Україна не в НАТО через США? Достатньо вакцин не отримали, бо не в ЄС? А штурм Капітолію та Революція Гідності – чимось схожі? Президент вважає, що так. Та все це – маніпуляції.
29 січня американський телеканал HBO анонсував інтерв’ю з Володимиром Зеленським у першому випуску 4-го сезону шоу Axios. Уже 1 лютого, наступного дня після інтерв’ю, Офіс Президента опублікував перекладений українською текст розмови.
У 40-хвилинному інтерв’ю Володимир Зеленський розповів про своє бачення перепон на шляху України до НАТО та про відносини зі США. Говорили і про загрози від Китаю, війну з Росією, Нормандський формат та перемовини щодо Криму і, звісно ж, вакцини від COVID-19.
Маніпуляції та перебільшення президента
Суто фактологічних заяв у інтерв’ю було небагато. Зеленський часто вживав фрази «я думаю», «я хочу». У рамках фактчеку ми не можемо оцінювати, наскільки правильно Зеленський думає або хоче. Було і багато оцінок та прогнозів. Попри це, ми все ж змогли виділити заяви, які містили критичні фактологічні хиби. Далі аналізуємо основні помилки в інтерв’ю Володимира Зеленського.
Маніпуляція
«Як потрібно ще більше заявляти про бажання вступу, якщо це закріплено в Конституції України – напрямок у Євросоюз, євроінтеграція, а також вступ у НАТО? Тому в мене дуже просте питання – чому Україна досі не в НАТО? Якщо без цих фраз, що ми всі будемо думати, ми будемо спілкуватись (із президентом США Джо Байденом – ред.), для мене перше питання звучало б так: “Містере Президенте, чому ми досі не в НАТО?”»
Володимир Зеленський, 01/02/2021
Нові країни можуть бути прийняті до складу НАТО за умови консенсусу між усіма країнами-членами Альянсу. США є лише однією із 30 держав у складі Альянсу.
Для безпосереднього вступу до організації країна-кандидат повинна відповідати низці критеріїв, які викладено у Північноатлантичному договорі. Базовими є відданість принципам демократії, соціальної справедливості та економічної свободи.
Більше про маніпуляції про вступ до НАТО у матеріалі «Нехай вже буде НАТО! VoxCheck розмежовує бажане та реальність».
Маніпуляція
«Є декілька емоцій щодо вакцинації у світі. Можливо, вони не всі приємні, але я повинен їх озвучити. Те, що Україна не є рівноправним членом Європейського Союзу, – на це чітко вказали терміни вакцинації. Ми не в пріоритеті країн світу, які отримають вакцину одразу».
Володимир Зеленський, 01/02/2021
Президент правий – ми далеко не перші у черзі за вакцинами. А от чи вплинула б на це приналежність до ЄС – сумнівно. Логіка Зеленського тут така: Україна не отримала вакцину, бо вона не в ЄС. Та це – хибна логіка.
Україна має можливість отримати вакцину від коронавірусу у рамках програми COVAX. COVAX — це своєрідна подушка безпеки. Принцип такий: багатші держави «скидаються» грошима, щоб підтримувати медичні дослідження та вкладати в будівництво інфраструктури. Відтак у майбутньому буде можливість виробляти більше доз препарату, щоб розподілити між країнами-учасницями.
Та оскільки Україна входить до групи країн із доходами нижче середнього, то вакцини для неї надаватимуть у рамках спеціального механізму фінансування від Глобального альянсу з вакцин та імунізації (GAVI).
Але Україна також може та має і самостійно купувати вакцини. Адже від COVAX Україна може розраховувати на вакцини лише для 20% населення – та й ті надходитимуть окремими траншами. Решту населення треба вакцинувати власним коштом.
Централізованими закупівлями медпрепаратів в Україні займається держпідприємство «Медзакупівлі». Саме воно має укладати контракти щодо вакцин. Тільки от МОЗ уповноважив їх це робити лише 10 грудня – в час, коли, до прикладу, Велика Британія уже кілька днів робила щеплення своїм мешканцям. А кошти на закупівлю до МЗУ надійшли 22 грудня – вакцинація в США на той момент тривала уже тиждень.
Тож нарікати на свій статус поза ЄС – некоректно. Українська влада мала можливість шукати вакцину і домовлятися про її поставки завчасно, але до останнього не cкористалася цією можливістю.
Більше про участь України у Альянсі COVAX у матеріалі VoxCheck «Хто крайній: як країни вишиковуються в чергу за майбутніми вакцинами від COVID-19»
Маніпуляція
«У нас було дві революції. Ми бачили таке. Ми бачили й розуміли, що таке може статися у світі, але що це буде у США, ніхто не очікував».
Володимир Зеленський, 01/02/2021
Ні, між штурмом Капітолію і Революцією Гідності та Помаранчевою революцією є суттєва різниця.
По-перше, характер подій. І Помаранчева революція, і Революція гідності почались як мирний протест проти чинної центральної влади. Штурм Капітолію, навпаки, із самого початку був актом насилля, прямо порушував законодавство США та призвів до загибелі 5 людей (4 протестувальники та 1 поліцейський). Він був спрямований на підтримку чинного на той момент президента, який програв вибори (і це підтвердили суди США), але не хотів цього визнавати.
По-друге, причини. Якщо протести в Україні були викликані антидемократичними діями влади (у випадку Помаранчевої революції – фальсифікації на виборах, у випадку Революції гідності – відмова президента від євроінтеграційного курсу; корупція; насильство проти мирних протестувальників та ін.), то штурм Капітолію відбувся внаслідок неправдивих заяв Дональда Трампа про нібито фальсифіковані вибори та закликів перерахувати голоси.
Відрізняються й «рядові» учасники подій. Штурм Капітолію підтримували здебільшого маргіналізовані групи – наприклад, прибічники теорії змови QAnon та ультраправих рухів. В українських протестах брали участь представники різних верств та професій, а праві рухи становили незначну частку протестувальників.
Тут Зеленський говорить у контексті цифровізації в Україні і найімовірніше має на увазі реєстрацію ФОПів через додаток «Дія». Утім, не все так просто, як намагається показати президент. Процедура реєстрації ФОП може зайняти до 2 робочих днів. Близько 10 хвилин займає лише процес подання заяви. Якщо ж ФОП вам не підходить, то, наприклад, процедура оформлення товариства з обмеженою відповідальністю в середньому займає понад 6 днів (ст. 6).
«Якби» президента
Більшість висловлювань Зеленського складно перевірити відповідно до методології фактчеку. До них належать і так звані «якби»: «якби я тоді був Президентом», «якби в Україні зараз була ядерна зброя», «якби Україна була в НАТО». Та все ж кілька таких заяв ми не змогли оминути увагою. Ми їх прокоментували й залишили без вердикту VoxCheck, щоб читачі могли оцінити їх самостійно.
Без вердикту
«Я розумію, що ядерна зброя – це дуже погано. Але якби в Україні зараз була ядерна зброя, якби ми тоді не зробили таку велику помилку, а я вважаю, що це помилка на сьогодні, то не було би вторгнення, і ми мали б свої території. Тому що ми завжди могли б говорити на рівних з Російською Федерацією та з усім світом. Ось і все».
Володимир Зеленський, 01/02/2021
Відмова від ядерної зброї – не помилка, а, скоріше, необхідність. Із одного боку, економічна необхідність – обслуговування ядерної зброї обходилось би занадто дорого для України, яка у 1990-их перебувала в економічній кризі. Із іншого боку – Україні необхідно було продемонструвати свою надійність як політичного партнера, що прагне миру та стабільності. Ще у Декларації про державний суверенітет України 1990 року було проголошено, що країна буде дотримуватись трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї. Україна не змогла б розмовляти з «усім світом» на рівних, а, навпаки, могла опинитись в міжнародній ізоляції та перебувати під санкціями, як, наприклад, зараз перебуває Іран.
Без вердикту
«Чи ви хочете сказати, що ми повинні поставити хрест на Криму й не згадувати, що це наша територія? Я як новий Президент цього не можу собі дозволити. Не хочу. І я це ніколи не прийму». І, вибачте, якби я тоді був Президентом, ми б там всі вмерли в Криму, але ми б туди «зелених чоловічків» не пустили. А якби не пустили туди «зелених чоловічків», то Росія не допомагала б сепаратистам і не була б на сході України. Тому формат такий повинен бути, я так вважаю».
Володимир Зеленський, 01/02/2021
ДБР називає п’ять основних причин втрати Криму: скорочення ЗСУ, підрив стану мобілізаційної готовності, знищення систем протиповітряної оборони Криму, незаконні зміни в ЗСУ та нівелювання стратегічних документів, невжиття заходів щодо реагування на зовнішні загрози.
Чи можна було просто не пустити «зелених чоловічків» у Крим при такій обороноздатності та системному руйнуванні ЗСУ – невідомо.
Без вердикту
«Ви повинні знати, що декількох людей ми вигнали з партії. Таких прецедентів у цьому парламенті не було. Жодна партія не позбавилася своїх депутатів, хоча відома інформація, що на них мають вплив деякі фінансові групи. Як тільки я мав не лише чутки і замовні статті, а доказ, що ця людина фінансується тією чи іншою фінансовою групою, я пропонував партії позбавитися цієї людини».
Володимир Зеленський, 01/02/2021
«Слуга народу» дійсно виключала зі свого складу депутатів. Деяких справді через лобіювання олігархічних інтересів (Анна Скороход) чи випадки хабарництва (О. Юрченко). А інших, наприклад, Гео Лероса – через критику президента та його оточення. Він звинувачував Зеленського у порушенні передвиборчих обіцянок, а голову Офісу Президента – у зловживанні владою. Невдовзі депутата виключили з фракції.
Олександра Дубінського теж виключили зі складу фракції, але вже 1 лютого, тобто після інтерв’ю. Чому цього не зробили раніше? Хіба численних свідчень журналістів-розслідувачів про зв’язки Дубінського з Коломойським, статки депутата та поширювані ним фейки про «повій на Майдані» було замало? Залишаємо це питання відкритим.
Не менше зауважень і до інших депутатів пропрезидентської партії: Євгена Шевченка, який повторює кремлівські наративи про необхідність відновлення відносин з РФ і «зовнішнє управління» МВФ; Ольги Василевської-Смаглюк, ім’я якої також пов’язують з олігархом Коломойським; Максима Бужанського, який щонайменше у своєму Телеграм-каналі (а на додачу і з телеекранів) активно просуває антиукраїнські та прорадянські меседжі. Відомий Бужанський і альтернативним законом про мову, який мав би захистити права російськомовного населення.
Викриття брехні «Слуг народу» та інших політиків – у наших фактчек-відео на YouTube-каналі VoxUkraine.
Чи варто виключати таких депутатів зі складу фракції? Теж залишаємо питання відкритим – і для президента, і для читачів.
У цьому скликанні парламенту «Слуга народу» дійсно єдина фракція, що виключає своїх членів. Але загалом це не нова практика для українського парламентаризму.
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний