Реформований ринок праці — більш продуктивна економіка. Чи ні?

У цьому матеріалі ми аналізуємо, який вплив мають зміни в регулюванні ринку праці у різних країнах на зростання продуктивності праці.

Автор:

Ми виявили, що зміна регулювання ринку праці є другим за важливістю фактором зростання продуктивності праці за період з 1995 по 2014 рік. Відносно багаті країни отримують від лібералізації ринку праці більше, ніж бідніші країни. При цьому дерегулювання ринку праці має більший вплив на зростання економіки в країнах з менш лібералізованим ринком праці. Отже, країни з жорстко регульованим ринком праці отримають від послаблення регулювань відчутно більше. 

Навіщо аналізувати реформи ринку праці

Реформа ринку праці складається з кількох компонентів, які впроваджуються з метою поліпшення умов на ринку праці. Деякі реформи спрямовані на регулювання правил найму, звільнення та мінімальної заробітної плати. Інші регламентують колективні переговори, робочий час та вартість звільнення працівників або захист тих, хто працює за строковими контрактами. Цілі різних реформ можуть дуже відрізнятися. Основна ідея реформ полягає в тому, що вони мають позитивний вплив на ринок праці. Найважливіший зв’язок, про який пишуть дослідники, — це взаємозв’язок між регулюванням ринку праці та безробіттям та рівнем економічної активності. Дослідники погоджуються, що підвищення гнучкості ринку праці приводить до збільшення як зайнятості, так і економічної активності.

Зважаючи на дизайн реформ ринку праці, такий результат є очікуваним. Оскільки праця – необхідний чинник підвищення національного багатства, важливо також дослідити, як реформи ринку праці впливають на зростання продуктивності праці. Регресійний аналіз дає неоднозначну відповідь на це питання. Цей тип аналізу, однак, не показує канали, через які регулювання ринку праці впливає на економічне зростання, і тому може вводити в оману. Бадуненко (2018) базуючись на роботах Бассаніні та Еккехарда (2002) та Ботеро, Дянкова, Ла Порта, Лопес-де-Сіланес та Шлейфер (2004) доходить висновку, що регулювання ринку праці підвищує ефективність розподілу ресурсів в економіці через влаштування працівників на посади, які найкраще їм підходять. Концептуально продуктивність праці розподіляється на компоненти – зміна ефективності, технологічні зміни, зростання капіталомісткості, накопичення людського капіталу та зміна гнучкості ринку праці. Цей розподіл дозволяє кількісно оцінити вплив кожного окремого компоненту зміни регулювання ринку праці на зростання продуктивності праці.

[Зміна] регулювання ринку праці. Дані

Аналіз проводився за період з 1995 по 2014 роки для 52 країн, для яких доступні вичерпні дані про обсяг виробництва та використаних ресурсів, необхідні для оцінки виробничої функції. Дані щодо регулювання ринку праці взяті з Інституту Фрейзера (Gwartney, Lawson, and Hall, 2016). Індекс регулювання ринку праці коливається від 0 до 10 і обчислюється як просте середнє значення шести компонентів: (i) правила найму та мінімальної заробітної плати, (ii) правила найму та звільнення з роботи, (iii) централізовані колективні переговори, (iv) регулювання, (v) встановлена вартість звільнення працівників та (vi) призов на військову службу. Індекс вимірює, наскільки гнучким є ринок праці, тому він отримав назву LMF (гнучкість ринку праці). Чим ближче показник до 0, тим жорсткішим є ринок. Вищий показник означає більшу гнучкість ринку праці. Еволюція індексу для окремих країн показана на Рисунку 1.

Рисунок 1. Індекс регулювання ринку праці.

Джерело: (Gwartney et al., 2016)

 

Рис.1 висвітлює кілька моментів. По-перше, США та Великобританія є країнами з найбільш лібералізованим ринком праці. По-друге, ринки праці в 2014 році є більш лібералізованими, ніж у 1995 році. По-третє, європейські країни зменшували жорсткість регулювання своїх ринків праці, але у дуже помірному темпі. Нарешті, у деяких країнах ринок праці всупереч загальному тренду став ще більш регульованим.

Індекс Інституту Фрейзера, як і інші індекси, можна критикувати. Аналіз, зроблений на основі цього індексу, вимагає обережного тлумачення. Оскільки індекс, який отримується шляхом агрегування різних типів даних (вищевказані шість компонентів отримують як на основі результатів опитування, так і на основі даних статистики), містить фоновий шум, також був виконаний аналіз надійності з використанням індексу, який виключає призовну складову. В результаті висновки не змінилися: позитивні зміни на ринку праці сприяють збільшенню продуктивності праці.

Вплив на зростання продуктивності праці. Середнє зростання продуктивності праці за 1995-2014 рр. становило 61,8% — це близько 2,56% на рік. У наступній таблиці показані узагальнені результати аналізу, де зростання продуктивності розкладається на п’ять компонентів:

  1. зміна ефективності або компонента «наздоганяння», яка показує зміну відносних відстаней до «виробничої межі» (production frontier) у 1995 та 2014 роках;
  2. технологічні зміни або рух «виробничої межі»;
  3. зростання капіталомісткості або збільшення співвідношення капітал-праця;
  4. накопичення людського капіталу або зміна індексу людського капіталу;
  5. зміна індексу гнучкості ринку праці.

Оскільки розподіл ґрунтується на індексіх, компоненти є незалежними від одиниць вимірювання, а тому їх можна порівнювати один з одним за величиною.

Таблиця 1. Відсотковий вплив компонентів розподілу на зростання продуктивності праці

Одиниця вимірювання Вплив
  Зміна ефективності Технологічні зміни Зростання капіталомісткості Накопичення людського капіталу Зміна гнучкості ринку праці
LMF  54.50  14.00  84.09  21.42  34.98
LMF2  45.02  8.40  85.35  20.95  30.33

Таблиця 1 демонструє, що гнучкість ринку праці, виміряна за індексом Інституту Фрейзера (LMF), сприяла зростанню продуктивності праці на 35%. За умови розрахунку на основі того ж індексу, але без компоненту призову до строкової служби (LMF2), її внесок складе 30%.

Дивовижно, але причиною, через яку країни не досягли ще більшого зростання продуктивності, стала їх неспроможність «наздогнати» світову виробничу межу, яка з 1995 по 2014 рік змістилася. За досліджуваний період більшої продуктивності досягли лише 4 країни: Україна, Росія, Йорданія та Норвегія. Поглиблення капіталу, безумовно, є головним фактором зростання продуктивності праці. Це підтверджує висновки багатьох попередніх дослідників, які досліджували різні країни. Другим найважливішим джерелом зростання продуктивності праці є зміна гнучкості ринку праці. Вплив накопичення людського капіталу є третім за величиною. Нарешті, лише кілька країн отримали користь від зміни технологій, тому вона є останньою за впливом на продуктивність праці в цілому. Найголовніше, що результати однакові для індексів гнучкості ринку праці як з 5, так і з 6 компонентів.

Коли реформи дають найбільший ефект?

Перший висновок, який ми робимо на основі проведеного аналізу — підвищення гнучкості ринку праці сприяє економічному зростанню. Питання полягає в тому, наскільки рівномірним є цей ефект, тобто чи всі країни отримують однакову користь від реформ ринку праці. Щоб відповісти на питання, чи є реформування ринку праці більш вигідним для багатших країн, на Рисунку 2 ми показуємо вплив зміни гнучкості ринку праці на зростання продуктивності праці з 1995 по 2014 рік у порівнянні з початковою продуктивністю праці виміряною як обсяг продукції на одного працівника в 1995 році.

Рисунок 2. Вплив LMFCH у порівнянні з обсяг виробництва на працівника у 1995 р.

 

Примітки: Зелена лінія — це лінія регресії. Коефіцієнт нахилу є статистично значущим на рівні 1%.

 

Якщо зміна внеску розташована на вертикальній вісі 1 на Рис. 2 означає нульовий внесок ((1-1)*100%). Значення вище 1 означає позитивний вплив зміни гнучкості ринку праці на продуктивність праці, а значення менше 1 – негативний. Позитивний та статистично значущий нахил регресійної прямої на Рис. 2 є доказом того, що країни, які були більш продуктивними у 1995 р., отримали більше вигод від реформування ринку праці, ніж країни, які були менш продуктивними у тому ж році.

Щоб побачити, чи отримали позитивні наслідки від зміни гнучкості ринку праці країни з негнучким ринком праці, Рисунок 3 демонструє вплив LMFCH на зростання продуктивності праці в період з 1995 по 2014 роки у порівнянні з початковим індексом гнучкості ринку праці у 1995 році. 

Рисунок 3. Вплив зміни гнучкості ринку праці (Labour Market Flexibility Change – LMFCH) на продуктивність праці у порівнянні з індексом гнучкості ринку праці у 1995 році.

Примітки: Зелена лінія — це лінія регресії. Коефіцієнт нахилу є статистично значущим на рівні 1%.

 

Коефіцієнт нахилу лінії регресії на рисунку 3 негативний та статистично значимий на всіх звичайних рівнях. Регресія свідчить про те, що продуктивність праці в країнах, де ринок праці був жорстко зарегульований, після реформ зросла більше, ніж у країнах, де ринок праці був порівняно ліберальним.

Реформування ринку праці та економічне зростання

Дискусії щодо необхідності реформування ринку праці точаться вже давно. Зверніть увагу, наприклад, на обговорення безробіття серед молоді та реформ ринку праці після 2014 року. Висновки аналізу у цій статті потрібно інтерпретувати напряму, адже досліджувався лише один зв’язок: чим гнучкіший ринок праці, тим вища продуктивність. Проте у послаблення регулювання ринку праці як інструменту підвищення продуктивності є свої межі, оскільки законодавці зазвичай мають різні соціальні цілі. Деякі з цих цілей виходять за рамки економічного зростання, наприклад, зменшення бідності та нерівності або краще соціальне забезпечення. Отже реформи, що підвищують гнучкість ринку праці, повинні супроводжуватися розробкою політик, які допомогли б нужденним знайти роботу, або, якщо працевлаштувати їх неможливо, забезпечили їм гідне життя.

Посилання

Badunenko, Oleg “Labor Market Regulations and Growth,” in “The Political Economy of Structural Reforms in Europe,” Edited by Nauro F. Campos, Paul De Grauwe, and Yuemei Ji, Chapter 8, Oxford University Press, New York, 2018. Print ISBN-13: 9780198821878 DOI:10.1093/oso/9780198821878.001.0001

Bassanini, Andrea and Ernst, Ekkehard, “Labour market regulation, industrial relations and technological regimes: a tale of comparative advantage,” Industrial and Corporate Change, June 2002, 11(3), pp. 391–426.

Botero, Juan C., Djankov, Simeon, La Porta, Rafael, Lopez-de Silanes, Florencio and Shleifer, Andrei, “The Regulation of Labor,” Quarterly Journal of Economics, November 2004, 119(4), pp. 1339–382.

Gwartney, James, Lawson, Robert and Hall, Joshua, “2016 Economic Freedom Dataset, published in Economic Freedom of the World: 2016 Annual Report,” 2016, Publisher: Fraser Institute.

VoxUkraine — унікальний контент, який варто читати. Підписуйтесь на нашу e-mail розсилку, читайте нас в Facebook і Twitter, дивіться актуальні відео на YouTube.

Ми віримо, що слова мають силу, а ідеї – визначний вплив. VoxUkraine об’єднує найкращих економістів та допомагає їм доносити ідеї до десятків тисяч співвітчизників. Контент VoxUkraine безкоштовний (і завжди буде безкоштовним), ми не продаємо рекламу та не займаємось лобізмом. Щоб проводити більше досліджень, створювати нові впливові проекти та публікувати багато якісних статей, нам потрібні розумні люди і гроші. Люди є! Підтримай VoxUkraine. Разом ми зробимо більше!


Sorry, Comments are closed!

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний