Війна охоплює всі сфери життя — і окремих людей, і суспільство загалом, тому вона особливо цікава для соціальних наук. За теорією еволюційної модернізації (Inglehart, 2018), зростання відчуття небезпеки впливає на безліч аспектів нашого життя: воно змінює наші погляди, поведінку та переконання, адже люди починають ставити в пріоритет усе, що допомагає вижити.
Багато соціологічних агенцій і дослідницьких центрів порівнюють думки українців до війни й під час неї. Проте довоєнні та воєнні опитування зазвичай охоплюють різних людей. Через це складно зрозуміти, чи зміни в поглядах спричинені саме війною, чи, наприклад, демографічними зрушеннями, бо хтось виїхав, а хтось опинився в окупації й став недоступним для опитування.
Київській школі економіки вдалося організувати Life in War Survey (LIWS) — панельне дослідження, що дозволяє пом’якшити вказаний недолік. Ми опитали тих самих людей двічі: за лічені тижні до вторгнення (у січні-лютому 2022 року) і через півроку після нього, у серпні-жовтні 2022 року. Тож зміни у відповідях можна (обережно) пов’язувати саме з початком великої війни, а не з чимось іншим. Ми спіймали найпершу, “шокову”, реакцію: людей опитали ще до того, як вони встигли призвичаїтися. З роками їхні погляди все більше формуватимуть не тільки вторгнення, а й усі події, що розгортатимуться під час нього. По‑друге, ми запитали одних і тих самих людей. Тож ми можемо побачити не лише те, як змінилося “усереднено” все суспільство, а й що відбувалося з кожною людиною окремо. Це дозволяє дослідникам будувати більш якісні статистичні моделі (Cernat, 2025).
Обидві хвилі опитування провів Київський міжнародний інститут соціології. Перша хвиля (18 січня – 8 лютого 2022 р.) репрезентує населення України віком від 15 років, яке проживало на підконтрольній уряду території до повномасштабного вторгнення; особистими інтерв’ю (CAPI) опитано 1531 респондента. Рівень досяжності респондентів — 30.2 %. Друга хвиля (24 серпня-6 жовтня 2022 р.) проводилася телефоном (CATI) і охопила 595 учасників — 39 % від початкової вибірки та 47 % тих, хто погодився на подальший контакт. Рівень досяжності у другій хвилі був нижчим серед мешканців сіл і прифронтових регіонів, тому вибірка другої хвилі зміщена у бік західних областей і міського населення.
Детальний опис панельного дослідження доступний тут, а завдяки онлайн-застосунку кожен може порівняти зміни, що відбулися під час вторгнення. Використовуючи ці дані, ми вже робили публікацію про зміну релігійності під час повномасштабної війни. А в цій роботі проілюструємо інші важливі зміни в установках українців, розглянемо, як саме вони відбулися, й спробуємо пояснити чому.
Відкритий доступ до даних LIWS
Тож хто ці люди, у яких під час вторгнення зросли і задоволеність життям, і відчуття щастя? Чому дехто водночас сильніше цінує демократію та вважає, що під час війни треба бути прихильнішим до лідерів? А кого оминула хвиля “rally around the flag” і чия довіра до влади не підвищилась? Щоб ви могли самостійно відповісти на ці та інші запитання, ми відкрили дані LIWS для всіх охочих. За посиланням на вас чекають короткий опис дослідження, codebook і повні масиви даних.
Запрошуємо колег долучатися до аналізу даних панелі: чим більше дослідників працюватиме з LIWS, тим краще ми зрозуміємо, як українське суспільство змінюється під час найбільшої воєнної загрози XXI століття. Щоб не втратити цю унікальну можливість, ми вже плануємо наступні хвилі опитування й шукаємо партнерів для їх фінансування. Якщо вам цікаво долучитися — пишіть нашій дослідницькій команді за цією електронною адресою: [email protected].
Довіра під час кризи
Серед іншого, війна впливає на те, як люди ставляться одне до одного, тобто на соціальну довіру. Частина досліджень показує, що вона знижується. Люди замикаються в собі, менше довіряють незнайомцям, стають більш підозрілими до “чужих” — це називають посттравматичним відстороненням або реакцією за принципом “свої-чужі” (Cassar et al., 2013; Rohner et al., 2013; Ingelaere & Verpoorten, 2020). Водночас гіпотеза солідарності й згуртованості, вперше сформульована Зіммелем, стверджує, що спільна зовнішня загроза може посилювати внутрішні соціальні зв’язки (Simmel, 1955; Stein, 1976). Цю тезу підтверджують і деякі емпіричні дослідження (Bauer et al., 2016; Gilligan et al., 2013).
У своєму дослідженні (рис. 1) ми спостерігаємо саме таку динаміку: одразу після вторгнення зросла частка людей, які вірять, що інші заслуговують на довіру й готові допомагати одне одному. До повномасштабного вторгнення найбільше респондентів оцінювали чесність людей та їхнє бажання допомагати один одному на рівні 4-6 балів із 10. 75 % респондентів оцінювали рівень чесності до 6 балів, а бажання допомагати — до 5 балів (третій квартиль — 6 і 5 відповідно). Після початку війни розподіли відповідей на обидва запитання змістилися вгору: помітно виросла частка високих оцінок (7-10 балів), тоді як частка низьких значень (0-3 бали) суттєво зменшилась.
У кризових ситуаціях ставлення до держави теж може суттєво змінюватися. Частина досліджень показує, що громадяни втрачають впевненість у владі: якщо держава не здатна їх захистити, це сприймається як її провал (De Juan & Pierskalla, 2016; Grosjean, 2014). Водночас інші дослідники говорять про ефект rally around the flag — згуртування навколо влади в умовах загрози (Mueller, 1970; Hetherington & Nelson, 2003). Люди відкладають політичні суперечки, щоб не заважати керівництву впоратися із загрозою. Саме це ми спостерігаємо у своїх даних: після початку повномасштабного вторгнення довіра до Верховної Ради суттєво виросла. До повномасштабного вторгнення найбільше респондентів оцінювали свою довіру до Верховної Ради лише на 0-1 бали з 10. Після початку війни розподіл зсунувся вгору: значна кількість оцінок зосередилась в районі 3-7 балів, частка дуже низьких значень (0-1 бали) суттєво зменшилася, а значень на рівні 9-10 балів помітно побільшало. Дослідження Київського міжнародного інституту соціології, проведене у грудні 2024 року, показує зростання довіри й до інших політичних інститутів, зокрема до Президента.
Рис. 1. Зміна довіри до уряду та до інших людей під час війни
Для графіка, що знаходиться зліва: 0 = повна недовіра до Верховної Ради (парламенту), 10 = цілковита довіра до Верховної Ради. Для графіків, що знаходяться праворуч: 0 = очікування нечесності / егоїзму; 10 = очікування чесності / взаємодопомоги від співгромадян. Коефіцієнт рангової бісеріальної кореляції для довіри до парламенту становить -0.76 [-0.70, -0.81]; для оцінки, чи люди загалом чесні — -0.67 [-0.61, -0.72]; для оцінки, чи люди здебільшого готові допомагати — -0.72 [-0.67, -0.77]. У квадратних дужках — 95% довірчий інтервал. Більш докладні пояснення до графіків — у Додатку 1.
Авторитаризм? Не все так однозначно
Окрім зростання довіри до влади, ефект rally around the flag може супроводжуватись зростанням авторитарних установок — лояльності, послуху і підтримки жорсткої вертикалі. Згідно з теорією еволюційної модернізації, у небезпечних умовах люди охочіше обмежують власну свободу, якщо це підвищує шанси групи на виживання (Inglehart, 2018). Наші панельні дані це частково підтверджують: одразу після вторгнення респонденти частіше погоджувалися, що країні потрібно виявляти прихильність до її лідерів (рис. 2). Порівнюючи періоди до та під час вторгнення можемо бачити, що частка низьких оцінок (1-2 бали з 5) зменшилася, а кількість оцінок на рівні 3-4 бали стала дещо більшою. Водночас українці стали більше цінувати демократію: спостерігається зростання частки максимальних оцінок важливості демократії (10 балів) під час війни порівняно з довоєнним періодом.
Олексій Міхеєв та Сергій Дембіцький пояснюють цей, на перший погляд, парадокс концептом “геосоцієтальної підтримки демократії” (Alexseev & Dembitskyi, 2024). Суть така: коли на демократичну країну нападає авторитарний сусід, люди не тільки згуртовуються навколо уряду, а й сильніше відчувають себе громадянами демократичної держави. Щоб відмежуватись від країни-агресора, яку очолює диктатор, вони ще більше цінують демократію. Таким чином, для частини людей демократія стає складовою національної ідентичності, яку вони хочуть захистити від росіян.
Рис. 2. Зміна важливості демократії та лояльності до лідерів під час війни
Для графіка зліва: 0 = жити у країні з демократичним устроєм зовсім не важливо, 10 = жити у країні з демократичним устроєм дуже важливо. Для графіка справа: 1 = зовсім не погоджуюсь, що Україні найбільше потрібна прихильність до її лідерів; 5 = цілком погоджуюсь із тим, що Україні найбільше потрібна прихильність до її лідерів. Коефіцієнт рангової бісеріальної кореляції для важливості демократії становить -0.39 [-0.30, -0.47], для прихильності до лідерів — -0.36 [-0.27, -0.44]. В квадратних дужках — 95% довірчий інтервал.
Щастя vs задоволеність життям: неочікувана розбіжність
Здавалося б, задоволеність життям і щастя мають змінюватися синхронно, адже обидва фактори показують, наскільки людину влаштовує її життя, тобто характеризують її суб’єктивне благополуччя. Та як бачимо з рис. 3, після початку повномасштабного вторгнення задоволеність життям серед українців виросла, тоді як рівень щастя знизився (різниця статистично значуща). Під час війни спостерігаємо зменшення частки низьких оцінок задоволеності життям (0-2 бали з 10) і збільшення щільності в районі середніх значень (біля 5 балів) порівняно з довоєнним періодом. Для показника щастя знизилась частка дуже високих оцінок (9-10 балів) і збільшилась щільність середніх (5 балів).
Річ у тім, що ці показники не тотожні та стосуються різних складових суб’єктивного благополуччя — когнітивного та афективного (Larsen & Eid, 2008; Pethtel & Chen, 2010). Задоволеність життям є когнітивним складником і стосується того, що людина думає про власне життя: якщо вона вважає, що в умовах війни могла б опинитися в куди гіршій ситуації, задоволеність може зрости навіть попри жахливі події навколо. Натомість щастя відображає емоції “тут і зараз”, і війна навряд чи сприятиме позитивним настроям; це й пояснює його зниження.
Цікаво, що описана динаміка не є типовою для більшості індивідів. Лише 12.4 % респондентів відчули одночасно зростання задоволеності життям і зниження рівня щастя. Помітно більше було тих, чиї задоволеність життям і рівень щастя змінювались синхронно: збільшились (25.2%) або зменшились (24.7%).
Рис. 3. Зміна задоволеності життям та відчуття щастя під час війни
Для обох графіків: 0 — зовсім не задоволений життям / не щасливий, 10 — повністю задоволений життям / щасливий. Коефіцієнт рангової бісеріальної кореляції для задоволеності життям становить -0.23 [-0.13, -0.32]; для відчуття щастя — 0.22 [0.12, 0.31]. В квадратних дужках — 95% довірчий інтервал.
I що з того?
В цій публікації ми торкнулися трьох вимірів життя українців, що змінилися на початку повномасштабного вторгнення: довіра, демократичні установки та суб’єктивне благополуччя. Чому це важливо?
Довіра. В українському медійному просторі можна почути думку, що війна підриває довіру між людьми (наприклад, Таміліна, 2025). Наші дані показують інше: одразу після вторгнення ця довіра виросла. Отже, вплив війни неоднозначний — поруч із болем і стражданнями, які породжують недовіру, працює ефект національного єднання, який сприяє зростанню довіри. Щоби робити остаточні висновки про те, які наслідки війна має для довіри, треба порівняти, який із цих впливів зрештою переважить.
Демократичні установки. Те, що підтримка демократії зростає, коли країна стикається з авторитарною загрозою, свідчить: легітимність демократичного ладу можна підживлювати не лише економічними успіхами й надійними інституціями, а й протиставленням себе “ворогу-тирану”. Як слушно зауважують Олексій Міхеєв та Сергій Дембіцький, той самий механізм може спрацювати й навпаки (Alexseev & Dembitskyi, 2024). Якщо в Україні пошириться антиамериканський ресентимент, зумовлений, скажімо, зовнішньою політикою Дональда Трампа, цінність демократії (за умови що ми досі вважатимемо США демократичним режимом) гіпотетично може ослабнути — і цей ризик необхідно тримати в полі зору, якщо ми прагнемо зміцнювати та захищати демократичний лад.
Cуб’єктивне благополуччя. Суб’єктивне благополуччя відіграє ключову роль як у розумінні психологічного стану людини, так і в оцінці соціальних процесів. Воно корелює з ментальним здоров’ям людей, зокрема з такими його проявами як стрес чи тривога (Satici, 2016). Високий рівень суб’єктивного благополуччя сприяє вищому рівню стійкості (resilience) і посиленню соціальної довіри. Так, українці з вищими показниками суб’єктивного благополуччя під час війни виявляли вищу індивідуальну, соціальну та групову (community) стресостійкість (Kimhi et al., 2023), а дані Європейського соціального дослідження демонструють, що благополуччя є фактором довіри до інших людей (Glatz et al., 2022). Вивчення суб’єктивного благополуччя під час війни, його чинників і наслідків дозволяє краще розуміти, як люди живуть в умовах невизначеності й небезпеки, оцінювати ефективність психологічної підтримки та соціальних програм. Причому важливо розглядати задоволеність життям і відчуття щастя як окремі складові благополуччя, оскільки вони можуть по-різному “поводити” себе під впливом одних і тих самих чинників. Зокрема, дані LIWS показують, що війна впливає на ці показники неоднаково.
Додаток 1. Стратегія аналізу даних та пояснення до графіків
Ми порівнювали розподіли відповідей одних і тих самих людей на запитання у двох точках часу — до повномасштабного вторгнення та під час нього. Встановлення відмінностей між розподілами здійснювалось за допомогою тесту Вілкоксона, відмінності між усіма наведеними розподілами є статистично значущими на рівні 0.05. Ранговий бісеріальний коефіцієнт кореляції є мірою зв’язку між дихотомічною (в нашому випадку це хвиля дослідження) та порядковою змінною. Його значення змінюються від -1 до 1. 0 вказує на відсутність відмінностей між двома хвилями за порядковою ознакою. Якщо 95%-вий довірчий інтервал включає 0, то значення коефіцієнта не відрізняється від 0. Знак коефіцієнта дозволяє зрозуміти, яка хвиля має більше значення порядкової ознаки: якщо це перша хвиля, то коефіцієнт додатній, якщо друга — від’ємний. Абсолютне значення рангового бісеріального коефіцієнта кореляції вказує на вираженість (силу) змін показника з часом: чим воно більше, тим сильнішою була ця зміна. Значення і 95%-ві довірчі інтервали для коефіцієнтів наведені в примітках до графіків.
Розподіли візуалізовані комбінацією двох типових графіків — boxplot (діаграма розмаху або “ящик з вусами”) та violin plot (скрипкова діаграма). Кожна “скрипка” показує, як часто респонденти обирали ту чи іншу оцінку: ширші частини графіка вказують на більшу кількість відповідей за певною оцінкою. Світлий прямокутник всередині — це boxplot. 25 % відповідей респондентів з найменшими значеннями показника знаходяться під нижньою лінією “ящика”. 25% відповідей опитаних з найвищими значеннями знаходяться над верхньою лінією “ящика”. Лінія всередині “ящика” — медіана розподілу. “Вуса”, що виходять з “ящика” (місця їх закінчення), показують мінімальне і максимальне значення в даних, які не є викидами. Червоні точки — середні значення розподілів.
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
