Провали української влади: мораторій на землю

Сім мільйонів українських громадян уже 16 років не можуть розпоряджатися своєю власною землею.

Автори:

Мораторій на продаж сільськогосподарської землі – не лише економічно шкідливе рішення, в результаті якого економіка країни недоотримала $40-50 млрд, але й обурливий випадок порушення державою прав власності громадян. Сім мільйонів українських громадян уже 16 років не можуть розпоряджатися своєю власною землею.

Матеріал є частиною спецпроекту “Погані рішення: Як побудувати найбіднішу країну Європи”

18 січня 2001 року парламент України проголосував за впровадження тимчасового мораторію на продаж населенням своїх земельних паїв. Цей крок планувався як тимчасовий захід, який захистить український ринок від накопичення землі в руках вузького кола лендлордів. Однак, “тимчасовість” триває вже майже 16 років, мораторій заважає розвитку агросектору, створенню цивілізованого земельного ринку, пов’язаного з ним кредитування і довгострокових інвестицій у розвиток галузі.

Земля. Початок

Кабінет Міністрів України зробив першу спробу запустити ринок землі ще у 1993 році, прийнявши резолюцію “Про державні податки”. Запроваджувалася змінна ставка податку на продаж землі в залежності від терміну, протягом якого її культивував власник. Якщо земля продається протягом року після приватизації, продавець сплачує 80% від ціни контракту; якщо ж земля продається через 6 років, то податок на продаж зменшується до 5%. Реформа так і не була втілена через сильну опозицію у Верховній Раді.

Наступну спробу запустити ринок землі уряд зробив у жовтні 1996 року, коли Кабмін спрямував до парламенту новий проект Земельного кодексу. Тоді, як і зараз, запуск ринку землі був умовою для продовження програми міжнародної допомоги Україні. Але, незважаючи на тиск із боку Світового банку та МВФ, у березні 1997 року проект був відхилений Радою.

Уряд і президент пішли іншим шляхом, і в 1998-1999 роках усе-таки почали роздержавлювати землю. Порядок поділу та передачі землі врегулював Указ Президента № 720 від 08.08.1995 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям». Колгоспну та совгоспну землю розпайовувавали і передавали у власність «членам колективного с/г підприємства, с/г кооперативу, с/г акціонерного товариства, у тому числі пенсіонерам, які раніше працювали в ньому» (ч. 2 Указу № 720).Саме у цей період земля почала продаватися. Існував відносно вільний ринок землі недовго – до 2001 року.

У січні 2001 року позафракційний депутат, екс-губернатор Вінницької області Анатолій Матвієнко (наразі – народний депутат від партії БПП) запропонував своїм колегам у парламенті впровадити тимчасовий мораторій на продаж землі. Відразу після різдвяних свят без обговорень у сесійній залі депутати підтримали його ініціативу, прийнявши 18 січня Закон “Про угоди щодо відчуження земельної частки (паю)”.Найбільше голосів за закон віддали представники Комуністичної партії (106 – за) і групи «Відродження регіонів» (майбутня Партія регіонів) (29 голосів – за). “Земля роздавалася пайовикам, і (народні депутати) боялися, що багаті люди будуть її скуповувати, чого дійсно не можна було виключити”, – говорить експерт з питань агросектору Олег Нів’євський. Як коротко пояснила суть документу під час голосування голова профільного Комітету ВРУ з питань аграрної політики Катерина Ващук, мораторій мав «до прийняття Земельного кодексу України заборонити рух земельних паїв».

specproekt8-%d1%8e%d0%b0

Семиразовий мораторій

Проект Земельного кодексу був поданий урядом Віктора Ющенка на розгляд Верховної Ради в жовтні 2001 року і навіть проголосований депутатами.

Цей документ “фактично створював передумови для реалізації третього етапу реформи – створення ефективного ринку землі”,

– відзначає економіст Анатолій Гальчинський у своїй книзі “Записки радника Президента: Десять років з Леонідом Кучмою”.

Але були нюанси… При розгляді законопроекту в парламенті той самий Комітет з питань аграрної політики під керівництвом Ващук вніс правки, які не тільки залишили мораторій в силі спочатку до 2003-го, а потім – до 2005 року, але й поширили його дію на всі землі с/г призначення.

Те, що планувалося як тимчасовий захід, стало фактично постійною нормою для країни.

Вперше дію мораторію продовжили на два роки (до січня 2007-го) у жовтні 2004 р. За відповідне рішення голосували комуністи і соціалісти, а також “Наша Україна”. Рішення про продовження мораторію підтримав навіть лідер “Нашої України”, новообраний президент Віктор Ющенко.

Вдруге – наприкінці 2006 року – за продовження мораторію, окрім “лівих”, проголосували найбільші парламентські партії того часу – БЮТ і Партія регіонів. Цього разу Ющенко вже наклав вето, проте парламент зміг його подолати. Після цього мораторій продовжували ще п’ять разів: у 2008, 2010, 2011, 2012 і 2015. Востаннє його продовжили до 1 січня 2017 року.

Невловимий законопроект

Сьогодні через дію мораторію 96% с/г землі перебуває поза ринком. Найбільше її у пайовиків – близько 68%.

Чи буде дія мораторію продовжена восени 2016-го? Це не головне. Відповідно до Земельного кодексу України, для зняття мораторію недостатньо просто не накладати його знову. Передумовою для зняття мораторію є набуття чинності закону про обіг земель сільськогосподарського призначення. Цей закон повинен створити «порядок реалізації прав громадян і юридичних осіб на земельну частку (пай)».

Але за 16 років з моменту впровадження мораторію такий законопроект так і не був прийнятий Верховною Радою. Найдалі зайшов проект «Про ринок земель» депутата від Партії регіонів Григорія Калетника. У 2011 році проект навіть пройшов перше читання в Раді, але далі справа не пішла.

Відповідно до останнього закону про мораторій, Кабмін до 1 березня 2016 року мав подати на розгляд Ради проект Закону України про обіг земель. Цього досі не відбулося (хоча відповідний законопроект ще у 2013 році був розроблений Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру).

Чому народні депутати й уряд наполегливо ігнорують питання створення земельного ринку?

specproekt6_maps-%d1%8e%d0%b0

Електорально непривабливий

Одна з головних причин – несприйняття в суспільстві ідеї ринку землі, вважає заступник голови Земельного союзу України Андрій Мартин. Влада у своїй риториці і діях просто використовує електоральні настрої більшості громадян.

tild3130-3730-4336-b539-326166343732__b7922cb6337023491fc1fc5f68e5e949

Володимир Гройсман, прем’єр-міністр України, червень 2016-го

«Ніяких рішень про мораторій не може бути, поки ми не зрозуміємо всі нюанси поводження з землею. Інакше це все буде дуже жахлива ситуація»

Поки чотири президенти і депутати шести скликань 16 років розмірковують про необхідність зняття (незняття) мораторію на продаж землі, Україна втратила (і продовжує втрачати) колосальні можливості для розвитку економіки, підвищення ефективності власного агросектору і добробуту сільських жителів.

Ціна мораторію

По-перше, сенс заборони обігу землі – щоб власники фінансових ресурсів не скупили землю – давно втрачений. Простий пошук в Google дозволяє знайти купу коментарів юристів про те, як можна законно обійти мораторій і придбати землю с/г призначення.

По-друге, власники землі змушені здавати її в оренду в 5-11 разів дешевше справедливої вартості.

Зараз обіг землі існує головним чином на правах орендних відносин. За підрахунками експертів агросектору Олега Нів’євського та Дениса Нізалова, вартість оренди землі с/г призначення в Україні більш ніж у 10 разів нижча, ніж могла би бути, якби були усунені викривлення на ринках землі та інших факторів виробництва – як-от поганий доступ до капіталу, мораторій на продаж землі, дроблення земельної власності. Крім того, від можливості вільно розпоряджатися землею виграли б не тільки ті, хто при бажанні продав би свій пай, а й ті, хто зберіг би його.

Зокрема, дослідники підрахували, що близько 60% сільськогосподарської землі в користуванні обробляється орендарями, які взяли землю в оренду у власників паїв. Середній орендний платіж в 2015 році склав $37/га. У той же час, якби ринки й чинники виробництва працювали нормально, вартість оренди складала б $455/га, тобто в 11 разів більше.

По-третє, без запуску офіційного ринку землі не варто розраховувати на довгострокові інвестиції в аграрний сектор. “Зараз вони не здійснюються через невпевненість у завтрашньому дні”, – каже Сергій Зузак, директор з розвитку бізнесу SCM (відповідає в тому числі за розвиток аграрного бізнесу групи). Як приклад Зузак наводить створення поливних систем, які вимагають дуже довгострокових інвестицій, але спроможні дати новий поштовх розвитку сільського господарства в Україні та значно підвищити врожайність землі.

Четвертий ефект – це значне обмеження доступу аграріїв до кредитних ресурсів, пишуть Денис Нізалов, Катерина Івінська, Сергій Кубах і Олег Нів’євський у своїй статті “Мораторій на землі с/г призначення для чайників і не тільки”“.

Створення ринку землі відразу ж запустить використання землі як заставного майна. “Поява землі як застави розв’яже руки банкам і дасть новий потужний поштовх для кредитування”, – вважає Зузак. За його підрахунками, навіть якщо земля буде продаватися з дисконтом (через близькість до АТО або району Полісся, посушливості територій і т.д.), наприклад, в 50%, і при цьому буде торгуватися за справжньою вартістю в $300 за гектар (що вважається песимістичною оцінкою), мінімальний обсяг якісного заставного майна складе близько $9-10 млрд. За допомогою кредитування ці гроші будуть спрямовані в економіку, причому з урахуванням банківських мультиплікаторів позитивний вплив на економіку буде в рази вищим.

tild6562-6634-4033-b836-353731393639__sergey_zuzak_290

Сергій Зузак, директор з розвитку бізнесу SCM

“Важливо також і те, що запуск ринку землі дасть можливість дрібним і середнім фермерам отримати кредитування під заставу землі і завдяки йому поліпшити якість обладнання і техніки, тим самим збільшивши ефективність свого виробництва”

specproekt7_maps-%d1%8e%d0%b0

За підрахунками Андрія Мартина, у результаті дії мораторію і неможливості використовувати землю як заставу економіка України вже недоотримала від $40 до 50 млрд.

П’ятий негативний ефект від дії мораторію – стримування розвитку сільської місцевості та сільського господарства, оскільки він перешкоджає перерозподілу земельних ресурсів від менш ефективних до більш ефективних власників та виробників і знижує ціну оренди та доходи власників.

Нарешті, в дії мораторію є дуже важливе морально-соціальне питання. Власники паїв не мають можливості ефективно скористатися своєю землею: ціна оренди катастрофічно занижена, а продати її вони не можуть. І більше мільйона українців уже не зможуть ніколи. За підрахунками проекту Ціна держави, зараз 1,6 млн власників паїв – або 23% від усіх власників – це люди старше 70 років. А з моменту впровадження першого мораторію померло вже близько 1 млн власників паїв. Вони так і не встигли скористатися своєю власністю – не залишили спадкоємців, або ж спадкоємці не оформили свої права через дорожнечу процедури успадкування.

За участю: Любомира Романіва та Анни Гусак.

За допомогу у підготовці перекладу дякуємо Наті Стуловій, Олександру Раку, Анні Трегубовій, Олені Барановій, Ростиславу Камеристову, Ірині та Арсену Забанжало, Валентині Яковлевій, Катерині Березовській.


Застереження

Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний