Політика Імпортозаміщення не є Найкращим Рішенням для України

Вигоду від імпортозаміщення отримують ті вітчизняні галузі, які нездатні конкурувати з дешевшою або якіснішою імпортною продукцією. Як часто кажуть економісти, «все має свою ціну». А платять споживачі, адже внаслідок імпортозаміщення ціна товару рано чи пізно зростає. Переорієнтування на економіку на основі послуг є можливою альтернативою імпортозаміщення.

Це есе є відповіддю на заклик VoxUkraine до дискусії: учасникам конкурсу Mindsketch було запропоновано для обговорення декілька тверджень. Ірина Богданова висловила свій погляд на твердження:

«Уряд повинен заохочувати імпортозаміщення – наприклад, впроваджуючи імпортні мита на продукцію, аналогічну тій, що виробляється у країні, або купуючи товари тривалого вжитку у вітчизняних виробників та віддаючи їх в оренду споживачам».

Обговорення потреби запровадити політику імпортозаміщення вимагає фундаментальнішої дискусії про втручання держави в економіку країни.

Імпортозаміщення є звичним інструментом протекціонізму, і його використання рішуче заперечують прихильники економічного лібералізму. Перед настанням ери лібералізації світової торгівлі більшість розвинутих країн застосовували заходи з імпортозаміщення як інструмент державної політики. На основі цього історичного факту професор Кембриджського університету Чан Ха-Джун  (Ha-Joon Chang) розробив свій аргумент під назвою «Відкидаючи драбину» (“Kicking Away the Ladder”) [1]. Навіть сьогодні економісти не досягли згоди щодо того, чи можуть країни та ринки, що розвиваються, отримати користь від лібералізації торгівлі та розвинути конкурентоспроможні вітчизняні галузі без жодного застосування протекціоністських інструментів (наприклад, високих імпортних митних тарифів або субсидій вітчизняним виробникам).

Це есе коротко розглядає переваги та недоліки імпортозаміщення, особливо зосереджуючись на теперішній ситуації в Україні. Автор переконує, що така політика була б неефективною, і обговорює інші можливі варіанти дій.

Переваги та вади імпортозаміщення

Вигоду від імпортозаміщення отримують ті вітчизняні галузі, які нездатні конкурувати з дешевшою або якіснішою імпортною продукцією. Як часто кажуть економісти, «все має свою ціну». Отже, хто платить за імпортозаміщення? Споживачі. Внаслідок імпортозаміщення ціна товару рано чи пізно зростає, і споживачі платять більше через неефективність вітчизняних виробників.

Щоб виправдати таку політику, уряд може використати два основні аргументи: про «галузь у зародку» (“infant industry argument”) та про захист робочих місць. Суть аргументу про «галузь у зародку» в тому, що нові галузі не можуть конкурувати з іноземними виробниками, а тому потребуватимуть підтримки уряду, щоб стати більш конкурентоспроможними. З погляду уряду, імпортозаміщення захищає вітчизняні галузі та зберігає незмінним рівень зайнятості в цих галузях.

Навіть якщо такий підхід виправданий, уряд повинен вирішити, які галузі можуть отримати вигоди від імпортозаміщення і на який термін. І тут може виникнути проблема так званого пошуку ренти (“rent-seeking”), коли внаслідок лобіювання розміщення суспільних ресурсів є неефективним і вигідне лише для деяких груп впливу. Враховуючи, що економіка та політика в Україні тісно пов’язані, є великий ризик того, що вигоду від імпортозаміщення отримають галузі, які не мають потенціалу стати «годувальницями» України. Наприклад, у квітні 2013 року український уряд спробував підтримати вітчизняну автомобільну галузь та ввести захисний захід у вигляді спеціального мита (6,46% або 12,95%, залежно від об’єму двигуна автомобіля). Цей захід сам по собі значно не покращив результатів діяльності галузі.

Водночас Японія подала скаргу на це рішення у Світову організацію торгівлі (СОТ) – і група експертів, створена за правилами СОТ, визнала це рішення таким, що суперечить правилам СОТ. Як наслідок, Україна скасувала ці протекціоністські заходи.

Україна є членом Світової організації торгівлі, і будь-які агресивні кроки з імпортозаміщення можуть надати правові підстави ініціювати спір проти України [2]. І тоді український уряд можуть закликати негайно вирішити проблему шляхом консультацій, або якщо вони не принесуть результатів, стати відповідачем у суперечці з іншим(и) членом(ами) СОТ, додатково оплачуючи зовнішню юридичну допомогу.

Україна має обмежені фінансові ресурси, купівельна спроможність населення є низькою, тому незрозуміло, чому українських громадян треба позбавляти можливості купувати дешеві імпортні вироби та підвищувати свій добробут.

Якими є можливі альтернативи імпортозаміщення?

Імпортозаміщення не є панацеєю для українських виробників і, як було раніше зазначено, завдасть збитків споживачам.

Світ тепер складніший, ніж кілька десятиліть тому, тож звичні державні рішення мають бути переглянуті. Останні десятиліття характеризуються зростанням обсягу торгівлі послугами та зростанням глобальних ланцюгів доданої вартості. Саме лише виробництво як промислових, так і непромислових товарів не забезпечить країні достатніх доходів у довгостроковій перспективі [3]. Тому торговельна політика багатьох розвинутих країн і країн, що розвиваються, зосереджується на вітчизняних постачальниках послуг та залученні вітчизняних фірм у глобальні й регіональні ланцюги доданої вартості. Тенденція віддавати на аутсорсинг (“outsourcing”) або переносити в інші країни частину бізнес-процесів (“offshoring”), що набирає обертів, є тепер питанням особливої уваги та суспільних дискусій у багатьох країнах.

На мою думку, Україна може отримати переваги від дешевих імпортних товарів, якщо відмовиться від кроків з імпортозаміщення й натомість зосередиться на розвитку економіки, орієнтованої на надання послуг. Це дозволить Україні надавати конкурентоспроможні послуги вітчизняним галузям, які інтегруватимуть ці послуги в свій виробничий процес, таким чином підвищуючи його ефективність. Наприклад, до цих послуг можуть належати IT-рішення для бізнесу, фінансові та страхові послуги за поміркованими цінами.

За умови правильної торговельної політики, Україна також могла б експортувати послуги за конкурентоспроможними цінами. Наразі український експорт базується на аграрно-сировинних товарах, які становлять дві третини експорту товарів із країни [4]. Проте, як нещодавно заявила Торговий представник України Наталія Микольська, експорт послуг належить до пріоритетів України [5]. Отже, розвиток ефективного сектора послуг є життєво важливим.

Графік унизу показує, як експорт послуг з України значно зріс порівняно з 2000 роком.

У коротко- та середньостроковій перспективі пріоритетними можуть стати такі сектори послуг: транспортні послуги, послуги на аутсорсингу та «оффшорингу» (наприклад, «бек-офіси» та кол-центри), інформаційні й технологічні (IT) послуги та освітні послуги.

Транспортний вузол

Завдяки своєму геополітичному розташуванню й доступу до моря, Україна може бути транспортним вузлом між Європою, Росією та Центральною Азією. Одним із пріоритетів для нинішнього уряду є реформа української державної залізничної монополії – «Укрзалізниці» [6]. Очікується також, що в найближчому майбутньому управляти регіональними дорогами буде місцева влада, а не державне агентство «Укравтодор» [7]. Сподіваємося, що ці зміни покращать теперішню ситуацію.

Послуги на аутсорсингу

За минулі десятиліття обсяги послуг на аутсорсингу та «оффшорингу» значно зросли, і очікується, що цей процес триватиме й далі [8]. Передавання на аутсорсинг відбувається, коли підприємство доручає виконувати певний бізнес-процес третій стороні, а «оффшоринг» – це процес переміщення частини бізнесу/виробничого процесу в іншу країну. Якщо український сектор послуг запропонує конкурентоспроможні послуги за розумною ціною, країна матиме користь від аутсорсингу. Якщо покращиться регуляторне середовище, іноземні компанії можуть почати переносити частини свого бізнесу в Україну.

IT-послуги

Незважаючи на теперішню кризу в Україні, її IT-галузь стрімко розвивається [9]. Найбільшим викликом для цього сектора є нинішній бізнес-клімат в Україні. Чинниками, що допоможуть галузі, можуть стати прозора податкова система та зменшення кількості перевірок контрольних органів.

Освіта

Експорт освітніх послуг може бути складним і вимагатиме значних зусиль для досягнення результатів. Якщо відбудуться належні освітні реформи і вищі навчальні заклади України пропонуватимуть велику кількість курсів англійською мовою, деякі українські університети мають потенціал для того, щоб стати освітніми центрами регіону. Україна має потужні технічні університети, такі як Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут», Харківський національний університет радіоелектроніки, Львівський політехнічний національний університет та Одеський національний політехнічний університет. Крім того, після знецінення національної валюти плата за навчання може стати привабливішою для іноземних студентів.

Висновок

Імпортозаміщення не є найкращою державною політикою. Така стратегія спричиняє падіння добробуту споживачів та не є стійкою в довгостроковій перспективі. Переорієнтування на економіку на основі послуг є можливою альтернативою імпортозаміщення.

Примітки

Список посилань