Після довгої перерви в житті українців знову з’явилися масові демонстрації. 22 липня Верховна Рада ухвалила закон №4555 (законопроєкт №12414), що обмежував незалежність НАБУ і САП. У відповідь на це в містах України почались акції протесту. Приблизно за тиждень, 31 липня, Верховна Рада проголосувала за новий законопроєкт, що скасував частину положень закону №4555. Протести закінчились.
У медіа лунали як позитивні («молоде покоління, що відчуває цінність держави й інституцій»), так і негативні («проплачені студенти», «люди, які не працюють і не платять податки») описи учасників протесту. Однак інформації про учасників протесту у нас мало. За винятком декількох інтерв’ю з окремими протестувальниками (наприклад це, це і це), фотографії людей з картонками залишались чи не єдиним джерелом знань про мотиви й склад учасників протесту. Однак на фотографіях, швидше за все, представлені більш креативні або провокативні лозунги, а також, більш яскраві та, ймовірно, молодші учасники протесту. Відповідно, це може давати дещо викривлене уявлення про те, хто і чому виходив на протести.
Що ми зробили?
Щоб відповісти на запитання «хто саме вийшов і навіщо», ми організували опитування протестувальників за короткою анкетою. Воно проводилось з 19:30 до 22:10 30 липня на площі Івана Франка у Києві — за день до запланованого засідання Верховної Ради, на якому мали розглядати декілька законопроєктів щодо повноважень НАБУ і САП. Вибір дати опитування обумовлений тим, що о 20:00 на площі Івана Франка був запланований масовий мітинг, і людей активно закликали зібратися. Наступного дня голосування у Верховній Раді мало відбутися вдень, коли багато хто працює, тож саме 30 липня планувалося зібрати якнайбільше учасників. Опитування проводилося методом face-to-face з використанням паперових анкет серед осіб, які досягли 18 років. Опитування проводилося лише серед повнолітніх (18+), оскільки інтерв’ю з неповнолітніми потребують згоди батьків чи опікунів, а отримати її безпосередньо на протесті неможливо. Роботу інтерв’юерів виконували студенти KSE University.
Деталі опитування
Відбір респондентів поєднував два етапи, підлаштовані під локацію. Спершу ми опитували людей на входах до площі, систематично відбираючи учасників з кроком від 6 до 15 залежно від інтенсивності потоку людей. Далі, коли протестувальники «підтягнулися», інтерв’юери працювали на самій площі. На цьому етапі за кожним інтерв’юером була закріплена частина площі, вздовж якої він мав опитувати протестувальників кожні 10 фізичних кроків. Ми опитували протестувальників у два етапи для ефективного використання обмеженого часу мітингу, а також на випадок великого скупчення людей, що унеможливив би опитування в щільних зонах площі. Відбираючи людей з певним кроком ми намагалися зменшити зміщення, спричинені особистими симпатіями інтерв’юера (наприклад, надання переваги більш привітним чи «зручним» для опитування учасникам мітингу).
В результаті ми отримали 387 анкет. Додатково ми пропонували учасникам протесту флаєри з посиланням на онлайн-опитування, анкета якого була аналогічною до паперової. Це додало до масиву даних ще 8 відповідей. 7 інтерв’ю були проведені з журналістами або іноземцями, тому вони були вилучені з масиву. Фінальний набір даних складається з 388 відповідей респондентів. Дані, запитання анкети та більш детальний опис методології дослідження можна знайти за посиланням. Принагідно нагадуємо, що за умови використання вказаних даних або матеріалів з цієї публікації обов’язково слід наводити посилання на джерело.
Вік, стать і зайнятість учасників протесту
У вибірці переважають жінки — 56.7% проти 43.3% чоловіків (рис. 1).
Віковий розподіл (рис. 2) вказує на молодіжний характер протесту, навіть попри те, що ми опитували лише осіб віком від 18 років. За нашими оцінками, людей молодше 18 років на протесті було до 5%. Найбільшими групами були 18–24-річні (40.4%) та 25–34-річні (31.9%), які разом становлять понад 70% учасників. Особи віком 35–44 роки становили 16.8%, а старші когорти — лише незначну частку. Медіанний вік респондентів становив 27 років; тобто половину учасників протесту 30 липня становили ті, хто під час Євромайдану ще навчався у школі.
Професійна структура протесту (рис. 3) лише частково підтверджує його «студентський» характер: 27.4% протестувальників старших 18 років навчаються у закладах вищої освіти, а близько трьох чвертей (74.9%) працюють (зокрема й деякі студенти). Тому обраний час початку акції — о 20-й годині — давав їм більшу можливість долучитися після завершення робочого дня. Частка військовослужбовців ЗСУ невисока (2.6%), проте варто радше дивуватися тому, що попри обмеження служби вони змогли взяти участь у протесті. Сумарна частка тих, хто вказав, що не працює і не служить (зокрема осіб, які навчаються, пенсіонерів, тих, хто у декреті чи має обов’язки догляду за іншими), становить 20.4%. Тобто меншість протестувальників перебували поза ринком праці, що суперечить уявленню про «безробітних протестувальників», яке можна було зустріти в медіа.
Для порівняння, на Майдані-мітингу 2013 року середній вік становив 36 років (38% учасників були молодші за 30), а чоловіки переважали (56% проти 44% жінок). На площі Франка ми бачимо протилежне — переважання жінок (рис. 1) і значно вищу частку молоді. Студентів у липневому протесті було понад удвічі більше (27.4% проти 12% на Майдані-мітингу), а пенсіонери та безробітні були представлені мінімально. Це робить липневий протест помітно «молодшим» і «жіночим» порівняно з протестами Майдану. Ймовірно, це можна пояснити воєнним контекстом: частина чоловіків перебуває на службі в ЗСУ, а дехто може уникати масових зібрань через страх бути мобілізованим до армії. Переважання учасників до 25 років також можна пов’язати з мобілізаційною політикою — з призовом саме з цього віку, а також із високою відданістю молоді демократичним цінностям і нетерпимістю до корупції на тлі розчарування станом демократії (Таміліна, 2024).
Більшість учасників протесту 30 липня виходили і в перші дні 22–23 липня — 68.8% були принаймні в один із цих днів (22 липня — 42.4%, 23 липня — 63.4%). Фінальний день не зміг значно розширити протест: «нових облич» було лише 17.8% (рис. 4).
Після того, як 23–24 липня стало відомо про призначення голосування за альтернативний законопроєкт, у середовищі протестувальників виникла суперечка. Одні закликали виходити щодня до голосування, аби зберегти публічний тиск і не дати протесту згаснути. Інші пропонували концентрувати зусилля під ключову дату — день перед голосуванням (30 липня). Прихильників другої тактики критики звинувачували у спробі «злити протест».
Ми бачимо, що в обох таборах була значна частка учасників:
- Третина учасників (33%) належали до активного ядра, яке було на протесті 4 дні і більше (включно з 30 липня). 7.9% опитаних виходили на мітинг протягом всіх 6 днів.
- 25.9% прийшли 22 або 23 липня та повернулися 30-го, пропустивши 24–26 липня.
Мотиви протестувальників
Ми ставили протестувальникам відкрите запитання «Як би Ви сформулювали мету своєї участі в цих зібраннях одним реченням?». Відкриті відповіді кодувалися через сайт ChatGPT за допомогою моделі GPT-5. Використовуючи цей інструмент, ми виділили первинні теми відповідей, прокодували масив та здійснили попередню перевірку кодування (ось весь діалог із чатом). Формування фінальних назв тем та перевірку кодування ми здійснили вручну. Відповідь респондента могла бути віднесена одночасно до декількох тем.
Порядок денний протесту не був кристалізований навколо однієї-двох провідних тем: жодна з них не зібрала навіть понад чверті відповідей, а спектр мотивів виявився доволі різноманітним (Таблиця 1).
Найчастіше респонденти говорили про незалежність антикорупційних інституцій — НАБУ і САП (21.4%), прямо формулюючи вимогу «відновити незалежність», «захистити антикорупційні органи від влади».
Друга за поширеністю група мотивів — міркування видимості протесту та взаємопідтримки (15.8%) («ми маємо показати, що нас багато», «підтримати людей, які відстоюють права в нашій країні») та виявлення громадянської позиції (14.2%) («щоб мене почули», «щоб показати, що мені не байдуже», «якщо не я — то хто»).
Третю групу мотивів, яку згадував приблизно кожен десятий учасник, становили запобігання узурпації влади та авторитаризму (11.3%) («не дати зробити авторитарну державу», «проти узурпації та диктатури»), а також більш прагматичні мотиви — вимога зміни законодавства (10.0%) і забезпечення тиску на владу (9.5%) («показати владі, що народ проти їхніх рішень», «показати владі, що так не можна»).
Дещо рідше лунали згадки про протест проти корупції як такої (7.4%) («хочу жити в державі без корупції», «зламати хребет українській корупції») та емоційні мотиви – обурення, втому чи тривогу (6.1%) («Ми втомилися терпіти плювки в обличчя народу», «увірвався терпець, коли руйнують державні інституції», «з нами так не можна»).
Менш поширені були орієнтації на загальні цінності й перспективи: євроінтеграція та зобов’язання здійснювати реформи (5.3%) («зберегти шлях до ЄС», «щоб влада дотримувалася проєвропейського курсу на дії, а не на словах»), орієнтація на майбутнє (5.3%) («мати вільну країну для своїх дітей», «боротьба за краще життя!»), відстоювання справедливості та законності (5.0%) («за правову державу», «відновити справедливість»), невдоволення діями/рішеннями влади (5.0%) («протест проти неправильних дій влади: незаконних та корупційних», «не дати владі зробити помилку»), боротьба за демократію (4.5%) («зупинити розгортання авторитаризму в Україні на противагу демократії», «верховенство права, демократичні інституції, демократичний розвиток країни», «показати, що українці — це влада і що нам закривають шлях до демократичного майбутнього»).
Ми кодували відповідь як «Невдоволення рішеннями/діями влади», коли респондент прямо згадував невдоволення рішеннями або діями влади, а не діями її окремих представників. Ми кодували відповідь як «Боротьба за демократію», коли респондент прямо згадував боротьбу або відстоювання демократії/демократичних цінностей. Ми не знаємо, що саме кожен з респондентів вкладає в слово «демократія» і чи вважають вони, що демократичний лад Україні перебуває в небезпеці. У зв’язку з цим ми не об’єднували цю тему з «боротьбою з авторитаризмом»
І меншість згадувала невдоволення владою як такою (2.9%) («незгода з сучасною владою», «особистий протест проти дій президента», «виразити незадоволення стилем керівництва Зеленського»), запит на прозорість (1.8%) («досягти відкритості влади та прозорості прийняття рішень», «донести запит народу на демократичність та прозорість інституцій»), невдоволення процедурою ухвалення закону (1.6%) («я протестую проти антиконституційних правок та обмежень НАБУ і САП, прийняття закону поза регламентом», «я засуджую спосіб, у який було проведено це голосування») та «прийшли подивитися» (1.6%).
Хоч у всіх вікових групах у топі залишаються ті самі мотиви — захистити незалежність антикорупційних інституцій, продемонструвати власну громадянську позицію та проявити солідарність із протестувальниками, — проте є певні відмінності. Старші учасники (35+) рідше, ніж молодші групи, згадували про незалежність антикорупційних інституцій (17.8% проти 23.0% у 18-24 і 22.9% у 25-34), про власну громадянську позицію (10.3% проти 15.8% і 15.3%) та про конкретну вимогу змінити закон (5.6% проти 11.2% і 12.7%).
Натомість серед протестувальників старше 35 років частіше звучали мотиви запобігти узурпації та авторитаризму (15.0% проти 7.9% серед групи 18-24), орієнтація на майбутнє (9.3% проти 5.3% серед 18-24 і 1.7% серед 25-34) та невдоволення владою як такою (5.6% проти 1.3% серед 18-24 і 1.7% серед 25-34).
Група 25-34 років частіше за інших акцентувала на тиску на владу (14.4% проти 7.2% у 18-24 і 7.5% у 35+).
Таблиця 1. Мета участі у протесті загалом у вибірці та за віковими групами
| Вся вибірка (N=379) | 18–24 років (N=152) | 25–34 років (N=118) | 35+ років (N=107) | |
| Незалежність антикорупційних інституцій (НАБУ/САП) | 21.4% | 23.0% | 22.9% | 17.8% |
| Видимість протесту та взаємопідтримка | 15.8% | 16.4% | 16.1% | 14.0% |
| Виявлення громадянської позиції | 14.2% | 15.8% | 15.3% | 10.3% |
| Запобігання узурпації та авторитаризму | 11.3% | 7.9% | 12.7% | 15.0% |
| Вимога зміни законодавства | 10.0% | 11.2% | 12.7% | 5.6% |
| Забезпечення тиску на владу | 9.5% | 7.2% | 14.4% | 7.5% |
| Протест проти корупції | 7.4% | 7.2% | 6.8% | 8.4% |
| Емоційна реакція: обурення, втома, тривога | 6.1% | 6.6% | 5.9% | 5.6% |
| Євроінтеграція та зобов’язання реформ | 5.3% | 7.2% | 3.4% | 4.7% |
| Орієнтація на майбутнє (діти, економіка, залишитися) | 5.3% | 5.3% | 1.7% | 9.3% |
| Відстоювання справедливості та законності | 5.0% | 5.3% | 5.1% | 4.7% |
| Невдоволення рішеннями/діями влади | 5.0% | 2.6% | 6.8% | 6.5% |
| Боротьба за демократію | 4.5% | 4.6% | 3.4% | 5.6% |
| Невдоволення владою як такою | 2.9% | 1.3% | 1.7% | 5.6% |
| Запит на прозорість | 1.8% | 3.3% | 0.8% | 0.9% |
| Невдоволення процедурою прийняття закону | 1.6% | 2.0% | 0.0% | 2.8% |
| Прийшов(-ла) подивитися та зорієнтуватися | 1.6% | 0.7% | 1.7% | 2.8% |
| Інше | 5.0% | 3.9% | 5.9% | 5.6% |
Примітка: теми відсортовано за порядком спадання відсотку у вибірці загалом. Відповідь одного і того ж респондента могла бути віднесена до кількох тем, тож сума за кожним із стовпчиків може перевищувати 100%.
Що не так із законом №12414?
Що саме протестувальникам не сподобалось в законі? Ми поставили відкрите питання «Які саме його положення викликають у Вас занепокоєння?» учасникам, котрі вказали, що законопроєкт №12414 викликає в них занепокоєння, в додатковому онлайн-опитуванні. Воно тривало з 29 по 31 липня серед учасників телеграм групи «Мирне зібрання 👉 Люди з картонками | Київ» (близько 2.5 тисяч учасників), яку модерують координатори протесту. Ми зібрали 74 відповіді на це запитання серед людей, які виходили на мітинг хоча б в один із днів з 22 по 31 липня (викладені тут). Теми та відповідні цитати (див. Таблицю 2) були виділені через сайт ChatGPT за допомогою моделі GPT-5. Ми не претендуємо на те, що наведені відповіді відображають позицію протестувальників загалом. Ці дані ми розглядаємо у якісному ключі, щоб проілюструвати причини незгоди з законом, наведені самими протестувальниками.
Звучали побоювання щодо того, наскільки учасники мітингу розуміють, проти чого протестують. З відкритих відповідей можемо сказати, що принаймні частина з них доволі добре обізнана з процесом ухвалення, змістом і наслідками закону — респонденти давали доволі розгорнуті та змістовні відповіді. Хоча були й короткі та абстрактні відповіді («страх», «підконтрольність», «авторитаризм» тощо). Як бачимо з Таблиці 2, протестувальників непокоїв як зміст правок до закону, так і його наслідки для міжнародних відносин, а також сама процедура ухвалення закону.
Таблиця 2. Положення закону №12414, які викликають занепокоєння: цитати з відповідей протестувальників
| Тема | Відповідні цитати |
| Розширення процесуальних повноважень Генпрокурора | «Генпрокурор матиме право витребувати будь-яке провадження НАБУ та передати його на вивчення іншому прокурору», «Підозри у справах НАБУ зможе підписувати тільки Генпрокурор», «Додається пряма норма, що Генпрокурор має право розглядати клопотання про закриття всіх кримінальних проваджень відносно топпосадовців (перелік посад) і, відповідно, за наслідком розгляду клопотань закривати провадження» |
| Концентрація влади та ризики авторитаризму | «Лякає узурпація влади у руках певного кола людей», «Концентрація влади в ОП (де-факто авторитаризм) шляхом взяття під контроль НАБУ і САП, дозвіл певним органам робити обшуки без ухвали суду», «Авторитаризм» |
| Корупційні ризики та вибіркове правосуддя | «Створення потенційного механізму покривання корупції шляхом витребування справ генпрокурором», «Поширюється принцип «друзям все, ворогам – закон», який значною мірою підриває і ставить на паузу євроінтеграцію», «Якщо коротко – корупція вбиває ☹️» |
| Обшуки без ухвали суду та процесуальні ризики | «Можливість правоохоронним органам заходити до помешкань без рішення суду.», «Змога правоохоронних органів заходити у житло підозрюваного без ордера», «Право на обшуки поліцією без ордеру» |
| Євроінтеграційні та міжнародні наслідки | «…що не тільки вестиме до демотивації населення, а й зупиняє реформування на шляху до ЄС», «САП — це одна з 7 вимог вступу до ЄС, влада скоординовано воює проти антикорупційних інституцій», «перешкоджання вступу в ЄС, обмеження фінансової допомоги від партнерів» |
| Інструменталізація закону про зниклих безвісти | «цей закон мав бути про зниклих безвісти», «Формат, у якому законопроект був поданий, – те, як спаплюжили початковий зміст, який був повʼязаний зі зниклими безвісти», «Позбавлення незалежності САП та НАБУ + огидно від того, що це вписали в закон про безвісти зниклих» |
| Порушення процедури ухвалення та непрозорість | «Був прийнятий одним днем без прозорості та належного обговорення», «Порушення протоколу засідання та відсутність публічного обговорення», «Сам факт такого швидкого прийняття та підписання, руйнування незалежності антикорупційних органів, обшуки без рішення суду» |
Що підштовхнуло прийти?
Рішення вийти на протест — особистий вибір, але для нього потрібен певний «поштовх». Ми запитали учасників, що саме підштовхнуло їх прийти (рис. 6). Найчастіше називали публічні заклики медіа/блогерів і в протестних спільнотах (50.3%), далі — дописи знайомих у соцмережах (30.4%) та прямі запрошення від рідних і друзів (16.8%). Рідше згадували приналежність до організованих груп (11.8%), приклад тих, хто виходив раніше (10.7%), власну ініціативу (8.1%) і спонтанне рішення на місці (2.9%).
Таким чином, більшість учасників протесту 30 липня прийшли через медійні тригери — публічні заклики в медіа, дописи блогерів і повідомлення в протестних спільнотах, а також через пости знайомих у соцмережах. Другим за значенням каналом стали міжособистісні зв’язки — прямі запрошення від рідних і друзів або приклад тих, хто вже виходив раніше. Через формальні організації — партії, громадські об’єднання чи інші групи — прийшла меншість. Така структура підтверджує, що протест мав характер передусім мережевої, а не організаційної мобілізації.
Обмеження дослідження
Ми намагалися дотримуватися систематичного кроку відбору респондентів на кожному етапі дослідження для того, щоб забезпечити мінімальні зміщення вибірки дорослих учасників протесту 30 липня на площі Івана Франка. Разом із тим, опитування проводилося серед динамічного натовпу, в короткий проміжок часу та за несприятливих погодних умов. Інтерв’юери пройшли лише короткий інструктаж та не мали попереднього досвіду проведення польових досліджень. Відтак, процедура відбору учасників з визначеним кроком могла бути не завжди чітко дотримана.
Опитування було проведене 30 липня. Мотивація і склад учасників протесту в інші дні могли відрізнятись. Хоча доля голосування за закон, який повертає повноваження НАБУ і САП, у цей день залишалася невизначеною, частина протестувальників, які вийшли у перші дні, могли вдовольнитися запевненнями президента, що незалежність антикорупційних органів буде відновлена: про це свідчить помітно менша чисельність учасників порівняно з 23 липня (другим днем протесту). Мітинг 30 липня відбувся у середу ввечері у дощову погоду, тож, імовірно, цього дня на площу вийшли найбільш мотивовані учасники.
Ми дізнавалися в учасників про мету участі в протесті за допомогою одного відкритого запитання, в якому просили сформулювати її одним реченням. Те, що респондент не назвав якусь мету, не означає, що він її не переслідував. Учасник міг сказати, що прийшов підтримати НАБУ, однак причина цієї підтримки може бути більш багатогранна і глибша (протест проти авторитаризму, занепокоєння через зупинку допомоги ЄС, незгода з процедурою ухвалення закону тощо).
Подяки
Ми висловлюємо подяку Олексію Середі за допомогу з плануванням організації дослідження. Дякуємо Тимофію Бріку за ініціацію та фінансову підтримку дослідження, Анні Кокобі та Аліні Шмалюк за допомогу з організації дослідження та всім іншим, без кого б це опитування не відбулось. Окремо хочемо подякувати всім 16 студентам KSE University, які зголосилися провести інтерв’ю з протестувальниками.
Фото: depositphotos.com/ua
Застереження
Автори не є співробітниками, не консультують, не володіють акціями та не отримують фінансування від жодної компанії чи організації, яка б мала користь від цієї статті, а також жодним чином з ними не пов’язаний
