Україна може врятувати дивіденди миру

Україна може врятувати дивіденди миру

Photo: ua.depositphotos.com / palinchak
15 Травня 2023
FacebookTwitterTelegram
1302

Російське вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року повернуло привидів ядерної війни, Третьої світової війни та інших потенційних жахів. Оголошуючи напад, владімір путін погрожував застосувати ядерні ракети до всіх, хто стане на його шляху. Порушення європейської та світової безпеки і ядерний шантаж Росії мають величезні наслідки для світу: виявляється, міжнародні договори не мають великого значення з погляду безпеки, ніхто не протистоїть ядерним державам, менші країни особливо вразливі, а економічна залежність від фактичних або потенційних агресорів є критичною слабкістю. Раціональна реакція – усім якомога швидше озброїтися. Оскільки лише ядерна зброя може забезпечити надійне стримування, поширення ядерної зброї здається неминучим. Перспектива нової гонки озброєнь реальна як ніколи.

Насправді багато частин цього механізму вже приведені в рух. Пацифістські країни, такі як Німеччина та Японія, оголосили про плани модернізації своїх військових сил. Нейтральні країни, такі як Швеція та Фінляндія, претендують на членство в НАТО, щоб мати захист. Оборонна промисловість бурхливо розвивається: індекс оборонних акцій підскочив більш ніж на 10% з 23 до 28 лютого 2022 року. Багато країн і компаній під іншим кутом подивилися на свої зв’язки з Китаєм і намагаються перенести своє виробництво деінде, поки не пізно. Потенційні жертви почуваються особливо моторошно. Наприклад, Тайвань оголосив, що продовжить період проходження військової служби, щоб зміцнити свою обороноздатність. Усе це тягне за собою величезні економічні втрати.

У розпал холодної війни США витрачали 10% свого ВВП на військові витрати (рис. 1). За поточного розміру ВВП це становить понад 2,6 трильйона доларів. Щороку. І це лише у США. Зараз це, напевно, важко осягнути, але військові витрати становили понад третину видатків федерального уряду. Це означає, що замість того, щоб будувати школи, лікарні тощо, уряд будував підводні човни і ракети. Чи було це пов’язано з лобіюванням військово-промисловим комплексом своїх інтересів? Можливо, але лише частково, тому що з огляду на радянську загрозу не було інших реальних варіантів.

США несли непропорційно великий тягар витрат на оборону під час холодної війни, але інші демократії також витрачали на оборону величезні статки. За оцінками Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру, у 1980 році Великобританія витрачала на оборону 5% ВВП. Нейтральна Швеція не надто відставала зі своїми 3%, приблизно такі самі показники мали Франція та Західна Німеччина. Нинішнє покоління європейців буде шоковане, дізнавшись, що загальні витрати Західної Європи на оборону в доларах США становили приблизно половину від витрат США на оборону. Інші країни світу також були змушені брати участь у гонці озброєнь. Наприклад, Південна Корея і Тайвань витрачали 7,3% і 6,2% ВВП відповідно. Посередницькі війни в Африці призвели до збільшення військових витрат і там.

Розпад радянської імперії не тільки зменшив ризик війни, але й вивільнив величезні ресурси для мирного використання. Військові витрати скоротилися всюди (рис. 2), навіть у країнах з не вирішеними територіальними суперечками (наприклад, Індія та Пакистан). Ці вивільнені кошти отримали назву «дивіденди миру».

Російське вторгнення в Україну ставить ці дивіденди під загрозу. Наприклад, після російської анексії Криму в 2014 році адміністрація Обами оголосила про модернізацію ядерної зброї США. За оцінками Бюджетного управління Конгресу, йдеться про витрати на рівні 400 мільярдів доларів протягом наступних 30 років, додатково до тих 800 мільярдів доларів, які потрібні для підтримання ядерних сил. З огляду на зростання загроз безпеці, які становлять собою росія та деякі інші країни, можна очікувати, що на цю та подібні програми буде спрямовано більше грошей. Черговий раунд холодної війни, схоже, є досить вірогідним сценарієм. Зараз здається, що лише диво може врятувати світ від скочування в неконтрольовану гонку озброєнь.

Це диво називається Україна 

Український Давид не тільки виснажив збройні сили російського Голіафа, а й повернув частину окупованих російськими загарбниками українських територій. Героїзм і рішучість українського народу надихають найбільше, але, звісно, Україна не сама. Військова та економічна допомога західних демократій допомагає Україні боронитися. Суми значні, але на них варто дивитися в перспективі.

Наприклад, Україні потрібно приблизно 45 мільярдів доларів у 2023 році, щоб її економіка продовжувала працювати. Безсумнівно, це велика сума, але це лише 0,1% від ВВП союзників України, 4% річного бюджету НАТО та 9% заявлених європейськими країнами на цей момент витрат на допомогу споживачам у зв’язку з підвищенням цін на енергоносії (Shapoval et al., 2022). І як зауважив генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг, поки Захід платить доларами, Україна платить кров’ю. Іншими словами, вартість стримування росії у десятки разів менша, ніж витрати, які Заходу довелося б узяти на себе у разі ще однієї холодної (чи не дуже) війни. Крім того, якщо (або, сподіваємося, коли) Україна переможе російську агресію та ініціює зміни в росії, які унеможливлять майбутню агресію чи ядерні загрози, майбутні агресори кілька разів подумають, перш ніж вторгатися в інші країни.

З іншого боку, якщо росія підкорить Україну, це означатиме, що в міжнародних відносинах діє закон джунглів: великі/сильні країни завойовують слабкі/малі країни. Поразка України майже напевно призведе до ще більшої агресії. Вважати, що нацистське вторгнення до Чехословаччини – це “сварка в далекій країні, між людьми, про яких ми нічого не знаємо, було серйозною помилкою, яка призвела до Другої світової війни. Дотримуватися такої самої позиції щодо російського вторгнення було б трагічним повторенням історії.

Тому в Україну мають текти ріки економічної та військової допомоги. Лише перемога України може запобігти безпрецедентній гонці озброєнь. Жодна з країн Європи чи Африки (Fofack, 2022), чи інших частин світу не може дозволити собі ще одну холодну війну. Допомога Україні – це найкраща інвестиція у глобальну безпеку, яка може зберегти дивіденди миру.

Список літератури

Fofack, H. (2022), “Africa and the new Cold War: Africa’s development depends on regional ownership of its security“, Brookings Blog, 19 May.

Shapoval, N., J. Nell, T. Mylovanov, Y. Gorodnichenko, O. Bilan, and T. Becker (2022), “Financing Ukraine’s Victory“, CEPR Policy Insight 118.

Ця публікація входить до збірки есе, створеної за ініціативи НБУ. У ній відомі економісти, політологи та історики – визнані світом експерти – на волонтерських засадах діляться своїми думками та аргументами про те, чому, допомагаючи Україні, ви допомагаєте всьому світу. Повну збірку есе можна прочитати за посиланням 

#допомогаУкраїні_допомогасвіту

Автори

Застереження

Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний