Санкції проти антрациту. Чи зможе Україна позбутися вугільної залежності від Росії та ОРДЛО?

Один із постачальників в Україну дефіцитного антрациту — ТОВ “Южтранс” з Ростовської області — опинився в переліку російських підприємств, проти яких український уряд вводить санкції. Через місяць “Южтранс” уже не зможе постачати свою продукцію українським підприємствам. На сьогодні основним споживачем його вугілля в Україні є компанія “Донбасенерго”, яка на підконтрольній уряду території володіє Слов’янською ТЕС.

В Україні всі шахти, які видобувають все ще вкрай необхідний низці теплових електростанцій антрацит, розташовані на території ОРДЛО, поставки з якої заблоковані урядом. З Росії, крім “Южтрансу”, антрацит постачає в Україну шахтоуправління “Обуховське”, яким володіє ДТЕК Рината Ахметова, і компанія “ВостокУголь” російських бізнесмнів Дмітрія Босова і Алєксандра Ісаєва. Санкції українського уряду на них наразі не розповсюджуються.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі, яке 30 жовтня видало відповідне розпорядження, не деталізує причини введення санкцій щодо кожного з вказаних у цьому документі підприємств. Втім, в останні місяці як самопроголошені керівники ОРДЛО, так і російські чиновники, стали відкрито заявляти про підтримку Росією імпорту з “республік” — після того, як Київ проголосив економічну блокаду непідконтрольних територій. Місцеві де-факто чиновники у Донецьку і Луганську, зокрема, стверджували, що вугілля з контрольованих ними територій поступає до Росії та Туреччини; нещодавно польське видання Dziennik писало також про імпорт вугілля з ОРДЛО до Польщі, а через неї, можливо, і до інших країн ЄС. Цілком імовірно, що донбаське вугілля, незаконно вивезене з непідконтрольних територій, легалізовуючись у Росії, поступає в Україну вже під виглядом видобутого на російських шахтах. Раніше за подібною схемою в Україні легалізовувалося вугілля, видобуте на незаконних шахтах-копанках.

В уряді сподіваються на вирішення цієї проблеми за рахунок імпорту з ПАР, США і Казахстану: у 2017 році Україна вже імпортувала на 1,7 млн тонн більше, ніж у 2016.

З трьох компаній, які сьогодні ще постачають вугілля в Україну, частка “Южтрансу” вважається найменшою. Втім, припинення його поставок — все одно випробування для українського енергоринку, який з початком опалювального сезону вже зіткнувся з дефіцитом вугілля. Причому в перспективі це може стосуватися не тільки антрациту. Дефіцит антрациту призвів до збільшення використання газового вугілля, тож українські ТЕС можуть відчути і його нестачу. Так, за даними Міненерго, станом на листопад 2017 року Україна виконала план з видобутку енергетичного вугілля на 90 відсотків, у тому числі державні шахти – менше ніж на 80 відсотків.

В уряді сподіваються на вирішення цієї проблеми за рахунок імпорту з ПАР, США і Казахстану: у 2017 році Україна вже імпортувала на 1,7 млн тонн більше, ніж у 2016. При цьому в грошовому виразі імпорт вугілля, за даними Державної фіскальної служби, за січень-листопад 2017 року зріс майже вдвічі, а лідером з відвантажень лишалася саме Росія, яка забезпечувала понад половину поставок, тоді як США давали ще чверть. Згідно з інформацією ДФС, питома вага імпорту вугілля у загальному обсязі товарного імпорту за даними на кінець листопада 2017 року склала 5,45 відсотків.  Згідно з інфляційним звітом Національного банку за жовтень 2017 року, енергетична складова в українському товарному імпорті цього року збільшиться на 35,4 відсотки переважно саме за рахунок вугілля. За січень-жовтень 2017 року імпортне вугілля склало 67% вугілля, спожитого в Україні.

Очікуване зростання імпорту товарів у 2017 році на 16,7 відсотків відбуватиметься, таким чином, великою мірою за рахунок імпорту вугілля, тоді як обсяги імпорту газу у 2017 році мають лишитися незмінними, а з 2019 навіть почнуть скорочуватися. Міністр палива та енергетики Ігор Насалик, втім, розраховує позбутися залежності від вугільного імпорту. За його словами, до кінця 2019 року Україна переведе всю свою теплову генерацію на газове вугілля.

Очікуване зростання імпорту товарів у 2017 році на 16,7 відсотків відбуватиметься, таким чином, великою мірою за рахунок імпорту вугілля, тоді як обсяги імпорту газу у 2017 році мають лишитися незмінними, а з 2019 навіть почнуть скорочуватися.

Але навіть за умови реалізації цього плану залишається питання про співвідношення потенційного попиту і внутрішньої пропозиції. Наразі левова частка видобутку газового вугілля — близько 70 відсотків — припадає на ДТЕК, але, як свідчать дані Міненерго, підприємства компанії в Україні, які лишилися під її контролем, станом на листопад 2017 року виконали свій план на 61-72,4 відсотка, за винятком шахти “Білозерська”, яка виконала план на 101,5 відсотка.

Таким чином, єдине, що лишається Україні на найближчі роки — це покладатися на імекспорт і працювати на скорочення споживання вугілля і підвищення енергоефективності. Такою є сьогодні і політика країн ЄС, де зменшується частка теплової генерації у виробництві електроенергії і продовжується тренд на закриття шахт.

Винятком є тільки сусідня Польща, яка робить ставку на вугілля заради скорочення своєї залежності від російських газових поставок. Як повідомляла нещодавно інформаційна агенція Reuters, польський державний холдінг PGG, який видобуває близько 60 відсотків вугілля у Польщі, не впорався з виконанням плану видобутку на 2017 рік, і на наступні роки прогнозується подальше падіння виробництва.

Через це Польща, як і Україна, покладається на додаткові поставки вугілля зі США, а також імпортує цю сировину з Британії і тієї ж Росії. Це означає, що, всупереч сталим очікуванням, на допомогу найближчого західного сусіда у покритті власного дефіциту Україні розраховувати не варто.

Джерела