Однією зі значних проблем ведення бізнесу в Україні завжди було непрозоре, складне та дороге підключення до електромереж. У рейтингу Doing Business – 2019 за показником «під’єднання до електромереж» Україна посідає 135 сходинку порівняно з 71 місцем за сукупністю показників. Середня тривалість підключення в нашій країні становить 281 день, що значно більше за показники сусідніх країн Європи, а також Центральної Азії, де вона складає 110 днів. Більш того, вартість підключення в Україні визначали обленерго, які інколи зловживали своїм монопольним становищем.
Наприкінці грудня 2018 року з’явилося світло в кінці тунелю: після довгої затримки НКРЕКП врешті решт затвердила нову методику формування плати за приєднання до системи передачі та системи розподілу електроенергії. Також комісія визначила тарифи за підключення до електромереж (стандартне та нестандартне). Але шлях до цього був непростим.
Останнім часом, працюючи над оцінками реформ у рамках проекту Індекс реформ, ми все частіше стикаємося з ситуацією, коли відбуваються якісь важливі зміни нормативного (регуляторного) поля, які ми не можемо класифікувати як реформу (отже, вони не потраплять до нашого стандартного релізу). «Реформа» за методологією Індексу реформ – це зміна «правил гри» у певній сфері. Тому якщо ми оцінювали певний реформаторський закон, то підзаконні акти, розроблені на виконання цього закону, вважаємо імплементацією. І хоча реформу неможливо запустити без відповідного закону, зрозуміло, що більша частина реформи – це саме втілення цього закону в життя.
Ми працюємо над комплексною оцінкою імплементації реформ, і незабаром вийде перша публікація, присвячена такій оцінці. Водночас ми починаємо регулярно публікувати короткі замітки про важливі, але «непомітні» (чи то пак непомічені ЗМІ) кроки, здійснені в рамках імплементації реформ. Сьогодні пропонуємо вам першу таку замітку – про зміну правил підключення до електромереж.
Закликаємо вас також долучатися до цього проекту та розповідати про важливі зміни у вашій сфері, які залишилися поза увагою медіа.
Передісторія
У квітні 2017 року Верховна Рада прийняла Закон про ринок електроенергії. Документ визначив нову модель ринку, яка передбачає розділення компаній за напрямками розподілу і передачі електроенергії. Він створив умови для запровадження в Україні ключових правових норм ЄС у сфері енергетики (докладніше читайте у випуску imore#62).
Це дуже важлива реформа, яка у разі успішної імплементації має вирішити низку проблем енергетичної безпеки країни, стимулювати конкуренцію в енергосекторі, залучити нових гравців на ринок, а також спростити умови ведення бізнесу в країні.
В статті 21 закону були визначені нові принципи розрахунку ціни підключення до електромереж. Ставки плати за стандартне та нестандартне під’єднання тепер мають щорічно розраховуватися та затверджуватися НКРЕКП згідно з порядком, який визначив регулятор.
Для імплементації цієї норми вже в березні 2018 року НКРЕКП мав розробити порядок розрахунку ціни підключення. Регулятор не зробив це вчасно – положення закону вже діяли, а методика розрахунку ціни не змінилася. Фактично продовжувала діяти методика, ухвалена 2013 року.
Плюси та мінуси: коментар експерта
Ілля Полулях, Dixi group
Закон України «Про ринок електричної енергії» (стаття 21) скасував обов’язковість отримання технічних умов. Замість цього він запровадив прозору процедуру приєднання.
Плюси реформи. Саме технічні умови були головним корупціогенним фактором у механізмі підключення. Обленерго, які видавали технічні умови, мали змогу виставляти завищений, обґрунтований або занижений обсяг вимог для приєднання в залежності від уміння замовника «домовлятись». Тому часто існували офіційна та неофіційна частини вартості приєднання.
Тепер замовник оплачує замовлену потужність приєднання та лінійну складову за ставками, затвердженими НКРЕКП. Отже, замовник може попередньо вирахувати вартість приєднання, а розподільча компанія не має права відмовити йому у приєднанні або виставити будь-які додаткові умови.
Ставки рахують за даними операторів системи розподілу окремо для кожної їхньої територіальної одиниці, застосовуючи коефіцієнти завантаженості підстанцій.
Отже, є стимул приєднуватись там, де мережі недовантажені. Системі корисно, споживачу дешевше, і навпаки.
Є стимул приєднуватись на вищих класах напруги. Споживачу дешевше, для системи менше втрат в мережах. Це технічно та економічно правильно.
Мінуси реформи. В методиці не використовується коефіцієнт одночасності. Суть коефіцієнта – чим більше споживачів приєднані до однієї підстанції, тим менше шанс, що вони одночасно використовуватимуть всю свою приєднану потужність. Цей коефіцієнт передбачений ДБН та використовується, наприклад, при проектуванні житлової забудови. Застосування цього коефіцієнта могло б значно зменшити вартість приєднання.
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
