Чи можливо бути щасливим, коли навколо триває війна? Що взагалі означає щастя для країни, яка вже кілька років поспіль живе в епіцентрі геополітичних потрясінь? Рівень щастя — не просто суб’єктивний показник. Це свідчення того, як суспільство адаптується до викликів, переживає кризу й водночас будує плани на майбутнє. У країні, де війна стала частиною повсякденного життя, рівень щастя може показувати, як громадяни справляються із психологічним тиском, якими є їхні потреби й на що повинна звертати увагу влада.
Протягом дванадцяти років існування дослідження World Happiness Report рівень щастя в Україні оцінюється в межах 4-5 балів із 10 можливих. Щоб розібратися в злетах і падіннях цього показника, важливо врахувати один нюанс: рейтинг World Happiness Report складається на основі опитувань респондентів за три попередні роки. Наприклад, звіт за 2022 рік, де Україна піднялася з 110 на 98 місце з показником 5,08 (див. рис. 1), фактично відображає період 2019–2021 років — час, коли війна ще не вийшла за межі Донбасу й Криму. Оцінки зі звіту за 2023 рік (опитування 2020–2022 років) уже частково охоплюють вплив повномасштабного вторгнення. І тут — несподіванка: самооцінка щастя українців майже не знизилася. На перший погляд парадоксально, але можна припустити, що це пояснюється феноменальною згуртованістю, викликаною спільною боротьбою.
У World Happiness Report 2024 ми бачимо зниження показника щастя до 4.87. Це середнє значення самооцінки рівня щастя респондентів під час опитувань за 2021–2023 роки, і його падіння, ймовірно, говорить про втомленість від тривалої війни, економічний тиск і психологічне виснаження. Проте якщо порівняти ці цифри із результатами звіту 2021 року, що охоплює час пандемії (рейтинг щастя України 4.88) або навіть даними звіту мирного 2012 року (5.09), стає очевидно: українці демонструють виняткову стійкість навіть за умов глобальної турбулентності.
Рисунок 1. Динаміка результатів України у Світовому рейтингу щастя (WHR)
*Методологія World Happiness Report базується на даних про суб’єктивну оцінку респондентами того, на якому уявному щаблі вони знаходяться (10 – найкраще можливе життя, 0 – найгірше). Дані збирають за допомогою опитування Gallup World Poll за три роки. Для пояснення варіації між країнами поряд із цими суб’єктивними оцінками аналізуються шість ключових факторів: ВВП на душу населення, соціальна підтримка, очікувана тривалість здорового життя, свобода ухвалення життєвих рішень, рівень щедрості населення, рівень сприйняття корупції. Зазначені фактори використовуються лише для аналізу і пояснення тенденцій, але не впливають на основний рейтинг .
Рисунок 2. Динаміка результатів України у Світовому рейтингу щастя (WHR) у порівнянні з іншими країнами, що зазнали досвіду військових конфліктів
Світовий рейтинг щастя (World Happiness Report) публікується з 2012 року. Його розраховують у партнерстві Інститут Ґеллапа, Оксфордський дослідницький центр добробуту, Мережа рішень для сталого розвитку ООН та Редакційна колегія Звіту про світове щастя.
Огляд статей:Coupe, T., & Obrizan, M. (2016). The impact of war on happiness: The case of Ukraine. Journal of Economic Behavior & Organization, 132, 228–242.
Coupe, T., & Obrizan, M. (2024). War and happiness. In H. Brockmann & R. Fernandez-Urbano (Eds.), Encyclopedia of Happiness, Quality of Life and Subjective Wellbeing (pp. 444–448). Edward Elgar Publishing.
Війна і щастя в Україні: висновки дослідження
Дослідження Тома Купе (Tom Coupe) та Максима Обрізана (Maksym Obrizan), опубліковане у 2016 році, розглядало, як війна впливає на щастя українців.
Методологія дослідження
Науковці використали всеукраїнське опитування громадської думки про самооцінку відчуття щастя, проведене Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) у 2013, 2014 і 2015 роках. Це дозволило порівняти настрої людей до і під час війни. Унікальної цінності дослідженню надало те, що було використано дані про рівень щастя на рівні окремих людей (особисте інтерв’ю) саме під час воєнних дій, а не кілька років після них.
Дослідження ґрунтувалося на методі різниці у різницях (DiD) — підході, що дозволив порівняти рівень щастя в регіонах, що безпосередньо постраждали від війни, з тими, які відчули вплив війни менше (переважно через медіа). Крім того, було здійснено порівняння рівня щастя у двох часових проміжках: до і під час війни.
Для оцінки регіональних особливостей сприйняття щастя жителями різних регіонів автори згрупували області в 4 регіони:
- «Донбас» включив дані респондентів з Донецької та Луганської областей (регіони, де відбувалися бойові дії);
- «Прикордоння Донбасу»: Харківська, Дніпропетровська та Запорізька області;
- «Центр та Південь»: м.Київ та Київська, Кіровоградська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Сумська, Херсонська, Черкаська та Чернігівська області;
- «Захід»: Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька та Чернівецька області.
Ключові результати дослідження:
- Чіткий контраст у географії щастя під час війни в Україні
Дані опитувань показали, що у 2015 році, коли війна вже тривала понад рік, загальнонаціональний рівень щастя в Україні залишався стабільним — близько 56% респондентів назвали себе щасливими або швидше щасливими. Але цей середній показник приховує значні регіональні розбіжності.
У Донецькій і Луганській областях, які стали епіцентром бойових дій, рівень щастя впав майже вдвічі: у 2015 році 29,7% опитаних зазначили, що відчувають себе щасливими або швидше щасливими порівняно з 58% у 2014. У регіонах, які межують із зоною бойових дій, падіння щастя також відчувалося, хоча й не так різко. Щасливими себе назвали 61,7% опитаних у 2015 році порівняно з 67% у 2014.
У решті України картина зовсім інша. У західних регіонах рівень щастя під час війни навіть виріс (+6,2 п.п. у 2015 році порівняно з 2014). «Центр та Південь» країни показали збільшення частки щасливих та швидше щасливих опитаних на 3,3 п.п у 2015 порівняно з попереднім роком. Цей феномен можна пояснити відсутністю безпосереднього контакту з війною, що спонукало людей цінувати своє життя навіть більше.
- Економічний добробут таки робить людей щасливими
Одним із визначальних чинників щастя виявилась фінансова стабільність. Люди, які мали достатньо коштів на задоволення базових потреб, як правило, були значно щасливішими за тих, хто відчував гостру нестачу коштів. Наприклад, рівень щастя був вищим серед тих, хто міг дозволити собі купувати одяг, порівняно з тими, кому не вистачало на їжу.
Про цей зв’язок ми вже писали раніше.
Фахівці з вищою освітою, підприємці та студенти відчували вищий рівень щастя порівняно з робітниками та працівниками сільського господарства. Водночас рівень щастя був нижчим серед безробітних респондентів.
- Політична складова також впливає на щастя
У регіонах, де люди відчували підтримку з боку влади або поділяли її політичні погляди, рівень щастя був вищим. Респонденти, чиї політичні вподобання збігалися з програмою правлячої партії, демонстрували вищий рівень щастя, що свідчить про те, що зміна політичного режиму може по-різному впливати на рівень щастя у регіонах залежно від політичних уподобань їхнього населення.
Вплив війни на рівень щастя в інших країнах
У ще одній статті Тома Купе (Tom Coupe) та Максима Обрізана (Maksym Obrizan) аналізуються результати численних досліджень інших науковців, які вивчали зв’язок між війною та рівнем щастя і задоволеності життям (у роботі ці показники є синонімами). Дослідники розглядають приклади з різних країн, і висновки далеко не однозначні.
Наприклад, 34-денна війна між Ізраїлем і Ліваном у 2006 році, згідно із дослідженням, не залишила помітного сліду на рівні задоволеності життям ані серед єврейського, ані серед арабського населення. А в Південному Таїланді громадянський конфлікт, який триває з 2004 року і донині та супроводжується насильством і зростанням міграції в постраждалих регіонах, призвів до зниження середнього рівня щастя серед мусульманського населення на 0,15 бала за шкалою від 0 до 10. Рівень щастя також знижується через травми. Наприклад, аналіз даних студентів у Південному Таїланді показав невелику, але все ж негативну кореляцію (близько -0,1) між рівнем щастя та різними типами воєнних травм (пряма травма – особистий досвід насильницької травматичної події, непряма травма – коли член сім’ї або друг зазнали фізичної насильницької травматичної події, травма свідомості – коли людина була свідком травматичних подій, приниження – досвід принизливих дій, неповаги чи упередженості).
Цікаво, що навіть після важких переживань війна не завжди має довготривалий негативний вплив. У дослідженнях, які аналізували рівень щастя тих, хто пережив Голокост, і тих, хто емігрував до Ізраїлю до початку Другої світової війни, через 50 років після подій не було виявлено суттєвих відмінностей у рівні задоволеності життям. Подібний ефект спостерігався у Боснії та Герцеговині: за 5-10 років після закінчення конфлікту рівень щастя в регіонах, що постраждали від війни, не відрізнявся від рівня у більш безпечних зонах. Ця закономірність проявляється і в інших випадках. Наприклад, серед ветеранів США чи мешканців Косово війна, попри травматичний досвід, не вплинула на рівень щастя у довгостроковій перспективі.
Чому важливо досліджувати самооцінку рівня щастя в Україні?
Результати обох досліджень Тома Купе та Максима Обрізана продемонстрували, що навіть за умов війни рівень щастя може залишатися стабільним хоча б у частині країни. Це означає, що суспільство має суттєвий потенціал до адаптації, але такі дані підсвічують важливі виклики для України, яка сьогодні переживає повномасштабне вторгнення:
- Як забезпечити ефективну допомогу тим, хто зазнав безпосереднього впливу війни?
- Як зберегти суспільну згуртованість, запобігаючи ізоляції окремих регіонів та груп населення?
Автори наголошують, що однією з найгостріших проблем залишається підтримка ветеранів і переселенців, які, опинившись у новому середовищі, нерідко відчувають стрес. Така ситуація не лише погіршує їхній психологічний стан, але й може призводити до депресій, ізоляції та навіть збільшення кількості випадків суїциду.
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автор не є співробітником, не консультує, не володіє акціями та не отримує фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
