Важливі законопроєкти. Випуск 52: конкурси для голів адміністрацій, нові правила держнагляду та ринку деревини

Нова процедура для розгляду євроінтеграційних законопроєктів

Зараз у Верховній Раді не існує окремої процедури для законопроєктів, які стосуються адаптації українського законодавства до права Європейського Союзу. Такі ініціативи — урядові, депутатські чи президентські — проходять за загальним порядком. Він включає реєстрацію, розгляд у комітетах, експертизи, перше, друге читання і голосування в сесійній залі. Обидва законопроєкти — 13653 (основний) і 13653-1 (альтернативний) — пропонують створити окрему спрощену процедуру саме для євроінтеграційних ініціатив.

Обидва законопроєкти визначають, що спеціальний статус отримують лише законопроєкти, спрямовані на адаптацію українського законодавства до acquis ЄС (правових норм ЄС) або передбачають виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції. Для таких ініціатив пропонується розгляд за скороченою процедурою — в одному читанні замість двох. Але це можливо тільки за умови, що законопроєкт відповідає всім формальним вимогам, має позитивні висновки профільного комітету й Кабінету Міністрів, якщо законопроєкт внесений народними депутатами. Законопроєкти передбачають, що євроінтеграційні проєкти за авторства депутатів обов’язково надсилатимуться на експертизу до уряду для отримання пропозицій та зауважень. 

Законопроєкт 13653 передбачає, що основним ініціатором «законопроєктів з адаптації» (до права ЄС), як правило, виступає Кабінет Міністрів. Адже саме уряд формує і затверджує Національну програму адаптації законодавства до права ЄС (це нова програма, яку зараз розробляє Міністерство юстиції на заміну чинної Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу). Тільки законопроєкти, включені до цієї програми, можуть отримати спеціальний статус і пройти за спрощеною процедурою, що описана вище. Альтернативні до урядових проєкти допускаються тільки протягом 7 днів після реєстрації основного законопроєкту (зараз 14 днів).

Законопроєкт 13653-1 використовує термін «євроінтеграційний законопроєкт». Як і в основному законопроєктів, він має бути внесений до Національної програми адаптації й відповідати встановленим вимогам, але для депутатських проєктів не потрібний позитивний висновок уряду. Як і в законопроєкті 13653, під час реєстрації апарат Верховної Ради перевіряє відповідність поданого проєкту встановленим вимогам і ставить позначку «євроінтеграційності». Однак альтернативний проєкт пропонує надати парламентському Комітету з питань інтеграції до ЄС повноваження після перевірки зарєстрованого законопроєкту визначати, чи відповідає ініціатива євроінтеграційному напрямку. Це дозволяє комітету скасовувати спеціальний статус незалежно від того, чи включено проєкт до урядової програми. 

Отже, проєкт 13653 робить Кабінет Міністрів головним координатором процесу і прив’язує статус ініціатив до урядової програми. Альтернативний варіант 13653-1, окрім цього, надає додаткові повноважень профільному комітету Ради.

Голів місцевих держадміністрацій пропонують призначати за конкурсом і зараховувати до держслужби

З листопада 2017 року голови місцевих державних адміністрацій не мають статусу державних службовців. Президент України призначає їх за поданням Кабінету Міністрів без конкурсного добору. Законопроєкт 14029 пропонує повернути головам місцевих держадміністрацій та їхнім заступникам статус держслужбовців. Призначатиме їх Президент України за поданням Кабміну, але лише за результатами відкритого конкурсу, проведеного за правилами закону про державну службу. Такий конкурс включає тестування, перевірку знань, співбесіду. Проводить його конкурсна комісія, створена Національним агентством з питань державної служби (НАДС).

Проєкт передбачає створення кадрового резерву на посади голів місцевих державних адміністрацій — перелік осіб, яких можна буде призначати на посади голів місцевих адміністрацій у майбутньому. Щоб потрапити до резерву, потрібно пройти окремий конкурс за тією ж процедурою, що й конкурси на керівні посади державної служби. Кабінет Міністрів визначає переможців після проходження ними спеціальної перевірки. Після цього особа проходить професійне навчання і щороку складає оцінювання відповідно до індивідуальної програми. Цим займається НАДС.

У конкурсі до резерву можуть брати участь лише громадяни України, які вільно володіють державною мовою, мають вищу освіту не нижче магістра, щонайменше 7 років загального стажу і 3 роки керівного досвіду. З резерву виключають осіб, які не проходять навчання або отримують негативну оцінку за результатами оцінювання професійних компетентностей (порядок оцінювання встановить НАДС). У резерві не можна бути більше двох п’ятирічних строків поспіль, а повторно податися на конкурс до кадрового резерву можна не раніше, ніж за три роки після спливу цього терміну.

Без конкурсу до резерву можуть потрапити колишні голови місцевих адміністрацій, які звільнилися у зв’язку із закінченням строку або за власним бажанням. Кількість осіб у резерві становитиме від 25% до 50% усіх посад голів місцевих адміністрацій.

Перебування в кадровому резерві не дає переваг під час конкурсу на посаду голови місцевої адміністрації — всі кандидати мають рівні умови. Водночас ті, хто вже в резерві, не проходять повторно перевірки й оцінювання, адже вся необхідна інформація про них уже зібрана під час зарахування до резерву. Це спрощує і пришвидшує процедуру розгляду їхніх кандидатур. 

Перебування в кадровому резерві не передбачає обов’язкової повторної перевірки перед призначенням навіть якщо з часу первісного добору минуло кілька років. За цей час особисті обставини кандидата можуть змінитися, але якщо кандидат не повідомить про це, такі зміни залишаться непоміченими. Наприклад, у кандидата можуть з’явитися нові ризики, про які не було відомо під час первинної перевірки — зокрема, близькі родичі могли переїхати на тимчасово окуповану територію, що створює потенційні загрози безпеці. 

Нова система державного нагляду та контролю в господарській діяльності

Законопроєкт 14030 пропонує замінити чинний закон «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Основний акцент — на профілактиці порушень замість каральних перевірок. Для цього запроваджується новий інструмент — аудит діяльності підприємства. Це добровільна процедура: підприємець може звернутися до контролюючого органу або незалежного аудитора, якого уповноважує Мінекономіки через кваліфікаційну комісію. Аудитор перевіряє діяльність підприємства, виявляє порушення та готує рекомендації з їх усунення. Такий аудит можуть проводити як самі органи державного нагляду (наприклад, Держпраці у сфері охорони праці чи ДСНС у сфері пожежної безпеки), так і незалежні спеціалісти.

Якщо під час аудиту виявлено проблеми, підприємець отримує письмові рекомендації з визначеним строком для виправлення недоліків. Цей строк узгоджують між підприємцем і аудитором. Якщо всі зауваження усунуті вчасно, підприємець отримує позитивний висновок, який підтверджує дотримання вимог. Позитивний висновок вносять до інтегрованої системи, надсилають до органу перевірки, й тоді він може стати підставою для рідших перевірок. Якщо ж проблеми не виправлені, складається негативний висновок. Він не тягне за собою штрафів, не заноситься в інтегровану систему, а надсилається лише підприємству, і не може бути підставою для позапланової перевірки. Це лише сигнал підприємству, що потрібно усунути порушення до наступної планової перевірки. Згідно з проєктом, планові перевірки проводитимуться: для підприємств із високим ступенем ризику не частіше разу на один рік; середнім ризиком — не частіше разу на три роки; незначним ризиком — не частіше разу на п’ять років.

Інтегровану інформаційну систему потрібно буде створити, адмініструватиме її Мінекономіки. У ній збиратиметься вся інформація про перевірки, проведенні державними органами, накази, акти, рішення про санкції, результати їх виконання, відомості про результати проведення аудиту, зазначені у позитивних аудиторських висновках, укладені страхові договори та рейтинг підприємств за ступенем ризику. У чинному законі такої системи немає, тому зараз інформація розпорошена між різними органами (наприклад, Держекоінспекція у сфері довкілля чи Держпродспоживслужба у сфері санітарного законодавства).

Для сумлінного бізнесу проєкт передбачає стимули: якщо протягом двох років не було порушень, і є позитивний аудиторський висновок, періодичність планових перевірок збільшується в 1,5 рази, тобто якщо планова перевірка мала відбуватися раз на два роки, після позитивного висновку аудиту планова перевірка відбуватиметься раз на 3 роки. 

Для підприємств середнього й низького ризику передбачено можливість відтермінування планових перевірок навіть на період дії договору страхування відповідальності за шкоду довкіллю, життю, здоров’ю чи майну третіх осіб. Але цей механізм працюватиме лише тоді, коли Верховна Рада ухвалить окремий закон чи зміни до іншого закону в конкретній сфері (наприклад, у сфері охорони довкілля, медицини чи транспорту), де буде визначено, наприклад,: що «якщо суб’єкт господарювання уклав договір страхування відповідальності, то планові перевірки проводяться не частіше ніж …». Тобто навіть якщо підприємство укладе страховку на 15 років, перевірку не відкладуть автоматично на весь цей строк — точний інтервал визначатиметься іншим законом. При цьому позапланові перевірки (через аварію, скаргу чи інші законні підстави) залишаються можливими.

Ще однією новацією стає створення Мінекономіки Рад з питань державного нагляду (контролю) при кожному органі контролю. Така рада займатиметься розглядом скарг підприємств до державного органу. Ці ради будуть створені Мінекономіки. Загальна чисельність Ради — до 10 осіб, серед яких посадові особи органу державного нагляду (контролю), бізнес-асоціацій, громадських організацій та наукових установ, причому не менше половини складу мають становити саме представники від громадськості та бізнесу. Вони розглядають скарги підприємців на дії чи бездіяльність інспекторів і рішення про застосування санкцій, дають висновки, які контролюючий орган зобов’язаний офіційно розглянути та відповісти у визначений строк (10 робочих днів). Результати роботи Ради публікуються на сайті відповідного органу та в інтегрованій системі державного нагляду. Висновки Ради мають рекомендаційний характер.

Зміни правил ринку деревини 

Законопроєкт 13227-д є доопрацьованою версією основного законопроєкту та трьох альтернативних, про які ми вже писали в 44-му огляді. Він зберігає загальний підхід до біржових торгів деревиною, але і запроваджує окрему систему для малих деревообробників.

Законопроєкт передбачає дві окремі моделі біржових торгів: одна — для всіх деревообробних підприємств, інша — спеціально для малих деревообробників. Обидві моделі складаються з чотирьох етапів: основні торги (підвищення ціни), повторні основні торги (зниження ціни), додаткові торги (підвищення ціни) та повторні додаткові торги (зниження ціни). До участі в загальних торгах на перших двох етапах допускають лише деревообробні підприємства, включені до Переліку деревообробників. Для цього суб’єкт має подати щорічну декларацію (новий документ) із повними відомостями про діяльність: обсяг закупівлі, переробки та продажу деревини, кількість працівників, види продукції, обладнання, адреси виробництва тощо. На додаткових і повторних додаткових етапах можуть брати участь й інші суб’єкти господарювання, якщо вони відповідають загальним вимогам: бути зареєстрованими в Україні, не мати податкової заборгованості, не бути під санкціями.

Для малих деревообробників — це підприємства з не більш як 50 працівниками та обсягом переробки до 5000 кубометрів деревини на рік — передбачено окремі біржові торги, що також проходять у чотири етапи. У перших двох етапах таких торгів участь можуть брати лише ті малі підприємства, чиї виробничі приміщення і обладнання розташовані в тому самому регіоні, де здійснюється заготівля деревини. На додаткових і повторних додаткових етапах регіональні обмеження знімаються, і в торгах можуть брати участь малі деревообробники з будь-якого регіону України. До Переліку малих деревообробників, як і у випадку з великими деревообробними підприємствами, їх включають на підставі декларації про їхню діяльність.

Учасники торгів зобов’язані внести гарантійний внесок. Його розмір визначає організатор торгів (біржа), але внесок не може перевищувати 1,5% стартової ціни лота або 1,5 мільйона гривень. 

Уся інформація — заявки, договори, дані про учасників, цифрові ідентифікатори партій деревини — фіксується на Єдиному електронному лісовому порталі, який буде вести Держлісгосп. Декларації про деревообробну діяльність також подаються через цей портал. Система дозволяє державі відстежувати походження деревини, рух і кінцеве використання сировини.

Законопроєкт закріплює заборону на експорт лісоматеріалів у необробленому вигляді (код УКТЗЕД 4403) і паливної деревини (код 4401) на період воєнного стану та протягом п’яти років після його завершення. Нагадаємо, що заборона на експорт лісу була одним із головних каменів спотикання у відносинах України та ЄС до великої війни, й відповідно до судового рішення Україна повинна була скасувати мораторій. Для збереження лісів Єврокомісія пропонувала нашій державі запровадити мораторій на вирубку лісу (а не на експорт). Однак, ця пропозиція не знайшла відгуку в українському уряді та парламенті. 

Зміни у правилах поводження з боржниками

Сьогодні Єдиний реєстр боржників уже працює. МВС відмовляє боржникам у перереєстрації автомобіля, нотаріуси не посвідчують угоди продажу їхнього майна, а банки арештовують кошти і знімають арешт лише за постановою судового виконавця чи рішенням суду. Водночас інші установи, наприклад, депозитарії чи державні реєстратори нерухомості, не мають обов’язку перевіряти реєстр автоматично.

Законопроєкт 14005 встановлює, що арешт поширюється також на електронні гроші, а зняти арешт можна буде не тільки за постановою суду, а й автоматично після підтвердження в системі погашення боргу.

Для банків законопроєкт встановлює розширений обов’язок надавати судовим виконавцям інформацію: окрім даних про рахунки та залишки на них, вони повинні повідомляти про вид рахунку, строк дії депозиту, наявність застави чи іпотеки та розмір заборгованості, якщо банк сам є кредитором. Так само, як і зараз, банки повинні повідомляти судових виконавців про відкриття чи закриття рахунків, у тому числі рахунків електронних грошей. Для нотаріусів перевірка реєстру поширюється не лише на угоди купівлі-продажу, а й на договори застави й іпотеки. 

Державні реєстратори нерухомості зобов’язані щоразу перевіряти реєстр та відмовляти в реєстрації, якщо власник є боржником, крім визначених винятків, наприклад, у разі банкрутства чи звернення стягнення за іпотекою. 

Депозитарні установи зобов’язуються перевіряти реєстр під час відкриття чи закриття рахунків у цінних паперах і повідомляти судових виконавців про результати перевірки.

Реформування системи бюро кредитних історій

Законопроєкт 14013 — оновлена версія попереднього проєкту 12260, про який ми писали в грудні 2024 року. Тоді депутати вирішили винести його на всенародне обговорення, куди надійшло лише дві пропозиції: уточнити строки внесення даних до бюро (інформація про передачу боргу новому кредитору має з’являтися в бюро не пізніше, ніж через два робочі дні), а також дозволити людині самостійно передавати свою кредитну історію третім особам. 

Профільний комітет рекомендував доопрацювати законопроєкт 12260 і винести на повторне перше читання. Проте, як зазначено в пояснювальній записці до законопроєкту 14013, через процедурні механізми Рада не визначила строки повторного розгляду (які мали б бути зазначені відповідно до статті 115 регламенту ВРУ), через що подальший рух законопроєкту став неможливим, його довелося знімати з розгляду. Тому внесли новий проєкт — 14013, в якому пропозиція про скорочення строків оновлення інформації до 2 днів була врахована, а про передачу кредитної історії третім особам – ні. Загалом суттєвих і значних відмінностей між законопроєктами немає. 

Уряд знову пропонує оподатковувати доходи з онлайн-платформ

Уряд зареєстрував у Верховній Раді законопроєкт 14025, який встановлює правила оподаткування доходів громадян, що заробляють через онлайн-платформи на кшталт OLX, Prom, Kabanchik чи Airbnb. Це оновлена версія попереднього проєкту 13232 (про який ми писали раніше), відкликаного після відставки уряду, який також передбачав сплату стандартних податків із таких доходів (18% ПДФО та 1,5% військовий збір). Суть проєктів у тому, що платформи мають щороку звітувати до української податкової про користувачів і отримані ними суми доходів, а якщо вони проводять розрахунки, то зобов’язані автоматично утримувати й перераховувати податки. Новинка цього проєкту (14025) — електронний кабінет для нерезидентів (його адмініструватиме Державна податкова служба), тобто окрема онлайн-система, де іноземні компанії зможуть зареєструватися, подавати звіти й отримувати повідомлення від української податкової. 

Як і попередній, законопроєкт 14025 запроваджує механізм автоматичного міжнародного обміну даними: якщо, наприклад, українець здає квартиру через Airbnb в Ірландії, то податкова Ірландії передає ці дані українській податковій, і дохід оподатковується за українськими правилами. Таким чином, навіть якщо платформа не є українською, держава зможе бачити доходи своїх громадян і вимагати сплати податків.