Важливі законопроєкти. Випуск 47: міжнародний трибунал для росії, пільги для оборонки у Defence City та зміни до процедури обрання уряду

Ратифікація Угоди про створення міжнародного трибуналу для розслідування злочину агресії проти України

Верховна Рада пропонує ратифікувати угоду (проєкт 0328), яка передбачає створення разом із Радою Європи Спеціального трибуналу. Він займатиметься справами проти топпосадовців держав, причетних до агресії проти України — керівників росії, Білорусі чи інших країн, які підтримали вторгнення. Трибунал отримає міжнародний статус — його рішення визнаватимуть за межами України. Головна мета — притягнути до відповідальності тих, хто ухвалював рішення про війну. 

Окремий трибунал потрібен, оскільки Міжнародний кримінальний суд (МКС) не може розглядати злочин агресії, якщо країна (як-от росія) не ратифікувала Римський статут. Крім того росія не визнає юрисдикцію МКС, а механізм запуску справ через Раду Безпеки ООН заблоковано правом вето самої росії. Натомість МКС проводить розслідування злочинів проти людяності та воєнних злочинів, і в 2023 році видав ордери на арешт Путіна та Львової-Бєлової за депортацію українських дітей. Водночас українські суди винесли заочні вироки деяким представникам російської влади, зокрема голові Держдуми Володіну. Але можливість виконати ці вироки українських судів обмежена, бо вони не визнаються в інших країнах і не можуть подолати персональні імунітети (міжнародна заборона переслідувати чинних глав держав у судах інших країн запроваджена Рішенням Міжнародного суду ООН). 

Міжнародний трибунал потрібен саме для того, щоб заповнити цю прогалину. Він дасть юридичний інструмент для переслідування тих, хто ухвалив рішення почати війну проти України, з гарантією визнання рішень за межами нашої держави. 

Відповідно до угоди, трибунал розмістять у Гаазі (Нідерланди). Статут трибуналу деталізує, як відбуватимуться слідство, суд, апеляції, а також хто може працювати суддями, прокурорами чи захисниками. Трибунал складатиметься з трьох палат: досудової (один суддя), судової (троє суддів) та апеляційної (п’ятеро суддів). Усі судді будуть представниками різних держав. Суддів обиратиме Керівний комітет — орган, створений у межах Ради Європи, який відповідає за адміністративне управління трибуналом, його фінансування, політику й кадрові рішення. Перелік кандидатів, із яких Комітет обиратиме суддів, формуватиме незалежна група з авторитетних юристів. Президента трибуналу обиратимуть самі судді на три роки. Він керуватиме його роботою, зокрема головуватиме в апеляційній палаті, розподілятиме справи й ухвалюватиме процедурні рішення.

Defence City: підтримка оборонної промисловості

Законопроєкт 13420 пропонує запровадити до 1 січня 2036 року низку податкових пільг для підприємств, які увійшли до Переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, який затверджуватиме Міністерство оборони. 

Підприємство зможе потрапити до цього переліку за таких умов: воно отримує не менше 90% доходу від оборонної діяльності, воно зареєстроване на визначених територіях (областях) (перелік визначає Міноборони, наприклад, це можуть бути території, пріоритетні для оборонної індустрії чи релокації), не має зв’язків з державою-агресором, податкових боргів чи неприбуткового статусу. Після включення до переліку підприємство набуває статусу резидента Defense City. Ці підприємства не платитимуть податок на прибуток, земельний податок, податок на нерухомість та екологічний податок, якщо прибуток вони будуть використовувати виключно на цілі, визначені законом (зокрема на розвиток виробництва, модернізацію, допомогу силам оборони тощо). 

Підприємство з переліку має щоквартально звітувати перед Міністерством оборони про результати своєї діяльності: обсяг виробленої продукції, рівень і джерела доходу (зокрема про отримання не менш як 90% доходу від оборонного виробництва), виконання контрактних зобов’язань тощо. Якщо підприємство порушить ці вимоги, воно буде виключене з переліку та має повернути вартість отриманих пільг зі штрафами та пенею.

Якщо підприємство не зареєстроване на території, визначеній Міноборони, воно має разом із заявою про включення до Переліку подати заяву на релокацію (перенесення виробництва до нової територіальної громади, визначеної Міноборони, з одночасною зміною юридичної адреси). Підприємство має переїхати до нової громади до 31 грудня 2028 року, інакше його виключать із переліку.

Законопроєкт також дозволяє підприємствам із Переліку експортувати військові технології за міжнародними договорами, якщо такі підприємства мають 100% контроль над іноземною юридичною особою (тобто якщо українське підприємство володіє іноземною компанією, і ця компанія зареєстрована у країні, з якою укладено міжвідомчий міжнародний договір за участю Міноборони). Такий експорт дозволений лише після отримання дозволу від Державної служби експортного контролю, який буде надаватися за спрощеною процедурою, яку має затвердити Кабмін.

Законопроєкт 13421 пропонує тимчасово змінити правила митного оформлення товарів для підприємств оборонно-промислового комплексу. Імпорт (для кінцевого споживання), тимчасове ввезення (з обов’язковим вивезенням у майбутньому), переробку на митній території (з подальшим вивезенням продукції переробки) чи за межами митної території (з поверненням готової продукції) дозволять за спрощеною процедурою — без дотримання деяких вимог до авторизації, документації та перевірок. Ці зміни діятимуть під час воєнного стану і ще один рік після його завершення. Нові правила стосуватимуться не тільки підприємств із Переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, але й Збройних Сил, Міноборони, інших військових формувань та правоохоронних органів, які забезпечують оборону держави.

Законопроєкти 13422 і альтернативний 13422-1 пропонують у 2026–2028 роках 50% податку на доходи фізичних осіб від підприємств оборонно-промислового комплексу, які подали заяву на релокацію, зараховували не до загального, а до спеціального фонду бюджету тієї громади, яка приймає ці підприємства. Отримані кошти мають використовуватися на розвиток інфраструктури та забезпечення власне релокації.

Крім цього, обидва законопроєкти містять винятки стосовно міжбюджетних трансфертів, але в різний спосіб. Проєкт 13422 передбачає, що громади, які приймають релоковані підприємства, тимчасово не передаватимуть реверсну дотацію до державного бюджету, тобто громада не сплачуватиме до державного бюджету частину своїх доходів навіть якщо її фінансові показники вищі за середні. Альтернативний проєкт, натомість, пропонує не враховувати 50% ПДФО, що сплачують підприємства ОПК, під час розрахунку податкоспроможності громад для горизонтального вирівнювання (тобто перерозподілу коштів між громадами, від більш забезпечених до менш забезпечених). 

Особливий порядок кримінальної відповідальності підприємств оборонно-промислового комплексу

Законопроєкт 13423 пропонує визнати, що дії чи бездіяльність керівників підприємств під час господарської діяльності (наприклад, закупівель) із Переліку Міноборони (учасників Дефенс сіті), які мають ознаки злочину, не є кримінальними правопорушеннями, якщо вони були необхідні для виконання оборонного контракту під час воєнного стану і не спричинили загрози життю людей або довкіллю. Поки підприємство входить до Переліку Міноборони, до нього не застосовують кримінальні покарання навіть якщо підстави для цього з’явилися ще до включення до переліку. Після додавання до переліку підприємство може звернутися до Генерального прокурора з проханням про перегляд або скасування вже застосованих заходів. Після виключення з переліку кримінальні справи розглядатимуть за звичайною процедурою.

У Кримінальному процесуальному кодексі запроваджується нова процедура розслідування злочинів, пов’язаних із такими підприємствами. Внесення відомостей про можливі злочини до Єдиного реєстру здійснює лише Генеральний прокурор або виконуючий його обов’язки. Проведення слідчих дій потребуватиме погодження з Генпрокурором. 

Податкові та митні пільги для інвесторів у переробну промисловість і новий механізм державної підтримки

Законопроєкт 13415 пропонує нову систему податкового стимулювання інвестицій у переробну промисловість. Для цього Мінекономіки створить Реєстр інвесторів у сфері переробної промисловості (виробництво харчової, легкої, хімічної, машинобудівної продукції, електроніки, меблів та транспорту, крім підакцизних товарів, але включно з авто, мотоциклами, автобусами й вантажівками). Аби потрапити до Реєстру, українське підприємство має подати заяву, бізнес-план, який містить плановий обсяг інвестицій (від 100 тисяч до 50 мільйонів євро) та довести свою фінансову спроможність (уряд має визначити документи, які її підтверджують). Загальний обсяг усіх податкових і митних пільг, що можуть бути надані інвестору, обмежений: він не може перевищувати 70% від здійснених інвестицій для проєктів від 100 тис. до 1 мільйона євро, 50% для проєктів обсягом  1-20 млн євро та 30% для проєктів на суму від 20 до 50 мільйонів євро. Строк реалізації інвестиційного проєкту має бути не більше трьох років. Контроль за дотриманням інвестором зобов’язань здійснює Мінекономіки. З реєстру підприємства-інвесторів виключатимуть за порушення умов проєкту, подання недостовірної інформації або за відсутність звітності протягом двох кварталів. Якщо інвестор не виконує зобов’язання, він має сплатити податки, не сплачені через пільги, а також пеню на цю суму (за Податковим кодексом, пеня становить 120% облікової ставки НБУ, тобто сьогодні це було б 18,6% річних або приблизно 0,0509% від суми боргу за кожен день прострочення).

Підприємства, які перебувають у реєстрі, отримують право на пільги — звільнення від сплати податку на прибуток до 10 років (конкретний термін визначатиме Мінекономіки для кожного окремого проєкту) та від податку на додану вартість при імпорті нового обладнання. При цьому право на пільги отримають лише ті підприємства, у яких не менше 90% доходу становитиме виручка від власного виробництва у сфері переробки. Крім того, місцеві органи влади можуть самостійно встановити для цього підприємства нижчу ставку земельного податку, ніж та, що діє на території громади (для більшості земель ставка становить 0,3-5%, а в деяких випадках до 12% нормативної грошової оцінки ділянки) або взагалі звільнити його від земельного податку. Таке правило зараз діє для підприємств-учасників індустріальних парків. 

Законопроєкт 13414 узгоджує норми Митного кодексу з положеннями законопроєкту 13415. Він пропонує до 2036 року звільнити нове обладнання та комплектуючі до нього, які ввозить інвестор для втілення затвердженого бізнес-плану, від сплати ввізного мита. Обладнання має бути виготовленим не раніше, ніж за три роки до ввезення. Інвестор зобов’язаний утримувати ввезене обладнання у своїй власності протягом щонайменше п’яти років.

Для реалізації положень проєктів передбачено автоматичний обмін інформацією між податковою, митницею та Мінекономіки. Усі передбачені пільги не застосовуються до товарів із країни-агресора або тимчасово окупованих територій.

Регулювання енергетичних інфраструктурних проєктів, що мають суспільне значення

Законопроєкт 13450 пропонує створити нову правову основу для проєктів, що сприяють енергетичній безпеці України, надійному постачанню енергоресурсів, розвитку енергетичної інфраструктури та її інтеграції з енергетичним простором ЄС. До таких проєктів належать і проєкти спільного інтересу Енергетичного Співтовариства (проєкти, в яких беруть участь Україна та інші договірні сторони Енергетичного Співтовариства, які включені до офіційного переліку, затвердженого Радою Міністрів Енергетичного Співтовариства) та проєкти взаємного інтересу з державами ЄС (проєкти між Україною та державами-членами ЄС, що затверджуються відповідним актом ЄС). 

Міністерство енергетики відбирає проєкти, які мають суспільне значення, а Кабмін затверджує цей перелік. Уряд також встановить чіткі критерії, за якими визначатимуть такі проєкти. Якщо проєкт потрапляє до переліку і включений до інвестиційної програми (планів розвитку) компанії, що керує електромережею, газопроводом або іншим енергетичним об’єктом, він має перевагу під час пошуку фінансування. Це не означає автоматичне фінансування з держбюджету, але дає змогу залучити міжнародну допомогу або отримати підтримку держави за рішенням уряду.

Нові процедури призначення і звільнення урядовців та посилення вимог до звітності Кабінету Міністрів

Зараз коаліція депутатських фракцій, яка пропонує кандидатуру на посаду Прем’єр-міністра України, оформлює таку пропозицію через депутата, визначеного в угоді про формування коаліції. Законопроєкт 13407 зобов’язує, щоб цю пропозицію підписували всі депутати, що належать до коаліції. Така ж вимога встановлюється і для подання кандидатур на посади міністрів — з обов’язковим зазначенням результатів поіменного голосування коаліції. Це означає, що у парламентської більшості буде задокументоване погодження кожної кандидатури перед внесенням їх до парламенту. У проєкті не визначено, що відбуватиметься, якщо не всі депутати коаліції підпишуть це подання. 

До переліку документів, які потрібно буде подати кандидату на посаду прем’єр-міністра або міністра, додали мотиваційний лист про його/її бачення майбутньої діяльності на посаді. Крім того, Прем’єр-міністр зобов’язаний одночасно з поданням кандидатур на посади міністрів подати проєкт Програми діяльності Кабінету Міністрів. Програма має відповідати коаліційній угоді та містити конкретні цілі й завдання нового уряду.

Крім того, законопроєкт додає нову підставу для розгляду питання відставки Генерального прокурора — депутати зможуть щороку оцінювати його роботу (зараз депутати лише заслуховують його річний звіт). Якщо протягом двох років поспіль Рада визнає роботу прокурора незадовільною, це автоматично дає підставу для розгляду питання про недовіру йому. Зараз депутати можуть висловити недовіру Генпрокурору, що означає його відставку, за поданням 150 депутатів.

Також законопроєкт виключає Кабінет Міністрів України зі списку органів, повноваження яких не можуть бути припинені під час воєнного стану. Попри це, 17 липня 2025 року Верховна Рада затвердила новий склад Кабінету Міністрів без ухвалення цього законопроєкту. Таким чином, оновлення уряду відбулося всупереч чинній нормі Закону «Про правовий режим воєнного стану», яка забороняє припиняти повноваження уряду в період дії воєнного стану.

Новий порядок оцінки майна

Законопроєкт 13435 пропонує нову редакцію закону про оцінку майна, яка розділяє оцінку майна на незалежну (виконує сертифікований оцінювач) та стандартизовану (здійснюється державними органами). Водночас визначено, що оцінка може проводитися для визначення різних видів вартості: ринкової, справедливої, спеціальної, інвестиційної чи оціночної. Поділ на види оцінки й види вартості є нововведенням — у чинному законі його немає.

Законопроєкт впроваджує в чинне законодавство міжнародні (IVS) та європейські (EVS) стандарти оцінки. Вони мають пряму дію в Україні, визначають методологію оцінки, підготовку звітів і рецензій, незалежно від того, який саме вид вартості визначається. У разі розбіжностей між цими стандартами перевагу надають європейським стандартам. Хоча закон не гарантує автоматичного визнання українських звітів за кордоном, застосування таких стандартів робить їх зрозумілими та прийнятними для міжнародних користувачів.

Також новий закон передбачає створення єдиної саморегулівної організації оцінювачів, яка матиме юридичний статус. Її основне призначення — представляти інтереси оцінювачів у взаємодії з державою, організовувати професійну підготовку, підвищення кваліфікації, контролювати якість оціночної діяльності, брати участь у роботі кваліфікаційно-дисциплінарної комісії та рецензувати звіти про оцінку в окремих випадках. Згідно з проєктом, оцінювач стає членом саморегулівної організації оцінювачів з дня внесення інформації про нього до Єдиного реєстру оцінювачів України. Держателем та адміністратором Єдиного реєстру оцінювачів України є Фонд державного майна України. На відміну від чинного порядку, коли існує кілька професійних об’єднань оцінювачів, новий закон передбачає створення єдиної організації, що централізовано виконуватиме всі професійні та регуляторні функції в межах визначених повноважень.

Крім того, законопроєкт передбачає можливість оцінки земельної ділянки та розміщених на ній будівель як єдиного об’єкта відчуження. Замість проведення окремих оцінок землі та нерухомості (як це відбувається зараз), оцінювач складає один звіт, у якому окремо вказує вартість кожного з компонентів. 

У новій редакції закону зберігається вимога про складання звіту про оцінку майна, але вона доповнена вимогою обов’язкової реєстрації такого звіту в електронному державному реєстрі, інакше він буде недійсним. Вперше закон окремо регулює оцінку шкоди (пошкодження, знищення чи втрати майна), завданої війною. Її зможуть робити незалежні оцінювачі або органи державної влади. У чинному законі ці питання не врегульовані.

Окремий розділ присвячено кваліфікації оцінювачів. Як і зараз, щоб стати оцінювачем, потрібно мати вищу освіту, пройти щонайменше рік навчання за спеціальною програмою в одному із закладів вищої освіти, з яким саморегулівна організація оцінювачів або Фонд державного майна України уклали договори про співпрацю, та скласти іспит (теорія, практика та захист звітів, складених під час практики). Особи, які пройшли навчання і стажування до ухвалення нового закону або за кордоном, можуть скласти іспит без проходження базової кваліфікаційної підготовки. За результатами іспиту оцінювач отримує безстрокове кваліфікаційне свідоцтво. Зараз свідоцтво можна переоформлювати (продовжувати) раз на два роки без складання іспиту, а якщо кандидат прийшов пізніше, ніж через два роки, він має повторно складати іспит. Законопроєкт передбачає, що кожні три роки оцінювач повинен буде підвищувати кваліфікацію (зараз кожні два роки). Для цього він може пройти навчання та скласти спеціальний тест або пройти рецензування власних звітів (нова опція).

Законопроєкт також визначає, що оцінювачі, які мають чинне свідоцтво з експертної грошової оцінки земель, зможуть автоматично отримати кваліфікацію оцінювача нерухомості без проходження підготовки та іспиту. 

Зміни до податкового та бюджетного законодавства для підтримки гірських територій

Законопроєкт 13403 змінює правила оподаткування лісових земель, щоб збільшити доходи місцевих бюджетів у гірських громадах. Зараз ставка податку для лісових земель становить 0,1% від нормативної грошової оцінки (НГО). Законопроєкт пропонує підвищити цю ставку до 0,3–0,5% НГО. 

Законопроєкт 13404 пропонує, щоб для медичних закладів у гірській місцевості не застосовувався критерій мінімального обсягу медичних послуг, який фінансується з державного бюджету (тобто такі заклади отримають бюджетне фінансування за будь-якого обсягу послуг). Також встановлюється заборона закриття цих закладів, зокрема пологових відділень, якщо тільки громада сама не ініціює таке рішення через громадські слухання. 

Законопроєкт 13451 змінює порядок розподілу рентної плати за використання лісових ресурсів. Наразі до місцевих бюджетів спрямовується 37% такої плати, решта йде до державного бюджету. Законопроєкт передбачає зарахування всієї рентної плати за деревину, заготовлену під час рубок головного користування (один із видів лісозаготівель, під час якого вирубують стиглі або перестійні дерева для отримання деревини. Він становить 38% від загальної площі рубок, а решта — це рубки формування і оздоровлення лісів), до місцевих бюджетів, що дозволить громадам отримувати більше коштів безпосередньо з використання місцевих природних ресурсів.

Нові гарантії для учасників слідства і суду

Законопроєкт 13430 змінює правила, за якими слідчі, дізнавачі або прокурори можуть проникати до житла чи іншого майна особи без ухвали слідчого судді. Зараз Кримінальний процесуальний кодекс дозволяє це у невідкладних випадках — коли потрібно врятувати життя чи майно або коли правоохоронці переслідують підозрюваного безпосередньо після злочину. Якщо в такій ситуації працівники поліції входять до житла чи іншого володіння особи, вони зобов’язані невідкладно (згідно з судовою практикою — протягом 24 годин) звернутися до слідчого судді за дозволом на проведення обшуку. Якщо на думку власника житла проникнення або обшук відбулися без законних підстав, він може подати скаргу до суду. Суд повинен розглянути цю скаргу в той самий день.

Суд перевіряє, чи справді були законні підстави для входу до приміщення без ухвали. Якщо прокурор не погодить подання або суд відмовить у дозволі на обшук, зібрані докази вважаються недопустимими, а вся отримана інформація має бути знищена. Законопроєкт пропонує конкретизувати строк такого проникнення: дозволяється увійти до приміщення без ухвали протягом 48 годин після вчинення злочину. При цьому проєкт пропонує заборонити проводити обшук у таких випадках — поки немає ухвали суду, дозволяється лише вхід у приміщення. Всі інші дії, включно з обшуком, мають відбуватися тільки після судового дозволу.

Уточнення права адвоката на відеофіксацію процесуальних дій

Законопроєкт 13400 пропонує уточнити положення закону про адвокатську діяльність, яким передбачено право адвоката копіювати матеріали справи, фіксувати процесуальних дії і судові засідання. Нині закон не конкретизує, якими саме засобами адвокат може користуватися.

Проєкт уточнює, що адвокат має право робити це за допомогою портативного відеореєстратора або особистого мобільного телефона. Це доповнення дозволяє уникнути обмежень або непорозумінь під час судових процесів.

Гарантії для військовослужбовців із дітьми 

Законопроєкт 13436 запроваджує, що вагітних військовослужбовиць можуть призначати до нарядів чи залучати до бойових завдань лише за їхньою згодою і за рекомендацією начальника медичної служби. Якщо виконання службових обов’язків загрожує здоров’ю, командир має перевести жінку до іншого підрозділу, де можна забезпечити безпечні умови.

Проєкт визначає, що жінки-військовослужбовиці з дітьми до трьох років та військовослужбовці, які самостійно виховують дитину до 14 років, можуть залучатися до чергувань, відряджень чи бойових завдань лише за згодою. Це ж стосується одного з батьків у сім’ях, де обоє проходять службу, якщо інший уже виконує службові завдання поза місцем постійного проживання дитини. Крім того, призначення на посаду або переведення до іншої місцевості для таких категорій військових можливе лише за їхньою згодою. 

Зміни адмінвідповідальності за доведення дітей до сп’яніння

Зараз Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за доведення до стану сп’яніння лише неповнолітньої дитини (віком від 14 до 18 років). При цьому про малолітніх дітей (до 14 років) у цих положеннях прямо не згадано. Законотворці пропонують виправити це (проєкт 13438). Аналогічно законопроєкт пропонує карати батьків чи опікунів за злочини, вчинені дітьми до 14 років (зараз покарання передбачене лише за злочини, вчинені дітьми віком від 14 до 16 років). 

Штрафи за несправні вбиральні й кондиціонери в автобусах

Законопроєкт 13396 передбачає зобов’язання перевізника пасажирів перед кожним рейсом перевіряти в автобусах справність вбиралень, якщо їхня наявність передбачена конструкцією автобуса, та систем кондиціонування. В разі експлуатації автобусів з несправними вбиральнями або обмеження доступу пасажирів до них (якщо такі вбиральні передбачені конструкцією) водій сплатить 8500 грн, а керівники і автоперевізники —17 000 грн. Використання автобуса з несправною системою кондиціонування тягне за собою штраф 1700 грн для водія та 3400 грн для підприємств. 

У разі повторного порушення протягом року або якщо несправний туалет чи кондиціонер призводять до скасування чи затримки рейсу водію загрожує штраф 17000 грн, а перевізнику — 34000 грн із позбавленням ліцензії на пасажирські перевезення на рік.