Зайва вага в Україні: розуміння проблеми та подолання розриву між містом і селом

Чому проблема ожиріння важлива?

Можливо, багато людей не вважають зайву вагу серйозною загрозою для громадського здоров’я, але це хибний погляд. За даними Міністерства охорони здоров’я, майже 60% дорослих українців мають надлишкову вагу, і майже 25% із них — ожиріння (WHO STEPS 2019). Цей показник є одним із найвищих у Східній Європі.

Ожиріння має руйнівні наслідки для здоров’я — від онкологічних до психічних захворювань. Якщо говорити мовою цифр, надмірна вага та ожиріння щороку є причиною приблизно 1 трильйона доларів США витрат на охорону здоров’я у світі (Diamantis et al. 2022). Розподіл цих витрат наведено на Рисунку 1.

Чому поділ на міське та сільське населення має значення

Через обмеженість суспільних ресурсів ми маємо вирішувати кожну проблему якомога ефективніше. Тому необхідно визначити групи населення з підвищеним ризиком ожиріння та супутніх проблем і насамперед спрямовувати зусилля саме на них. Ми висуваємо гіпотезу, що сільські жителі становлять саме таку групу, оскільки є більш схильними до ожиріння порівняно з містянами. Цю гіпотезу підтверджують дані як з Європи, так і зі США. Так, у США мешканці сіл мали на 35,8% вищі шанси на ожиріння, ніж міські (Wen et al., 2018), а у Польщі — на 32% (Stos et al., 2022). Перевіряючи цю гіпотезу, ми отримали подібні результати: шанси на ожиріння серед мешканців міст виявилися на 24,6% нижчими.

Зауважте, що ймовірність і шанси — це різні поняття. Ймовірність вказує на те, як часто відбувається певна подія (наприклад, 25% часу). Шанси ж означають відношення ймовірності настання події до ймовірності її ненастання (наприклад, 1 до 3). У цій статті ми ведемо мову саме про ймовірності, щоб полегшити інтерпретацію результатів.

Дані та методологія

Джерелом даних для цієї статті є опитування щодо неінфекційних захворювань за методикою WHO STEPS, яке проводилося в Україні у 2019 році. До цільової вибірки входили українці та українки віком від 18 до 69 років, які постійно проживають у міських та сільських районах України. Загалом в особистому (face-to-face) опитуванні взяли участь 4409 респондентів; вибірка була репрезентативною для підконтрольних уряду територій. Респонденти відповідали на низку запитань щодо стану їхнього здоров’я, способу життя та демографічних характеристик. Також їм вимірювали рівень цукру й холестерину за допомогою пристроїв Cardiocheck Plus.

Нашою залежною змінною є ожиріння: особа вважалася такою, що має ожиріння, якщо її індекс маси тіла (BMI, розрахований як вага, поділена на зріст у квадраті) становив 30 кг/м² або більше. Ми оцінюємо вплив соціально-економічних чинників на цю бінарну змінну (ожиріння = 1) — від базових характеристик, як-от стать та вік, до більш специфічних, як-от споживання фруктів, овочів та перероблених продуктів. Для цього ми застосовуємо різні специфікації та економетричні методи: лінійну ймовірнісну модель (LPM) та нелінійну лоґіт-модель. Усі моделі (тобто всі комбінації специфікацій і методів) демонструють схожі результати. Тому, з міркувань економії часу й місця, ми представляємо результати лише однієї з них.

Що впливає на ожиріння? Результати оцінювання

Ми встановили, що проживання в місті знижує ймовірність ожиріння на 4,3 відсоткових пункти порівняно з жителями сільської місцевості (рис. 2). Стать, вік і куріння також мають статистично значущий вплив на ймовірність ожиріння. Інші змінні, зокрема споживання перероблених продуктів, виявилися статистично незначущими (див. Додаток).

Ми включили до регресійного рівняння як вік, так і вік у квадраті, щоб врахувати нелінійний характер впливу віку. Також додано інтеракційну змінну Жінка*Вік, щоб відобразити можливість того, що вплив статі на ймовірність ожиріння може зростати з віком.

І справді, кожен додатковий рік життя підвищує ймовірність ожиріння на 2,4 відсоткового пункту, однак цей ефект зменшується у старшому віці. Наприклад, для 30-річного чоловіка додатковий рік підвищує ймовірність ожиріння на 1,2 в.п., тоді як для 50-річного — лише на 0,4 в.п. Поворотним пунктом для чоловіків є 60 років: після цього кожен наступний рік життя знижує ймовірність ожиріння.

Для жінок ризик ожиріння є вищим: так, для 30-річної жінки один додатковий рік підвищує ймовірність ожиріння на 1,6 в.п., а для 50-річної — на 0,8 в.п. Переломний момент для жінок настає у 70 років.

Ми не аналізуємо коефіцієнт змінної «жінка», оскільки через включення інтеракційної змінної «жінка*вік», він стає просто зміщенням оцінки (коефіцієнт, що показує різницю між жінками й чоловіками для віку 0 років). Ми маємо розглядати відмінності між статями лише з прив’язкою до віку.

Нарешті, курці на 8,0 процентних пунктів рідше страждають на ожиріння, ймовірно, через пригнічувальний вплив нікотину на апетит.

Результати оцінювання лише для сільських жителів загалом подібні до результатів для всієї вибірки, однак значення коефіцієнтів є вищими. Наприклад, один додатковий рік підвищує ймовірність ожиріння на 2,4 в.п. у загальній вибірці та на 3,5 в.п. у сільській. Поворотні пункти для віку в сільській вибірці становлять 58 років для чоловіків і 65 років для жінок. Жінки починають з нижчого ризику ожиріння (базовий ефект змінної Жінка при Вік = 0 становить –0,137), який однак зростає швидше з віком (Жінка*Вік — додатна й статистично значуща змінна).

Цікавим спостереженням є те, що змінна Проживає сам(а) стала статистично значущою: сільські мешканці, які живуть наодинці, мають на 6,3 в.п. вищу ймовірність ожиріння. Це є суттєвим результатом і може пояснюватися тим, що такі особи рідше звертаються по профілактичну медичну допомогу — як через нижчу доступність медичних послуг, так і через знижену мотивацію. У результаті ризики, пов’язані з ожирінням, можуть залишатися без належної уваги протягом тривалішого часу, оскільки поряд може не бути нікого, хто б заохочував чи мотивував цих людей.

Що можна вдіяти з ожирінням у сільській місцевості?

Ми пропонуємо просту рамкову модель. Насамперед необхідно визнати наявність проблеми та підвищити обізнаність про неї — через кампанії, адаптовані до умов сільської місцевості. Для кращого охоплення інформацію можна поширювати через місцеву владу та авторитетних осіб — зокрема вчителів, лікарів та релігійних лідерів. Доцільно також зосередитися на громадських заходах та семінарах у громадах, а не на онлайн-кампаніях — особливо в регіонах з обмеженим використанням інтернету.

Оскільки найкращим методом лікування хвороби є її профілактика, ми пропонуємо низку заходів для вирішення проблеми ожиріння. По-перше, вчителям слід заохочувати учнів до формування здорових звичок. По-друге, сімейні лікарі в сільській місцевості мають бути підготовлені до виявлення проблем із вагою та включення консультацій з правильного харчування до планових прийомів. По-третє, місцева влада повинна інвестувати в інфраструктуру — спортивні майданчики, велосипедні доріжки, пішохідні маршрути та громадські центри, які забезпечують можливість фізичної активності (наприклад, танці).

Однак навіть за найкращої профілактики випадки ожиріння однаково траплятимуться. У таких ситуаціях надзвичайно важливим є доступ до лікування. Серед можливих рішень — мобільні клініки для віддалених територій та послуги телемедицини, тоді як більш складне лікування можуть надавати спеціалізовані медичні центри. 

Список літератури

1. Diamantis, D. V., K. Karatzi, P. Kantaras, S. Liatis, V. Iotova, Y. Bazdraska, T. Tankova, G. Cardon, K. Wikström, I. Rurik, E. Antal, A. M. Ayala-Marín, N. G. Legarre, K. Makrilakis, and Y. Manios. 2022. “Prevalence and Socioeconomic Correlates of Adult Obesity in Europe: The Feel4Diabetes Study.” International Journal of Environmental Research and Public Health 19, no. 19 (October): 12572.
2. Okunogbe, A., R. Nugent, G. Spencer, J. Powis, J. Ralston, and J. Wilding. 2022. “Economic Impacts of Overweight and Obesity: Current and Future Estimates for 161 Countries.” BMJ Global Health 7 (April): e009773.
3. Stival, C., A. Lugo, A. Odone, P. A. van den Brandt, E. Fernandez, O. Tigova, J. B. Soriano, M. José López, S. Scaglioni, and S. Gallus. TackSHS Project Investigators. 2022. “Prevalence and Correlates of Overweight and Obesity in 12 European Countries in 2017–2018.” Obesity Facts 15, no. 5: 655–665.
4. Stoś, K., E. Rychlik, A. Woźniak, M. Ołtarzewski, M. Jankowski, M. Gujski, and G. Juszczyk. 2022. “Prevalence and Sociodemographic Factors Associated with Overweight and Obesity Among Adults in Poland: A 2019/2020 Nationwide Cross-Sectional Survey.” International Journal of Environmental Research and Public Health 19, no. 3 (January): 1502.
5. Traczyk, I., A. Kucharska, B. I. Sińska, M. Panczyk, L. Wronka, F. Raciborski, D. Szostak-Węgierek, and B. Samoliński. 2023. “Every Second Adult Inhabitant of Poland (Aged 18–64) is Overweight—Results of Representative Cross-Sectional Studies Conducted in 2017–2020.” Annals of Agricultural and Environmental Medicine 30, no. 2 (June): 322–330.
6. World Health Organization. Regional Office for Europe. 2020. Risk Factors for Noncommunicable Diseases in Ukraine in 2019.
7. Zatońska, K., P. Psikus, A. Basiak-Rasała, Z. Stępnicka, D. Gaweł-Dąbrowska, M. Wołyniec, J. Gibka, A. Szuba, and K. Połtyn-Zaradna. 2021. “Obesity and Chosen Non-Communicable Diseases in PURE Poland Cohort Study.” International Journal of Environmental Research and Public Health 18, no. 5 (March): 2701.

Додаток. Результати оцінювання