15 січня 2015 року Європарламент проголосував за резолюцію на підтримку України, у якій країни-члени ЄС отримали зелене світло на надання військового обладнання Україні на умовах ленд-лізу (оренди-лізингу). Адже Україні необхідно обладнати армію, щоб протистояти подальшій агресії Росії.
15 січня 2015 року Європарламент проголосував за резолюцію на підтримку України, у якій країни-члени ЄС отримали зелене світло на надання військового обладнання Україні на умовах ленд-лізу (оренди-лізингу). Це означає, що Україні більше не доведеться купувати дороге обладнання, оскільки тепер є можливість позичити його на час війни. Та, на жаль, наскільки мені відомо, ніяких серйозних угод по ленд-лізу не укладали.
Давайте розпочнемо з того, що угоди на умовах ленд-лізу вже підписували в минулому. Схожа угода зі США допомогла СРСР витримати перший німецький наступ у Другій світовій війні – адже дві з трьох вантажівок Червоної армії надійшли зі США (66,7%). Один із п’яти літаків, загалом більше 18 700 одиниць, також були отримані від США (20%). Під час Другої світової війни СРСР виготовив лише 92 локомотиви, що були доповнені 2 000 локомотивів США (220%) і 11 000 вагонів.
Якщо Україна позичить частину з величезних військових запасів ЄС, це у короткий час зробить її більш мобільною та добре оснащеною. Поранені будуть транспортуватися у кращих машинах швидкої допомоги та зможуть отримувати лікування в мобільних операційних відділеннях, що розташовуватимуться ближче до лінії фронту, тим самим збільшуючи рівень виживання. Українська армія технологічно поступається російській, але навіть якщо лише нелетальна допомога буде надана у великих масштабах, це суттєво змінить укомплектованість українських збройних сил технікою, засобами зв’язку та відеоспостереження, дозволивши тим самим використати бюджет озброєння виключно на смертоносну зброю.
Таким чином, ми очікуємо експоненційного покращення позицій України в цій війні. Однак, варто пояснити, що в той час як акт ЄС на підтримку України дозволяє поставляти також оборонні озброєння, ми можемо припустити, що більшості членів ЄС не стане сміливості зробити це.
Важливіше питання полягає в тому, як Україна може запустити цей процес. Очевидно, що позалаштунковій дипломатії не вдалося забезпечити бажані результати. Тоді, можливо, застосування повністю протилежного підходу має сенс – адже майже всі європейські лідери публічно заявили про свою підтримку Україні.
Як щодо того, щоб Україна відправила велику делегацію із відомих людей у тур європейськими столицями, починаючи з Брюсселю? Ця делегація повинна включати в себе високопосадовців з МЗС, військових чиновників, а також видатних громадських активістів та діячів культури. Це забезпечить значну увагу засобів масової інформації. Тоді уряди ЄС, які публічно підтримують Україну, муситимуть відкрито відмовити в допомозі українській делегації. Якщо делегація включатиме в себе не тільки дипломатів чи військових, а й відомих активістів, наприклад, лідера кримських татар Мустафу Джемілєва, лікаря Ольгу Богомолець, журналіста Мустафу Найєма, співачку Руслану та інших, вона приверне набагато більше уваги засобів масової інформації й таким чином створить набагато більший тиск на європейських політиків. В ідеалі, європейський тур має розпочатися у парламенті ЄС та відвідати хоча би 10 столиць ЄС, перш ніж повернутися до Брюсселя.
Якщо тур правильно спланувати, його також підтримають українські громади та проукраїнські політики у кожній із країн, а це приверне ще більше уваги ЗМІ.
Які ризики такого гучного турне на підтримку допомоги українській армії? Якщо воно не досягне жодних результатів, це відповідно буде найбільш неприємний момент для ЄС та його національних лідерів. Сильним стримуючим чинником для подальшої російської агресії може бути лише сильна українська армія.
Щоб мати цю сильну армію, Україна має бути добре оснащена перед подальшою агресією Росії. Чи може Україна дозволити собі не спробувати цього та бути слабко підготовленою до наступної хвилі російської агресії?
