haben die Ukraine zu einem Nato-Stützpunkt werden lassen”).

Як насправді?

Як і в попередньому випадку, російські пропагандисти порушують причинно-наслідковий зв’язок. Відносини НАТО та України, підтримка євроатлантичного курсу українцями вийшли на новий рівень лише після 2014 року, року агресії Росії в Криму та на Донбасі. Україна розглядає НАТО як засіб унеможливлення подальших агресивних дій Росії.

Утім, наразі ніхто не перетворює Україну на “базу НАТО”. На території України відсутні війська НАТО чи військова інфраструктура НАТО. Військова співпраця України та НАТО обмежується допомогою у проведенні реформ в Україні, проведенням консультацій, обміном досвідом між військовими, участю окремих підрозділів Збройних сил України в операціях чи навчаннях НАТО.

Поставки зброї України відбуваються не на рівні НАТО, а на рівні окремих країн. Зокрема, значну допомогу Україна отримує від США та Великої Британії. Ці держави почали постачати летальну зброю Україні якраз на тлі російської агресії. Іншими словами, Росія власними діями змусила західні країни підвищувати обороноздатність України.

Фейк. Росія має захищати жителів “ЛНР/ДНР”

“Захист російськомовних в Україні” — ще один поширений фейк російської пропаганди:

Як насправді?

Російськомовні українці або етнічні росіяни ніколи не зазнавали дискримінації — Україна захищає рівні права всіх громадян та національних меншин. Росія, прикриваючись “захистом росіян та російськомовних”, здійснила агресію проти України в Криму та на Донбасі. Унаслідок цього ці самі жителі, про яких нібито піклувалася Росія, стали жертвами конфлікту та позбавлені можливості жити мирним, безпечним життям. Окупаційна влада регулярно порушує права людини на цих територіях та вдається до репресій.

Офіційною причиною для агресії Росія називала “русофобську” Революцію Гідності, проте наразі відомо, що РФ заздалегідь планувала напад, ще за часів проросійської влади в Україні.

Фейк. Росія просто проводила військові навчання біля кордонів України

До широкомасштабного вторгнення в Україну проросійські медіа поширювали фейк, що Росія нібито не збирається здійснювати агресію, а лише проводить планові військові навчання. У деяких випадках пропагандистам взагалі стверджували, що війська просто знаходяться в місцях постійної дислокації: “Захід звинувачує Росію в тому, що вона зібрала близько 100 тис. військових «на кордоні з Україною». Очевидно, що в цю цифру входять і підрозділи, які знаходяться на відстані 300-400 кілометрів від українського кордону в місці їх постійної дислокації” (“Der Westen wirft Russland vor, Truppen mit einer Stärke von etwa 100.000 Mann “an der Grenze zur Ukraine” zusammengezogen zu haben. Dabei werden in dieser Zahl offenkundig auch Verbände berücksichtigt, die sich in 300 bis 400 Kilometern Entfernung von der ukrainischen Grenze am Ort ihrer regulären Stationierung befinden”).

Як насправді?

Американська розвідка, незалежні розслідувачів на кшталт Centre for Information Resilience та Conflict Intelligence team попереджали про небезпечну концентрацію російських військ біля українських кордонів наприкінці 2021-початку 2022 року. Доказами підготовки слугували перехоплені розвідкою плани Кремля, постійне нарощування угруповання біля кордонів за допомогою додаткового особового складу та техніки, поступове наближення військ до кордонів України. Концентрація військ були не лише в місцях постійної дислокації, але й безпосередньо поруч із кордоном — менше, ніж 50 км до українських територій. Водночас із цим риторика Росії та Білорусі ставала все більш агресивною по відношенню до України. 

Незважаючи на докази підготовки масштабного вторгнення, Росія заперечували такі плани. Ба більше, навіть вже після 24 лютого 2022 року російські високопосадовці стверджували, що Росія не нападала на Україну. Ця брехня — логічне продовження наративу “Росія не веде наступальних війн, вона лише обороняється”.

Висновки

Усі фейки в рамках наративу про “захист інтересів Росії” стосувалися питань безпеки та оборони. Росія має особливе бачення європейської безпеки — на думки її представників, жодна з країн-сусідів не має права підвищувати обороноздатність, обирати євроатлантичний курс розвитку, а натомість Росія може і повинна забезпечувати свої безпекеві інтереси будь-якою ціною, включно з війною або військовими провокаціями, погрозами. Ці хибні уявлення й були відображені в низці дезінформаційних матеріалів, поширених в італійських та німецьких медіа.