Платити політикам за виконану роботу

Три нещодавні дослідження визначили, як члени Європейського парламенту (ЧЄП) відреагували на зміни їхньої заробітної плати в 2009 році

Новинарня

Автор:

Питання щодо того, скільки повинні отримувати українські депутати, отримало неабияку увагу останнім часом. На відміну від українських депутатів, які у 2009 році голосували за урізання їхньої заробітної плати вдвічі, їх нове покоління бажає бачити збільшення своїх зарплат.

Аргументація на користь підвищення зарплати, як правило, складається з двох частин: по-перше, існує ствердження, що робочі місця, які пропонують високі зарплати повинні залучати все більше й більше кращих кандидатур, тобто, присутній ефект відбору. Другий аргумент свідчить, що наявність високо оплачуваної роботи мотивує наполегливо працювати для того, щоб зберегти цю високо оплачувану роботу, тобто, існує стимулюючий ефект. Обидва ці міркування приводять до висновку, що заробітна плата українських депутатів повинна бути підвищена. Зрештою, хто виступатиме проти кращих депутатів, які важче працюють?

Звичайно, будь-який хороший економіст знає, що прийняття хороших рішень означає не лише очікування вигоди від цих рішень, а скоріше порівняння розміру вигоди із розміром витрат[1]. Обчислення розміру цих додаткових втрат є простим – ми множимо підвищення заробітної плати на кількість депутатів. Однак оцінка вигоди, тобто наскільки підвищення заробітної плати призведе до поліпшення якості і робочих зусиль депутатів, є набагато важчим завданням. На щастя, досвід деяких інших країн, які змінили заробітну плату своїх депутатів, може бути корисним в цьому відношенні.

Наприклад, три нещодавні дослідження визначили, як члени Європейського парламенту (ЧЄП) відреагували на зміни їхньої заробітної плати в 2009 році.  До 2009 року, зарплата ЧЄП дорівнювала зарплаті члена парламенту в парламенті його / її рідної країни. Наприклад, угорський депутат Європарламенту заробляв близько 10 тисяч євро в рік, іспанський ЧЄП заробляв близько 40 тисяч євро, в той час як італійський депутат Європарламенту заробляв більше 140 000 євро в рік (крім того, він також може заробити декілька сотень євро добових за кожен день, коли він присутній в парламенті). Проте з 2009 року всі депутати Європарламенту почали отримувати однакову зарплату – 90 000 євро в рік. Таким чином, депутати Європарламенту з деяких країн (в основному країн Східної Європи) зазнали значного збільшення заробітної плати, в той час як для інших це було значним зниженням. Як це вплинуло на поведінку депутатів?

Незважаючи на значні зміни в заробітній платі (в середньому, зарплата була підвищена втричі), вплив не був вражаючим.

По-перше, вплив на таких людей, які пробилися до парламенту, був доволі незначним. Дослідження Томаса Брендле з Базельського університету показує, що підвищення заробітної плати не призвело до збільшення частки депутатів з вищою освітою, в той час як дослідження Раймонда Фісмана з Колумбійського університету та трьох його колег визначило, що подвоєння заробітної плати ЧЄП забезпечує лише 15% ймовірності, що депутати Європарламенту відвідували найкращі університети[2]. Проте депутати Європарламенту були більш зацікавлені в збереженні своєї роботи, а також подвоєння заробітної плати ЧЄП на 40% підвищило вірогідність того, що ЧЄП балотуватиметься на переобрання та зменшило вірогідність того, що ЧЄП покине пост до закінчення терміну. Підвищена зарплата також збільшила кількість партій, які пропонують кандидатів до парламенту.

Якщо ефект відбору був незначним, то вплив на продуктивність роботи депутатів був ще меншим. Збільшення заробітної плати, наприклад, не збільшило присутність ЧЄП в парламенті – насправді, 2 з 3 досліджень встановило, що підвищення заробітної плати дещо збільшило число прогулів – так як їхня гарантована заробітна плата збільшилася, депутати стали менше зацікавлені в отриманні добових за присутність в парламенті.

Ефект від підвищення заробітної плати щодо рівня активності депутатів під час перебування в парламенті також залишається обмеженим – Раймонд Фісман і його колеги виявили, що підвищення заробітної плати не знизило тенденцію депутатів не голосувати, перебуваючи в парламенті. Дослідження Томаса Брендле визначило невеликий позитивний вплив на кількість виступів і заяв – збільшення заробітної плати вдвічі збільшило їх частоту на 15%. Але дослідження Насі Мокан (Державний університет Луїзіани) і Духи Алдтіндаг (Обернський університет) виявили, що підвищення заробітної плати призвело до зменшення загальної кількості письмових та усних запитань членів Європарламенту, і не мало ніякого впливу на виступи, подані заяви або написані звіти.

Звичайно, основний ефект на який сподіваються українці, що підвищення заробітної плати депутатів зменшить рівень корупції. Єдиним дослідженням щодо впливу заробітної плати депутата на рівень корупції є дослідження Мітчелл Хоффман (Університет Торонто) і Елізабет Лайонс (Каліфорнійський університет, Девіс). Вивчаючи дані державних органів влади США, вони не знайшли жодного підтвердження ані щодо впливу підвищення зарплат на число урядовців, котрі були засуджені за корупцію, ані про те, наскільки корумпованим вважається державний уряд. Нещодавня [ненаукова] стаття в Guardian використовуючи невелику вибірку із розвинених країн, показала також, що немає майже ніякого зв’язку між рівнем корупції в країні і заробітною платою депутатів в цих країнах. Італія, наприклад, є порівняно корумпованою країною, незважаючи на те, що заробітна плата депутатів є дуже щедрою.

У той же час, є деякі непрямі докази впливу високих зарплат на корупцію, витягнені із досліджень, які фокусуються на держслужбовцях, а не на депутатах. Три економісти Університету Гронінгена виявили, що країни з відносно високою заробітною платою державних службовців (по відношенню до заробітної плати в приватному секторі) мають нижчі рівні корупції, – але це стосується лише відносно бідних країн, де ВВП на душу населення становить приблизно 9000 $, таких як Україна.

І в огляді наукової літератури щодо корупції 2005 року, Якоб Свенссон наводить приклад Швеції, яка успішно позбулася репутації однієї з найбільш корумпованих країн у 17-му і 18-му столітті, яка, окрім інших речей, підвищувала заробітну плату державних службовців та лібералізувала економіку. Свенссон також робить висновок в своєму огляді літератури про те, що політика заробітної плати.ю спрямована на боротьбу з корупцією, може бути ефективною тільки за наявності одночасно ефективного моніторингу державних службовців.

Останній висновок, природно, вказує на наступний вихід для України – Україна повинна мати систему оплати за результати роботи. Винагорода за результати роботи насправді не є загальною практикою для депутатів, і мушу визнати, що немає жодного дослідження щодо ефективності оплати праці за результатами роботи для політиків[3], але існують такі приклади. Державний законодавчий орган Нью-Йорку в певний момент увів закон “Немає бюджету – немає оплати”, який передбачає, що якщо бюджет не був затверджений в строк, державні законодавці не можуть отримати зарплату до того, як дійсно пройде утвердження бюджету. І законодавчі збори штату Каліфорнія представили статтю, згідно з якою губернатор штату і депутати не могли отримати підвищення заробітної плати, якщо очікувалось, що в країні існуватиме дефіцит.

Враховуючи, що існує широкий консенсус щодо тягаря, який корупція приносить Україні, і що винищення корупції є найвищим пріоритетом України, то значне збільшення зарплати депутатів повинно бути зроблено частиною загального набору реформ, спрямованих на боротьбу з корупцією, а також стати результатом впровадження цих реформ. Таким чином, збільшення оплати депутатам буде безпосередньо пов’язано з результатами їх роботи. Крім того, дехто може також захотіти зробити майбутнє зростання заробітної плати депутатів залежним від присутності під час парламентських сесій та навіть від особистого прийняття участі у голосуванні. Зростання дивідендів, яке принесуть такі реформи для України, легко покриє збільшення вартості оплати депутатам.

Примітки

[1] Насправді, ми повинні також порівнювати ефект збільшення зарплати депутатів із альтернативним використанням цих грошей – ті ж аргументи, що ми використовуємо для підтримки підвищення заробітної плати депутатів, також можуть бути використані, щоб запропонувати підвищення зарплати іншим державним службовцям. Наприклад, ми всі хочемо, щоб наших дітей вчили більш освічені і працелюбні вчителі, а отже в Україні, ймовірно, слід також (або, можливо, натомість) збільшити заробітну плату вчителів і викладачів. Але для спрощення нашої дискусії  ми будемо ігнорувати це зауваження.

[2] Дослідження Кайси Котакорпі (Тамперський Університет) і Пану Поутваара (Гельсінський Університет) щодо підвищення заробітної плати членам парламенту Фінляндії не знайшли жодного впливу на рівень освіти депутатів-чоловіків, в той час як збільшення заробітної плати на 35% збільшило частку жінок-депутатів з вищою освітою приблизно на 15%.

[3]Існує доказ ефективності оплати праці за результатами роботи в інших умовах, проте, згідно із загальним висновком, плата за продуктивність найкраще працює тоді, коли вимір продуктивності чітко визначений і може бути легко виміряний.


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний