Важливі законопроєкти. Випуск 45: підготовка до національного спротиву, спрощення контролю за декларуванням, зміни у правилах лобіювання

Вони пропонують створити нову систему підготовки громадян до національного спротиву, послаблення моніторингу та контролю за незаконним збагаченням чиновників і декларування їхніх доходів, а також запровадити державну підтримку виробників органічної та ремісничої продукції. Крім того, депутати пропонують змінити правила проходження військової служби, бронювання та відповідальності за порушення правил військового обліку.

Вдосконалення системи підготовки громадян до національного спротиву

Зараз підготовка громадян до національного спротиву в законі визначена як заходи для формування патріотизму, знань і навичок, необхідних для захисту України. Її організовують державні органи та органи місцевого самоврядування, її основою є загальновійськова підготовка. Вона включає початкову підготовку (базові знання та навички з військової справи, яким вчать у школах, зокрема на уроках «Захисту України») і базову підготовку (поглиблене навчання у в училищах, коледжах, університетах та під час окремих навчальних зборів). У школах початкову підготовку проходять учні старших класів (10–11), у закладах вищої освіти — студенти старших курсів, а збори проводяться для тих, хто готується до служби або підвищення кваліфікації. Водночас зараз немає єдиної програми чи спеціальних закладів для системної підготовки дорослих громадян, які вже завершили освіту. 

Законопроєкт 13347 передбачає заміну початкової та базової загальновійськової підготовки у законодавстві підготовкою здобувачів освіти до національного спротиву, яка з 1 жовтня 2026 року проводитиметься у всіх середніх та вищих навчальних закладах, за винятком військових ВНЗ, що готують професійний офіцерський склад. При цьому завдання підготовки розширюється: воно охоплюватиме не лише формування патріотичної свідомості, а й практичні заняття для підготовки до служби у Збройних Силах, поведінку під час надзвичайних ситуацій, підготовку до життя на тимчасово окупованих територіях.

Законопроєкт значно розширює коло учасників, які організовують підготовку. До цього процесу залучаються не тільки державні органи, органи місцевого самоврядування та заклади освіти, а й громадські, ветеранські та спортивні організації (зараз вони прямо не згадані в законі).

Проєкт передбачає створення нової сталої інфраструктури для навчання дорослого населення — Центрів підготовки громадян до національного спротиву. Такі Центри стануть платформою для навчання громадян будь-якого віку поза системою освіти. У них проводитимуть як теоретичні, так і практичні заняття: поводження зі зброєю, мінна безпека, домедична допомога тощо. Навчання у Центрах доповнюватиме підготовку в закладах освіти. Окрім Центрів, у місцевих органах виконавчої влади (тобто у військових адміністраціях, обласних та районних держадміністраціях) створюватимуть підрозділи з питань національного спротиву — вони координуватимуть роботу Центрів і навчальних програм.

Створення Центру не є обов’язковим, але місцеві ради матимуть право ухвалити таке рішення. Місцева влада буде затверджувати положення про Центри, призначати й звільняти керівників та контролювати їхню діяльність. Центри фінансуватимуть з місцевих бюджетів, держбюджету, а також з інших джерел, наприклад, міжнародної допомоги, благодійних внесків. За підрахунками авторів законопроєкту, на 2025-2028 роки щорічне фінансування становитиме 320-395 млн грн. 

Провідну роль у системі підготовки відіграватиме Міністерство оборони України. Воно розробляє програми підготовки для Центрів, організовує практичні навчання, готує інструкторів, забезпечує військові полігони та інфраструктуру для проведення занять. Міністерство освіти і науки України відповідатиме за підготовку здобувачів освіти до національного спротиву, зокрема розроблятиме навчальні програми для закладів освіти. Міністерство внутрішніх справ України регулюватиме діяльність стрілецьких тирів і стрільбищ, а також контролюватиме використання зброї та боєприпасів у процесі навчання. 

Законопроєкт фактично пропонує перейти від фрагментарного підходу до сталої системи підготовки населення до спротиву. Замість обмеження навчання уроками в школах чи поодинокими зборами мають з’явитися постійно діючі Центри підготовки. До процесу планують активніше залучати і місцеву владу, і освітні заклади, і громадські організації — щоб охопити якомога більше громадян. При цьому законопроєкт не скасовує підготовку мобілізованих — їх, як і зараз, готуватимуть окремо у військових навчальних центрах. 

Ще одна зміна — скасування вимоги для кандидатів у держслужбовці, прокурорів та поліцейських обов’язково проходити базову загальновійськову підготовку — тобто студентський курс для отримання звання офіцера запасу. Замість цього тепер враховуватиметься проходження реальної військової служби.

Уточнення правил військових контрактів під час воєнного стану

Зараз, якщо військовослужбовець переходить з одного виду військової служби на інший (наприклад, з військової служби за призовом під час мобілізації на контрактну службу, або з контрактної служби у резерв), його чинний контракт припиняється, і з ним укладають новий. У випадку переведення з одного військового формування до іншого (наприклад, зі Служби безпеки України до Збройних Сил України) закон прямо не визначає, як діє контракт у перехідний період. Через це виникає правова невизначеність: з якого моменту старий контракт припиняється, чи є перерва у службі, як оформлюється зміна формування. 

Законопроєкт 13346 усуває прогалини в законодавстві, які виникли після появи нової процедури переведення військовослужбовців між різними формуваннями. Він визначає, як оформляється таких перехід, щоб уникнути перерв у службі, зберегти правовий статус військовослужбовця і забезпечити чіткий облік особового складу.

Законопроєкт встановлює, що при переведенні чинний контракт діє до моменту виключення військовослужбовця зі списків особового складу попереднього формування. Якщо військовослужбовець після прибуття до нового формування відмовляється укласти новий контракт, він не повертається назад, а автоматично продовжує службу в новому формуванні як мобілізований за призовом під час воєнного стану. 

Дозвіл на звільнення з військової служби у разі незаконного призову

Законопроєкт 13345 пропонує дозволити звільняти з військової служби осіб, щодо яких суд визнав призов під час мобілізації незаконним. 

Зараз трапляються випадки, коли людей призивають з порушенням встановленого порядку. Наприклад, мобілізують осіб, які мають законні підстави для відстрочки. Навіть якщо суд визнає такий призов протиправним, людина залишається на службі, бо чинний закон не дає можливості звільнитися у такій ситуації. Законопроєкт має усунути цю проблему і дати можливість після рішення суду звільнитися зі служби.

Зміни до порядку бронювання військовозобов’язаних 

Зараз закон не передбачає окремих положень про бронювання військовозобов’язаних працівників, які не мають військового квитка або не стоять на обліку, а також не врегульовує особливості укладення чи припинення трудових договорів у таких випадках. 

Законопроєкт 13335 пропонує запровадити тимчасове бронювання (до 45 днів) для військовозобов’язаних працівників критично важливих підприємств, у яких немає належно оформленого військового квитка або вони не перебувають на військовому обліку. Таке бронювання можна буде оформити один раз на рік. Порядок такого бронювання та перелік підприємств визначатиме Кабінет Міністрів.

Під час укладення трудового договору на критично важливих підприємствах випробувальний строк для працівників не може перевищувати 45 днів. Дозволяється приймати на роботу працівників без належного військово-облікового документа на час випробування — якщо законопроєкт ухвалять, це не вважатиметься порушенням законодавства про оборону й мобілізацію. Крім того, роботодавець зможе звільнити військовозобов’язаного працівника в період випробування, якщо той не оформить військовий квиток чи не стане на військовій облік. 

Запровадження нової гнучкої процедури сплати штрафів за порушення правил військового обліку 

Зараз Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає, що постанова у справах за порушення правил військового обліку та мобілізаційного законодавства вважається виконаною, якщо особа протягом десяти днів після набрання постановою законної сили сплачує не менше 50 відсотків штрафу. Тобто при призначенні штрафу за порушення вимог обліку в розмірі 17 тис. грн достатньо буде сплатити половину суми (8500 грн), якщо це зробити протягом 10 днів. У разі несплати штраф підлягає примусовому виконанню без урахування матеріального становища особи.

Законопроєкт 13350 пропонує змінити цей підхід: дозволити особі сплатити 10 відсотків штрафу, якщо вона зробить цее протягом 2 днів, 20 відсотків — протягом 4 днів, 30 відсотків — протягом 6 днів, 40 відсотків — протягом 8 днів, 50 відсотків — протягом 10 днів з дня набрання постановою законної сили. 

Крім того, примусово стягувати штраф можна буде лише тоді, коли у людини є достатні доходи або заощадження для його сплати. При цьому дозволяється забирати тільки ті кошти, які залишаються після вирахування мінімальної зарплати (8 тис. грн) та прожиткового мінімуму (від 2361 до 3196 грн, залежно від члена сім’ї, який знаходиться на утриманні). Якщо протягом трьох місяців після появи можливості стягнути штраф цього зробити не вдасться, людину можуть направити на громадські роботи, щоб вона змогла заробити гроші для сплати штрафу.

Коригування спеціального фонду державного бюджету для фінансування оборонних потреб 

Законопроєкт 13319 пропонує збільшити доходи спеціального фонду на 21,9 млрд грн за рахунок додаткових дивідендів, що будуть сплачені НАК «Нафтогаз України» за підсумками діяльності у 2024 році. Порядок і ставки сплати дивідендів для компанії не змінюються. У документі йдеться про облік у спеціальному фонді очікуваних надходжень, які спрямують Міністерству оборони України на розвиток, закупівлю, модернізацію та ремонт озброєння, військової техніки та обладнання.

Законопроєкт 13322 передбачає додатково збільшити доходи спеціального фонду на 60,2 млрд грн за рахунок авансового вилучення не менш ніж 95% чистого прибутку АТ «Енергоатом» за 2025 рік. Це разове рішення для відрахування вищої суми прибутку до бюджету, яке не змінює загальні правила сплати податків. Залучені кошти спрямують на оборонні потреби. Крім того, Рахункова палата має провести позаплановий аудит витрат «Енергоатому» за 2023–2025 роки.

Разом ці законопроєкти передбачають залучення 82 млрд грн додаткових коштів до спеціального фонду бюджету за рахунок прибутків державних підприємств, щоб спрямувати ці кошти на потреби оборони. 

Дозвіл іноземним ГО на лобістську діяльність

Законопроєкт 13339 пропонує надати право іноземним неприбутковим організаціям здійснювати лобіювання, якщо це дозволено їхніми установчими документами та вони діють через представництво або підрозділ в Україні.

Проєкт запроваджує поняття лобістського запиту — звернення суб’єкта лобіювання до органу влади з проханням надати інформацію, офіційне роз’яснення чи позицію з питань, пов’язаних із предметом лобіювання (предмет лобіювання — закон чи інший офіційний документ, на ухвалення, зміну, скасування або збереження якого намагається вплинути лобіст). Відповідь на такий запит держорган повинен буде надати впродовж 5 робочих днів, а у складних випадках — до 20 робочих днів. Проєкт встановлює, що відмова в наданні відповіді на лобістський запит або незаконна відмова у його прийнятті тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Проєкт не деталізує, яка саме це відповідальність (дисциплінарна, адміністративна чи інша), і які санкції. Отже, застосування цієї норми на практиці залежатиме від того, чи будуть ухвалені додаткові зміни до законодавства.

Також проєкт пропонує передбачити спрощену процедуру доступу суб’єктів лобіювання до будівель органів влади для здійснення лобіювання. Для цього Кабінету Міністрів, органам виконавчої влади та місцевого самоврядування рекомендовано визначити механізми спрощеного доступу.

Зміни до порядку декларування, моніторингу способу життя і відповідальності за корупційні правопорушення

Законопроєкт 13271 і альтернативні намагаються значно знизити відповідальність за недостовірне декларування й таким чином «спростити життя» недоброчесним чиновникам.

Основний законопроєкт 13271 передбачає автоматичне підвантаження даних (зарплати, доходів) декларанта й членів його сім’ї з державних реєстрів у декларацію. Дані, що потрапляють до декларації автоматично, вважаються достовірними, а декларант не несе відповідальності за можливі помилки у цих відомостях. Якщо Нацагентство з запобігання корупції (НАЗК) не забезпечить автоматичне завантаження даних за 2024 рік, декларанти не будуть відповідальними за неповноту відомостей за цей рік. 

Проєкт пропонує заборонити НАЗК проводити повторну повну перевірку раніше перевіреної декларації, окрім випадків, коли є вирок суду. При цьому повторна перевірка допускається лише протягом одного року з дня набрання вироком законної сили. Моніторинг способу життя обмежується періодом перебування на посаді (зараз повна перевірка декларації стосується всього зазначеного в ній майна і доходів незалежно від того, коли вони були набуті) і одним роком (зараз трьох років) після звільнення, а щодо членів сім’ї — лише часом їхнього офіційного перебування в цьому статусі. Крім того, законопроєкт передбачає обов’язкове інформування декларанта про надання доступу до його даних з обмеженим доступом (ідентифікаційні дані фізичних осіб, місцезнаходження майна та номери банківських рахунків у деклараціях) третім особам, включно з правоохоронцями або журналістами. 

У законопроєкті поріг для кримінальної відповідальності за недостовірне декларування підвищується до понад 3 млн грн (1000 прожиткових мінімумів, зараз – понад 500 пм), для адміністративної — до 1000 пм (зараз до 500 пм – 1,5 млн грн), а поріг для незаконного збагачення з 6000 до понад 8000 неоподатковуваних мінімумів (136 тис. грн).

Альтернативний законопроєкт 13271-1 запроваджує правило, що НАЗК може перевіряти лише активи, набуті під час перебування особи на посаді, і лише ті, що належать декларанту або були офіційно задекларовані ним. Майно, оформлене на інших осіб або набуте до чи після перебування на посаді, не перевірятиметься. Моніторинг способу життя не може тривати понад 4 місяці. Поріг для настання кримінальної відповідальності за недостовірне декларування підвищується з нині діючих 500-2000 (1,5-6 млн грн) до 750-2500 прожиткових мінімумів (2,3-7,6 млн грн), для адміністративної —з 100-500 до 150-750 прожиткових мінімумів, а для незаконного збагачення — збільшується з 100 тис. грн (6000 неоподатковуваних мінімумів) до понад 8,3 млн грн (2750 прожиткових мінімумів для працездатних осіб). Законопроєкт також змінює підслідність: НАБУ зможе розслідувати справи про декларування недостовірної інформації тільки якщо сума недостовірних відомостей перевищує 2000 прожиткових мінімумів. Строки зберігання даних у Реєстрі корупціонерів обмежуються: 1 рік для адміністративної і цивільної відповідальності, до погашення судимості — для кримінальної.

Другий альтернативний проєкт 13271-2 додатково встановлює строк у п’ять років для зберігання інформації в Реєстрі корупціонерів щодо юридичних осіб, до яких суд застосував заходи кримінально-правового характеру за корупційні правопорушення. Зараз такі строки не визначені, тому ця зміна вперше фіксує межу, після якої інформацію про компанії мають виключати з реєстру. 

Уточнення критеріїв відповідальності суддів за затягування розгляду справ

Зараз законодавство передбачає дисциплінарну відповідальність судді за безпідставне затягування розгляду заяви, скарги чи справи у встановлені законом строки або за те, що суддя не робить необхідних дій, щоб справа була розглянута вчасно. Проте закон не встановлює чітких критеріїв, які дозволяли б об’єктивно оцінити таку поведінку судді. Законопроєкт 13316 пропонує додати нове правило: тепер при оцінці дій судді враховуватимуть, наскільки швидко він призначає справу до розгляду, як довго триває перерва між судовими засіданнями, чи були поважні причини для відкладення справи або оголошення перерв, наскільки добре була підготовлена справа, що зробив суддя для усунення перешкод у її розгляді, а також як він організував роботу працівників суду та чи контролював своєчасність відповідей від інших органів. 

Запровадження таких критеріїв має на меті уніфікувати підходи до оцінювання дій суддів у випадках затягування розгляду справ.

Додаткова градація штрафів за перевищення швидкості на дорогах

Зараз Кодекс України про адміністративні правопорушення встановлює лише два рівні відповідальності за перевищення швидкості: понад 20 км/год — штраф 340 грн, понад 50 км/год — штраф 1700 грн.

Законопроєкти 13314 і 13314-1 пропонують запровадити градацію штрафів залежно від того, наскільки перевищено дозволену швидкість. Обидва проєкти передбачають поступове підвищення штрафів у межах 340-3400 грн залежно від рівня порушення (перевищення від 20 км/год до понад 80 км/год). Основна різниця полягає у стартовому порозі: проєкт 13314 передбачає відповідальність вже за перевищення понад 10 км/год, а 13314-1 — за перевищення понад 20 км/год. В обох випадках передбачено додаткову санкцію у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами у разі створення аварійної ситуації.

Обидва проєкти запроваджують можливість притягувати до відповідальності особу, яка була за кермом у момент порушення, а не власника авто, як зараз. 

Використання електронного ідентифікатора для підтвердження прав водіїв з інвалідністю

Зараз закон зобов’язує власників парковок виділяти не менше 10 відсотків місць для безоплатного паркування водії з інвалідністю або водіїв, які перевозять таких осіб. Для користування цими перевагами особи можуть встановлювати на авто знак «Водій з інвалідністю» та повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність.

Законопроєкт 13321 пропонує, що водії з інвалідністю або ті, хто перевозить осіб з інвалідністю, зможуть користуватися такими перевагами лише в разі встановлення розпізнавального знака разом із унікальним електронним ідентифікатором (QR-кодом), який підтверджує інвалідність (порядок оформлення знака та QR-коду визначить Кабінет Міністрів). Документи про інвалідність можна буде пред’являти в електронній формі. 

Запровадження нових правил державної підтримки виробників органічної та ремісничої продукції й обмеження торговельних практик

Законопроєкт 13312 пропонує додати до законодавства «ремісничий харчовий продукт»—це продукт, який виробляють у невеликих обсягах традиційними або ручними методами з натуральних інгредієнтів.

Для виробників органічної продукції та ремісничих харчових продуктів проєкт передбачає нові види державної підтримки: організацію ярмарків і фестивалів, сприяння участі їхньої продукції у публічних закупівлях (тобто така продукція зможе потрапити, наприклад, у шкільне чи лікарняне харчування). Проєкт пропонує зобов’язати торговельні мережі та ринки виділяти не менше 10% торгових площ для їхнього продажу.

Проєкт пропонує визначити «швидкопсувний харчовий продукт» як продукт, який потрібно спожити протягом 30 днів з дати виробництва. Для таких товарів запроваджуються спеціальні правила оплати: магазини мають розраховуватися з постачальниками не пізніше ніж за 10 днів після закінчення поставки або з дня виставлення постачальником рахунку, а для решти харчових продуктів — не пізніше ніж за 30 днів. Якщо покупець затримує оплату більше, ніж на 10 днів, постачальник матиме право припинити поставки або розірвати договір без штрафів.

Проєкт пропонує заборонити «недобросовісні торговельні практики». Наприклад, ситуації, коли великі мережі змушують постачальників оплачувати рекламу, зберігання чи витрати, пов’язані з пошкодженням або псуванням товарів, які вже були передані покупцеві; змінюють умови договору в односторонньому порядку; накладають необґрунтовані штрафи або вимагають ексклюзивності. Магазинам також буде заборонено стягувати з постачальників плату за додаткові торговельні послуги (реклама чи маркетинг) в обсязі більше ніж 10% від вартості поставленої продукції, й такі послуги можна буде надавати лише за окремим письмовим договором.

Крім того, проєкт пропонує обмежити комісію банків за еквайринг (тобто за оплату карткою) при продажу харчових продуктів 0,2% від суми транзакції.

Цей законопроєкт передбачає значно більше втручання держави в діяльність підприємств, що може призвести до зростання вартості та зниження доступності певних товарів чи послуг.