Хоча Україна – країна з численним населенням і обов’язковою військовою службою, визначну роль у війні на Сході зіграли саме так звані добровольці – ті, хто прийняв рішення йти на війну не через обов’язок. Принаймні, не через формальний. Дослідники Віра Миронова і Сем Уітт спробували дослідити, які вони, українські добровольці, які риси їх об’єднують і що вплинуло на їх рішення ризикнути власним життям, приєднуючись до збройного протистояння.
VoxUkraine публікує короткий виклад результатів дослідження.
Кожна держава, що зіштовхується з війною, постає перед проблемою мобілізації військовозобов’язаних. Рядові громадяни не завжди мотивовані до служби в армії під час бойових дій, хоча особиста ініціатива може зростати в умовах загрози війни, особливо коли противник сильний (Kalyvas and Kocher 2007). Для заохочення до військової служби держава може застосовувати різні важелі чи примус, наприклад, обов’язковий призов на військову службу. Втім, часто держава має обмежені можливості до масової мобілізації населення, особливо коли армія несе значні людські втрати. Автори дослідження спробували відповісти, що в такому разі спонукає рядових громадян йти на війну. Чому деякі громадяни вирішили добровільно приєднатися до збройного протистояння і які риси їх об’єднують?
Аналіз минулої політичної активності громадян може допомогти відповісти на це питання. Автори висувають гіпотезу: політична активність в минулому збільшує готовність громадян до мобілізації, а політична невдоволеність, що лежить в основі такої активності, посилює готовність брати участь у колективних заходах із застосуванням сили.
Суть і результати дослідження
Для виявлення мотивів політичної активності та військової мобілізації було проведено опитування 100 призовників у Харкові, а також 100 юнаків, що проживали близько призовного пункту, але не були мобілізовані. Особливість цього призовного пункту в тому, що усі військовослужбовці після тижня загальної підготовки були відправлені на передову. Інтерв’ю з цивільними респондентами проводилось з людьми у віці від 18 до 27 років. Серед 100 призовників, що були опитані, жоден не стверджував, що був мобілізований примусово – всі вони були добровольцями. Їх мотивація наведена на графіку.
Графік 1. Мотивація добровольців
Для встановлення мотивів приєднання до війська, пов’язаних з участю в подіях Майдану, було проведено аналіз політичної активності респондентів. Особи, які брали участь у протестах на Майдані в чотири рази більш схильні до військової мобілізації, ніж ті, хто участі в протестах не брав.
Для підтвердження впливу політичної активності на участь у мобілізації було розраховано індекс політичної активності на Майдані на основі десяти пунктів проведеного опитування респондентів: участь у акціях протесту, прояв насильства під час акцій протесту, підтримка протестів на Майдані, звинувачення Януковича та Путіна за насильство проти протестувальників на Майдані, і підтримка політичних поглядів, що перекликаються із риторикою протестуючих на Майдані (підтримка членства в ЄС чи НАТО, непідтримка вступу до Митного союзу).
На Графіку 2 показано середній вплив кожного компонента індексу на ймовірність вступу до війська. Чим далі крапка від нуля, тим більше значення цей показник має на ймовірність громадянина вступити до збройних сил.
Графік 2. Вплив активності на Майдані на військову мобілізацію
Військові новобранці як правило підтримують погляди учасників протестів на Майдані і більше асоціюють себе саме з протестуючими, ніж з тими, хто не брав участі у протестах. Це також пояснює підвищену готовність до застосування сили, оскільки вони були не простими спостерігачами, а активними учасниками Майдану.
Що штовхало колишніх активістів Майдану брати участь у військовій мобілізації? Автори дослідження виходять з механізмів, що базуються на самореалізації та підтримці силових колективних дій. Для цього було сформовано індекс, що відображає емоційний вплив, готовність до ризику та оптимізм респондента щодо свого майбутнього. На Графіку 3 представлено середній вплив кожного компонента в індексі самореалізації.
Графік 3. Вплив особистих рис і настроїв та готовності до ризику на ймовірність вступу до війська
Добровольці значно більше, ніж цивільні схильні до позитивних настроїв, таких як щастя, пильність, впевненість; і менше до негативних, таких як страх, смуток, гнів. Інша ключова відмінність – схильність до ризику. Добровольці, схильні до ризику значно більше, ніж цивільне населення. Разом з тим, вони більш впевнені і оптимістичні щодо свого майбутнього.
Для оцінки зв’язку між активністю на Майдані та підтримкою силових колективних дій було сформовано індекс підтримки колективних силових дій на підставі відповідей респондентів про підтримку силових дій на Донбасі, підтримку зовнішнього військового втручання та протидії мирним переговорам.
Графік 4. Вплив підтримки колективних силових дій на ймовірність вступу до війська
Добровольці частіше підтримують силові колективні дії для вирішення проблем; частіше, ніж цивільні звинувачують Росію у конфлікті на Донбасі, розглядають Росію як ворога України, виступають за використання сили проти Росії і підтримують використання сили для повернення втраченої території. Вони також більш схильні підтримувати посилення конфлікту, включаючи Західну військову інтервенцію, і менш готові, ніж цивільні, вести переговори з Росією для досягнення миру.
Силові рішення, ризик, оптимізм – який він, типовий доброволець
Добровольці, що пішли воювати на Схід України, часто були активістами протестів на Майдані або підтримували їх. Вони більш схильні до застосування силових методів боротьби з російською агресією, готові до ризику та більш оптимістичні за тих, хто до війська не приєднався. В середньому, вони скептично ставляться до переговорів як способу вирішення конфлікту, не надають вагомого значення методам дипломатії і не вірять, що такі дії можуть допомогти. Разом з тим, дослідники не знайшли жодних доказів впливу етнічної приналежності на готовність до мобілізації і ймовірність участі у бойових діях.
