Біла книга реформ 2025. Розділ 8. Охорона довкілля

В українському законодавстві поняття «природних послуг» відсутнє, а вплив на довкілля часто розуміють як дотримання або порушення встановлених державою нормативів на промислові забруднення. 

Загалом не можна сказати, що Україна приділяла багато уваги захисту довкілля. Інколи турботою про природу просто прикривали корупційні схеми (наприклад, «Укрекоресурси» — див. розділ 6), тоді як стан довкілля погіршувався. І хоча викиди парникових газів в Україні у 2019 році становили лише 42% від рівня 1991 року, це зниження відбулося переважно завдяки стрімкому скороченню промисловості, а не через впровадження технологій, що зменшують вплив на довкілля. 

Як і в інших сферах, переважна більшість реформ з охорони довкілля були запроваджені в Україні на виконання Угоди про асоціацію з ЄС. Впровадження європейського «зеленого курсу» (Green Deal) стане одним із найбільших викликів євроінтеграції. Втім, сьогодні найбільші виклики для українського довкілля створює країна-агресор.

Реформи у 2014-2019 роках

У 2015 році уряд ліквідував корупційну схему (1, 2) з контролю ізольованого баласту в портах. Ізольований баласт — це вода, яку судна набирають із водойми у спеціальні резервуари для того, щоб підвищити свою стійкість на воді. За міжнародними конвенціями цю воду можна без обмежень замінювати в морі у 12-мильній зоні, однак, до ухвалення відповідних постанов уряду українські державні органи могли проводити хімічний контроль цієї води й штрафувати судна за «порушення нормативів». 

У 2016-2017 роках уряд ухвалив декілька євроінтеграційних документів у сфері захисту довкілля. По-перше, запровадив справжню, а не фіктивну, переробку мастил та олив — таку діяльність дозволили лише компаніям, що мають відповідні потужності, а також зобов’язали імпортерів мастил та олив утилізувати їх самостійно або за допомогою відповідних компаній. По-друге, затвердив новий технічний регламент з обмеження використання певних речовин (свинець, ртуть, кадмій та низка органічних сполук) в електричному обладнанні (Директива 2011/65/ЄС).

По-третє, ухвалив закон «Про оцінку впливу на довкілля». Закон визначає, що виробництва, які матимуть вплив на природу (зокрема нафтопереробні та газопереробні заводи, теплові та атомні електростанції, хімічні виробництва, будівництво аеропортів, аеродромів, автомобільних доріг та гідротехнічних споруд морських і річкових портів тощо) мають проводити оцінку впливу на довкілля, проводити громадські слухання цієї оцінки й отримувати висновки Мінекології з рекомендаціями зі зменшення впливу на довкілля (при цьому Мінекології може не надати висновки, тобто фактично заборонити впровадження проєкту).

Крім того, уряд запровадив ризик-орієнтований контроль у сфері поводження з небезпечними відходами та спростив отримання дозволів на спеціальне водокористування (тобто дозволів на забір води з водойм для потреб виробництва та скидів забрудненої води у водойми).

У 2018 році парламент підвищив штрафи за незаконну вирубку лісу (для громадян втричі — до 510 грн, для посадових осіб на порядок — до 2550 грн) та запровадив покарання за контрабандний експорт лісу — від 3 до 10 років ув’язнення. Втім, за відсутності контролю за рухом деревини ці заходи не зупинили ані незаконні вирубки, ані контрабанду.

Реформи у 2019-2024 роках

Захист лісів

Одним із перших рішень нового парламенту у сфері захисту довкілля стало ухвалення в грудні 2019 року закону про регулювання видобутку бурштину. Нелегальний видобуток бурштину перетворював українське Полісся на «місячний пейзаж». Новий закон запровадив кримінальну відповідальність за незаконний видобуток бурштину й водночас продаж дозволів на легальний видобуток на аукціонах. Рентну плату за землю, на якій видобувають бурштин, знизили з 25% до 15%, причому 30% рентної плати мають надходити до місцевих громад. Відтоді до 2024 року було продано 77 дозволів на видобуток бурштину на Рівненщині й 13 — на Житомирщині, а обсяги легально видобутого бурштину виросли з менш ніж тонни у 2019 році до майже 24 тонн у 2023.

Восени 2019 року парламент запровадив мораторій на суцільні рубки в Карпатах. Втім, експерти Індексу реформ сумніваються, що цей закон буде виконаний, як і попередні схожі закони. Адже систему контролю за обігом деревини досі не впроваджено (точніше, у жовтні 2024 року парламент ухвалив такий законопроєкт, але через те, що він був погано прокомунікований та викликав суспільне обурення, президент його не підписав). Зберігається і мораторій на експорт лісу, який Україна зобов’язана скасувати після ухвалення цього закону (детальніше в розділі 9). 

У 2022 році уряд ухвалив порядок охорони та захисту лісів, у якому передбачив правила захисту лісу від пожеж (а також обліку та звітування про пожежі), незаконних рубок та інших шкідливих впливів. У цьому документі уряд чітко визначив права та обов’язки лісової охорони, які раніше були розмитими.

У квітні 2024 року Кабмін розробив процедуру вирубок лісу для військових потреб за зверненням військових адміністрацій. У цій самій постанові зазначено, що з квітня 2027 року будуть заборонені суцільні рубки головного користування (тобто вирубування дорослих дерев для промислових потреб) у Карпатах. Натомість вирубування дерев буде вибірковим, так, щоб зберігати лісовий масив.

Захист повітря від забруднення

Наприкінці 2019 року, на виконання зобов’язань України за Монреальським протоколом про речовини, що руйнують озоновий шар, парламент заборонив виробництво в Україні озоноруйнівних речовини і фторованих парникових газів і дозволив імпорт цих речовин лише особам, що внесені до відповідного реєстру (вони мають працювати над скороченням викидів цих речовин). Тоді ж парламент затвердив закон, що є передумовою для запуску торгівлі квотами на викиди парникових газів (ПГ) та запроваджує правила моніторингу викидів ПГ й покарання за порушення цих правил. Запуск торгівлі квотами є однією з умов євроінтеграції України. 

У 2022 році Верховна Рада змінила умови отримання дозволів на викиди забруднень в атмосферу. Щоб отримати дозвіл, підприємства мають дотримуватися нормативів допустимих викидів та вимог до технологічних процесів з обмеження викидів, а також повинні щороку звітувати про дотримання умов, прописаних у дозволі. Дозволи видаватимуть Мінекології та місцеві держадміністрації на основі висновку про оцінку впливу на довкілля, якщо він є.

Того ж року Україна дозволила брати участь в оцінці впливу на довкілля державам, на яких можуть вплинути проєкти, що впроваджуються в Україні (наприклад, будівництво автомагістралей, аеропортів, портів, залізниць). А восени 2022 року парламент ухвалив закон про створення єдиної державної онлайн-системи даних про викиди та перенесення шкідливих речовин. Дані системи будуть візуалізовані на онлайн-мапі, де можна буде побачити всі підприємства-забруднювачі та інформацію про викиди, які вони здійснюють. Завдяки цьому громадськість зможе долучатися до формування політики у цій сфері. У 2023 році парламент скоротив тривалість громадських обговорень під час оцінки впливу на довкілля й дозволив проводити їх онлайн. 

Також у 2022 році парламент запровадив єдиний реєстр стратегічної екологічної оцінки (це оцінка впливу на довкілля державних проєктів і програм). Цей реєстр буде відкритим і міститиме документи державного планування для проєктів разом з оцінками їхнього екологічного впливу та результатами громадського обговорення цього впливу.

У 2023 році парламент ухвалив закон про створення нової державної системи моніторингу довкілля, запровадження якої було заплановане ще 2015 року. Власне державний моніторинг довкілля існував з 1993 року, проте після передачі регіональних відділів Мінекології до місцевих органів влади фінансування системи значно скоротили, що призвело до браку повної та об’єктивної інформації про стан довкілля. Нова система, що надає вільний доступ до екологічної інформації, наразі наповнюється даними. Державна система моніторингу довкілля охоплює моніторинг атмосферного повітря; вод; земель і ґрунтів; лісів; біологічного та ландшафтного різноманіття; геологічного середовища; а також моніторинг у сфері управління відходами та моніторинг впливу фізичних факторів (температура, шум, вібрація, іонізуюче та неіонізуюче випромінювання). Система взаємодіє з Державним водним кадастром, що спрощує видачу дозволів на спеціальне водокористування та розробку планів управління річковими басейнами. 

У липні 2024 року парламент запровадив контроль промислового забруднення. Закон визначає порядок отримання від Мінекології інтегрованого довкіллєвого дозволу (на викиди в атмосферне повітря, спеціальне водокористування та поводження з відходами) на використання певного обладнання. Закон впроваджує в українське законодавство Директиву 2010/75/ЄС про промислове забруднення та є однією з умов програми Ukraine Facility. Директива впроваджує контроль промислового забруднення та зменшення його впливу на довкілля із застосуванням найкращих доступних технологій. Вона передбачає комплексний аналіз впливу підприємств на довкілля й отримання інтегрованого дозволу на скиди та викиди відповідно до принципу «забруднювач платить». 

Протягом 5 років після завершення воєнного стану українські підприємства повинні будуть відповідно до Директиви 2010/75/ЄС встановити автоматизовані системи контролю викидів шкідливих речовин в атмосферу на джерелах забруднення (щоправда, ця норма наразі діє лише для нового обладнання, тоді як «радянське» обладнання залишиться без систем контролю. Втім, до закінчення воєнного стану уряд має час допрацювати цю регуляцію).

Також на виконання умов Ukraine Facility Україна запровадила рамковий закон про основи державної кліматичної політики. Закон прописує прагнення України до кліматичної нейтральності та виконання зобов’язань в рамках Паризької угоди, до якої ми приєдналися (наразі Україна зобов’язалася до 2030 року скоротити викиди парникових газів до 35% від рівня 1991 року, але, скоріш за все, це зобов’язання потрібно буде знизити).

Скорочення кількості відходів та управління відходами

Скорочення кількості відходів, а в ідеалі запровадження циркулярної економіки, має бути стратегічною метою України, якщо ми рухаємося до ЄС. За останні роки Україна ухвалила декілька законів з управління відходами, що відповідають європейським принципам. 

Так, у 2021 році парламент заборонив безкоштовні пластикові пакети в закладах торгівлі й встановив мінімальні ціни на них. До того ж, пакети мають бути біорозкладними.

У липні 2022 року Верховна Рада ухвалила комплексний закон про управління відходами. Він визначає порядок збирання, вивезення та оброблення відходів, впроваджує європейську ієрархію поводження з відходами (запобігання утворенню — підготовка до повторного використання — перероблення — інша утилізація — вивезення на полігон) та принцип «забруднювач платить», прописує організаційні засади роботи систем управління відходами на різних рівнях тощо. Доповнюють цей закон порядок припинення статусу відходів (тобто перекласифікації відходів, наприклад, металобрухту, на сировину) та порядок моніторингу об’єктів оброблення відходів (підприємства з оброблення відходів отримуватимуть дозволи на роботу лише якщо у них є система моніторингу впливу їхньої роботи на довкілля. Програми моніторингу ці підприємства щороку подаватимуть до Міндовкілля). Ці два порядки запроваджують по три директиви ЄС.

Охорона вод

У цій сфері за 2019-2024 роки відбулося дві реформи. У 2023 році ухвалено рамковий закон «Про водовідведення та очищення стічних вод», що встановлює обов’язки підприємств, які займаються водовідведенням, вимоги до очищення стічних вод; нормативи у сфері водовідведення; технічні умови на приєднання до систем централізованого водовідведення та порядок здійснення державного контролю у цій сфері. У 2024 році Міндовкілля затвердило правила охорони підземних вод, зокрема правила буріння, консервації та ліквідації свердловин, регулярного звітування водокористувачів про стан свердловин.

Хімічна і техногенна безпека

Для запобігання негативному впливу хімічної продукції на довкілля та приведення українського законодавства до європейського парламент скасував ліцензування виробництва особливо небезпечних хімічних речовин, але натомість заклав фундамент для побудови національної системи управління хімічними речовинами за європейським зразком та імплементації базових технічних регламентів REACH (Registration, Evaluation, Authorisation and Restriction of Chemicals) та CLP (Classification, Labelling and Packaging of substances and mixtures). 

У 2023 році Верховна Рада змінила Кодекс цивільного захисту й чітко визначила механізми здійснення державного нагляду у сфері техногенної і технічної безпеки, а також обов’язки підприємців із забезпечення пожежної безпеки. А трохи пізніше Україна приєдналася до Мінаматської конвенції про ртуть і запровадила міжнародно визнані правила поводження зі ртуттю. Це має стати початком розв’язання проблем із залишками ртуті на підприємствах, які вже не працюють, і де ртуть зберігається у неналежних умовах. Для цього Україна зможе отримати кошти Глобального екологічного фонду, а також технічну та експертну допомогу.

Звісно, війна завдала величезної шкоди українській природі — це і лісові пожежі, й забруднення ґрунтів і вод токсичними речовинами, і знищення рідкісних тварин у заповідниках. Проте однією з найбільших проблем є замінування територій (станом на липень 2024 року потенційно було заміновано близько 144 тис. м2). На вирішення цієї проблеми у червні 2024 року Кабмін затвердив національну стратегію протимінної діяльності до 2033 року та план її виконання на 2024-2026 роки (це один із показників Ukraine Facility). Україна отримує міжнародну допомогу на розмінування, але подеколи фермери роблять це на свій ризик.

Що далі?

За планом Ukraine Facility, Україна має продовжити впроваджувати європейські екологічні норми до свого законодавства.

Зокрема, потрібно буде встановити автоматизовані системи контролю забруднення на всіх підприємствах, а не лише на нових, ухвалити закон про смарагдову мережу та запровадити виконання заходів, що знижують екологічні ризики техногенних аварій.

Крім того, Україна повинна буде затвердити стратегію впровадження принципів циркулярної економіки та відповідний план дій, оновити національний план з управління відходами й запровадити нарешті електронний облік деревини та сертифікацію походження виробів із неї, щоб уберегти наші ліси від хаотичного вирубування. Також потрібно буде приводити українське законодавство у відповідність до Green Deal.

Звісно, збереження довкілля — це відповідальність не лише уряду. Кожна компанія і кожен громадянин має зробити свій внесок у те, щоб наступні покоління також могли отримувати «послуги» від природи.