«Один напрямок руху – від лідерів до утворення фірм, компаній. Зустрічний рух – це люди, які мають мрії і хочуть їх реалізувати. Мрійники й лідери – вони один одного мають з’єднати». – Сергій Гвоздьов, професор бізнесу Київської школи економіки.
З листопада VoxUkraine у партнерстві з локальними ЗМІ проводить 12 онлайн-зустрічей з громадами різних міст України на важливі теми місцевого самоврядування. Восьма зустріч – із громадою Миколаєва за підтримки видання «Ніквесті» про ринок праці в місті.
Ми поспілкувалися з представниками ІТ-спільноти міста, обласного центру зайнятості та Київської школи економіки про взаємодію між бізнесом та державними інституціями, спільні соціальні ініціативи, які трансформують місто, а також про навички майбутнього.
У дискусії взяли участь Катерина Сенкевич, співзасновниця миколаївського IT-кластеру, представниця жіночої ІТ-спільноти у Миколаєві, Тетяна Ізмайлова, викладачка департаменту бізнес-освіти Київської школи економіки, Сергій Гвоздьов, професор бізнесу Київської школи економіки, Любов Міняйлова, начальниця відділу статистики та прогнозування Миколаївського обласного центру зайнятості.
Модерувала дискусію лідерка проєктів VoxUkraine Юлія Мінчева.
Подивитись запис дискусії можна за посиланням.
Головні висновки. Статус безробітного в Миколаївській області в 2020 році отримали на 13% більше людей, ніж в 2019 році. Деякі з них не працювали 15 років до того. У місті три вузи, які випускають IT-фахівців. Але випускникам бракує практичних навичок адаптованих під потреби компаній. З 2017 року громадська організація Mykolaiv IT Сluster пропонує студентам та викладачам вузів стажування, проводить освітні заходи та конференції з обміну досвідом. Однак з Центром зайнятості співпраця не налагоджена, що є вікном можливостей, особливо для людей після 45 років. Адже вони мають право отримати ваучер від Центру на перекваліфікацію – наприклад, у сфері IT. Серед навичок майбутнього важливе місце будуть займати не тільки емоційний інтелект (EQ), але й наявність ресурсу втілити свої ідеї в життя – VQ.
Більше безробітних, менше вакансій. Що із зайнятістю в Миколаєві?
Із початком карантину отримати статус безробітного можна було вже з моменту звернення – відповідні законодавчі зміни ухвалили наприкінці березня 2020 року. До пандемії, на словами Любові Міняйлової, люди знаходили роботу протягом перших 7 днів після звернення до Центру зайнятості й не потребували статусу.
Натомість у період карантину статус безробітного в Миколаївській області отримали на 80% більше людей, ніж у 2019 році – це пов’язано як із законодавчими змінами і, відповідно, нарахуванням виплат з першого дня, так і зі зменшенням кількості вакансій. «Навіть зараз – майже закінчився січень – кількість вакансій досі дуже звужена». Любов Міняйлова каже про те, що 20% звернень були від людей, які не працювали (принаймні офіційно) вже довгий час. «Були люди, які не працювали 20, 13, 15 років». Загалом 56% звернень – від людей, у яких закінчився трудовий договір або які звільнені за згодою сторін.
Про тих, хто з більшою ймовірністю збереже роботу, працюватиме вдома та відчуватиме себе більш фінансово захищеним під час карантину, ми писали у статті «Ковід, карантин та ринок праці в містах України».
Як IT-спільнота долучається до розвитку міста і чи легко ще «увійти в IT»?
IT-спільнота в Миколаєві активно долучається до допомоги ринку праці міста, пропонуючи робочі місця та стажування в компаніях. Це стажування не лише для студентів, але й для викладачів. Адже сфера IT швидко змінюється, і ці зміни потрібно активно інтегрувати в навчальний процес.
Катерина Сенкевич говорить про те, що в місті є три вузи, які випускають IT-фахівців, але кожній компанії необхідно щонайменше 2-3 місяці, щоб інтегрувати молодих випускників у бізнес. «Є певна невідповідність між запитом роботодавця та наявним досвідом та вміннями випускників». Також проблемою є утримання вже навчених кадрів у місті.
У 2017 році в Миколаєві створили громадську організацію Mykolaiv IT Сluster і зосередилися на вирішенні цих двох задач – формування висококваліфікованого кадрового резерву й утриманні цього резерву в місті. Головний фокус зробили на освітніх заходах для молодих фахівців та обміні досвідом. Спершу це були офлайн-зустрічі, з початку карантину – онлайн. З 2019 року в місті проводиться конференція «MyWebTech». «У 2019 році її відвідали 400 осіб, для нас це прекрасний результат. А в 2020 році ми провели цей захід всупереч усьому, що відбувається, онлайн» – каже Катерина Сенкевич і зазначає, що наразі «увійти в IT» стає все складніше. Вона вважає, що підхід швидкого навчання, «кування» кадрів, що його запровадила комп’ютерна академія «Крок» на початку 2000-х, «таке собі ПТУ для IT-спеціалістів», потроху втрачає актуальність – у великих компаній є запит на більш кваліфіковані кадри.
Любов Міняйлова зазначила, що у переліку вакансій Центру зайнятості немає жодної вакансії, яка була б пов’язана з ІТ-сферою. «Ми могли б фінансово підтримати людину, яка би хотіла піти працювати в ІТ – наприклад, за допомогою ваучерів. Особливо це актуально для людей після 45 років, які хочуть змінити сферу своєї діяльності». Нам у VoxUkraine це видається гарною можливістю для співпраці Центру та IT-спільноти Миколаєва.
Про бізнес-освіту як драйвер саморозвитку
Бракує людей, які добре навчені просто жити. Про це говорить Сергій Гвоздьов розпочинаючи блок розмови про важливі навички майбутнього. І додає, що головною метою будь-якої освіти, і МВА-програми зокрема, має бути розкриття і розвиток свого внутрішнього «я». «У нас на МВА-програмі є операційний менеджмент-І, операційний менеджмент-ІІ, і ще потім спеціалізовані курси, такі як supply chain тощо. А мають бути уроки співу, малювання, роботи руками – тобто повернення до простого задоволення і розуміння, яким широким та цікавим є життя».
Тетяна Ізмайлова зауважує, що зараз важливо не боятись братися за нове і пробувати. Якщо не твоє, то пробувати ще. «Погано, коли людина відучилася чотири роки, потім почала працювати і тут “ой, це, здається, не моє, я хочу щось інше”».
Вона згадує про важливість поряд із EQ – емоційним інтелектом, також VQ – життєвої енергії, тобто енергії реалізувати те, що придумав. «Якщо у тебе немає VQ, то нічого не вийде. У тебе може бути приголомшливі IQ, EQ, але якщо у тебе немає бажання взяти і зробити, то це той випадок, коли між знанням і бажанням – прірва, а між розумінням і реалізацією – взагалі океан!».
Про життєву силу і спроможність втілити мрію навіть у 50-60 років говорить і Сергій Гвоздьов, згадуючи свого однокласника, який разом із другом зібрав яхту і помандрував Атлантичним океаном. «У кожного є своя яхта, яку я бажаю своїми руками зробити красивою і перепливти свій Атлантичний океан».
Дякуємо за допомогу у підготовці статті стажерам VoxCheck Перевощикову Кирилу, Шпаковській Марії та Тропиніній Аліні.
Захід організовано в рамках програми Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст заходу є винятковою відповідальністю Pact та його партнерів i не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) або уряду США.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
