Українські Перспективи в Межах Східного Партнерства та Угоди про Асоціацію з ЄС

Зараз скрізь можна почути про переваги для України від упровадження Угоди про асоціацію з ЄС: у ЗМІ, парламенті, громадському транспорті. Проте не завжди зрозуміле походження цих переваг для нашої країни. Тому давайте ознайомимося з декількома фактами, які пояснюють, чому Україна може отримати вигоду від зближення з ЄС і які перешкоди можуть завадити їй реалізувати свої євроінтеграційні прагнення.

Декілька фактів на підтримку зближення України з ЄС

Україна отримає суттєву вигоду від державного реформування відповідно до положень підписаної минулого року Угоди про асоціацію (далі – УА) та зближення з ЄС, але тільки якщо вона чітко дотримуватиметься встановленого курсу без будь-яких відхилень і проведе глибокі структурні реформи на ділі, а не лише на словах. Через порожні обіцянки й постійні скарги українського уряду на воєнні умови та інші труднощі, а також повільні темпи втілення реформ Україна може втратити довіру ЄС і решти іноземних партнерів.

Давайте уважно вивчимо переваги для України від зближення з ЄС.

Насамперед нам треба згадати про можливості ВВП і зростання загального добробуту. Наприклад, за даними Інституту економічних досліджень і політичних консультацій та Німецької консультативної групи, виконання УА принесе 4,3% зростання добробуту в середньостроковій перспективі та 11,8% у довгостроковій [5]. Хоча, як свідчать нещодавні дані Європейської комісії, ефект від виконання Угоди про поглиблену та всеосяжну зону вільної торгівлі (DCFTA) може забезпечити в середньостроковій перспективі 6% додаткового ВВП [1].

Найбільшу вигоду від реалізації угоди DCFTA матимуть такі галузі, як текстильна промисловість, сільське господарство і продовольство, виробництво рослинної олії та кольорових металів, а також IT-індустрія.

Наступне важливе питання – це впровадження стандартів ЄС у виробництво. Український народ відчутно виграє від цього, оскільки підвищиться якість товарів і послуг, а відповідно й їхня безпека для здоров’я.

Ба більше, побоювання, ніби українські компанії зазнають збитків від впровадження стандартів ЄС, явно перебільшені. Попри те, що УА вимагає від українських виробників прийняти певні європейські стандарти, такі зміни проводитимуться поетапно впродовж тривалого часу і досить-таки реальні. Хоча для безлічі компаній цей процес стане приводом для певних змін у виробництві, в довгостроковій перспективі результати принесуть свої плоди: українські компанії здобудуть легший доступ на ринки ЄС, а ще зросте їхня конкурентоспроможність у глобальному масштабі, оскільки стандарти ЄС широко визнані в усьому світі. В усякому разі, Україні слід терміново модернізувати промисловість: вимога до впровадження міжнародних виробничих стандартів є невід’ємною частиною цього процесу модернізації. Поєднання цільової допомоги, інвестицій та консультацій сприятиме процесу пристосування до нових умов [1].

Далекі від реальності й заперечення, ніби запровадження стандартів ЄС серед українських компаній завадить їхній торгівлі з Росією та іншими пострадянськими країнами. ЄС є основним торговельним партнером Росії. Це доводить, що стандарти ЄС не заважають європейським компаніям експортувати туди свою продукцію. Насправді жодних перешкод за угодою DCFTA для українських компаній у плані виробництва продукції з конкретною специфікою для ринків членів митного союзу немає.

Українська економіка також може отримати зиск від зовнішньої торгівлі і економічного зростання країн ЄС. Нині ЄС проводить переговори зі США про укладення Трансатлантичного торговельного та інвестиційного партнерства (ТТІП), метою якого є скорочення торговельних бар’єрів, зняття митних зборів, ліквідація бюрократичного дублювання зусиль, організація ефективнішого захисту для взаємних інвестицій і полегшення доступу на ринок державних закупівель.

Європейська комісія вважає, що здійснення цієї угоди стимулюватиме економіку ЄС на 119 мільярдів євро на рік [2]. У результаті активізації торговельної співпраці між Європою та США там збільшиться попит на сировину та інші виробничі ресурси, деякі з яких може поставляти Україна. Таким чином, у межах УА з Україною для компаній ЄС вигідно домовлятися про розширені замовлення з українськими партнерами. Ті також матимуть свою вигоду від збільшення збуту, який підвищить загальний соціальний добробут, створивши додаткові робочі місця і податковий дохід для держави.

ЄС розглядає малі та середні підприємства (МСП) як важливу складову частини економічного розвитку. Саме тому він пропонує безліч програм для МСП усередині ЄС, так і за його межами. Запуск грантової програми підтримки МСП Грузії, Молдови та України за угодою DCFTA допоможе їм охопити нові торговельні можливості й досягти вищих стандартів якості відповідно до кращих практик ЄС. У межах програми підтримки DCFTA буде виділено 200 мільйонів євро грантів для МСП, які мають залучити для них нові інвестиції на суму понад 2 мільярди євро у трьох країнах, а основними каналами фінансування стануть кредити від Європейського банку реконструкції та розвитку (ЄБРР) та Європейського інвестиційного банку (ЄІБ) [3].

Україна отримає деякі переваги і в сфері енергетики, якщо їй вдасться реформувати цю галузь і зробити її діяльність прозорою. Їй потрібно приділити особливу увагу інтеграції в європейські енергетичні системи задля диверсифікації своєї бази постачання і таким чином поліпшити своє становище в напрямку енергетичної безпеки. Україна має великий потенціал як центр зберігання газу в Європі і зрештою може стати одним із газотранспортних вузлів, яких потребує Європа для реструктуризації газового ринку [4].

Усі ці можливості не реалізуються, якщо Україна не дотримуватиметься своїх зобов’язань і тому не відповідатиме критеріям для подальших кроків на шляху своїх євроінтеграційних прагнень.

Внутрішніми перешкодами для української конвергенції з ЄС є брак політичної волі та волі зацікавлених осіб для впровадження змін, величезна бюрократія, недостатнє залучення експертів до процесу розробки реформ, нестача добре поінформованого й навченого персоналу для забезпечення реформ і впровадження положень УА, недостатній обмін інформацією між установами всередині країни та з іноземними партнерами.

Загалом угода DCFTA здатна стимулювати ширший прогрес в економіці. Проте наявність номінального доступу на ринки ЄС не є достатньою умовою для покращення ділової конкурентоспроможності. Щоб отримати реальні вигоди від угоди DCFTA і сильну підтримку від бізнесу та політичних лідерів країн – партнерів Східної Європи, потрібно володіти додатковими інструментами, які підтримають трансформацію бізнесу й адаптацію до вищих стандартів [5].

Використана література