Корупція: Якої помилки Ви припускаєтесь …

Багато хто погодиться, що наступні три гіпотетичні приклади є складовими корупції.

1. 1. Керівник НДО, який займається переселенням біженців, отримує 10% додаткового заробітку на одного біженця з коштів, які виплачує уряд України на забезпечення притулку біженцям.
2. 2. Директор школи збирає 50 000 доларів готівкою з батьків учнів. При цьому не існує жодних квитанцій і ведення звітності.
3. Викладач університету бере хабарі за здачу іспиту в розмірі 500грн.

Проблема: ці приклади не гіпотетичні; вони описують реальні історії.

Тим не менш,важливим є те, що ці історії пов’язані з людьми, які належать до одних з перших і найактивніших учасників Майдану. Керівник НДО врятував багато життів в січні і лютому, збираючи кошти на постачання медичного обладнання та необхідні матеріали для саморобних лікарень на Майдані. Батьки, діти яких ходять до школи, вважають себе прихильниками антикорупційного законодавства. Багато студентів, які «купували» оцінки були одними з перших на Майдані.

Можливо, потрібно визнати той факт, що в Україні, на відміну від Грузії, швидкі реформи не відбудуться. Якщо це так, ми не зможемо викорінити корупцію, але ми повинні зосередитися на боротьбі з корупцією, у тій галузі, де це легше зробити і де це особливо важливо.

Ми повинні серйозно задуматися про причини корупції і про те, що її форми є найбільш шкідливими для нашого суспільства. Ми повинні визнати й те, що в Україні існують такі закони, які дозволяють проводити багато операцій «тіньовими і непрозорими» шляхами, і ці так звані закони дестабілізують наше суспільство, в результаті цього частина людей живе у злиднях. Караючи корумпованих людей, не змінюючи правила, не принесе бажаних результатів. Для того, щоб поліпшити своє життя, ми повинні зрозуміти причини дестабілізації і, в першу чергу, спробувати ліквідувати головні з них

Три історії, про які говориться вище, не схожі одна на одну. Випадок в університеті – жахливийі жалюгідний; випадок в НДО – дуже прикрий, але не є пріоритетним і не може бути вирішеним без більш всеосяжних реформ, а про випадок у школі взагалі не слід перейматись.

У випадку зі школою, грошові внески взагалі не пов’язані з оцінками, і ця школа має гарну репутацію та роки досвіду. Вона може збирати досить високу оплату, тому що люди готові сплачувати внески, а не переходити в іншу школу. Якщо люди готові платити, це означає, що ця школа дійсно має хорошу репутацію. Хороша репутація може бути пов’язана з тим, що надається хороший рівень освіти, і учні мають високі шанси на вступ до університетів. Батьки будуть обирати, яка школа краща для їхніх дітей через те, що існує конкуренція між школами та їхній рейтинг. Відправляти дітей в найкращі школи є досить дорогим задоволенням, і уряд не може надати кошти в достатній кількості. Якщо ми віримо в ринок і конкуренцію, не має значення, яким чином кошти витрачаються. Це те ж саме, як з будь-яким іншим бізнесом. Мене не хвилює, як компанія витрачає свої доходи, я зацікавлений тільки у тому, щоб її послуги ставали кращими і дешевшими. Реформа, яка нам дійсно потрібна – це не боротьба з корупцією, а освітні та податкові зміни в законодавстві, які будуть стимулювати конкуренцію і незалежність шкіл, і дадуть їм можливість офіційно отримувати кошти від батьків.

Історія з НДО досить сумна і гнітюча, але тільки за умови якщо ми дуже наївні. Ми не можемо сподіватись на те, що мережа волонтерів працюватиме на громадських засадах протягом декількох місяців, якщо не років. Чистого ентузіазму не достатньо, щоб прогодувати сім’ї, і люди повинні отримувати зарплату. Без зарплат, ринкові сили будуть поступово забирати кращих людей з волонтерських організацій. Проблема з волонтерськими організаціями полягає в тому, що не зрозуміло, яку заробітну плату треба платити. Ці організації є неофіційними і їхня діяльність чітко не визначена, тому не можна визначити, скільки потрібно платити кожному добровольцю. Деякі добровольці є досить спокійні і приносять багато користі організації, в той час як інші створюють багато шуму, займаються зв’язками з громадськістю, але мало чим допомагають біженцям. Добровольцям повинні сплачувати зарплати на основі об’єктивних критеріїв продуктивності. Один з таких критеріїв – це кількість біженців, яким надано притулок. Це один з найважливіших критеріїв.

Тим не менш, є деякі розбіжності через так звані «відкати». Волонтери зараз мають досить  незвичні стимули. Уряд виплачує кошти відповідно до кількості днів перебування біженця у притулку, тому волонтери зацікавлені в тому, щоб ті перебували там якомога довше. Тоді, це не дивно, що ми чуємо історії про ледачих біженців, які не можуть адаптуватись до нового суспільства, тому що немає ніяких зусиль від добровольців, щоб допомогти їм зробити це. Звичайно, є і інші ситуації, коли піклуються тільки про офіційно зареєстрованих біженців, ігноруючи тих, за яких уряд не виплачує коштів.

Випадок з університетом – це один з найгірших. Це підриває цілісність освіти, тому що оцінки, як виявляється, можна «купити». В результаті, оцінки нічого не варті. Суспільство і роботодавці не можуть розрізнити розумних і здібних студентів від тих, які просто «купили» оцінки. Таким чином, наймати на роботу на основі вмінь та здобутків стає неможливим. Єдиний можливий варіант– це зв’язки. Ми повернулися до того, що вміння та навички не відіграють ніякої ролі, а важливим є те, чи ви лояльні до ваших наставників і начальників, тому що вони є джерелом ваших зв’язків. Немає винагороди за ініціативу, нові ідеї та інвестиції в освіту.

У той час світ рухається вперед, залишаючи нас позаду.