Абсолютно безоплатно безкорисливо підкажу піарникам президента і прем’єр-міністра дуже сильний меседж – у 2017 році українці стали заробляти більше, ніж до кризи. Про це свідчать дані Державного комітету статистики. Так, середня зарплата в грудні 2017 року становила 8777 грн, а рівно 4 роки тому цей показник був 3619 грн. Якщо порівняти ці суми з урахуванням більш ніж двократної інфляції за цей час, то все одно отримаємо 6%-ве зростання реальних трудових доходів. Важливо, що в плюс вийшли майже всі регіони України. Єдиною областю, в якій заробляють менше, ніж до кризи, залишається Луганська.
Президент з прем’єром наввипередки рапортують про найменші перемоги і досягнення, але таку важливу економічну віху, по суті перемогу над наслідками кризи, проігнорували. Не думаю, що аналітична служба і коммунікаційники Адміністрації Президента і Кабміну пропустили таке зарплатне досягнення. Так у чому ж справа?
Занадто відірваним виглядає показник Держкомстату про зростання зарплат в очах більшості працюючих в Україні людей. А якщо дивитися на суб’єктивні відчуття українців, відображені в соцопитуваннях, то Держкомстат взяв дані про ЗП в якійсь іншій Україні. Так, згідно з дослідженням Center for Insights in Survey Research, 64% опитаних в грудні українців заявили, що їхнє фінансове становище за останні 12 місяців погіршилося. Нагадаємо, що за цей же час, відповідно до Держкомстату, спостерігався один з найбільш істотних зростань реальної ЗП за всю українську історію. Варто врахувати, що учасники соцопитувань схильні занижувати свій добробут. Але щоб так разюче!
Що не так з українською зарплатою?
Так у чому ж справа? По-перше, зростання зарплат у 2017 році дуже “кластерне” – левова частка приросту середньої ЗП сталася завдяки двократному збільшенні мінімалки до 3200 на початку минулого року. Якби не “адміністративне” зростання мінімальної ЗП, яку, за даними Мінфіну, отримували близько 3 млн працівників, то реальна середня заробітна плата була б ще далека від докризового рівня (реальне зростання мінімалки за 4 роки майже 50%).
Друга проблема більш структурна – ніхто достеменно не знає, наскільки далекі офіційні показники від реального стану на ринку праці: де, як і за які гроші працюють 16,3 млн українців. І це дійсно велика проблема. Дані за ринком праці – найважливіша частина економічної статистики. Не дарма ж американський аналог Держстату називається Bureau of labor statistics.
В одному з останніх досліджень VoxUkraine склав структуру зайнятості в Україні.
Картина сумна. Державна статистика, тобто, і уряд, достовірно знають, що відбувається з зарплатами менш ніж однієї третини всіх працюючих українців, а саме тих, хто працює на державу або в держкомпаніях.
Ще чверть всіх зайнятих (26,3%, або 4,2 млн) офіційно працевлаштовані в приватних компаніях. Тут похибка даних Держкомстату набагато більша, основна причина – зарплати в конвертах. Про приблизний розмір “похибки” можна судити за різницею між цифрами статистики, яку дають всеукраїнські сайти з пошуку роботи, такі як work.ua або rabota.ua. Протягом 2017 го різниця між цифрами Держкомстату та work.ua становила 20-25% на користь приватного сектору. А якщо врахувати, що у вакансіях сайтів зазвичай даються цифри “чиста ЗП на руки” (щоб до цього показника навести дані Держкомстату, з них ще потрібно відняти 18% НДФО), то різниця буде вже близько 40%.
Ще більш заплутана ситуація з ФОПами і співробітниками ФОПів (разом вони складають вже вагомі 17%, або 2,77 млн). Частину їх доходів можна оцінити за офіційними статистичними даними “про діяльність суб’єктів великого, середнього, малого і мікробізнесу”. Українські ФОПи далеко не мільйонери, середньорічний дохід за 2016 й (за минулий рік ще немає даних) склав 302 000 грн, або трохи більше 25 000 грн в місяць. Наймані працівники ФОПів за 2016 рік у середньому отримали всього 25 000 грн, або дуже скромні щомісячні 2000 Грн. Але це дані тільки офіційної частини. Якщо ФОПи отримують оплату кешем без реєстрації або платять працівникам в конвертах, то ці суми ніхто не бачить.
Про доходи ще чверті (25,2%) працюючих українців взагалі майже нічого не відомо: частина цих людей працюють неофіційно – без будь-якого оформлення або реєстрації, ще частина – самозайняті, але не ФОПи.
Велика лотерея
Якщо коротко – про трудові доходи близько 10 млн українців (або майже ⅔ всіх працюючих) Держкомстат і уряд знають не набагато більше, ніж нічого. Чи можна з таким рівнем невизначеності приймати якісні рішення, що стосуються соціальної політики та політики зайнятості? Ну, і в лотерею дуже рідко можна виграти.
Міністерству соціальної політики досить ховати голову в пісок і звітувати про успіхи, оперуючи цифрами Держкомстату. Пора визнати проблему і незнання, і почати вивчати реальний стан справ на ринку праці в Україні.
Головне фото: depositphotos.com / VadimVasenin
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
