Як збільшити та диверсифікувати український експорт до Німеччини?

Україна та Німеччина перебувають на різних рівнях економічного розвитку, однак обидві країни є дуже відкритими до міжнародної торгівлі та можуть отримати додаткову вигоду від інтенсифікації торговельних відносин. Разом із тим структура українського експорту до Німеччини все ще недостатньо диверсифікована, а експортний потенціал використовується не повною мірою.

Від 1 січня 2016 року, коли Угода про Поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі (ПВЗВТ) з ЄС набула чинності, спостерігається позитивна динаміка двосторонньої торгівлі між країнами. На сьогодні ключові статті українського експорту до Німеччини включають електричні машини, продукцію аграрного виробництва, одяг та трикотаж, руди і шлаки, метали, деревину й вироби з неї. Разом із тим, структура українського експорту до Німеччини все ще недостатньо диверсифікована, а експортний потенціал використовується не повною мірою.

Дослідження Центру аналітики зовнішньої торгівлі Trade+ на основі аналізу даних виокремлює сектори німецької економіки, які є найбільш залежними від імпортованих товарів, і в яких український виробник може знайти свою нішу. Також дослідження ідентифікує найбільш перспективні для експорту до Німеччини групи товарів українського виробництва, які належать до визначених Експортною стратегією пріоритетних напрямів. До того ж у роботі враховується мета Стратегії – нарощувати експорт наукомісткої інноваційної продукції. Перспективність таких товарів визначається за кількома ознаками: 1) наявність виявлених відносних переваг в Україні і відсутність – у Німеччині; 2) наявність значного потенціалу до нарощування експорту на європейський ринок, а саме до Німеччини, на основі оцінки відставання поточних обсягів експорту від потенційно можливих («недоторгованість»).

Виявлена за допомогою оцінки гравітаційної моделі загальна «недоторгованість» (різниця між фактичними та потенційними обсягами торгівлі) між Україною та Німеччиною становить 500 мільйонів доларів США за 2016 рік або 35% загального експорту з України до Німеччини за цей же рік. Отже, відповідно до структури та інтенсивності експортних потоків у світі, Україна має потенціал до збільшення обсягів торгівлі як товарами, які вже експортуються до Німеччини, так і товарами, які ще не постачаються українськими компаніями на цей ринок.

Водночас найбільший внесок у вартісному вимірі імпортовані проміжні товари вносять до німецького експорту: автомобілів, причепів та напівпричепів; машин та устаткування; хімікатів та хімічних продуктів, коксу та нафтопродуктів; основних металів.

Тобто українські експортери, що постачають продукцію для цих секторів, мають значний потенціал для нарощування інтеграції у німецькі, а відтак – європейські та світові виробничі ланцюги. Практика показує, що інтеграція українських експортерів уже спостерігається у вказаних секторах, причому після набрання чинності ПВЗВТ з ЄС з’явилися нові можливості для її розширення. Зокрема, відкриваються нові виробничі потужності, що випускають електричне та інше обладнання (системи дротів, кабелі та ін.) для світових автомобільних концернів. На сьогодні в Україні працюють виробничі потужності німецьких компаній Leoni, Elektrokontakt (виробляють електричне обладнання), Bader (чохли на сидіння) та ін.

У дослідженні також визначено перелік із 67 товарних груп, які є перспективними для українських експортерів. Пріоритетні вони і відповідно до Експортної стратегії України. За цими товарними групами обсяги недоторгованості сягають 21,5 млн дол. США, тоді як фактичні обсяги експорту за цими категоріями за цей же період становлять 7,2 млн дол. (відповідно недоторгованість значно перевищує фактичні обсяги експорту за цими позиціями).

Незважаючи на складнощі регулювання та поки невеликі обсяги оціненої недоторгованості для визначених перспективних секторів з Експортної стратегії України, диверсифікація експорту є дуже важливою для економічного зростання в довгостроковому періоді, тому пріоритетним є розвиток цих напрямів торгівлі.

Після скасування/зниження ЄС ввізних мит в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС в частині ПВЗВТ, мита на сьогодні не створюють значних обмежень для експорту цих товарів до ЄС. Натомість нетарифні обмеження у вигляді технічних регулювань, санітарних та фітосанітарних заходів, географічних найменувань, ліцензування та ін. є вагомим бар’єром у двосторонній торгівлі. Таким чином «недоторгованість» можна пояснити, зокрема, негативною дією різноманітних нетарифних бар’єрів (як на європейському, так і на національному рівні) чи інших факторів, як-от неконкурентність (за ціною чи якістю) українських товарів порівняно з аналогічними товарами з інших країн, відмінні смаки та уподобання німецьких споживачів, особливості співпраці з торговими компаніями/асоціаціями, специфічні вимоги торговельних мереж тощо. Отже, гармонізація українського регулювання з європейським відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС допоможе знизити нетарифні бар’єри та існуючі розбіжності в регулюванні, спростити експорт товарів з України до ЄС та зокрема до Німеччини.

Отримані результати дослідження важливі також для пріоритизації процесу гармонізації українського законодавства до європейського, щоб першочергово знизити торговельні бар’єри для перспективних для експорту товарних груп, а також сформувати обгрунтований порядок денний та позиції України у переговорах з європейськими партнерами зі зменшення чинних бар’єрів доступу на ринок ЄС, а також на двосторонньому рівні з Німеччиною.

На основі якісного та кількісного дослідження, рекомендуємо відповідним органам державної влади: 

1. Вчасно та ефективно гармонізувати українське законодавство, стандарти та практику із законодавством, стандартами та практикою ЄС згідно з планом дій та зобов’язаннями, які взяла на себе Україна з підписанням Угоди про ПВЗВТ у рамках Угоди про асоціацію з ЄС, зокрема у таких сферах як технічні бар’єри торгівлі, санітарні та фітосанітарні заходи, митна сфера, захист прав інтелектуальної власності тощо. 
2. Пріоритизувати гармонізацію секторального законодавства та стандартів відповідно до потенціалу зростання експорту до ЄС, завдань диверсифікації експорту відповідно до Експортної стратегії України, а також перспективних секторів з високим рівнем недоторгованості. 
3. Прискорити підготовку до підписання з ЄС Угоди про оцінку відповідності та прийнятність промислових товарів (ACAA) для перших трьох пріоритетних секторів української промисловості, а саме: низьковольтне обладнання, електромагнітна сумісність і безпека машини, що сприятиме зростанню промислового технологічного експорту до ЄС та інших країн. Пріоритизація секторів для підписання Угоди АСАА на наступних етапах, в тому числі з урахуванням результатів даного дослідження. 
4. Проводити переговори на державному рівні з партнерами з ЄС та Німеччини з усунення тих бар’єрів доступу на ринок ЄС/Німеччини для експорту перспективної продукції, які не будуть скасовані внаслідок гармонізації регулювання з європейським. 
5. Вжити заходи для використання можливостей Регіональної конвенції про панєвро-середземноморські преференційні правила походження (Конвенція ПанЄвро-Мед), що встановлює ідентичні правила походження товарів між її договірними сторонами в рамках угод про вільну торгівлю, а також сприятиме відкриттю нових виробничих потужностей та залученню до регіональних та міжнародних ланцюгів створення доданої вартості. 
6. Створити дієві механізми захисту іноземних інвестицій, зокрема експортоорієнтованих. 
7. Забезпечити верховенство права та ефективний захист прав власності. 
8. Створити сприятливі макроекономічні умови для забезпечення доступу до фінансування як українському, так й іноземному бізнесу.
9. Надавати інформаційну та консультаційну підтримку місцевим виробникам та експортерам з питань визначення найбільш перспективних ринків для збуту товарів, сприяти в пошуку партнерів на таких ринках, консультувати щодо кращих способів проникнення на такі ринки, як-от організовувати торгові місії тощо.

Українським виробникам та експортерам рекомендується: 

1. Зважати на сектори німецької економіки найбільш залежні від імпортної продукції (Таблиця 2. Показники відкритості зовнішньої торгівлі Німеччини, 2014).
2. Враховувати найперспективніші товари українського експорту до Німеччини (Таблиця 3. Перелік перспективних товарних груп HS6 українського експорту до Німеччини за Експортною стратегією; Додаток Е. Таблиця E1. Перелік перспективних товарних груп HS6 українського експорту до Німеччини (у доларах США) з точки зору збільшення експорту). 
3. Переглянути політику ціноутворення задля підвищення конкурентоздатності таких перспективних товарів (Додаток D. Таблиця D1. Номенклатурно-ціновий аналіз німецького імпорту). 
4. Брати до уваги товарні групи, в яких у Німеччині ідентифіковано низькі порівняльні переваги, а в Україні – відносно високі (Додаток G. Таблиця G1. Індекс виявлених відносних переваг, HS).

А також скористатися такими можливостями для полегшення виходу на ринок: 

• Програмами, що пропонують в Україні платформи німецького державного банку розвитку, KfW та німецького товариства міжнародного співробітництва, GIZ .
• Можливістю спільно з німецькими партнерами лобіювати усунення перешкод чи/та створення сприятливих умов для двосторонньо вигідного партнерства через відповідні робочі групи Німецької асоціації Східного Бізнесу, OAOEV.

Згадані таблиці розміщенні за посиланням.