Як еко стандарти ЄС можуть допомогти мінімізувати нітратне забруднення вод від агросектору

Матеріали у розділі VoxConnector є особистою думку коментаторів. Вони не проходять процес peer review у редакторів VoxUkraine.

2020 рік буде маловодним для України, власне вже є таким. Це стало очевидним після цьогорічної календарної зими, коли на більшій території країни не було тривалого снігового покриву. Відсутність снігу означає відсутність весняних паводків, поповнення запасів водойм, підземних вод та вологи ґрунту. Агровиробництво найбільш залежне та спрагле до води серед усіх секторів економіки та водночас має сильний побічний ефект – забруднення води добривами (нітратами й фосфатами). Брак води через кліматичні зміни зробить проблему біогенного забруднення ще більш відчутною для ще більшої кількості людей.  

Як виникає нітратне забруднення, і що це означає для довкілля та здоров’я людей

Сучасна агроіндустрія є головним чинником забруднення води у світі. Основні речовини, що негативно впливають на якість води – це добрива (мінеральні та органічні), пестициди, гербіциди, патогени (бактерії, віруси) та залишки медпрепаратів від тваринництва, а також відходи переробки. За оцінками експертів, у ЄС забруднення води нітратами й іншими поживними речовинами від агросектору складає 50-80% загального забруднення води.  Для України таких досліджень наразі не проводили, але логічно припустити, що вміст нітратів та інших поживних речовин у водоймах підвищується. Це пояснюється тим, що понад 70% території країни – це сільгоспугіддя, що регулярно обробляються. 

Нітрати потрапляють до водойм і підземних вод  у таких випадках:   

  • гній зберігається без ізоляції від землі, води, повітря,  всі поживні елементи  (а разом із тим патогени, залишки медпрепаратів) безперешкодно потрапляють до них;     
  • добрива (синтетичні або органічні) внесли у великій кількості із запасом, «щоб не прогадати»;  
  • зберігання й внесення добрив на ділянках, що надто близько до водойм та з високим рівнем залягання ґрунтових вод  – це фактично безпосередній контакт із водою;   
  • за несприятливого температурного режиму та вологості ґрунту – наприклад,  перезволожені, затоплені, вкриті снігом або льодовою кіркою ділянки – це моментальне потрапляння  у водотоки;   
  • недотримання сівозміни (одні й ті ж культури та добрива знижують склад та родючість ґрунту, його здатність до утримання поживних елементів).  

Один із яскравих проявів нітратного забруднення – «цвітіння води». В Україні його можна спостерігати навіть двічі за сезон. І тут проблема не тільки естетична – водні екосистеми потроху гинуть, а водойми, звідки споживається вода, ризикують перетворитись на болота. 

Високий вміст нітратів  спричиняє ріст синьо-зелених водоростей та розмноження бактерій, що поглинають кисень у воді. Через це гинуть живі організми (наприклад масовий мор риби може бути наслідком саме цього явища), починаються процеси гниття, виділяються токсини й парникові гази.  

Для людей великою проблемою є споживання води із високим вмістом нітратів (>50мг/л). По-перше, найбільш чутливими до нітратного забруднення є вагітні жінки та новонароджені діти. Отруєння нітратами може бути смертельно небезпечним для дітей, а тривале споживання води навіть із незначним перевищенням цих речовин гальмує фізіологічний розвиток дитини. 

По-друге, кожен ризикує залежно від того, як довго й постійно споживає забруднену воду. Зокрема у всіх без винятку можуть з’явитися захворювання ендокринної, серцево-судинної системи та онкологічні захворювання.   

Контроль за нітратним забрудненням: проблема та рішення

Хоча вплив агроіндустрії на якість води значний, його порівняно складно визначити і контролювати. Справа в тому, що таке забруднення належить до неточкових (або  дифузних) джерел. На відміну від точкових (конкретне місце в просторі – труба заводу чи каналізації), неточкові (наприклад, комплекси з відгодівлі тварин чи поля) – розосереджені у просторі чи займають велику площу. З таких джерел забруднення може потрапляти вглиб ґрунту та просочуватись до ґрунтових і підземних вод.  

В Україні таке забруднення наразі не контролюється, частково через практичну складність організації вимірювання та контролю цього забруднення. Водночас є досвід європейських країн, де цю проблему почали вирішувати ще на початку 90-х років минулого століття. 

Саме у цей час ЄС спостерігав зростання концентрації нітратів у водах, багато де фіксувалось перевищення безпечних норм для споживання людьми та довкілля. Зараз же майже 40% території Європейського союзу мають статус вразливих зон до нітратного забруднення, де впроваджуються системні заходи для зменшення та запобігання такій проблемі. Це все частина комплексної водної політики ЄС, що має позитивні результати: ситуація із забрудненням стабілізувалась, і концентрація почала знижуватись у 70% об’єктів поверхневих і 66% підземних вод ЄС.    

Інструмент, який зробив це можливим – Нітратна директива ЄС. Це один із перших документів, що був покликаний зменшити забруднення води та запобігти йому. Уряд України в рамках євроінтеграційних зобов’язань має впровадити вимоги цього документу, й створити умови для його реалізації “на полі”. Проте це має відбуватись також через наш спільний інтерес – через доступ до якісної води, що неможливо без системних дій як держави так і підприємців. Тож уряду України варто  скористатися досвідом сусідів, що показав свою дієвість. 

Як боротися із забрудненням води?

Щоб вирішити проблему, потрібно або боротись із наслідками забруднення, або зменшити і попередити це забруднення. 

Перший підхід залежить від технологічних рішень – закачування кисню у водойми, механічне чи хімічне видалення токсичних водоростей, фільтрація й видалення забруднення та інше. Це доволі складні та дорогі технології, що дають тимчасовий ефект, а проблема буде виникати регулярно без системних дій кожного виробника, спрямованих на попередження проблеми.     

Як показує практика ЄС, попередження  виникнення забруднення води є більш ефективним методом, а у випадку із підземними водами єдиним. Він  у тривалій перспективі більш ощадливий й економічно вигідний. Власне Нітратна директива  заснована на принципі – зменшити шкоду через попередження забруднення. До таких заходів зокрема відносяться:   

  • правила безпечного поводження із гноєм, об’єми та умови будівництва резервуарів для його зберігання, що забезпечує непотрапляння нітратів у землю, воду та повітря;   
  •  періоди, коли внесення добрив у ґрунт є небажаним. Для України – це періоди зими та літа;  
  • правила внесення для ділянок що мають ухил, знаходяться близько до водойми чи залягання ґрунтових вод;  
  • оптимальні дози добрив  для різних типів ґрунтів, кліматичних умов, видів с/г культур;  
  • використання сівозмін для підтримки якості ґрунту;  
  • підтримки багаторічних насаджень, рослинного покриву, особливо актуально у дощові періоди, коли вимиваються поживні речовини. Тобто ті залишки рослинного покриву на полях, які часто спалюють (і створюють цим ще одну проблему для довкілля і людей)  можуть затримувати нітрати;  

Превентивні заходи часто не пов’язані з технічною модернізацією чи іншими коштовними заходам, тому є доступними для багатьох. Натомість вони вносять корективи у практики сільського господарства, які зберігають баланс між виробництвом та підтримкою доброго екологічно стану місцевості. 

Крім того, ці заходи попереджають не лише забруднення, але й втрати поживних речовин у добривах – раціональне поводження з добривами економить витрати на них, економить витрати на очистку вод та боротьбу з іншими наслідками забруднення, включно із хворобами. 

Це і є сталий підхід до вирішення проблеми, коли невеликі й системні зусилля більшості здатні повернути ситуацію на краще. Особливо коли від цих дій залежить загальне благо – вода. 


Sorry, Comments are closed!

Застереження