Пандемія, спричинена COVID-19, та початок повномасштабного вторгнення росії на територію України внесли свої корективи у діяльність державних та приватних інституцій. Більше уваги стали приділяти розвитку цифрових технологій, гібридному формату роботи, навчання тощо.
Зміни зачепили і систему безперервного професійного розвитку (БПР) медичних працівників. Міністерство охорони здоровʼя визначило метою таких змін удосконалення підходу до БПР та функціонування електронної системи БПР працівників сфери охорони здоров’я. І вже у вересні цього року Уряд прийняв постанову від 29.09.2023 № 1036, якою запровадив низку ключових змін, які стосуються як медичних працівників, так і провайдерів безперервного професійного розвитку, а також власне держави.
Що змінилось у системі БПР?
Відтепер заходи в рамках БПР стосуються не лише медичного спрямування, а й реабілітаційного, фармацевтичного й медичного обслуговування, яке виходить за межі лише медичної та реабілітаційної допомоги.
Змінилися й форми проведення заходів БПР: запроваджено поняття електронного навчального курсу та групи рівних як форми самоосвіти.
Електронні навчальні курси давно присутні в нашому житті, однак у контексті БПР відтепер вони стали юридично можливими.
Водночас запровадження груп рівних є чималим досягненням, оскільки держава визнала цінність навчання працівників сфери охорони здоровʼя через обмін досвідом та знаннями. Підтвердженням участі у таких заходах буде сертифікат закладу охорони здоровʼя, який їх проводив, підписаний його керівником.
Які зміни очікують державні інституції?
Уряд розподілив ролі в управлінні електронною системою БПР, функцією якої є обробка даних та іншої інформації про БПР працівників сфери охорони здоров’я. Це дозволило розмежувати відповідальність між ключовими субʼєктами.
Власником електронної системи БПР, розпорядником та володільцем даних у ній визначено Міністерство охорони здоровʼя; адміністратором електронної системи є Центр тестування професійної компетентності фахівців із вищою освітою напрямів підготовки “Медицина” і “Фармація” (далі Центр тестування); а технічним адміністратором ー ДП “Електронне здоровʼя”.
Крім того, покращено механізм взаємодії електронної системи БПР з іншими електронними ресурсами (зокрема, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Єдиною державною електронною базою з питань освіти, електронною системою охорони здоров’я), що не дозволить даним циркулювати хаотично. Інформаційна взаємодія електронної системи БПР з іншими електронними ресурсами буде відбуватись через систему “Трембіта” та на підставі договорів про інформаційну взаємодію між Міністерством охорони здоровʼя та держателем іншого ресурсу.
Що змінилось для медичних працівників?
З 01 січня 2024 року БПР стане обовʼязковим для всіх працівників сфери охорони здоровʼя, до яких віднесено професії за такими розділами Довідника кваліфікаційних характеристик:
- Керівники (ті, що здобули освіту у галузі знань 22 “Охорона здоров’я”).
- Професіонали (у т.ч. фармацевти).
- Фахівці (у т.ч. медичні сестри та медичні брати).
Це нововведення стосується працівників, які працюють як у закладах охорони здоровʼя та закладах профільної освіти, так і у профспілкових організаціях та громадських обʼєднаннях сфери охорони здоровʼя.
Уряд також уточнив, з якого моменту у працівників сфери охорони здоровʼя виникає обовʼязок проходити БПР: для більшості спеціальностей це момент отримання документа про вищу/фахову передвищу освіту та сертифіката лікаря-спеціаліста/фармацевта/ провізора-спеціаліста.
Ще одним нововведенням для працівників сфери охорони здоровʼя є можливість оскаржити дії провайдера БПР, які повʼязані із організацією чи проведенням заходів, у особливому порядку.
Що змінилось для провайдерів БПР?
Для них Уряд встановив деякі додаткові обовʼязки:
- провайдери БПР, які організовують заходи з неформальної освіти, будуть зобовʼязані офіційно затверджувати навчальні програми, крім уже існуючих обов’язкових карток заходу.
- провайдери БПР повинні публікувати на своєму офіційному вебсайті інформацію про заходи, за які нараховуються бали. Однак реєстрацію учасників на такі заходи можна буде розпочинати лише після того, як Центр тестування внесе інформацію про такий захід до електронної системи БПР.
Державним органам, які хочуть бути провайдерами БПР або вже ними є, не потрібно реєструватись провайдерами БПР та вносити інформацію про свої заходи до електронної системи. Це ж правило стосується закладів охорони здоровʼя, які проводять заходи БПР у форматі груп рівних.
Для юридичних осіб, які лише планують стати провайдерами БПР, також впроваджено зміни: їм потрібно буде обовʼязково надавати копії деяких документів (положення щодо академічної доброчесності, методологію оцінювання набутих знань тощо) під час реєстрації провайдерами БПР. Крім того, вони повинні будуть надати інформацію про наявність/відсутність у них будь-яких правовідносин із виробниками, продавцями чи імпортерами допоміжних засобів реабілітації.
Процес реєстрації провайдерів БПР також уточнили: відтепер Центр тестування може відмовити юридичній особі у реєстрації провайдером БПР та надати 5-денний строк для виправлення недоліків у реєстраційних документах.
Чи має рішення Уряду недоліки?
Безперечно, зміни у системі БПР є здебільшого позитивними, хоч і можуть викликати опір з боку медичних працівників та провайдерів БПР, адже нове та пов’язана з ним невідомість часто викликають негативну реакцію.
Незрозумілим залишилось питання проходження БПР фізичними особами-підприємцями: вони не вважаються закладом охорони здоровʼя, однак займаються медичною практикою та можуть мати найманих працівників. Те саме стосується фахівців з реабілітації, які невдовзі зможуть провадити медичну практику самостійно. Відтак, не всі працівники сфери охорони здоровʼя працевлаштовані у закладах охорони здоровʼя. З іншого боку, фізичні особи-підприємці уже проходять БПР, тож у наступних змінах до постанови необхідно усунути цю неточність.
Також не до кінця зрозумілим є встановлення обов’язку проходити БПР для осіб, які мають фахову передвищу/вищу медичну і фармацевтичну освіту та працюють у профспілкових організаціях і громадських об’єднаннях сфери охорони здоров’я. Фактично такі особи займаються адіміністративною діяльністю та не беруть участь у лікуванні пацієнтів. Якщо ж вони працюють у таких організаціях за сумісництвом, і основним місцем їхньої роботи є заклад охорони здоров’я, то вони уже включені до системи БПР.
Крім того, у документі порушено принцип уніфікованості термінології: поняття доказової медицини було замінено на два різні поняття ー “засади доказової медицини/доказової реабілітації” та “принципи практичної медичної/фармацевтичної/реабілітаційної діяльності, заснованої на доказах”. Це стосується і поняття допоміжних засобів реабілітації, які місцями згадуються як “допоміжні засоби реабілітації (асистивні технології)”, хоча асистивні технології – це ширше поняття. Неузгодженість термінології може спричинити різне трактування з боку тих, хто буде виконувати нові норми законодавства.
Ще одним недоліком варто визнати відсутність чіткого переліку підстав для відмови у реєстрації провайдером БПР. Коментоване рішення Уряду передбачає, що Центр тестування може відмовити у реєстрації, проте чіткого переліку підстав, за яких можлива відмова, не визначено. Це надає можливість Центру тестування безпідставно визначати, у яких випадках відмовити потенційному провайдеру БПР, а у яких ー ні.
Сумнівною також є зміна, яка дозволяє державним органам не реєструватись провайдерами БПР та не вносити інформацію про свої заходи до електронної системи БПР. Таким чином Уряд визнав, що розроблені державними органами заходи БПР є якісними за замовчуванням. Проте звільнення державних органів від обовʼязку реєструватись у електронній системі БПР викликає багато питань. Такий підхід може створити незручності для медичних працівників та атестаційних комісій: особисті освітні портфоліо медичних працівників будуть неповними, необхідними будуть нові процедури внесення та перевірки таких сертифікатів у електронній системі БПР, є ризик створення окремих реєстрів програм БПР у державних органах.
Попередня редакція постанови передбачала запровадження БПР для фармацевтів та медсестер з 2023 року, але цього не відбулося через військову агресію російської федерації. Впровадження обов’язкового БПР для всіх працівників сфери охорони здоров’я з 2024 року стане можливим лише після затвердження додаткових нормативно-правових актів, які регулюватимуть ці процеси.
Тож медична спільнота з нетерпінням очікує від Міністерства охорони здоров’я лідерства та своєчасної комунікації під час розробки вказаних документів, аби нововведення запрацювали повною мірою. Адже показником дієвості тих чи інших змін у системі БПР стануть результати їх реалізації.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
