Геополітичні ризики та економічні очікування: роль торгівельних зв’язків

Існує чимало досліджень, присвячених впливу геополітичних чинників на макроекономічні змінні, проте значно менше уваги приділено їхньому впливу на економічні очікування. Очікування відіграють важливу роль, адже саме вони визначають рішення домогосподарств, компаній та розробників політики, а відтак — впливають на майбутні макроекономічні показники. Крім того, очікування оперативно реагують на нову інформацію, що дозволяє краще зрозуміти трансмісійний механізм геополітичних ризиків — тобто те, як війни чи зміни режимів в одній країні впливають на добробут інших країн у глобальному масштабі. Оскільки шоки передаються через міжнародні канали, зокрема, глобальні ланцюги доданої вартості, ми аналізуємо структуру торгівлі кожної країни, щоб оцінити, як зовнішні геополітичні ризики можуть на неї впливати.

На рисунку 1 показано, що майже одразу після повномасштабного вторгнення росії в Україну прогноз зростання реального ВВП знизився (пунктирна лінія), тоді як невизначеність цього прогнозу різко виросла (суцільна лінія) й залишається високою. Але чи мають геополітичні ризики систематичний вплив на економічні очікування, чи це явище є специфічним для нинішньої війни та санкцій проти росії?

Щоб відповісти на це запитання, я досліджую, як геополітичні ризики впливають на консенсусний прогноз ВВП та інших макроекономічних змінних, сформований професійними прогнозистами. Аналіз охоплює як рівень прогнозів, так і показники їхньої невизначеності для 32 країн на основі щомісячних даних за період з січня 1990 року по червень 2023 року.

Індекс внутрішніх геополітичних ризиків (GPR) я взяв із дослідження Caldara and Iacoviello (2022). Цей індекс базується на даних новин — він підраховує, як часто в медіа згадуються певні слова (зокрема «війна», «конфлікт», «повстання» тощо) у зв’язку з конкретними країнами або містами. Індекс охоплює 44 розвинені країни та країни з ринками, що розвиваються, починаючи з 1985 року. Важливо, що Caldara та Iacoviello (2022) показують: цей індекс є екзогенним щодо показників макроекономічної невизначеності.

Я також побудував власний показник впливу зовнішніх геополітичних ризиків на основі обсягів двосторонньої торгівлі. Індекс зовнішніх геополітичних ризиків визначається як сума обсягів торгівлі країни з усіма її торгівельними партнерами відносно ВВП цієї країни зважена на рівень внутрішніх геополітичних ризиків цих партнерів. Ідея полягає в тому, що якщо країна A має значний обсяг торгівлі з країною Б, то внутрішні геополітичні ризики країни Б істотно впливатимуть на макроекономічні показники країни A.

Як показано на рисунку 2, індекс зовнішніх геополітичних ризиків (GPR) у період повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року був вищим для країн, які мають тісніші торгівельні зв’язки з росією та Україною.

Рисунок 2. Індекс зовнішніх геополітичних ризиків (GPR), 2022 рік

Я також проаналізував, як міжнародне поширення геополітичних шоків залежить від структури міжнародної торгівлі. Для цього я розрахував показники концентрації торгівлі, а також еластичності імпорту та експорту на рівні товарних груп для кожної країни у вибірці. Гіпотеза полягає в тому, що країни з більш концентрованою структурою торгівлі є більш вразливими до геополітичних шоків. Аналогічно, країни з більш еластичним експортом і менш еластичним імпортом більше відчуватимуть негативний вплив таких шоків.

Щоб розрахувати еластичність експорту та імпорту, я використовую двосторонні торгівельні дані, а також показники еластичності на рівні товарних груп, розраховані Fontagne et al (2022).

На рисунку 3 представлено еластичність заміщення для товарів, які мають найбільшу частку в структурі торгівлі. Наприклад, кам’яне вугілля та нафтові гази відносно легко замінити завдяки наявності кількох джерел постачання або близьких альтернатив. Натомість такі товари, як деталі машин чи комп’ютери, значно складніше замінити через їхню технологічну складність і обмежену доступність аналогів. Як наслідок, країна, що переважно експортує вугілля, має вищу еластичність експорту, ніж країна, яка спеціалізується на експорті високотехнологічної електроніки чи мікрочипів. Наприклад, Китай демонструє високу еластичність імпорту, що свідчить про його здатність легко змінювати джерела постачання. Водночас еластичність його експорту низька, оскільки іншим країнам складно знайти заміну китайському експорту через панівну роль Китаю в глобальних ланцюгах постачання.

Я оцінюю вплив внутрішніх і зовнішніх геополітичних ризиків на медіану та міжквартальний розмах прогнозів (як показник дисперсії) з урахуванням фіксованих ефектів часу та країни. Результати свідчать, що зростання як внутрішніх, так і зовнішніх геополітичних ризиків має обмежений вплив на рівень прогнозованого ВВП, споживання та інфляції. Водночас такі шоки систематично підвищують невизначеність прогнозів, за винятком прогнозу інфляції.

Згодом я повторно оцінив модель з урахуванням еластичності експорту й імпорту, а також концентрації торгівлі для кожної країни. Виявилося, що країни з низькою еластичністю експорту — тобто ті, чий експорт важко замінити — демонструють нижче зростання невизначеності прогнозів у відповідь на геополітичні шоки.

Отримані результати мають кілька наслідків для політики. Уряди мають посилювати свою спроможність оцінювати геополітичні шоки та управляти ними. Вони також мають покращувати комунікацію політики, щоб зменшити невизначеність. Нарешті, диверсифікація торгівельних зв’язків може зміцнити економічну стійкість.