В проекті Меморандуму з МВФ йдеться про “прибирання обмежень, що містяться в Трудовому кодексі”, “обмеження кола “захищених категорій” працівників”, “перегляд Трудового кодексу для виключення з нього суворих норм” та ін.
 |
Бажаєте, щоб наступний парламент був кращим?
|
Пояснюючи неприйнятність таких змін, пан Ляшко наводить приклад Великобританії початку ХІХ сторіччя, де обмежили дитячу працю на бавовняних фабриках, що було обмеженням вільного ринку. Порівняння Великобританії 200 років тому із сучасною Україною є повністю некоректним. Великобританія рухалась від повної відсутності обмежень на ринку праці до запровадження мінімальних. В Україні навпаки – ринок праці є дуже зарегульованим ще з радянських часів (чинний Трудовий кодекс прийнято у 1972 році). Тоді держава була єдиним працедавцем, і тому замість створення конкуренції та покращення умов праці запроваджувала нові пільги для тих чи інших категорій працівників. Зворотнім боком такої законодавчої “суперзахищеності” працівників є безробіття (роботодавець не буде наймати на роботу працівника, якого не зможе легко звільнити у разі економічних труднощів) та неформальний ринок праці – робота за контрактами чи навіть усними домовленостями – на якому працівники не захищені взагалі. До того ж, у зв’язку зі слабким правовим полем та тотальною корупцією в судовій сфері, більшість обмежень Трудового кодексу не мають реальної сили.
В усіх наведених у статті пана Ляшка соціально-орієнтованих країнах (Норвегія, Данія, Швеція, Фінляндія) трудове законодавство значно ліберальніше від українського. Наприклад, вони не мають законодавчо встановленої мінімальної зарплати. Не мають вони і багатьох інших обмежень, наявних у нашому Трудовому кодексі, за яким дуже важко звільнити працівника. Втім, найважливіше те, що Україну варто порівнювати не з розвинутими країнами з високим рівнем доходів, а з ними у той період, коли вони мали доходи співставні з поточними українськими, або із сучасними країнами схожого рівня розвитку.
Повна версія статті знаходиться за посиланням
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
