Стратегічна відповідь на російське вторгнення в Україну: Information Defense Hub Newsletter

Контрнаступ України

27 липня Збройні сили України звільнили селище Старомайорське Донецької області, свідчать кадри 35-ї бригади морської піхоти Збройних сил України та Сил територіальної оборони, опубліковані президентом Володимиром Зеленським. Про деокупацію Старомайорського також повідомила заступниця міністра оборони Ганна Маляр. Селище розташоване на Бердянському напрямку, одному з трьох напрямків, де українська армія веде літній контрнаступ.

Цей та інші порівняно незначні успіхи Збройних сил України (ЗСУ) дали підстави місцевим військовим експертам припустити, що розпочався другий етап контрнаступу українських військових. За словами керівника програм зовнішньої політики та міжнародної безпеки Центру Разумкова Олексія Мельника, українське командування винесло уроки з першого етапу контрнаступу і внесено деякі корективи в планування тактики розгортання українських сил, у тому числі на низовому рівні. Така оцінка збігається з очікуваннями українських партнерів. 27 липня газета The New York Times повідомила з посиланням на неназваних офіційних осіб Пентагону, що основний напрям контрнаступу України, який триває вже майже два місяці, зараз на південному сході країни, і тисячі підкріплень кидаються в жорстокий бій. Багато з них, навчених і оснащених Заходом, досі перебували в резерві. 21 липня на Aspen Security Forum Держсекретар США Ентоні Блінкен заявив, що вважає, що ще зарано судити про успіхи українського контрнаступу, але підкреслив, що США та союзники дали Україні «все необхідне» для її успіху.

І хоча очікування все ще високі, дедалі більше аналітиків визнають труднощі, з якими стикається Україна. Нещодавно німецьке видання Bild опублікувало нібито оприлюднений звіт Бундесверу (Збройних сил Німеччини), в якому критикується оперативна тактика українських військових. У ньому йдеться про те, що розділення бойових підрозділів є одним із головних недоліків ЗСУ, оскільки це ускладнює «спільне бойове управління». Таким чином, Україна ділить бригади, які пройшли навчання на Заході, на групи по 10-30 солдатів, ізольовано від решти військ. У цьому випадку ні західна підготовка, ні перевага в озброєнні, ні велика кількість живої сили не приносять користі. Немає підтверджень, чи справді такий звіт існував. Родеріх Кізеветтер, колишній генерал Бундесверу та представник оборони Християнсько-демократичного союзу (ХДС), який перебуває в опозиції до уряду Шольца, заявив, що відкидає таку критику українських військових і звинуватив західних партнерів у недостатній та несвоєчасній допомозі Україні.

Аналіз

Будь-яка оцінка прогресу України ґрунтується на невеликій кількості нечіткої інформації, яка може бути навмисно спотворена військовими командуваннями росії та України. Проте завищені очікування щодо швидкого контрнаступу призвели до недооцінки відносно повільного просування українських військ. Описуючи нинішню ситуацію, український журналіст «Текстів» Денис Губашов пояснює, що на східному березі окупованих частин Херсонської та Запорізької областей російські війська збудували міцну систему оборонних укріплень. Росіяни захопили ці території в перші тижні повномасштабної війни проти України навесні 2022 року і мали достатньо часу, щоб викопати кілька рубежів оборони. Зокрема, вони активізували роботу після успішного наступу України в Херсонській та Харківській областях восени минулого року.

Але й Україні потрібно швидше адаптуватися до змін оперативної обстановки. Франц-Стефан Гаді, старший науковий співробітник Інституту міжнародних стратегічних досліджень і Центру нової американської безпеки, який нещодавно побував на передовій, зазначив, що українські військові іноді демонструють погану тактику та брак координації між підрозділами. Зіткнувшись із жорстким опором росіян, українські солдати все ще стикаються з глибоко вкоріненою бюрократією, внутрішніми суперечками та постійною опорою на «радянське мислення». У поєднанні з відсутністю своєчасних поставок західного обладнання та озброєння ці фактори можуть суттєво обмежити українські стратегічні варіанти продовження операції. Проте потенціал для військового успіху України все ще є.

Російський терор у Чорноморському регіоні та відповідь НАТО

26 липня відбулося перше робоче засідання Ради Україна-НАТО. Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг скликав зустріч на прохання президента України Володимира Зеленського про проведення кризових консультацій. Причиною стало загострення росією ситуації в Чорноморському регіоні. 17 липня кремль оголосив про вихід із зернової угоди та розпочав «морську блокаду» експорту продовольства з українських портів. Відразу після цього відбулася серія терористичних атак на південні регіони України. Російські ракети вразили портову інфраструктуру Одеси та порти на Дунаї біля кордону з Румунією. Москва також погрожувала атакувати всі цивільні судна, які прямують до українських портів в Чорному морі. 24 липня Держдепартамент США попередив, що росія може готувати операцію під фальшивим прапором у Чорному морі. Рада Україна-НАТО рішуче засудила одностороннє припинення участі росії в Чорноморській зерновій ініціативі та обстріл української портової інфраструктури.

НАТО та союзники погодилися посилити спостереження та розвідку в Чорноморському регіоні, в тому числі за допомогою морських патрульних літаків і безпілотників. Президент Зеленський підкреслив, що Рада Україна-НАТО є «дієвим механізмом кризових консультацій».

Аналіз

Понад 400 мільйонів людей у всьому світі залежать від постачання українського зерна, переважно в Азії та Африці, повідомляє МЗС України. Відмова росії продовжувати участь у Чорноморській зерновій ініціативі ставить мільйони людей у всьому світі під загрозу голодної смерті та провокує зростання цін на продукти харчування. Крім того, після зриву росією зернової угоди безпекова ситуація в Чорноморському регіоні значно погіршилася. Російські окупанти знищують портову інфраструктуру та погрожують морською блокадою України. Водночас росіяни нарощують військову присутність Чорноморського флоту рф, швидше за все, для провокацій і посилення контролю в регіоні. Начальниця Об’єднаного координаційного пресцентру Сил оборони Півдня України Наталія Гуменюк повідомила, що за минулий тиждень у Чорному морі зафіксовано 14 кораблів противника, що більше, ніж під час дії зернової угоди. Такі дії кремля спрямовані на зниження економічного потенціалу України шляхом відрізання її від моря, тиску на Захід шляхом шантажу та дестабілізації країн Азії та Африки, що розвиваються (через провокування соціальних заворушень, міграції, політичних криз тощо).

Київ використовує всі можливі інструменти, щоб перешкодити планам москви, неодноразово закликаючи міжнародну спільноту приєднатися до зусиль України для збереження життєво важливого експорту зерна. Новостворена Рада Україна-НАТО вже довела свою користь у реагуванні на кризу. Розвідувальні безпілотники НАТО стануть додатковим фактором стримування росії в Чорному морі. На думку експертів, навряд чи кремль намагатиметься ввести повну блокаду, щоб не спровокувати військовий конфлікт із прибережними країнами, зокрема членами НАТО Румунією, Болгарією та Туреччиною. Роль Анкари в цій ситуації є вирішальною. Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган заявив, що вірить у можливість продовження Чорноморської зернової ініціативи після переговорів з путіним, які заплановані на серпень цього року. Він зазначив, що Анкара продовжує контакти з москвою, зокрема на рівні МЗС.

Розвиток альтернативних торгових шляхів під час війни

Україна мала можливість відновити експорт зерна в рамках зернової угоди лише частково. Проте, це був суттєвий внесок у державний бюджет. Під час повномасштабної війни найбільше валютних надходжень до державного бюджету приніс експорт сільськогосподарської продукції. Оскільки надійність і існування зернової угоди під сумнівом через продовження агресивних дій росії, Україна та її партнери продовжують розвивати альтернативні шляхи експорту та імпорту сільськогосподарської продукції та інших товарів.

Аналіз

Під час повномасштабного вторгнення Україна продемонструвала стійкість у своїй торговельній діяльності. Попри проблеми, пов’язані із заблокованими портами, Україна активізувала розвиток альтернативних шляхів експорту та імпорту товарів, забезпечуючи продовження торгівлі. Основною стратегією вирішення існуючих проблем є диверсифікація торгових шляхів. Наприклад, збільшення пропускної спроможності дунайських портів принесло державі додатково $1,5 мільярда. У результаті розширення пропускної спроможності річкових портів у березні 2023 року встановлено абсолютний місячний (2,8 млн тонн) та добовий (93,8 тис. тонн) рекорди перевалки вантажів. Крім того, дунайські порти наразі важливі для залучення міжнародних інвестицій в Україну, і держава це розуміє.

Важливим рішенням для України стало припинення торговельної співпраці з росією, яка займала значну частку в структурі торгівлі до 2022 року, коли Україна здійснила тотальну диверсифікацію торгових партнерів. Завдяки підтримці країн-партнерів і більшому акценту на торгівлі з ЄС, Туреччиною та Китаєм Україна змогла відновити свою торговельну діяльність із більш надійними партнерами. Лідерські позиції займають сусідні європейські країни, такі як Польща та Румунія. Автомобільні та залізничні шляхи переважно використовуються для експорту в ці країни, але вони не можуть забезпечити ту пропускну спроможність, яку мали українські порти. Однак це допомагає пом’якшити наслідки блокади Чорного моря росією. Крім того, Україна та її партнери впровадили заходи щодо оптимізації торгових процесів та зменшення бюрократичних бар’єрів. Завдяки запровадженню електронних митних систем, спрощенню вимог до торгової документації, переорієнтації торгівлі на Європейський Союз, розвитку міжнародної та внутрішньої транспортної системи, вивченню альтернативних видів транспорту Україна змогла подолати перешкод і продовжувати свою торговельну діяльність.

Вся економіка України та частина її бюджетних надходжень залежить від пошуку альтернативних шляхів торгівлі. Проте лише для продовження розвитку дунайських портів необхідно залучити 120 мільйонів доларів. Без міжнародної допомоги Україна не може реалізувати такі дорогі проєкти. Крім того, обговорено адаптацію ширини українських залізничних колій до європейських. Ця ініціатива була висунута задовго до повномасштабного вторгнення. Наразі важливість будь-яких змін полягає в їх терміновості. Довжина залізничних колій в Україні становить 19 787 км, що робить її третьою за довжиною залізницею в Європі. Зміна, навіть часткова, ширини колії займе багато років. Тому наразі найбільше уваги приділяється річковим портам, оскільки вони є найшвидшими варіантами для полегшення логістики вантажів в Україну та з України.

В Україні відновлять е-декларування: які варіанти?

Напруга навколо відновлення декларування майна для державних службовців зростає. 26 липня спікер Верховної Ради Руслан Стефанчук закликав народних депутатів якнайшвидше підтримати законопроєкт про е-декларування. Така терміновість пов’язана з наближенням терміну відновлення електронного декларування, передбаченого угодою між Україною та МВФ за програмою на 15,6 млрд доларів (термін дії – кінець липня). Недотримання цього терміну може поставити під загрозу подальші транші МВФ, необхідні для забезпечення бюджетної стабільності України. Наразі у Верховній Раді України перебуває три законопроєкти щодо цього питання, останній був прийнятий у Верховній Раді 27 липня.

Аналіз

На другому році повномасштабної агресії росії відновлення електронного декларування стає питанням виживання України. Це дуже добре розуміє українська громадськість і західні партнери України. Електронна петиція із закликом відновити е-декларування набрала достатню кількість підписів у перший день публікації в лютому 2023 року. Відновлення е-декларування прямо згадується в 7 рекомендаціях ЄС щодо початку переговорів про вступ до ЄС і в меморандумі МВФ.

Відновлення електронного декларування має вирішальне значення для просування прозорих витрат на оборону та підтримки поточних зусиль України з відновлення. Особи, відповідальні за розподіл міжнародних коштів, мають бути підзвітними як громадськості, так і партнерам. Електронні декларації є важливим антикорупційним заходом, який може зміцнити довіру до української держави як усередині країни, так і за кордоном. Журналісти-розслідувачі наголошують, що деякі державні службовці зловживають воєнним станом як приводом для корупції, прикладом чого є нещодавні справи з такими фігурантами, як колишній військовий комісар Одеської області Євген Борисов, народний депутат Богдан Торохтій та багато інших. Зволікання з обовʼязковим декларуванням лише посилює бажання чиновників брати участь у корупційних ризиках. Transparency International називає п’ять причин для швидкого відновлення е-декларацій.

Наполягаючи на відновленні електронного декларування, Руслан Стефанчук визнав, що конкретний номер законопроєкту не є головним. Проте, як це часто буває в українському законодавстві, диявол криється в деталях.

Верховна Рада розглянула три законопроєкти. Законопроєкт №8071 був зареєстрований нардепом від «Слуги народу» Давидом Арахамією у вересні 2022 року, отримав схвалення антикорупційного комітету ВР та громадськості, але згодом залишився у парламенті. Потім з’явився проєкт закону від Міністерства юстиції, який пропонує дозволити чиновникам не декларувати певне майно та не містить прозорих критеріїв публічного декларування. Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) вказало на корупційні ризики цього проєкт. Попри те, що проєкт Арахамії №8071 був не ідеальним, його схвалило НАЗК. Проте законопроєкт Мін’юсту виявився більш сприятливим для депутатів.

26 липня було зареєстровано третій законопроєкт №9534, авторами якого є народні депутати Давид Арахамія, Анастасія Радіна, Ярослав Железняк та інші. Цей закон передбачатиме обов’язкове декларування всього майна, яке належить чи використовується чиновниками, а також відкриватиме реєстр електронних декларацій для загального доступу та захищатиме особисту інформацію через ризики для безпеки. Громадський доступ до електронних декларацій особливо важливий, враховуючи, що більшість, якщо не всі останні корупційні скандали були висвітлені журналістськими розслідуваннями. 27 липня Верховна Рада ухвалила цей законопроєкт у першому читанні 299 голосами. Народний депутат від партії «Голос» Ярослав Железняк підтримав законопроєкт, але висловив стурбованість через можливі поправки народних депутатів, які можуть затягнути прийняття рішення та змінити суть законопроєкту. Якщо законопроєкт ухвалять у другому читанні та підпишуть президент, чиновників зобов’яжуть подавати е-декларації за 2023 та попередні роки.

Коли Україна зможе відкрити свій повітряний простір для цивільної авіації?

У квітні Європейська організація з безпеки аеронавігації (Євроконтроль) прогнозувала, що обмеження на польоти над Україною залишаться до 2029 року. Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) не погодилося з цим прогнозом, заявивши, що український повітряний простір відкриється, щойно війна закінчиться. Міністр інфраструктури України Олександр Кубраков також заявив, що відновлення авіасполучення буде можливим, щойно дозволить безпекова ситуація. Наразі Євроконтроль рекомендує авіакомпаніям не розраховувати та не планувати майбутні польоти над Україною, але прогноз дається двічі на рік і умови змінюються залежно від ситуації з безпекою. У липні топменеджмент ірландської авіакомпанії Ryanair відвідав Київ, оголосивши про плани якомога раніше відновити польоти, навіть припустивши, що обмежена кількість рейсів може розпочатися у 2023 році. Похмурі прогнози Євроконтролю викликали занепокоєння в українському громадському просторі, а амбітний анонс ірландської компанії викликав оптимізм. Проте відкриття українського повітряного простору залежить від багатьох нюансів і викликів, які необхідно подолати.

Аналіз

Повітряний простір України закритий для цивільних польотів з 24 лютого 2022 року. Повномасштабне вторгнення росії спричинило перебої в роботі цивільної авіації також у ширшому регіоні. Вже не вперше в інформаційному просторі з’являються заяви та дискусії щодо відновлення цивільних рейсів. У вересні міністр інфраструктури України Кубраков заявив, що Львівський аеропорт може відновити роботу навіть в умовах воєнного стану за умови гарантій безпеки. Голова Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький висловив сподівання, що аеропорт зможе відновити роботу як гуманітарний хаб. Ужгородський аеропорт також розглядається як варіант, через близькість до кордону зі Словаччиною.

Повітряні сили України висловили сумнів щодо планів відновлення будь-яких польотів цивільної авіації під час воєнного стану. Речник Повітряних сил ЗСУ полковник Юрій Ігнат зазначив, що ворожі ракети та безпілотники можуть з’явитися скрізь, у будь-якій точці країни. «Бачите, у нас був зерновий коридор, з якого росія самотужки вийшла. Чи буде хтось домовлятися з росією, щоб вона не атакувала гуманітарні авіаційні коридори?» – зазначив Юрій Ігнат, додавши, що «систем, які ми отримуємо від партнерів, сьогодні недостатньо для захисту всієї критичної інфраструктури». Сьогодні будь-який діючий і недіючий аеропорт може стати мішенню для російських атак, як це було неодноразово з лютого 2022 року. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба заявив, що якщо Україна отримає F-16, патрулювання в небі може забезпечити безпеку пасажирів, дозволити роботу принаймні Львівського аеропорту для цивільних літаків. Проте Україні критично бракує протиракетної оборони. Оцінюючи ризики, наявне озброєння та необхідні ресурси, можливість пасажирських рейсів є дуже малоймовірною, доки тривають російські військові атаки.

Авіаційний експерт Богдан Долінце пояснює, що ізраїльська цивільна авіація, яку часто подають як приклад, не може бути застосована в цьому випадку, враховуючи різний рівень загроз, розмір територій і те, що небо Ізраїлю набагато безпечніше. Крім того, авіаперевізники не можуть літати без страхування відповідальності. Для відновлення пасажирських перевезень як Україна, так і міжнародні регулятори, перевізники та страхові компанії мають визнати безпеку повітряного простору.

Попит на авіаквитки був би досить високим, як зараз на залізничні квитки, через велику кількість людей, які переїхали всередині країни та за її межі. Конкуренція за роботу на українському ринку вже почалася. Окрім практичних міркувань, це також символічне значення. Для авіакомпаній виконання рейсів до Києва та інших українських міст у повоєнний час було б потужним піар-ходом. Кілька українських авіакомпаній, літаки яких знаходяться за кордоном, планують відновити внутрішні та міжнародні рейси, коли дозволять умови. Під час зустрічі з міністром Кубраковим генеральний директор Ryanair Майкл О’Лірі оголосив про плани інвестувати понад 3 мільярди євро в українську авіаційну галузь після закінчення війни, заяви Агентства Європейського Союзу з авіаційної безпеки (EASA), що польоти в Україну та з України знову безпечні, та низьких аеропортових зборів. Він також зазначив, що компанія хоче почати виконувати польоти з аеропортів Києва, Львова та Одеси протягом шести-восьми тижнів після відкриття українського повітряного простору. Якщо плани Ryanair будуть реалізовані, це забезпечить їй швидку присутність на українському ринку, але можна очікувати подібних кроків з боку інших перевізників.

Інвестиції та робота авіакомпаній не тільки сприятимуть економіці країни, але й забезпечать роботу для різних професіоналів і задовольнять транспортні потреби багатьох людей. Що стосується планів чи прогнозів, то вони залежать від поточної ситуації з безпекою, стану інфраструктури аеропорту, тому що росіяни можуть завдати їй значної шкоди. Нинішнім пріоритетом має бути вирішення потреб і перешкод для України у гарантуванні безпеки як її території, так і повітряного простору.

Жінки в українській армії

Станом на березень 2023 року в Збройних Силах України налічується 60 538 жінок, з них 42 898 військовослужбовців. З 2014 року кількість жінок-захисниць на офіцерських посадах у ЗСУ зросла майже вп’ятеро — з 1600 до 7400, повідомила Любов Гуменюк, головна спеціалістка відділу гендерних питань та зв’язків з релігійними організаціями гуманітарного управління Міністерство оборони України. Попри те, що роль жінки стає дедалі помітнішою, а українське суспільство сприймає і все більше сприймає ідею служби жінок в армії як належне, існує ще багато проблем, з якими стикаються жінки-військовослужбовці — від системи, розробленої для чоловіків, до ознак сексизму. 

Аналіз

У 2016 році були прийняті відповідні закони і жінкам дозволили служити на бойових посадах, а в 2018 році жінки офіційно отримали право обіймати будь-яку сержантську посаду,  пояснює радниця з гендерних питань командувача Сухопутних військ Оксана Григор’єва. ЗСУ. Нині жінки воюють снайперками, навідницями, танкістками, командирками батарей; у взводах та частинами безпілотної авіації, повідомив командувач Об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенант Сергій Наєв.

Колишня журналістка, а нині військова ЗСУ Марина Молошна каже, що «жінки постійно змушені доводити, що вони чогось варті, що вони не підведуть інших, що їм можна довіряти і на них можна покластися. До них ставляться більш прискіпливо, а люди на тих же бойових позиціях автоматично отримують повагу». Вона додає, що армія не орієнтована на жінок, і це видно з проблем, про які розповідають військовослужбовки. «Є сексизм, сексуальні домагання, відсутність жіночої форми, засобів захисту та гігієни», пояснює Молошна. Зараз держава видає всім військовослужбовцям чоловічу форму. Є й жіноча, але її переважно забезпечують волонтери. Виготовлення жіночої форми покладається на спонсорські кошти та волонтерів, каже Оксана Григор’єва.

Ставлення до жінок, які служать в армії, у суспільстві змінюється, але гендерні стереотипи подолати важче, ніж расові та етнічні забобони, вважає заступниця директора Інституту соціальної та політичної психології НАПН України Світлана Чуніхіна.

Після набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 9 жовтня 2020 року ЗСУ започаткувала мережу радників з гендерних питань в усіх органах управління та військових частинах, які мають справу виключно з метою забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.

Сьогодні в російському полоні перебувають кілька сотень українських військовослужбовців і невідома кількість цивільних українок. За словами представника Координаційного штабу поводження з військовополоненими Вікторії Цимбалюк, в Україні не утримуються в полоні жінки-військовослужбовці ворожої армії. Цього ж Україна вимагає від росії – повернути полонених жінок без умов і обмінів.