У фокусі Індексу реформ: зміни у професійній освіті

На початку вересня набрав чинності новий закон про професійну освіту (4574-IX). Він запроваджує комплексну модернізацію співпраці між закладами професійної освіти (ЗПО) та роботодавцями. З’являються структуровані, договірні та інституційно оформлені механізми, спрямовані на підвищення актуальності, якості та сталості професійної підготовки. Тепер партнерство з бізнесом — це не додаткова опція, а важливий компонент управління, фінансування та реалізації програм професійної освіти.

В першу чергу мова про створення в закладах освіти наглядових рад (стаття 42). Вони мають діяти на паритетних засадах між засновником освітнього закладу та роботодавцями, а їхні повноваження включають затвердження інституційних стратегій, схвалення фінансових планів та ініціювання аудитів. Засновник має розглядати, а директор — виконувати рішення наглядової ради, ухвалені в межах мандату. Цей крок посилює якість управління та перетворює роботодавців із зовнішніх потенційних партнерів на активних учасників інституційного розвитку коледжів, закладів професійної освіти, навчальних центрів.

Закон посилює конкуренцію на ринку професійного навчання, адже закріплює, що для навчання на робочому місці з можливістю підтвердити кваліфікацію у кваліфікаційному центрі не потрібна ліцензія (стаття 44). Це значить, що надавати навчальні послуги зможуть і представники приватного сектору, які можуть запропонувати більш привабливі умови навчання для дорослого населення, наприклад, короткотермінові курси, пряму взаємодію з потенційним роботодавцем та гарантоване працевлаштування. 

У 2022 році Міністерство освіти і науки України заохочувало заклади професійної освіти розпочати навчання та перенавчання дорослого населення через закон 2312-IX (він втратив чинність після набрання чинності новим законом про професійну освіту, куди перейшли його норми). Він дозволяв навчання професійним кваліфікаціям без одночасного здобуття повної загальної середньої освіти, а також безкоштовне навчання робітничим професіям кілька разів за життя (за умови 2 років страхового стажу після кожного такого навчання і хоча б трирічної перерви між ними). Але цією можливістю скористались одиниці профтехів. Більшість закладів, що пропонують професійну освіту, переважно фокусуються на роботі з молоддю. Водночас статево-вікова діаграма населення України 2022 року (рис. 1) свідчить про необхідність переорієнтуватися на доросле населення 35-60 років. 

Для випускників закладів професійної освіти або курсів професійної підготовки, які навчалися за бюджетні кошти, впроваджується обов’язкове незалежне оцінювання результатів навчання у кваліфікаційному центрі (статті 11-12). Де саме проходити оцінювання, випускник обиратиме самостійно. Такий підхід спрямований на те, щоб підвищити якість навчання. 

За законом кваліфікаційні центри діятимуть як незалежні установи, які оцінюють результати навчання. Відокремлення тих, хто надає освітні послуги, і тих, оцінює набуті знання і навички, допоможе виявити і вивести з гри заклади освіти, які надають освіту низької якості. Їх ідентифікація відбуватиметься за рахунок відслідковування низьких результатів навчання під час фінальних кваліфікаційних іспитів. 

Заклади освіти можуть створювати власні кваліфікаційні центри. Але, по-перше, вони повинні бути інституційно відокремлені від навчальної діяльності, а по-друге, вони зможуть оцінювати учнів «батьківського» освітнього закладу лише у виняткових випадках (коли в регіоні немає іншого кваліфікаційного центру чи той не пристосований для людей з особливими освітніми потребами). 

Планується, що кваліфікаційні центри надаватимуть послуги і бізнесу — оскільки можуть прозоро перевірити чи підтвердити навички потенційних чи наявних працівників у будь-який час.

Важливим нововведенням є запровадження стандартизованих угод про співпрацю між закладом освіти та юридичними або фізичними особами (стаття 69). Такі угоди можуть діяти до п’яти років і охоплювати практичне навчання, дуальну освіту, модернізацію обладнання, розробку навчальних програм та підтримку працевлаштування. Усі ресурси, отримані за такими угодами, мають використовуватися для визначених цілей, а шаблони договорів про співпрацю, затверджені МОН, допоможуть зменшити правові та адміністративні ризики. Очікується, що це допоможе вивести з тіні неформальні домовленості і замінити їх передбачуваними довгостроковими договірними відносинами.

При обласних державних адміністраціях створять тристоронні ради професійної освіти, що складатимуться з представників органів влади, роботодавців та освітніх закладів. Їхня мета — розробляти пропозиції про розвиток регіональної мережі закладів професійної освіти й рекомендації для забезпечення відповідності навчальних програм потребам ринку праці (стаття 43). Це гарантуватиме залучення бізнесу в розвиток регіональної освітньої політики, а не лише в окремі ініціативи.

Дуальна форма професійної освіти остаточно отримує законодавче визнання (стаття 14). Здобувачі отримують можливість вчитися за індивідуальними навчальними траєкторіями. Між ними і роботодавцем тепер буде студентський трудовий договір, який поєднує всі державні гарантії, права та обов’язки здобувачів професійної освіти та комплексні заходи з охорони праці. Розвиток дуальної освіти буде стимулювати роботодавців знаходити й навчати майбутніх працівників іще на початку їхнього кар’єрного шляху.

Заклади професійної освіти тепер можуть функціонувати як державні, комунальні чи приватні заклади, набувати статусу центрів професійної досконалості (що спрямовані на розвиток певних галузей економіки через поєднання освітньої, науково-дослідної та інноваційної діяльності), входити до складу освітніх технопарків, кластерів та бізнес-інкубаторів, інноваційних центрів тощо (статті 31-32). Така диверсифікація дозволить освітнім закладам розвиватися власним шляхом та більш гнучко брати участь у партнерствах, спільних підприємствах та інноваційних проектах із роботодавцями та інвесторами. 

Закон значно посилює фінансову автономію закладів професійної освіти (статті 61-66). Тепер вони зможуть залучати фінансування з різних джерел, розміщувати депозити, використовувати лізингові інструменти, отримувати пожертви та брати участь у грантах. Формула фінансування буде враховувати попит на кваліфікації на ринку праці, а освітні заклади зможуть розширювати спектр платних послуг. Закон уточнює і варіанти довгострокового управління активами (статті 66-68), включно з орендою всього майнового комплексу закладу освіти (за схваленням наглядової ради), передачу закладу в управління юридичній особі за типовим договором та оновлені правила оренди окремих активів навчальних закладів. 

Закон вперше говорить про студентське самоврядування та його роль у вирішенні питань навчання та побуту (стаття 30), визначає право особи на навчання за індивідуальною освітньою траєкторією (стаття 8) та розширює автономію закладів освіти (стаття 34). Отже, професійна освіта стає більш відкритою до потреб кожного учасника процесу. 

Загалом, порівняно із Законом 1998 року, реформа 2025 року створює сприятливе середовище для сталого партнерства між професійною освітою та бізнесом і підвищує здатність системи реагувати на поточні та майбутні потреби ринку праці.