Рецензія професора Андрія Кириленка на проект VoxUkraine “Погані рішення”

Андрій Кириленко порівнює політику шокової терапії з кровопусканням, яке допомагає країнам при виконанні ряду додаткових умов

Автор:

Андрій Кириленко порівнює політику шокової терапії з кровопусканням, яке допомагає країнам при виконанні ряду додаткових умов. Українські економічні помилки викликані нездатністю молодої держави планомірно реалізувати нав’язану ззовні процедуру. Що робити зараз? По-перше, довести до кінця розпочаті реформи. Але це не все. Виклики, що стоять перед країною набагато складніші, наприклад, рентна економіка і монополії і їх уже не вилікувати “кровопусканням”. Але і економічна думка не стоїть на місці – шокова терапія (кровопускання) давно не панацея від усіх хвороб. Україні варто навчитись застосувати більш точні інструменти. Але для цього треба поставити більш точний діагноз.

Читаючи статтю Vox Ukraine про 7 найгірших помилок української влади, я згадав історію про останні дні першого президента Сполучених Штатів Джорджа Вашингтона.

Універсальний рецепт

Відомо, що в четвер 12 грудня 1799 року 67-річний Джордж Вашингтон кілька годин провів верхи під дощем зі снігом, об’їжджаючи свої володіння. У п’ятницю 13 грудня він прокинувся із сильним запаленням горла, проте знову кілька годин провів верхи під сильним снігом. Рано вранці в суботу 14 грудня Джордж Вашингтон раптово прокинувся від задухи. Покликали трьох лікарів. Вони зробили кровопускання – інвазійну медичну процедуру, що ґрунтувалася на теорії гуморальної фізіології. Гуморальна фізіологія – це теорія про походження та лікування хвороб, що походить від Гіппократа (приблизно 460-370 до н.е.), який вважав, що здоров’я залежить від правильного балансу чотирьох основних рідин (abo gumoriv) організму – крові, слизу, чорної та жовтої жовчі. Згідно цієї теорії, хвороба – це свідчення того, що одна з рідин вийшла з рівноваги i лікування хвороби полягає в її поверненні до рівноваги. Поступово ця теорія визнала найголовнішою рідиною кров i кровопускання почали широко призначати як стандартне лікування у багатьох випадках, зокрема при запаленні горла. Є документальні свідчення того, що 14 грудня 1799 року протягом близько 12 годин лікарі випустили з Джорджа Вашингтона приблизно 2,3 літрів крові, що в середньому складає близько 40 відсотків об’єму крові людини. Kровопускання не принесло успіху і у 10 вечора Вашингтон помер.

Тоді як полеміка довкола смерті Джорджа Вашингтона триває i досі, теорія хвороб та їхнього лікування дуже сильно просунулася вперед. Гуморальну фізіологію більше не вважають традиційною теорією, а в медичних інститутах немає курсів про чорну чи жовту жовч. Лікування пігулками замінило кровопускання. Діагностика з використанням рентгену та мікрохвиль дозволяє лікарям заглядати всередину пацієнтів не розрізаючи їх. Жоден лікар в США чи Україні наразі не призначить кровопускання хворому із запаленням горла. При цьому ми можемо тільки здогадуватися, що казатимуть про сучасне лікування пігулками, скажімо, через 25 років.

Українська хвороба

Теорія економічного кровопускання – відновлення стабільності економіки країни шоковими методами – може спрацювати в Україні, проте я пропоную покладатися на якіснішу діагностику і діяти не за теоріями, a за обставинами. Навіть якщо всі ці теорії, що використовують економічні еквіваленти чорної та жовтої жовчі, виявляться повністю хибними, збір та аналіз надійних даних може допомогти як політикам i експертам, так і громадськості у прийнятті більш свідомих рішень.

Наприклад, початковою передумовою для функціонування незалежного центрального банку було те, що він приймав би довгострокові економічні рішення краще за політиків, що зазвичай зайняті поточними злетами і падіннями своєї кар’єри. Цю передумову було нещодавно скориговано практикою, що незалежний центральний банк має також збирати, упорядковувати та оприлюднювати багато цінної інформації та аналізу. Ідея полягає в тому, що центральний банк не має безпосередньо встановлювати ціни на товари і послуги (тобто, не має залучати жорсткі економічні методи), а має багато займатися діагностикою і демонструвати готовність діяти за різних сценаріїв. Знову ж, лишається відкритим питання того, наскільки це ефективно, але збір надійніших даних, побудова досконаліших моделей, ширша діагностика і донесення цього всього до громадськості – це, мабуть, непогане рішення. Мало хто з пацієнтів сьогодні відмовився б від додаткових діагностичних обстежень, особливо якщо їх можна провести дешево і ефективно.

На закінчення скажу, що якими б не були ці сім помилок української влади, їх треба сприймати як частину економічного шляху України. Жодній країні не вдалося побудувати та підтримувати успішну макроекономічну політику, не припускаючись жахливих помилок. Численні економічні та фінансові кризи у всьому світові впродовж останніх 25 років свідчать про те, що українські політики – не єдині, хто припускається помилок. Незважаючи на величезну кількість економістів теоретиків та апробацію економічних ідей, помилки і надалі траплятимуться. Тож, якщо ви відповідаєте за розробку економічних рішень і вам стало відомо про допущену помилку, оперативно визнайте її, отримайте консультацію у кількох неупереджених економістів щодо її вирішення та продовжуйте працювати.

І наостанок — після того, як нова влада завершить свою версію шокової терапії, на неї чекають справді серйозні економічні проблеми. Найбільша з них – це величезна концентрація власності у стратегічних секторах економіки. У секторах української енергетики і транспорту діють відверті монополії. Допоки їх не ліквідували або не змусили справді конкурувати, їхня гонитва за рентою роками змушуватиме Україну пасти задніх, або навіть повністю зашкодити розвитку інноваційної економіки, яким би вправним не став її неоліберальний центробанк у інфляційному таргетування.

Проект “Погані Рішення: Як створити найбіднішу країну Європи” можна прочитати за посиланням.


Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний